233 № 233/3161/16-к
03 січня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого
судді : ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за
участю
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (відеоконференція)
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка Донецької області в рамках окремої процесуальної дії, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050380000585 від 12 травня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, «питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», -
В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050380000585 від 12 травня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187 КК України.
Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки не перестали існувати обставини та ризики, які були враховані при вирішенні питання щодо обрання та продовження запобіжного заходу останньому, яке підтримав в судовому засіданні та наполягав на його задоволенні.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на необґрунтованість обвинувачення, фальсифікацію матеріалів кримінального провадження та відсутність ризиків, на які посилається прокурор.
Захисник ОСОБА_6 , вважаючи недоведеним прокурором застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи безпідставність доказів обвинувачення, посилаючись на практику європейського суду, зазначив про необґрунтованість ризиків, вказаних у клопотанні, та тривалість утримання обвинуваченого під вартою, просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників судового засідання, суд встановив таке.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого(ч.1). Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу(ч.2).
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 січня 2020 року.
На поточний час судове провадження відносно ОСОБА_7 не завершено та завершити до закінчення строку тримання під вартою останнього, тобто до 09 січня 2020 року неможливо, у зв'язку з перебуванням на лікарняному захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 .
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.
Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , враховуючи пояснення та заперечення сторони захисту, суд вважає, що на час розгляду справи не зникли підстави вважати про існування ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, підтверджується тим, що суворість покарання за вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, може бути визнане ОСОБА_9 більш небезпечним ніж втеча, оскільки ОСОБА_10 до затримання, перебуваючи на волі, не мав стійких соціальних зв'язків, не працював, постійного заробітку не отримував, вів анти-суспільний спосіб життя та характеризувався з негативного боку; може незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що за наявною в прокурора заявою, свідок ОСОБА_11 пояснювала, що вона є співмешканкою ОСОБА_7 та безпосередньо єдиним прямим свідком злочину. Після скоєння вбивства своєї матері ОСОБА_7 казав їй, щоб вона не давала свідчення проти нього та підтвердила, що його мати покінчила життя самогубством, вистрибнувши з балкону. ОСОБА_7 погрожував їй фізичною розправою у разі невиконання його вказівок при наданні свідчення по даній справі; може вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_10 раніше неодноразово був засуджений за різні категорії злочинів, на шлях виправлення не став, соціально не адаптувався та обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, що в сукупності свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності його особи та високий ризик вчинення ним повторно кримінальних правопорушень.
Існуючи вищенаведені ризики, передбачені ст.177 КПК України, які суд оцінює у сукупності, а не окремо, унеможливлюють зміну обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який, який, як і раніше так, і на зараз, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку, коли така особа обвинувачується у вчиненні злочину: ризик того, що особа не з'явиться до суду; ризик того, що підозрюваний (обвинувачений), у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (справа «Пірузян проти Вірменії»).
Тож зазначені та встановлені судом ризики виправдовують продовження обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того обґрунтовуючи доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під варто, суд враховує, правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
При цьому продовження застосованого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного спливу на свідка та вчинення інших кримінальних правопорушень, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_7 , судом на теперішній час не встановлено.
Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, тобто до 09 січня 2020 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_7 , не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у його скоєнні; дані про особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені у ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 на строк шістдесят днів.
За таких підстав, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню, та не знаходить підстав для задоволення клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням ч. 4 ст. 183 КПК України, зокрема того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні немає.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Продовжити дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, на строк 60 (шістдесят) днів, терміном до 02 березня 2020 року.
Обвинуваченого ОСОБА_7 тримати під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору, а також направити начальнику ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення, а особою, яка тримається під вартою, з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3