Справа №442/8409/14-ц
Провадження №2/442/13/2019
25 листопада 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Хомика А.П.
з участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,
розглянувши у відкритому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третьої особи - ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири удаваним, поділ майна, -
встановив:
29.10.2014 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача,в якому просить з урахуванням збільшених позовних вимог від 11.10.2017 (т.1 а.с. 225): виділити йому продуктовий кіоск по АДРЕСА_1 вартістю АДРЕСА_2 грн.; визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_3 , та виділити йому компенсацію за поліпшення майна, а саме такої квартири в розмірі 346 450 грн.; виділити та визнати за ним право власності на автомобіль марки «Mersedes - Benz E 240», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво НОМЕР_3 від 25.04.2012.
В обґрунтування позову вказує на те, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , зареєстрованому 16.11.1996. 02.07.2014 дружина звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу.
За час спільного проживання ними було придбано продуктовий кіоск по АДРЕСА_1 (в 2006 році) за 24000 грн., автомобіль марки «Mersedes - Benz E 240», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , а також побутові речі ( від поділу їх в процесі розгляду справи відмовився).
Крім того, ними було проведено ремонт першого поверху (квартири АДРЕСА_3 , що належить його дружині, а саме: влаштовано фасад, стелю, облицьовано плиткою стіни та підлогу, проведено заміну дверей, здійснено реконструкцію ванної кімнати і санвузла, всього поліпшено майна на загальну суму 692 900 грн.
26.01.2015 та 15.06.2017 надійшла зустрічна позовна заява, за останньою ОСОБА_2 просить: визнати договір дарування квартири від 27.06.2003, реєстраційний №1889, яким ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_4 , і договір дарування квартири від 27.06.2003, реєстраційний №1891, за яким ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 - удаваними договорами, та визнати укладеним 27.06.2003 договір міни квартири АДРЕСА_4 на квартиру АДРЕСА_5 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , застосувавши норми права, що регулюють договір міни; визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ ідеальну частину квартири АДРЕСА_4 , на автомобіль «Mersedes - Benz E 240», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 в порядку поділу майна подружжя. Автомобіль OPEL- KOMBO, державний номерний знак НОМЕР_4 , 1998 року випуску та продуктовий кіоск, який розташований біля будинку по АДРЕСА_6 області залишити у власності ОСОБА_1 . Зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 ключі від автомобіля «Mersedes - Benz E 240», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , у двох примірниках.
В обґрунтування зустрічного позову вказує на те, що зазначене майно у позові ОСОБА_1 не є спільною сумісною власністю, а тому не може бути предметом поділу. За час шлюбу ними було придбано квартиру АДРЕСА_5 , що стверджується відповідним договором купівлі-продажу. Таку квартиру вони придбали за кошти, які належали їм на праві спільної сумісної власності.
Пізніше за спільним волевиявленням подружжя ОСОБА_5 та за згодою ОСОБА_3 , тобто за згодою сторін у справі було вирішено провести обмін квартири АДРЕСА_5 на квартиру АДРЕСА_4 , яка належала на праві власності ОСОБА_3 . Рішення про обмін квартир прийнято зважаючи на те, що у квартирі АДРЕСА_3 мешкала її бабуся ОСОБА_6 , та яка внаслідок свого похилого віку та незадовільного стану здоров'я потребувала щоденної сторонньої допомоги. Отже, вчинення згаданого обміну значно полегшувало для неї надання допомоги та догляду бабусі. Під час вчинення обміну присутньою вона не була. Пізніше, 15.10.2004 вона була зареєстрована та проживала у квартирі. Зважаючи, що шлюб між нею та ОСОБА_1 розірвано 16.10.2014, то вона вирішила провести поділ квартири АДРЕСА_4 , яка є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вона набута під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .
Під час їхнього проживання у квартирі АДРЕСА_4 між нею та ОСОБА_1 не виникало жодних суперечок чи спору щодо володіння, користування та розпорядження даною квартирою. Проте, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 створив для неї нестерпні умови проживання, що вимусило її в кінці 2014 винайняти квартиру у АДРЕСА_7 для тимчасового проживання.
До її здивування обмін квартир було вчинено шляхом укладення договорів дарування від 27.06.2003 за реєстраційними номерами №1889 та №1891, які посвідчені в один день, одним і тим же приватним нотаріусом Спариняк Л.В.
У той же час вважає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутні жодні відносини, які б надали їм привід вчиняти один відносно другого безоплатні договори та ще нерухомого майна, яким у даному випадку є договір дарування. Більше того, вчинене дарування квартири ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 було проведене за умови, що ОСОБА_1 взамін подарує квартиру ОСОБА_3 . Таким чином договори дарування, фактично приховують договори міни. Факт наявності вказаних договорів позбавляє її права провести поділ квартири АДРЕСА_8 .
23.01.2015 ухвалою суду заяву про забезпечення позову задоволено - накладено заборону на відчуження автомобіля марки OPEL- KOMBO, державний номерний знак НОМЕР_4 , який знаходиться на обліку в Дрогобицькому ВРЕР ДАІ ГУ МВСУ у Львівській області ( а.с.59).
30.01.2015 ухвалою суду заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на автомобіль «Mersedes - Benz E 240», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , квартиру АДРЕСА_3 та продуктовий кіоск, що по АДРЕСА_1 ( а.с. 53, т.1).
10.03.2015 ухвалою суду призначено авто товарознавчу експертизу, провадження зупинено ( а.с.69, т.1).
10.08.2015 надійшов висновок експертизи ( а.с. 75-81).
11.08.2015 ухвалою суду відновлено провадження у справі ( а.с. 82, т.1)
20.05.2016 ухвалою суду призначено по справі експертизу ( а.с. 130, т.1).
25.11.2016 провадження у справі відновлено, оскільки ухвала суду про призначення експертизи повернута без виконання ( т.1 а.с. 147).
16.06.2017 ухвалою суду заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 ( а.с. 191, т.11).
20.09.2017 надійшло заперечення від ОСОБА_1 про відмову відповідачці від прийняття заяви про зміну предмету і підстави позову ( а.с. 202 -203).
16.11.2017 від ОСОБА_2 надійшло заперечення на позов про те, що під час шлюбу з ОСОБА_1 жодних ремонтів у квартирі АДРЕСА_3 вони не проводили. Викладене ОСОБА_1 у позовній заяві про уточнення позовних вимог по справі про поділ майна подружжя від 11.10.2017 та в листі від 06.11.2017 не відповідає дійсності, тим більше не підтверджено жодними допустимими та належними доказами. З оглянутих світлин, які надані ОСОБА_1 вбачається, що знімки проведено не в квартирі АДРЕСА_3 . Більше того, з червня 2003 вони є зареєстровані та проживали у квартирі АДРЕСА_4 , тобто з моменту придбання, що є свідченням відсутності необхідності проводити ремонт у квартирі АДРЕСА_3 , тим більше у них не було матеріальної можливості проводити ремонт квартири аж на 692900,0 у зв'язку з наявною невеликою заробітною платою ( а.с.1-2, т.2)
29.01.2018 ухвалою суду призначено судову будівельно-технічну експертизу ( а.с. 27, т.2).
08.02.2019 надійшов висновок експерта.
11.02.2019 провадження у справі поновлено.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, позов просили задоволити, у зустрічному позові просили відмовити.
ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 проти первісного позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов. У позові просили відмовити, зустрічний позов підтримали.
Суд, вислухавши вступне слово сторін, дослідивши докази, дійшов висновку, що в первісному позові слід відмовити, а зустрічний - задоволити частково.
16.10.2014 рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №4773-14-ц ( а.с. 178, т. 11) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 16.11.1995 було розірвано.
Так, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №885370 від 30.06.2003 квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування р. №1889, від 27.06.2003 на праві власності. Подарувала таку ОСОБА_3 ( а.с. 174-176 т.1).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності від 06.05.2003 №497563, виданого Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу р. №1072, від 15.04.2003 належить кв. АДРЕСА_5 ( а.с.179- 180, т.1).
Таку квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 ( т.1, а.с. 187).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №19114521 від 08.06.2008, квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину р. №1-1051 від 20.05.2008, виданого Першою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою ( т.1, а.с. 44).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 27531107 від 01.10.2014, виданого реєстраційною службою Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області ( а.с. 43, т.1) ОСОБА_2 надано право оренди земельної ділянки площею 20 м., що по АДРЕСА_6 з кадастровим номером: 4610600000:01:006:0109, з цільовим призначенням для обслуговування кіоску на підставі договору оренди землі, виданого 15.02.2012 ОСОБА_2 для строкового платного користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення для обслуговування торгового кіоску строком на три роки, з правом передачі в піднайм.
Вказаний кіоск розташований поблизу будинку по АДРЕСА_6 та перебуває у користуванні ОСОБА_1 (зареєстрований як ФОП).
Поряд з цим, згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, виданого ВРЕР ДАІ ГУМВС України у Львівській області автомобіль «Mersedes - Benz E 240», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 ( а.с. 5, т.1).
Сторонами не оспорюється, що такий автомобіль перебував та перебуває у користуванні ОСОБА_2 , як і те, що автомобіль марки OPEL- KOMBO, державний номерний знак НОМЕР_4 , який знаходиться на обліку в Дрогобицькому ВРЕР ДАІ ГУ МВСУ у Львівській області, перебував у користуванні ОСОБА_1 .
Свідки: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_2 суду дали покази про те, що у квартирі АДРЕСА_3 проводився ремонт.
Частиною 1 ст.57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3 ст.235 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №6-2333цс15).
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України , у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Що стосується вимог ОСОБА_2 про визнання договорів дарування квартири від 27.06.2003, реєстраційний №1889, яким ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 , і договір дарування квартири від 27.06.2003, реєстраційний №1891, за яким ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 - удаваними договорами, та визнати укладеним 27.06.2003 договір міни квартири АДРЕСА_4 на квартиру АДРЕСА_5 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , застосувавши норми права, що регулюють договір міни, то такі до задоволення не підлягають.
У частинах першій, другій статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Пленум Верховного Суду України у пункті 25 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України)сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інших правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16.
Підстав для визнання удаваними вказаних правочинів немає, доказів такого ОСОБА_2 не надано. Більше того, у своїй заяві ( т.1 а.с. 169 ) ОСОБА_2 зазначила, що за спільним волевиявленням подружжя ОСОБА_5 , та за згодою ОСОБА_13 було «проведено обмін» квартири АДРЕСА_5 на квартиру АДРЕСА_4 , в договорі дарування ОСОБА_1 . ОСОБА_3 квартири є письмова згода ОСОБА_2 . Таким чином, оспорювані правочини вчинені за згодою одного з подружжя. Підстав для визнання таких недійсним немає.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_3 , та виділити йому компенсацію за поліпшення майна, а саме такої квартири, в розмірі 346 450 грн., то такі до задоволення не підлягають, оскільки судом не здобуто, а ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведено. Таке також зокрема і не ствердили свідки.
Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.
Згідно з висновком експерта Дідовського Ю.Б. №4/5, складеного 05.02.2019 ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 , без врахування вартості земельної ділянки, яка знаходиться під цим житловим будинком, станом на момент проведення експертизи, з врахуванням поліпшень та ремонтно-будівельних робіт, які були здійснені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 1008568,50 грн. Ринкова вартість такої квартири без врахування поліпшень та ремонтно-будівельних робіт становить 487177,67 грн.
Визначити як вплинули поліпшення та ремонтно-будівельні роботи у вказаній квартирі на ринкову вартість цього житлового будинку не надається можливим, оскільки ринкова вартість експертом визначалась квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_9 не на весь такий житловий будинок. Поліпшення та ремонтно-будівельні роботи в такій квартирі вплинули на ринкову вартість такої квартири, так як: покращився фізичний стан, поліпшились експлуатаційні показники приміщень шляхом їх перепланування та переобладнання, збільшилась площа, збільшилась ринкова вартість.
Таким чином, на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта, а ОСОБА_1 не доведено, що лише саме його кошти та праця стали підставою для такого збільшення майна у вартості.
Отже, квартира АДРЕСА_4 набута у власність в порядку дарування ОСОБА_1 , як і квартира АДРЕСА_3 , що набута ОСОБА_2 в порядку спадкування, не підлягають поділу. Таким чином, у їх поділі слід відмовити.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку , що слід в порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_2 автомобіль марки «Мерседес Бенц Е240», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , а ОСОБА_1 автомобіль марки « Опель Комбо», д.н.з. НОМЕР_4 ,1998 року випуску та продуктовий кіоск, який розташований біля будинку по АДРЕСА_6 . Зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 ключі від автомобіля Мерседес Бенц Е240, д.н.з. НОМЕР_5 . Саме таке відповідає існуючому порядку користування даним майном. При цьому, за наведених вище обставин, в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя слід відмовити через недоведеність, як і в решті вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .
Що стосується всіх вжитих заходів забезпечення позову, то враховуючи ч.7 ст. 158 ЦПК України, то разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 258,259, 263-265, 352, 354 ЦПК України,-
ухвалив :
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_2 автомобіль марки «Мерседес Бенц Е240», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , а ОСОБА_1 автомобіль марки «Опель Комбо», д.н.з. НОМЕР_4 ,1998 року випуску та продуктовий кіоск, який розташований біля будинку по АДРЕСА_6 .
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 ключі від автомобіля Мерседес Бенц Е240, д.н.з. НОМЕР_5 .
В решті позову відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02.12.2019.
Сторони:
Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_10 .
Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_11 .
Суддя Хомик А.П.