про відмову у відкритті провадження у справі
03 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1/20
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Лозовський О.А., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Волинської області О. Кравчук про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів для відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Волинської області О. Кравчук про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання внести відомості про кримінальні правопорушення суддів до ЄРДР; стягнення коштів для відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю прокурора, в розмірі 100 000 грн..
Як слідує із позовної заяви та доданих до неї документів, передумовою звернення ОСОБА_1 до суду, за захистом, як вона вважає, свого порушеного права стало те, що 24.12.2019 вона звернулася до прокуратури Волинської області із заявою про кримінальне правопорушення судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_2 у цивільній справі №161/4438/19 про визначення постійного місця проживання дітей з матір'ю та із заявою про кримінальне правопорушення судді Волинського апеляційного суду ОСОБА_3 у справі №161/4438/19. На вказані звернення позивач отримувала відповіді про відсутність у заявах обставин, які можуть свідчити про вчинення суддями кримінальних правопорушень.
ОСОБА_1 вважає, що у даному випадку має місце протиправна бездіяльність та просить також зобов'язати відповідача внести відомості про кримінальні правопорушення за її заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, спірні правовідносини виникли з приводу невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою позивача від 24.12.2019.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною другою статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа №819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
До адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа №826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно зі статтею 4 Закону України від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Відповідно до статті 12 Закону №393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження".
Частиною першою статті 24 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтями 303-307 КПК України встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування.
За приписами пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
У пункті 4.2 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23 травня 2001 року зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.
Таким чином, органи досудового розслідування під час перевірки заяви про кримінальне правопорушення та її вирішення, здійснення заходів під час досудового розслідування в кримінальних провадженнях виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.
Вказане обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
Конституційний Суд України у цій справі вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1666а15.
З огляду на наведений характер правовідносин, вимоги позивачки не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту її прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язані із оскарженням поведінки відповідача щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Перевірка таких порушень може бути здійснена лише у порядку, встановленому КПК України.
Як встановлено частиною першою статті 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, з наведених вище мотивів у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Волинської області О. Кравчук про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів для відшкодування моральної шкоди, необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Згідно із частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України слід роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції місцевого загального суду, а саме до Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку, визначеному КПК України.
Керуючись пунктом 1 частини першої, частиною п'ятою, шостою статті 170, статтями 248, 256, 295 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Волинської області О. Кравчук про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів для відшкодування моральної шкоди.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд та вирішення даної справи віднесено до юрисдикції Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку кримінального судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України та з врахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу.
Суддя О.А. Лозовський