03 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3213/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області до Управління Західного офісу Держаудит служби у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (далі - позивач) звернулося з позовом до Управління Західного офісу Держаудит служби у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування пункту 2 вимоги від 01.08.2019 №13-03-04-14/2680-2019 про відшкодування збитків, спричинених неподанням регресного позову до винної особи щодо відшкодування витрат в сумі 50615,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем з 23.04.2019 по 19.07.2019 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, якою встановлено окремі порушення законодавства, викладені в акті ревізії від 19.07.2019 . На підставі акту ревізії прийнята письмова вимога від 01.08.2019 №13-03-04-14/2680-2019. Вважаючи безпідставними висновки та вимогу відповідача в частині відшкодування на користь Фонду збитків, спричинених неподанням регресного позову до винної особи щодо відшкодування витрат в сумі 50615,41 грн., позивач просить скасувати пункт 2 вимоги від 01.08.2019 №13-03-04-14/2680-2019. Позивач вважає, що пункт 2 вказаної вимоги щодо заявлення регресного позову до винних осіб про відшкодування витрат незаконно звільненого працівника є неправомірним та незаконним, оскільки вимога висунена неналежному об'єкту та суперечить вимогам частини четвертою статті 134 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Крім того, вказує, що постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26.03.2018 та постановою Апеляційного суду Волинської області від 21.06.2018 не встановлено хто є винною особою, а лише скасовано наказ начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області від 22.12.2017 №331-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 .» та поновлено ОСОБА_1 посаді головного спеціаліста сектору контрольно-ревізійної роботи Ковельського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
У відзиві на позов від 18.11.2019 за № 13-03-13-07/4003-2019 відповідач його вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків зроблених при проведенні планової ревізії фінансово-господарської діяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області за період з 01.01.2017 по 31.03.2019 та вважає, що вимога від 01.08.2018 №13-03-04-14/2680-2019 винесена у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для визнання її протиправною та скасування немає. Крім того, зазначив, що орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. Управління пред'явило лист-вимогу «Про усунення порушень», виявлених під час ревізії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області. При цьому, оскаржуваний пункт вимоги Управління вказує на виявлені збитки та їхній розмір. Оскільки, оскаржуваний пункт вимоги вказує на стягнення збитків, то вона має перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. З наведених підстав, відповідач просив в задоволенні позову відмовити.
У поданих до суду позивачем відповіді на відзив та відповідачем запереченнях на відповідь на відзив учасники справи підтвердили власну правову позицію, не погодившись із доводами протилежної сторони.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що в період з 23.04.2019 по 19.07.2019 відповідно до пункту 6.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІ квартал 2019 року, на підставі направлення №138 від 22.04.2019, головним державним аудитором відділу контролю в соціальній галузі та сфері культури Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області Шульгачом В.К. проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт від 19.07.2019 № 04-24/008.
29.07.2019 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області на акт ревізії від 19.07.2019 № 04-24/008 було подано заперечення № 01-15/1102.
За результатом розгляду вказаних вище заперечень відповідачем був складений висновок на зауваження (заперечення) до акта ревізії фінансово-господарської діяльності Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області від 19.07.2019 № 04-24/008, затверджений начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Волинській області.
На адресу начальника Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області надіслано вимогу від 01.08.2019 № 13-03-04-14/2680-2019 «Про усунення порушень», згідно з якою Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській області вимагає усунути виявлені порушення законодавства, в установленому законодавством порядку. Зокрема, пунктом 2 вказаної вимоги відповідач вимагає забезпечити відшкодування на користь Фонду збитків, спричинених неподанням регресного позову до винної особи щодо відшкодування витрат на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, сплати єдиного соціального внеску, судового збору незаконно звільненому працівнику Управління ОСОБА_1 в сумі 50615,41 грн., відповідно до норм статті 1191 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з пунктом 2 такої вимоги відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ).
Відповідно до статті 2 Закону № 2939-ХІІ Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірки закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 4 Закону № 2939-ХІІ передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 2939-ХІІ орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за:виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.
Пунктом 7, 13 частини першої статті 10 Закону № 2939-ХІІ передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Згідно із частиною другою статті 15 Закону № 2939-ХІІ законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 868 «Про утворення Державної аудиторської служби України», яка набрала чинності 03.11.2015, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 лютого 2016 року №43 (далі - Положення про Державну аудиторську службу України), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов'язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень; реалізацією інвестиційних проектів (підпункт 4 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України).
Пунктом 6 Положення про Державну аудиторську службу України передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держаудитслужба має право звернутися до суду в інтересах держави.
З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір в установленому законодавством порядку, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, пункт 2 оспорюваної вимоги вказує на виявлені збитки та їх розмір.
Таким чином, у пункті 2 вимоги Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 01.08.2019 № 13-03-04-14/2680-2019 «Про усунення порушень» міститься інформація про наявність збитків, разом з тим, вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом пред'явлення вимоги, оскільки такі збитки усуваються шляхом їх стягнення в судовому порядку.
Суд звертає увагу на те, що порушення, які спричинили завдання матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету і підприємству, зважаючи на відсутність їх добровільного відшкодування, необхідно усувати та відшкодовувати шляхом примусового стягнення у судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, тому правильність обчислення таких збитків має перевірятися судом, який розглядає позов про їх стягнення, а не судом, який розглядає адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у зв'язку із визначенням розміру збитків у спірній вимозі, перевірку обґрунтованості вимог контролюючого органу має здійснювати суд, що розглядає позов про стягнення відповідних збитків, а тому позов про визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги від 01.08.2019 №13-03-04-14/2680-2019 «Про усунення порушень» є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Суд також звертає увагу на пункт 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А): Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, відтак судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», суд
У задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області до Управління Західного офісу Держаудит служби у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк