441/661/19 2/441/467/2019
26.12.2019 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючої - судді Малахової - Онуфер А.М.
з участю секретаря судових засідань Гелецької Г.В.
сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Городок цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_1 , 10.04.2019 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування 42 557 грн. 28 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди мотивуючи тим, що постановою Городоцького районного суду Львівської області від 22.02.2016, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.01.2016 о 11 год. 20 хв. у с. Вістовичі Самбірського району Львівської області, за участю його автомобіля Peugeot 406, р.н. НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ 21011, р.н. НОМЕР_3 під керуванням відповідача, внаслідок якої ТЗ Peugeot 406, р.н. НОМЕР_1 зазнав пошкоджень на 42 557 грн. 28 коп., що він 11.04.2016 та повторно 27.07.2016 звертався до ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське», у якому на момент ДТП був застрахований автомобіль відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, що 08.08.2016 ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» прийняло рішення про виплату йому страхового відшкодування в розмірі 34 954 грн. 40 коп., однак на час звернення до суду з позовом, в добровільному порядку таку виплату не провело. Окрім зазначив, що він вправі самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права і зокрема вправі звернутися до винної особи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просив позов задовольнити.
ОСОБА_1 в суді вимоги підтримав покликаючись на мотиви викладені у заяві, окрім цього пояснив, що неодноразово звертався до ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» із заявою про виплату страхового відшкодування, що 08.08.2016 останнім прийнято рішення про виплату йому страхового відшкодування у розмірі 34 954 грн. 40 коп. протягом 90 днів, між тим станом на сьогодні, таку не проведено, що також звертався в МТСБУ щодо невиконання ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» своїх зобов'язань за обов'язковим договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, однак згідно інформації на 11.04.2019 Страховиком членство в МТСБУ припинено, що за неофіційною інформацією ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» перебуває на стадії банкрутства, відтак саме ОСОБА_2 , як винна у ДТП особа, має бути відповідачем у справі, а не страхова компанія. Вважає, що строк позовної давності повинен рахуватись з 11.04.2016, тобто з дати звернення із заявою у ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» про виплату страхового відшкодування. Просить позов задовольнити.
Відповідач у відзиві від 24.05.2019 та в судовому засіданні позов заперечив, пояснив, що ДТП у с. Вістовичі Самбірського району Львівської області за участі його автомобіля ВАЗ 21011, р.н. НОМЕР_3 та автомобіля Peugeot 406, р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої пошкоджено ТЗ, мала місце 07.01.2016, відтак останнім пропущено строк позовної давності звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Разом з цим, зазначив, що оскільки на момент ДТП його автомобіль ВАЗ 21011, р.н. НОМЕР_3 був застрахований, відповідно до страхового полісу серії НОМЕР_4 у ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське», з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн., то обов'язок відшкодувати шкоду позивачу у межах страхового відшкодування покладається на страховика (товариство), який і є належним відповідачем в справі. Просить у позові відмовити.
Представник третьої особи - Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив (а.с. 56, 70-74, 77-78, 87).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у позові.
Відповідно до ст. ст. 4, 13, 81, 82 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, із змісту постанов Городоцького районного суду Львівської області у справі №441/156/16-п на ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП убачається, що ОСОБА_2 , 07.01.2016 о 11 год. 20 хв. у с. Вістовичі Самбірського району Львівської області, керуючи автомобілем ВАЗ 21011, р.н. НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, виїхав на зустрічну смугу руху, як наслідок зіткнувся з автомобілем Peugeot 406, р.н. НОМЕР_1 , спричинивши пошкодження транспортних засобів (а.с. 7, 8).
Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 22.02.2016, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адмінстягнення у розмірі 340 грн.
Постанова судом прийнята у присутності ОСОБА_2 та 03.03.2016 набрала законної сили.
Згідно висновку №65/03-16 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 29.03.2019 судовим експертом членом Союзу експертів України у Львівському регіоні Величко А.Д., вартість матеріального збитку з технічної точки зору заподіяного власнику автомобіля Peugeot 406, р.н. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження під час ДТП 07.01.2016, становить 42 557 грн. 28 коп. (а.с. 9-20).
Із змісту заяви ОСОБА_1 №339 від 27.07.2016 убачається, що позивач, після ДТП, 11.04.2016 звернувся із заявою до Львівської філії Страхове товариство «Іллічівське» про виплату страхового відшкодування, а 27.07.2016 повторно у зв'язку з невиплатою Страховиком такого відшкодування (а.с. 21).
Із повідомлення ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» №3097 від 08.08.2016, убачається про намір Страховика виплатити позивачу страхове відшкодування на суму 34 954 грн. 40 коп. та, що ДТП, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вістовичі Самбірського району Львівської області, визнано страховим випадком (а.с. 22).
Із листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №7055/13-12 від 03.11.2016 видно, що за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 від 20.10.2016, до ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» Нацкомісією застосовано захід впливу у вигляді розпорядження № 2563 від 13.10.2016, а також ОСОБА_1 роз'яснено його право на оскарження рішення Страховика в судовому порядку (а.с. 23).
09.11.2016, МТСБУ звернення ОСОБА_1 щодо зволікань ПАТ «СТ «Іллічівське» у здійсненні страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/5796099 передано на розгляд Юридичному департаменту МТСБУ, одночасно позивачу роз'яснено положеннями п. 36.7 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 24).
У період з 07.01.2016 по 01.10.2018 виплат страхового відшкодування на картковий рахунок позивача не поступало (а.с. 35-35).
ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 , як з винної особи, відшкодування 42 557 грн. 28 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.01.2016 о 11 год. 20 хв. у с. Вістовичі Самбірського району Львівської області мотивуючи тим, що ПАТ «СТ «Іллічівське» зволікає з виконанням своїх зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/5796099, своє членство в МТСБУ припинило та перебуває на стадії банкрутства.
Згідно повідомлення МТСБУ №3.1-04/11619 від 11.04.2019, інформація на 11.04.2019 про ліквідацію ПАТ «СТ «Іллічівське» чи визнання такого у встановленому Законом порядку банкрутом - відсутня (а.с. 89).
Із пояснень відповідача в суді, із матеріалів справи убачається, що 25.12.2015 між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» укладено поліс №АЕ5796099 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком до 25.12.2016. За цим полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Цим полісом забезпечений транспортний засіб ВАЗ 21011, р.н. НОМЕР_3 , та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) - 100 000 грн. (а.с. 51-52, 90).
У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц та Верховним Судом у постанові від 17.07.2019 у справі №641/5883/16-ц.
Судом встановлено, що відповідно до страхового полісу №АЕ5796099 Страховиком відповідача з страховим лімітом 50 000 грн. на момент вчинення ДТП була третя особа - ПАТ "Страхове товариство "Іллічівське".
Таким чином, ураховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на час настання страхового випадку була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Іллічівське» на підставі полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ5796099 від 25.12.2015, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається саме на страховика, оскільки покладення такого обов'язку на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно правової позиції Верховного Суду України висловленої у постанові від 11.11.2015 у справі №6-309цс15, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача і йому завдано майнової та моральної шкоди, є тим днем, коли позивач довідався про порушення свого права та про особу, яка його порушила і саме із цього часу в нього виникло право вимоги як до безпосереднього заподіювача шкоди, так і до страхової компанії, відповідальної за останнього.
Відтак, твердження позивача у суді про те, що ним не пропущений строк позовної давності, з огляду на вищеозначену правову позицію, суд вважає помилковим.
Покликання ОСОБА_1 у заяві та в суді про те, що він 11.04.2016 та повторно 27.07.2016 звертався до ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське», у якому на момент ДТП був застрахований автомобіль відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, що 08.08.2016 ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» прийняло рішення про виплату йому в розмірі 34 954 грн. 40 коп. страхового відшкодування, однак на час звернення до суду з позовом, останнім в добровільному порядку таку виплату не проведено, відтак саме ОСОБА_2 , як винна особа, зобов'язаний нести відповідальність за шкоду завдану його автомобілю внаслідок ДТП, яка мала місце 07.01.2016 о 11 год. 20 хв. у с. Вістовичі Самбірського району Львівської області, не ґрунтуються на нормах закону.
Відповідно до положень ст. 51 ЦПК України, визначення відповідача у справі є правом позивача і лише за його клопотанням суд вправі замінити первісного відповідача належним відповідачем.
Суд звертав увагу ОСОБА_1 на наслідки заявлення вимог до неналежного відповідача, між тим позивач клопотання про заміну відповідача ОСОБА_2 на ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське», не заявляв.
Оскільки вимоги ОСОБА_1 заявлено до неналежного відповідача, що є підставою до відмови у позові, в обговорення строків позовної давності, суд не входить.
За наведеного, керуючись ст. ст. 12-13, 80-81, 89, 133, 141, 263, 265, 354 ЦПК України,
вирішив:
у позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_5 , що значиться зареєстрованим на АДРЕСА_1 прож. на АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_6 , прож. на АДРЕСА_3 ), третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» (м. Київ, вул. Саксаганського, 38-б) про відшкодування 42 557 грн. 28 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 02.01.2020.
С у д д я : А.М. Малахова - Онуфер