про залишення позовної заяви без руху
04 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3/20
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Плахтій Н.Б., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.11.2019 №Ф-11405-55 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 26539,26 грн.
Згідно з пунктами 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина друга статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх справ, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Відповідно до преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Згідно із абзацом 9 частини четвертої статті 25 вказаного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Отже, оскарження вимоги про сплату єдиного внеску може бути здійснено до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду протягом 10 календарних днів з дня отримання цієї вимоги або ж дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про її винесення.
Як слідує із позовної заяви, предметом даного позову є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2019 №Ф-11405-55.
В позовній заяві позивач зазначає, що ним 18.12.2019 отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-5489-55 на суму 21529,23 грн, водночас про дату отримання оскаржуваної вимоги в позовній заяві не вказує, як і не надає доказів того, коли та в який спосіб він був ознайомлений з нею.
Оскільки позов подано до суду 02.01.2020, то вищевказані обставини не дають суду можливості встановити, чи дотримано позивачем десятиденний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Проте позивачем такого клопотання не додано, як і доказів поважності пропуску строку звернення до суду.
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно подати суду докази ознайомлення із оскаржуваною вимогою на підтвердження факту дотримання строків звернення до суду, а в разі пропуску такого строку подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наведенням поважних причин пропуску такого строку, а також надати докази на підтвердження таких обставин.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX з 01.01.2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.
Таким чином, оскільки позивачем подано позовну заяву, що має майновий характер (заявлені позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.11.2019 №Ф-11405-55 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 26539,26 грн), тому вона повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 840,40 грн (1% х 26539,26 грн, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Проте, в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України, частини другої статті 4 Закону №3674-VI, до позовної заяви долучено документ про сплату судового збору в меншому розмірі, а саме в сумі 768,40 грн.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви та доплатити судовий збір на суму 72,00 грн, надавши до суду оригінал відповідного розрахункового документу (квитанції, платіжного доручення тощо).
Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, оскільки позовна заява не відповідає вищезазначеним вимогам, її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк слід усунути недоліки позовної заяви шляхом:
подання доказів отримання (ознайомлення) із оскаржуваною вимогою або ж заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наведенням поважних причин пропуску такого строку та надання доказів на підтвердження таких обставин;
подання документа про сплату судового збору в повному обсязі.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Н.Б.Плахтій