Провадження № 2/760/4755/19
Справа №760/9789/18
23 грудня 2019 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, -
Позивач ОСОБА_1 в квітні 2018 р. звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій, з урахуванням поданої 31.01.2019 р. на виконання вимог ухвали суду від 03.05.2018 р. про залишення позовної заяви без руху, заяви про усунення недоліків, просить:
визнати недійсним заповіт від 08 вересня 2017 р., складений на території ГБУЗ РК Сімферопольської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги №6 та посвідчений нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Яценко Авелом Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за №1-616.
Ухвалою суду від 11.02.2019 р., цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, направлено до Київського апеляційного суду (03110, м. Київ, вул. Соломянська, 2 А) для визначення підсудності місцевому загальному суду міста Києва та передачі на розгляд відповідному суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10.12.2019 р., у визначенні суду для забезпечення розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, - відмовлено.
Справу повернуто до Солом'янського районного суду м. Києва для продовження розгляду.
Суд, вивчивши матеріали позовної заяви дійшов висновку про передачу справи на розгляд іншому суду за підсудністю, виходячи з наступного.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше передбачено законом.
Однак, за правилом, встановленим ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як вбачається з позовної заяви, позивач ставить питання про визнання недійсним заповіту від 08 вересня 2017 р., складеного на території ГБУЗ РК Сімферопольської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги №6 та посвідченого нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Яценко Авелом Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за №1-616, яким ОСОБА_3 все її майно, в тому числі і квартиру АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_2 .
В даному випадку предметом позову є визнання правочину щодо нерухомого майна недійсним, а тому до вказаних правовідносин мають застосовуватися саме правила виключної підсудності, передбачені ст. 30 ЦПК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_3 вперше склала заповіт 04 вересня 2012 року, згідно якого належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , заповідала їй, ОСОБА_1 Заповіт, який був складений 08 вересня 2017 року, вважає недійсним з огляду на те, що він був посвідчений на території лікарні швидкої допомоги, що ставить під сумнів перебування заповідача у здоровому глузді. Згідно змісту заповіту від 08.09.2017 року, ОСОБА_3 все належне їй майно, в тому числі і квартиру АДРЕСА_1, заповіла ОСОБА_2
Діючим цивільно-процесуальним законодавством передбачено, що усі позови, які виникають з приводу нерухомого майна, мають пред'являтися до суду за місцезнаходженням такого майна або основної його частини.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.п. 41, 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК 2004 року) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114ЦПК 2004 року). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Якщо пред'явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об'єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.
З поданої ОСОБА_1 заяви про усунення недоліків вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_3 заповіла ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу, належала їй на праві приватної власності.
Відповідно до заповіту від 08.09.2017 року, ОСОБА_3 все належне їй майно, в тому числі і квартиру АДРЕСА_1, заповіла ОСОБА_2 .
Отже, до спадкового майна належать як квартира, що розташована в м. Києві , так і квартира , що розташована в м. Євпаторії АРК, а спір стосується декількох об'єктів нерухомого майна.
В той же час, матеріали справи не містять відомостей щодо вартості даних об'єктів нерухомого майна, а тому встановити яка саме квартира вартує більше не вбачається можливим.
Як роз'яснено в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Таким чином, відповідно до ст. 30 ЦПК України даний позов не підсудний Солом'янському районному суду м. Києва, оскільки повинен подаватись за правилами виключної підсудності за місцем знаходження нерухомого майна, з приводу якого заявлено позовні вимоги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 даної статті встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що спір між позивачем та відповідачем виник з приводу нерухомого майно (квартири, що розташована в м. Києві , так і квартири , що розташована в м. Євпаторії АРК), та не відносяться до території Солом'янського району м. Києва, дані вимоги повинні розглядатись судом за місцем знаходження нерухомого майна, а тому суд приходить до висновку, що матеріали позовної заяви підлягають направленню за територіальною підсудністю до належного суду, а саме до Голосіївського районного суду м. Києва (03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14 А), за місцем знаходження нерухомого майна.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 32, 187, 353-354 ЦПК України, суддя, -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, передати на розгляд за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва (03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14 А).
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кушнір С.І.