24 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 183/2029/17(2-а/183/9/19)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Новосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року (головуючий суддя Сорока О.В.)
у справі № 183/2029/17
за позовом ОСОБА_1
до Піщанської сільської ради, Об'єднаної територіальної громади Піщанської сільської ради, Державної казначейської служби
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальних коштів та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об'єднаної територіальної громади Піщанської сільської ради, Державної казначейської служби, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.111), просив:
визнати дії Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області щодо ненадання у встановлений ст. 20 Закону України строк письмової відповіді на заяву позивача та неприйняття рішення про переведення (відмову в переведенні) садового будинку в житловий будинок позивача відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам у жилі будинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29 квітня 2015 року та ст. 8.1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків в житлові будинки та реєстрації в них місця проживання" від 24 вересня 2014 року № 1673-VII протиправними;
- зобов'язати Піщанську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області розглянути заяву позивача від 28 лютого 2017 року відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам у жилі будинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29 квітня 2015 року;
- стягнути через Державну казначейську службу України з Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області завданих (понесених) матеріальних збитків, пов'язаних з підготовкою, поданням (відправленням) скарги, обґрунтованих поштовх витрат і коштів, втрачених за цей потрачений час, відповідно ст. ст. 18, 25 Закону України «Про звернення громадян» загалом - 157,68 грн.;
- стягнути через Державну казначейську службу України з Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області моральних збитків, завданих неправомірними діями та не прийняттям рішеннями органу - Піщанської сільської ради, та посадової особи - Голови Піщанської сільської ради при розгляді скарги позивача згідно зі ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» та завданої моральної шкоди за порушення Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам у жилі будинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29 квітня 2015 року та ст. 8.1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків в житлові будинки та реєстрації в них місця проживання» від 24 вересня 2014 року № 1673-VІІ - у розмірі 12000 грн.;
- встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суб'єктами владних повноважень з зобов'язанням протягом одного місяця надати звіт у встановлений судом строк про виконання судового рішення,-
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення садового будинку у житловий будинок, до заяви надано всі необхідні документи для переведення садового будинку, належного йому на праві власності, у житловий будинок, проте відповідачем не тільки протиправно відмовлено у вчинені такої дії, а й порушено строк надання відповіді, чим завдано позивачу моральні та матеріальні збитки.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.03.2018 залучено в якості належного відповідача-1 Об'єднану територіальну громаду Піщанської сільської ради.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.06.2019 позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано Об'єднану територіальну громаду Піщанської сільської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2017 відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 29.04.2015. В решті позову відмовлено.
Судом встановлено, що позивач на праві приватної власності володіє будинком в садовому товаристві «Швейник». За результатами проведеного технічного огляду встановлено, що будинок відповідає всім будівельним вимогам. Позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення садового будинку в житловий, надавши копії необхідних документів. Рішенням сільської ради в переведенні садового будинку в житловий будинок відмовлено з підстав невідповідності затвердженої в установленому порядку містобудівній документації. Дослідивши встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку про те, що жодної з перелічених в законі підстав для відмов в переведенні садового будинку в житловий, за встановлених обставин справ не виявлено. Наведене обумовило прийняття рішення про задоволення позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, відповідачем при наданні відповіді 05.04.2017 на заяву позивача від 25.02.2017, яка фактично отримана 06.03.2017, дотримано строк передбачений Законом України «Про звернення громадян».
Щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначив, що факт заподіяння моральної шкоди позивачу у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку під час розгляду справи не підтверджений.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення цих вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи, не розглянуто та не задоволено позовну вимогу щодо встановлення судового контролю виконання судового рішення. Зауважує, що ним надано належні докази моральної та матеріальної шкоди, заподіяної протиправними діями та бездіяльністю відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 є власником садового будинку з надвірними побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (згідно витягу про державну реєстрацію прав (а.с.29) право власності на будинок - реєстраційний номер 2238952, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 28.02.2012, власник ОСОБА_1 )
Також позивач є власником земельної ділянки площею 0,0748 га, кадастровий номер 1223285500:01:311:0101, цільове призначення - для ведення садівництва, яка розташована на території СГТ «Швейник» Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ЯК № 329120 від 21.05.2012 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1203503622016 від 07.06.2016. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.30) - земельна ділянка кадастровий номер 1223285500:01:311:0101, приватна власність, площа 0,0748 га, цільове призначення - 01.06 для колективного садівництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Дата державної реєстрації - 21.05.2012. Власник - ОСОБА_1 .
Відповідно до звіту ТОВ «Інститут проектування та будівельних експертиз» від 22.02.2017 про проведення технічного огляду садового будинку - АДРЕСА_1 , садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає вимогам державних будівельних норм.
25.02.2017 засобами поштового зв'язку позивач направив на ім'я голови Піщанської сільської ради заяву про переведення дачного (садового) будинку у жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , до якої надав копії документів про право власності на садовий будинок, витяг та державний акт на земельну ділянку, засвідчених нотаріально у встановленому порядку, оригінал звіту про проведення технічного огляду садового будинку від 22.02.2017, копію посвідчення інваліда війни 2 групи, заяву ОСОБА_2 - співвласниці садового будинку про згоду на переведення в жилий будинок від 25.02.2017 (а.с. 17-43)
Листом від 05.04.2017 №267/02-24, який отримано позивачем 22.04.2017, Піщанська сільська рада повідомила позивача про наявність правових перешкод для задоволення його заяви.
При цьому Піщанська сільська рада послалась на Закони України «Про основи містобудування» та «Про регулювання містобудівної діяльності» і зазначила, що до Генерального плану села Піщанка, до складу якого в 2013 році ввійшли землі садово-городнього товариства «Швейник» (де знаходиться будинок позивача), не вносились зміни щодо детального плану земель садово-городнього товариства «Швейник». Детальний план території садово-городнього товариства «Швейник» не подавався на затвердження до Піщанської сільської ради.
Також, посилаючись на ст.ст.38, 39 ЗК України, Піщанська сільська рада вказала, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
Земельна ділянка, на якій розташований садовий будинок позивача, введена в межі села Піщанка в складі інших земель згідно рішення Новомосковської міської ради від 27.02.2013 № 11-15/VІ, яким затверджено проект землеустрою щодо установлення та зміни меж населених пунктів с. Піщанка, с.Новоселівка, с. Соколове, с Ягідне Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. При цьому зміна цільового призначення цих земельних ділянок не проводилась.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власника земельної ділянки, провадиться щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту - сільською, селищною, міською радою.
У зв'язку з відсутністю детального плану території садово-городнього товариства «Швейник», на території якого знаходиться будинок позивача, відповідач вказав про неможливість зміни цільового призначення земельної ділянки.
13.04.2017 позивач направив на ім'я голови Піщанської сільської ради скаргу стосовно неприйняття рішення про переведення садового будинку у жилий будинок та ненадання письмової відповіді на заяву у відведений строк, в якій просив повторно невідкладно розглянути його клопотання про переведення садового будинку у жилий будинок, про що прийняти відповідне рішення.
Докази розгляду відповідачем скарги позивача від 13.04.2017 матеріали справи не містять.
Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційній суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 8-1 Житлового кодексу Української РСР, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.
На виконання вимог ч. 1 ст. 8-1 Житлового кодексу України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №321, якою затверджено Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки.
Цей Порядок визначає механізм переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки.
Згідно п. 2 Порядку №321 переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов'язані адміністративно або територіально.
За правилами п. 3 Порядку №321 для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його власником, або уповноважена ним особа (далі - власник) подає до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, - сільському голові (далі - уповноважений орган) заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються:
- копія документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчена в установленому порядку;
- письмова згода співвласників (за наявності) на переведення такого будинку в жилий;
- звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам за формою згідно з додатком 2.
Технічний огляд дачного чи садового будинку проводиться без застосування обладнання для визначення характеристик конструкцій та виконання вишукувальних робіт на підставі укладеного договору суб'єктом господарювання, у якого працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №554 «Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури».
Згідно п.4 Порядку №321 за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні.
Прийняття рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок допускається за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;
- виявлення в поданих документах недостовірних відомостей;
- встановлення невідповідності дачного чи садового будинку вимогам державних будівельних норм, що зазначені у розділі I (обов'язковий) результатів технічного огляду звіту про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку (додаток 2).
Виходячи з наведених правових норм, суд першої інстанції зробив вірний висновок про вичерпний перелік підстав для відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок, при цьому така відмова жодним чином не пов'язана із цільовим призначенням земельної ділянки, на якій розташований відповідний будинок.
Отже, наведені в листі від 05.04.2017 №267/02-24 обставини, пов'язані з питанням цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований належний позивачеві будинок, не є законодавчо встановленими підставами для відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок.
Згідно приписів Порядку № 321 переведення дачних і садових будинків в жилі є процедурою, яка передбачає надання садовому будинку статусу житлового за умов відповідності даної споруди будівельним стандартам, що висуваються до житлових домоволодінь. Будь-яких вимог до земельних ділянок, на яких розташовані дані будинку, цей Порядок не містить, також не містить будь-яких умов і Житловий кодекс України, на виконання ч. 1 ст. 8-1 якого Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29 квітня 2015 року №321.
Крім того, відповідно до вказаного Порядку № 321 за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні, однак, незважаючи на те, що позивачем були подані всі необхідні документи, визначені п.3 Порядку № 321, Піщанська сільська рада, надавши письмову відповідь, не прийняла жодного рішення в межах своєї компетенції.
Таким чином, у спірних правовідносинах з боку Піщанської сільської ради допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 28.02.2017 про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок у відповідності до положень Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 29.04.2015.
При цьому нормами чинного законодавства, якими встановлено право особи на звернення із заявою про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки, передбачено, що рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування, механізм такого переведення встановлено Порядком № 321, згідно якому заява подається до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, - сільському голові.
Закон України «Про місцеве самоврядування» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що система місцевого самоврядування включає, зокрема, територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ст.6 цього Закону первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об'єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову (ч.2 ст.6 Закону).
За приписами ч.1, 3 ст.10 наведеного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно частини 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Стосовно висновку суду першої інстанції про обов'язок Об'єднаної територіальної громади Піщанської сільської ради розглянути заяву позивача про переведення його садового будинку в жилий, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції невірно визначено орган, зобов'язаний вчинити певні дії.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» об'єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.
За правилами ст.8 вказаного Закону об'єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об'єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.
Об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою (ч.3 ст.8 Закону).
Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.
Найменування представницького органу місцевого самоврядування об'єднаної територіальної громади як юридичної особи складається з частини, яка є похідною від власного найменування населеного пункту, визначеного її адміністративним центром, у формі прикметника та відповідного загального найменування представницького органу місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська рада) - ч.4 ст.8 Закону.
Судом встановлено, що Піщанська сільська об'єднана територіальна громада утворена 29.04.2018 (постанова ЦВК), з адміністративним центром с.Піщанка.
Станом на час прийняття рішення судом першої інстанції в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості: Піщанська сільська рада - орган місцевого самоврядування, ідентифікаційний код юридичної особи - 043388836, керівник з 24.05.2018 - Лисичкін Д.А .
Відповідно до Регламенту Піщанської сільської ради (додаток до рішення Піщанської сільської ради № 1-2/VІІ від 04.07.2018) Піщанська сільська рада є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, що складається з депутатів і відповідно до закону представляє інтереси Піщанської сільської об'єднаної територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування.
Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що належним органом місцевого самоврядування у спірних правовідносинах є юридична особа - Піщанська сільська рада, код ЄДРПОУ 04338836.
З огляду на встановлену судом допущену протиправну бездіяльність Піщанської сільської ради (її виконавчого органу) щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 28.02.2017, Піщанська сільська рада зобов'язана розглянути цю заяву відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам у жилі будинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29 квітня 2015 року.
Щодо решти позовних вимог, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для їх задоволення.
Стосовно вимог про визнання протиправними дій Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області щодо ненадання у встановлений ст. 20 Закону України строк письмової відповіді на заяву позивача, слід зазначити, що, як встановлено вище, механізм (процедура) переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки визначений затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №321 Порядком переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки.
І цей Порядок встановлює строк, протягом якого орган місцевого самоврядування приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні, а саме: протягом місяця з дня надходження відповідної заяви та доданих до неї документів.
В свою чергу, Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заявою (клопотанням) у розумінні вказаної статті Закону є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що на законодавчому рівні строк розгляду заяви про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок встановлений спеціальною нормою права, посилання позивача на ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» як норму, що регулює спірні правовідносини, є помилковим, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними, задоволенню не підлягають.
З приводу позовних вимог про стягнення з Піщанської сільської ради завданих (понесених) матеріальних збитків, пов'язаних з підготовкою, поданням (відправленням) скарги, обґрунтованих поштовх витрат і коштів, втрачених за цей потрачений час, відповідно ст. ст. 18, 25 Закону України «Про звернення громадян» - 157,68 грн., а також моральних збитків, завданих неправомірними діями та не прийняттям рішеннями органу - Піщанської сільської ради, та посадової особи - Голови Піщанської сільської ради при розгляді скарги позивача згідно зі ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», апеляційний суд також вважає такі вимоги безпідставними.
Стаття 25 Закону України «Про звернення громадян», на яку посилається позивач, врегульовує питання відшкодування збитків громадянину у зв'язку з порушенням вимог цього Закону при розгляді його скарги.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про звернення громадян» у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.
Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
В спірному випадку, як встановлено судом вище, докази розгляду поданої позивачем на ім'я голови Піщанської сільської ради скарги від 13.04.2017 стосовно неприйняття рішення про переведення садового будинку у жилий будинок та ненадання письмової відповіді на заяву у відведений законом строк, в матеріалах справи відсутні, втім дії (бездіяльність) відповідача щодо не розгляду цієї скарги не є предметом спору в межах даної справи, що з урахуванням положень ст..ст.9, 21 КАС України виключають вирішення та задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди.
Щодо позовних вимог про стягнення з Піщанської сільської ради завданої моральної шкоди за порушення Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам у жилі будинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29 квітня 2015 року, апеляційний суд зазначає таке.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4).
При цьому, за правилами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже позивач не звільнений від обов'язку довести факт заподіяння йому моральної шкоди з боку відповідача.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з фактичних обставин, наявних в матеріалах справи доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку факт заподіяння йому моральної шкоди, оскільки позивачем не зазначено, в чому він полягає, а наведені позивачем обставини не свідчать про наявність причинного зв'язку між порушенням звичайних життєвих зв'язків, погіршенням стану позивача і бездіяльністю відповідача у спірних правовідносинах.
Також позивачем не визначено та не обґрунтовано, з чого позивач виходив, оцінюючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди - 12000,00 грн.
Тобто, позивачем не доведено спричиненої відповідачем моральної шкоди за наведеними вище критеріями їх оцінки, а тому вимоги позивача у цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Із диспозиції вищевказаної статті випливає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
В даному випадку позивачем не наведено обґрунтувань та відповідних обставин, за яких суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення. Встановлені у справі обставини не свідчать про тривале порушення прав позивача з боку відповідача, яке передувало зверненню до суду, або формальний підхід до вирішення поставленого позивачем питання.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року у справі № 183/2029/17 скасувати, прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 28.02.2017 про переведення належного йому садового будинку в жилий будинок.
Зобов'язати Піщанську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2017 відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам у жилі будинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29 квітня 2015 року.
В решті позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко