Іменем України
02 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5108/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
04 грудня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що у червні 2019 року позивачем було подано документи на розгляд до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області для призначення пенсії за віком.
Позивач отримав повідомлення про відмову в призначенні пенсії за №3748/03-18 від 09 липня 2019 року, аргументований тим, що згідно п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи, за наявності страхового стажу не менше 26 років. Згідно документів наданих позивачем для розгляду, загальний стаж роботи складає 23 роки 3 місяці 27 днів, шо не відповідає вищевказаній статті чинного законодавства.
Однак, при більш детальному вивченні даного питання позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу для обчислення пенсії, періоди роботи: з 19.12.1983 по 08.05.1985 у ВАТ НВФ «Луганські акумулятори» та з 09.01.1991 по 25.01.1993 у МЧП «Агарикус».
На підставі вищевикладеного позивач просить суд:
- зобов'язати Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до страхового стажу для обчислення пенсії період роботи, ОСОБА_1 , з 19.12.1983 по 08.05.1985 у ВАТ НВФ «Луганські акумулятори» та з 09.01.1991 по 25.01.1993 у МЧП «Агарикус» та здійснити призначення пенсії за віком з урахуванням до страхового стажу вищевказаних періодів роботи з дня звернення за призначенням пенсії.
Ухвалою суду від 05 грудня 2019 року провадження у справі за даним адміністративним позовом було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 1-2).
24 грудня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 23-25, 78-79), в обґрунтування якого зазначено, що 02.07.2019 позивач звернувся до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою щодо призначення/перерахунок пенсії за віком.
Згідно наданих документів загальний стаж роботи складає 23 роки 3 місяці 27 днів, що не відповідає вимогам п. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як вбачається з копії дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 , яка була заповнена 28.01.2008 підприємством, з якого позивач звільнився ще у 1985 році, за Дублікатом позивач звернувся без дотримання пункту 5.1 глави 5 Порядку ведення трудових книжок. Тому записи з Дублікату трудової книжки не могли бути враховані при розгляді питання призначення пенсії позивачу.
18.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми, в якій просив долучити до пенсійної справи копії документів:
- довідка від 23.09.2019 561, про роботу за період з 19.12.1983 по 08.05.1985, виданої ВАТ НВФ "Луганські акумулятори";
- довідка від 23.09.2019 562, щодо реорганізації, переймування підприємства, виданої ВАТ НВФ "Луганські акумулятори";
- довідка від 03.07.1993 31-К, про роботу в МЧП "Агарикус" з 09.01.1991 по 25.01.1993, видана МЧП "Агарикус".
Дані довідки не можливо було взяти до уваги для призначення пенсії, тому що підприємства за юридичної адресою знаходяться на тимчасово окупованій території.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що 02 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком разом з необхідними документами (а.с. 26, 80).
Рішенням Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №3748/03-18 від 09.07.2019 було відмовлено в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови зазначено, що наданих документів загальний стаж роботи складає 23 роки 3 місяці 27 днів, що не відповідає вимогам п. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 65-66, 109).
Зазначене рішення отримано позивачем 15 липня 2019 року, про що зазначено на зворотньому боці рішення та засвідчено власним підписом позивача (зворотній бік а.с.109).
18.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою (а.с. 72, 113), в якій просив долучити до пенсійної справи копії документів:
- довідка від 23.09.2019 №561, про роботу за період з 19.12.1983 по 08.05.1985, виданої ВАТ НВФ "Луганські акумулятори" (а. с. 73, 114);
- довідка від 23.09.2019 №562, щодо реорганізації, переймування підприємства, виданої ВАТ НВФ "Луганські акумулятори" (а. с. 74, 115);
- довідка від 03.07.1993 №31-К, про роботу в МЧП "Агарикус" з 09.01.1991 по 25.01.1993, видана МЧП "Агарикус" (а. с. 75, 116).
Листом від 31.10.2019 №333/П-14 Біловодським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області відмовлено позивачу у прийнятті довідок до уваги для призначення пенсії, тому що підприємства за юридичної адресою знаходяться на тимчасово окупованій території (а. с. 76-77).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за 1788-XII (далі Закон 1788-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону 1788-XII).
Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2019 року особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Статтею 62 Закону 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року 637 (далі - Порядок 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд приходить до висновку, що положення Порядку 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону 1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону 1788-XII).
З огляду дублікату трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 судом встановлено, що позивач у період з 19.12.1983 по 08.05.1985 працював у Ворошиловоградському заводі лужних акумуляторів, яке в подальшому перейменоване в ВАТ НВФ "Луганські акумулятори", що також підтверджується довідкою ВАТ НВФ "Луганські акумулятори" від 23.09.2019 №562 (а. с. 35-36, 74, 86-88).
Також, позивачем на підтвердження спірних періодів його роботи з 19.12.1983 по 08.05.1985 у ВАТ НВФ "Луганські акумулятори" та з 09.01.1991 по 25.01.1993 у МЧП "Агарикус" було надано довідки №561 від 23.09.2019, №31-К від 03.07.1993, які видані зазначеними підприємствами.
Суд зазначає, що за наявності запису в дублікаті трудової книжки відомостей про працю позивача у період з 19.12.1983 по 08.05.1985 у Ворошиловоградському заводі лужних акумуляторів, в оскаржуваному рішенні про відмову в призначені пенсії від 09.07.2019 №3748/03-18, відсутні будь-які відомості та обгрунтування не включення даного періоду до загального стажу роботи позивача.
Дані щодо не включення даного періоду до загального стажу роботи вбачається лише з розрахунку стажу роботи, який здійснено відповідачем при вирішенні питання щодо призначення пенсії (а.с.110), який на адресу позивача не надсилався, а тому позивач не був обізнаний про таке.
Суд зазначає, що позивачем подано уточнюючи довідки про роботу у спірні періоди з 19.12.1983 по 08.05.1985 у ВАТ НВФ "Луганські акумулятори" та з 09.01.1991 по 25.01.1993 у МЧП "Агарикус" після прийняття відповідачем рішенні про відмову в призначені пенсії від 09.07.2019 №3748/03-18.
Проте відповідачем не прийнято зазначені довідки для призначення пенсії, оскільки підприємства, які видали дані довідки знаходяться на тимчасово окупованій території.
Щодо зазначених довідок, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).
Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".
Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та прийняти довідки №№561, 562 від 23.09.2019, №31-К від 03.07.1993, які видані підприємствами, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.
Таким чином, суд приймає до розгляду зазначені довідки.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Вирішуючи питання щодо наявності у ОСОБА_1 права на пенсію за віком, суд виходить з такого.
Як вже зазначалось вище судом, відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2019 року особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а із заявою про призначення пенсії звернувся 02.07.2019, тобто на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії досяг необхідного віку - 60 років.
Як вбачається з рішення Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №123950000427 загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 3 місяця 27 днів.
При цьому, враховуючи встановлені судом обставини та висновки суду, до страхового стажу позивача також підлягають зарахуванню спірні періоди роботи з 19.12.1983 по 08.05.1985 та з 09.01.1991 по 25.01.1993, які враховуючи положення пункту 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" дають підстави для призначення пенсії за віком.
Таким чином, трудовою книжкою, та відповідними доказами доведено достатній стаж роботи позивача, що відповідає необхідним умовам для призначення пенсії за віком.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття протиправного рішення про відмову в призначенні пенсії №3748/03-18 від 09.07.2019.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки наявність рішення Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відмову в призначені пенсії від 09.07.2019 №3748/03-18, яке не оскаржується позивачем є протиправним, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування зазначеного рішення, а також зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком, зарахувавши спільні періоди роботи позивача до загального стажу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №0.0.1541741277.1 від 03.12.2019 (а.с. 3).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 768,40 грн на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 78, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09.07.2019 №3748/03-18 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41247269, місцезнаходження: 92800, Луганська обл., Біловодський район, селище міського типу Біловодськ, вул. Центральна, будинок 77) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком відповідно до п.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 02.07.2019, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.12.1983 по 08.05.1985 у ВАТ НВФ "Луганські акумулятори" та з 09.01.1991 по 25.01.1993 у МЧП "Агарикус".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41247269, місцезнаходження: 92800, Луганська обл., Біловодський район, селище міського типу Біловодськ, вул. Центральна, будинок 77) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Ірметова