Іменем України
26 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4971/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом адвокат Ковтун Любові Яківни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання противоправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
21 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвокат Ковтун Любові Яківни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, управління), в якій позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за заявою від 23.09.2019 у зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного пільгового стажу та необхідних документів, які підтверджують наявність пільгового стажу за Списком №1;
- скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 25 вересня 2019 року №4001/2019 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за заявою від 23.09.2019 у зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного пільгового стажу та необхідних документів, які підтверджують наявність пільгового стажу за Списком №1;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.09.2019 з зарахуванням в страховий стаж для призначення пенсії на пільгових замовах періоду роботи з 11.01.1988 по 17.05.1988 підземним електрослюсарем на шахті Ворошиловградська №1 в/о «Ворошиловградвугілля », а також період з 30.08.1990 по 04.07.2000 підземним електрослюсарем в «Управлінні по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Ворошиловградського ордена Леніна об'єднання по видобутку вугілля».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем при звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії було надано всі необхідні документи для підтвердження пільгового стажу роботи, а відповідачем в порушення чинного законодавства відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом його права на отримання пенсії.
12 грудня 2019 року від представника управління надійшов відзив на позов від 12.12.2019 № 29038/07-20 (а.с.53-56), в якому зазначено, що управління позовні вимоги не визнає з таких підстав.
23.09.2019 позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах за списком №1 згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003.
Уточнюючих довідок, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» заявником надано не було, у зв'язку з чим до пільгового стажу неможливо врахувати періоди роботи:
- з 11.01.1988 по 17.05.1988 підземним електрослюсарем на шахті «Ворошиловградська» №1 Ордена Леніна виробничого об'єднання «Ворошиловград вугілля», оскільки в трудовій книжці відсутні відомості про характер виконуваної роботи, про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи;
- з 30.08.1990 по 04.07.2000 підземним електрослюсарем в «Управлінні по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Ворошиловградського ордена Леніна об'єднання по видобудку вугілля», оскільки в трудовій книжці відсутні відомості про характер виконуваної роботи, про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи.
Надані позивачем уточнюючі довідки не можливо врахувати, оскільки оригінали первинних документів (відомостей), які можуть бути використані для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення, зокрема відомості, вказані як підстава для видачі довідок, особова картка форми Т-2, штатний розклад, накази про прийняття, переміщення, звільнення з роботи, розрахунково-платіжні відомості працівників зберігаються в архіві підприємства за фактичною адресою в м.Луганськ, перевірити достовірність даних, зазначених у наданих документах неможливо.
Згідно з відомостями наявними в трудовій книжці та реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж ОСОБА_1 складає 28 років 11 місяці 11 днів. Пільговий стаж, з наведених вище підстав, зарахувати неможливо.
З огляду на зазначене відповідач вважає своє рішення правомірним.
Ухвалою суду від 26.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін (а.с.1,2).
17.12.2019 відкладено судовий розгляд справи на 26.12.2019 (а.с.57).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за відсутності учасників справи, які до судового засідання не прибули, просили суд розглянути справу за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
23.09.2019 позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах за списком № 1 згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенеійне страхування" від 09.07.2003 (а.с.43).
Відповідно до паспорту серії НОМЕР_1, виданого Перевальським РВУМВС України в Луганській області 04.12.2000, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент звернення до відповідача досяг 50 років (а.с.33-35).
За результатами розгляду заяви позивача від 23.09.2019 управлінням винесено рішення від 25.09.2019 № 4001/2019 "Про відмову в призначенні пенсії" (а.с.10).
Відповідно до зазначеного рішення до пільгового стажу позивача не зараховані такі періоди роботи:
- з 11.01.1988 по 17.05.1988 підземним електрослюсарем на шахті «Ворошиловградська» №1 Ордена Леніна виробничого об'єднання «Ворошиловград вугілля», оскільки в трудовій книжці відсутні відомості про характер виконуваної роботи, про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи;
- з 30.08.1990 по 04.07.2000 підземним електрослюсарем в «Управлінні по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Ворошиловградського ордена Леніна об'єднання по видобудку вугілля» оскільки в трудовій книжці відсутні відомості про характер виконуваної роботи, про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи.
Таким чином, відповідач дійшов висновку, що згідно даних, наявних в трудовій книжці та реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача складає 28 років 11 місяці 11 днів. Пільговий стаж, з наведених вище підстав, відповіач не зарахував.
Крім того, в рішенні зазначено, що уточнюючі довідки, надані позивачем, не можуть бути враховані при призначенні пенсії, оскільки вони видані підприємствами, які знаходяться в районах проведення антитерористичної операції, а тому є недійсними і не створюють правових наслідків.
Отже, спірними періодами стажу позивача, в зарахуванні якого позивачу відмовлено, є періоди роботи з 11.01.1988 по 17.05.1988 на посаді підземного електрослюсаря на шахті «Ворошиловградська» №1 Ордена Леніна виробничого об'єднання «Ворошиловград вугілля» та з 30.08.1990 по 04.07.2000 на посаді підземного електрослюсаря в «Управлінні по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Ворошиловградського ордена Леніна об'єднання по видобудку вугілля».
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить наступні записи щодо спірних періодів роботи (а.с.11-14):
шахта «Ворошиловградська» №1 Ордена Леніна виробничого об'єднання «Ворошиловград вугілля»:
- 11.01.1988 прийнято підземним елекстрослюсарем третього розряду з повним робочим днем під землею (запис №3);
- 17.05.1988 звільнено у зв'язку з призовом на військову службу (запис № 4);
- з 28.05.1988 по 05.06.1990 служба в лавах Радянської армії (записи № 5 та № 6);
Управління по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Ворошиловградського ордена Леніна об'єднання по видобудку вугілля:
- 30.08.1990 прийнято підземним елекстрослюсарем третього розряду з повним робочим днем під землею на підземну гірськомонтажну ділянку (запис № 5);
- 16.10.1991 присвоєно 4 розряд елекстрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею (запис № 6);
- 11.05.1995 проведено атестацію робочих місць за умовами праці. Підтверджено право на пільгову пенсію (запис № 7);
- 08.06.1998 присвоєно 5 розряд елекстрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею (запис № 8);
- 04.07.2000 звільнено у зв'язку з реорганізацією підприємства (запис № 9).
Зазначені записи завірені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, а також внесені відомості про документи на підставі яких зроблені відповідні записи.
Також, позивачем надано уточнюючі довідки:
- від 16.10.2019 № 612, видану "филиал "шахта Никанор-Новая" Государственного унитарного предприятия Луганской Народной Республики "Центруголь", в якій зазначено, що позивач в період з 13.09.1990 по 04.07.2000 дійсно працював в Управлінні по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Ворошиловградського ордена Леніна об'єднання по видобудку вугілля на посаді елекстрослюсаря підземного (а.с.22);
- від 16.10.2019 № 613, видану "филиал "шахта Никанор-Новая" Государственного унитарного предприятия Луганской Народной Республики "Центруголь", в якій зазначено, що позивач в період з 13.09.1990 по 04.07.2000 виконував в виробництві гірські роботи з повним робочим днем під землею на ділянці гірськомонтажних робіт на посаді елекстрослюсаря підземного, яка передбачена Списком № 1, розділ 1, підрозділ 1, код КП 1010100а, підстава Постанова КМУ України № 162 ід 11.03.1994 (а.с.23).
- від 30.10.2019 № 1462, видану "филиал "шахтоуправление "Луганское" Государственного унитарного предприятия "Центруголь", в якій зазначено, що позивач в період з 11.01.1988 по 17.05.1988 виконував гірські роботи на посаді елекстрослюсаря підземного, яка передбачена Списком № 1, розділ 1, підрозділ 1, підстава Постанова Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 (а.с.28).
Таким чином, інформація щодо спірних періодів роботи позивача, зазначена в трудовій книжці, збігається з інформацією зазначеною в уточнюючих довідках.
Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Згідно статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (яка була чинною у спірний період трудового стажу), затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у розділі I "Гірничі роботи" Списку № 1 передбачена посада електрослюсаря.
Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.
При цьому, за правилами застосування Списку № 1, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31.12.1991 р., то застосовується Список № 1, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01.01.1992 р. або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11.03.1994 р., то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11.03.1994 р. або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16.01.2003 р., то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162.
Записи у трудовій книжці позивача містять повну інформацію щодо періодів його роботи з 11.01.1988 по 17.05.1988 та з 30.08.1990 по 04.07.2000 на посаді підземного електрослюсаря, яка належить до посад за Списком № 1, стаж роботи на яких підлягає зарахуванню до пільгового стажу при вирішенні питання щодо пенсійного забезпечення особи, а також про проведення атестації робочого місця позивача.
Суд зазначає, що згідно із п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, изначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
В той же час, як передбачено пунктом 4.5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 р. № 41.
З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Порядок та умови проведення такої атестації набули чинності з 21.08.1992.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що управлінням неправомірно відмовлено в зарахуванні пільгового стажу позивача за періоди роботи з 11.01.1988 по 17.05.1988 та з 30.08.1990 по 21.08.1992 на посаді підземного електрослюсаря, оскільки у ці періоди для підтвердження пільгового стажу не потрібно було проводити атестацію робочого місця, а записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про його роботу на пільгових умовах за ці періоди.
Крім того, відповідачем неправомірно відмовлено в зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 22.08.1992 по 04.07.2000 на посаді підземного електрослюсаря, оскільки записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про його роботу на пільгових умовах за цей період, а також підтверджують проведення атестації робочого місця позивача.
Отже, позивач має право на зарахування періоду роботи 11.01.1988 по 17.05.1988 та з 30.08.1990 по 04.07.2000 на посаді підземного електрослюсаря до пільгового стажу за Списком № 1 на підставі записів його трудової книжки, які відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.
Крім того суд зазначає, що згідно із абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Час проходження строкової військової служби, який зараховується до пільгового стажу, не повинен перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічні положення викладені в частині 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, згідно якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Із записів трудової книжки позивача судом встановлено, що позивач з 28.05.1988 по 05.06.1990 проходив службу у лавах Радянської армії та на момент призову на строкову військову службу займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Тому позивач мав право на зарахування періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Отже, період проходження строкової військової служби з 28.05.1988 по 05.06.1990 підлягає зарахуванню позивачу до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо посилань відповідача на неможливість врахування наданих позивачем уточнюючих довідок при призначенні пенсії у зв'язку з тим, що їх видано підприємством, яке знаходиться в м. Луганську, тобто на непідконтрольній українській владі території, суд зазначає наступне.
Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України".
Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 05/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Луганська область у пункті Міста обласного значення (у тому числі всі населені пункти, які адміністративно підпорядковані міським радам цих міст) включено м. Алчевськ.
Розпорядженням КМУ №1085-р від 07.11.2014 затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено у тому числі місто Алчевськ.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів". Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини" ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" ( Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).
Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".
Відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.
Згідно з частиною 2 та частиною 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки уточнюючої довідки № 5/58 від 20.10.2016, виданої установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.
Таким чином, суд приймає уточнюючу довідку від 16.10.2019 № 613, видану "филиал "шахта Никанор-Новая" Государственного унитарного предприятия Луганской Народной Республики "Центруголь" та уточнюючу довідку від 30.10.2019 № 1462, видану "филиал "шахтоуправление "Луганское" Государственного унитарного предприятия "Центруголь", які підтверджують пільговий період роботи позивача у періоди з 11.01.1988 по 17.05.1988 та з 30.08.1990 по 04.07.2000.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 25 вересня 2019 року №4001/2019 "Про відмову в призначенні пенсії" ОСОБА_1 протиправним, а тому воно підлягає скасуванню.
З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії. Повноваження територіального органу Пенсійного фонду у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є дискреційними. Відповідно суд не повноважний втручатися до таких повноважень і не може підміняти територіальний орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пенсію за пільговими умовами, період робот з 11.01.1988 по 17.05.1988 на посаді підземного електрослюсаря на шахті Ворошиловградська №1 в/о «Ворошиловградвугілля», період проходження строкової військової служби з 28.05.1988 по 05.06.1990, а також період роботи з 30.08.1990 по 04.07.2000 на посаді підземного електрослюсаря в Управлінні по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Ворошиловградського ордена Леніна об'єднання по видобутку вугілля, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.09.2019 про призначення пенсії за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Що стосується вимоги щодо визнання неправомірними саме дій управління щодо відмови позивачу у призначенні пенсії, суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи, що порушення прав позивача на призначення йому пенсії відбулося внаслідок прийняття відповідачем рішення від 25.09.2019 № 4001/2019, а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача.
Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 14.11.2019 № ПН1932714 (а.с.3), оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги адвокат Ковтун Любові Яківни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання противоправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовільнити.
Визнати противоправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 25 вересня 2019 року №4001/2019 "Про відмову в призначенні пенсії" ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області (ЄДРПОУ: 21792459; місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 : РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) період роботи з 11.01.1988 по 17.05.1988 на посаді підземного електрослюсаря на шахті Ворошиловградська №1 в/о «Ворошиловградвугілля», період проходження строкової військової служби з 28.05.1988 по 05.06.1990 та період роботи з 30.08.1990 по 04.07.2000 на посаді підземного електрослюсаря в Управлінні по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Ворошиловградського ордена Леніна об'єднання по видобутку вугілля, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.09.2019 про призначення пенсії за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2019 року.
Суддя В.С. Шембелян