Рішення від 20.12.2019 по справі 927/645/19

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/645/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/645/19

за позовом: ОСОБА_1

АДРЕСА_1

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2

АДРЕСА_2

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3

АДРЕСА_3

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_4

АДРЕСА_3

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_5

АДРЕСА_1

до

відповідача-1: ОСОБА_6

АДРЕСА_4

відповідача-2: ОСОБА_7

АДРЕСА_5

відповідача-3: ОСОБА_8

АДРЕСА_6

відповідача-4: ОСОБА_13

АДРЕСА_7

відповідача-5: ОСОБА_14

АДРЕСА_8

відповідача-6: ОСОБА_9

АДРЕСА_9

відповідача-7: ОСОБА_10

АДРЕСА_9

відповідача-8: ОСОБА_11

АДРЕСА_10

про визнання удаваними правочинів, переведення прав та обов'язків покупця, витребування часток у статутному капіталі та визнання права власності на частку у статутному капіталі

За участю представників учасників справи:

від позивача: Гутник В.П. адвокат, ордер серія ЧН №043415 від 02.08.2019

від третьої особи-1: Гутник В.П. адвокат, ордер серія ЧН №043425 від 21.11.2019

від третьої особи-2: Гутник В.П. адвокат, ордер серія ЧН №043426 від 21.11.2019

від третьої особи-3: Гутник В.П. адвокат, ордер серія ЧН №043427 від 21.11.2019

від третьої особи-4: Гутник В.П. адвокат, ордер серія ЧН №043428 від 21.11.2019

від відповідача-1: Лутай Н.М. адвокат, ордер серія ЧН №073671 від 16.09.2019

від відповідача-2: Шевченко О.А. адвокат, ордер серія ЧН №075300 від 23.09.2019

від відповідача-3: Шевченко О.А. адвокат, ордер серія ЧН №075299 від 23.09.2019

від відповідача-4: Шевченко О.А. адвокат, ордер серія ЧН №085801 від 23.09.2019

від відповідача-5: Коленченко О.О. адвокат, ордер серія ЧН №066622 від 16.09.2019

від відповідача-6: Коленченко О.О. адвокат, ордер серія ЧН №066620 від 16.09.2019

від відповідача-7: Коленченко О.О. адвокат, ордер серія ЧН №066621 від 16.09.2019

від відповідача-8: Лутай Н.М. адвокат, ордер серія ЧН №073672 від 18.09.2019

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської від 27.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання удаваними правочинів, а саме:

- договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» від 19 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_7 , як дарувальником, та ОСОБА_6 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» у розмірі 11,11% номінальною вартістю 1 333,00 грн;

- договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» від 19 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_12 , як дарувальником, та ОСОБА_6 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1 333,00 грн;

- договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» від 19 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_13 , як дарувальником, та ОСОБА_6 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1 333,00 грн;

- договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» від 2 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_14 , як дарувальником, та ОСОБА_6 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» у розмірі 3,71 % номінальною вартістю 445,00 грн;

- договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» від 2 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_9 , як дарувальником, та ОСОБА_6 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» у розмірі 3,7 % номінальною вартістю 444,00 грн;

- договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» від 2 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_10 , як дарувальником, та ОСОБА_6 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» у розмірі 3,7 % номінальною вартістю 444,00 грн,

які вчинені для приховування інших правочинів, та перевести на позивача права і обов'язки покупця:

частки у статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО» у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1 333,00 грн., яка належала ОСОБА_7 ;

частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1 333,00 грн, яка належала ОСОБА_12 ;

частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1 333,00 грн, яка належала ОСОБА_13 ;

частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» у розмірі 3,71 % номінальною вартістю 445,00 грн, яка належала ОСОБА_14 ;

частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» у розмірі 3,7 % номінальною вартістю 444,00 грн, яка належала ОСОБА_9 ;

частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» у розмірі 3,7 % номінальною вартістю 444,00 грн, яка належала ОСОБА_10 ;

та витребування з володіння ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО» у розмірі 44,44 % (сорок чотири цілих сорок чотири сотих відсотка) номінальною вартістю 5 332,00 грн (п'ять тисяч триста тридцять дві гривні 00 копійок) та визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО» номінальною вартістю 5 332,00 грн. Підготовче засідання призначено на 23.09.2019. 16.09.2019 від відповідача-1 надійшла відмова від надання відповіді на поставлені питання. В поданій відмові відповідач-1 зазначає, що позивач поставив відповідачу-1 начебто вісім питань, проте перше питання складається з шести окремих питань, друге питання складається з двох окремих питань, третє питання складається з двох окремих питань, шосте питання складається з двох окремих питань, сьоме питання складається з шести окремих питань, тобто фактично позивачем було поставлено більше 10 питань. Відповідач-1 стверджує, що всі питання, викладені в додатку до позовної заяви, не мають значення для вирішення спору. Відповідач-1 вважає, що доказом оплатності договору може бути будь-який розрахунковий документ, а показання свідків за його відсутності не можуть встановити обставину оплати за договором.

Окрім того, 16.09.2019 від відповідачів-2, 3, 4, 5, 6, 7 надійшли повідомлення від 09.09.2019 ідентичного змісту, в яких відповідачі 2-7 відмовляють позивачу у наданні відповіді на поставлені питання з огляду на те, що документ, який оформлений як «Письмове опитування в порядку ст. 90 ГПК України» підписаний не особисто позивачем, а іншою особою (яка не є учасником справи), без надання будь-яких документів, які б підтверджували повноваження вказаної особи на підписання такого документа, попри те, що ст. 90 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що учасник справи особисто має право поставити питання іншому учаснику, та поставлені у вказаному документі запитання, є такими, що не мають значення для справи № 927/645/19.

У підготовче засідання 23.09.2019 прибули уповноважені представники позивача, відповідачів 1, 5, 6, 7, 8. Відповідачі 2-4 в підготовче засідання 23.09.2019 не прибули.

Відповідачі 2, 4 належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 1400044858713,1400045331700, відповідно.

Ухвала суду від 27.08.2019, направлена за адресою місця проживання відповідача-3 ( ОСОБА_12 ) повернулась до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

У підготовчому засіданні 23.09.2019 суд, відповідно до ст.183 Господарського процесуального кодексу України суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 10.10.2019. Ухвала виклик від 23.09.2019 направлена учасникам справи рекомендованою кореспонденцією.

10.10.2019 позивачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано клопотання від 10.10.2019 про визнання підстав для відмови від надання відповіді на поставлені запитання відсутніми та зобов'язання ОСОБА_6 надати відповідь. У поданому клопотанні позивач просить визнати відсутніми підстави для відмови від відповіді на запитання, поставлені відповідачу ОСОБА_6 у додатку до позовної заяви у формі документа з назвою «Письмове опитування в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України» та зобов'язати відповідача ОСОБА_6 надати відповідь на запитання, поставлені у додатку до позовної заяви у формі документа з назвою «Письмове опитування в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України».

Крім того, 10.10.2019 позивачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано клопотання від 10.10.2019 про визнання підстав для відмови від надання відповіді на поставлені запитання відсутніми та зобов'язання ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надати відповідь.В поданому клопотанні позивач просить визнати відсутніми підстави для відмови від відповіді на запитання, поставлені відповідачам ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у додатку до позовної заяви у формі документа з назвою «Письмове опитування в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України» та зобов'язати відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надати відповідь на запитання, поставлені у додатку до позовної заяви у формі документа з назвою «Письмове опитування в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України».

У підготовче засідання 10.10.2019 прибули уповноважені представники позивача та відповідачів 1-8.

Представник позивача у судовому засіданні 10.10.2019 відмовився від клопотання від 02.08.2019 про витребування доказів, оскільки у попередньому судовому засіданні представником відповідачів -1, -8 визнавались факти родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , про це зазначається у відзивах на позовну заяву, а тому немає підстав для витребування доказів.

З огляду на приписи ст.42 Господарського процесуального кодексу України, усна відмова позивача від клопотання про витребування доказів судом приймається, оскільки подавати такі клопотання та відмовлятись від них це є правом сторони.

У підготовчому засіданні 10.10.2019 суд, відповідно до ст.182, 183 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 24.10.2019.

У підготовче засідання 24.10.2019 прибули уповноважені представники позивача, відповідачів 1-8. Суд, враховуючи, що в даному судовому засіданні розглянути всі питання передбачені ст.182 Господарського процесуального кодексу України не вбачається можливим, керуючись ст.177 Господарського процесуального кодексу України, з метою повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, дотриманням принципу змагальності сторін, вважає за необхідне продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, приймаючи до уваги закінчення 60 денного строку на проведення підготовчого провадження. Суд постановив протокольну ухвалу про продовження за власною ініціативою строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого судового засідання на 31 жовтня 2019року на 11:00 год.

У підготовче засідання 31.10.2019 прибули уповноважені представники позивача, відповідачів 1-8.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2019 задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2019 відмовлено в задоволенні клопотання позивача від 10.10.2019 про визнання підстав для відмови від надання відповіді на поставлені запитання відсутніми та зобов'язання ОСОБА_6 надати відповідь повністю з підстав викладених в ухвалі.

Крім того, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2019 клопотання позивача від 10.10.2019 про визнання підстав для відмови від надання відповіді на поставлені запитання відсутніми та зобов'язання ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надати відповідь задоволено частково та зобов'язано відповідачів 2-7 у строк до 12.11.2019, в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, надати відповідь на запитання, яке зазначено у письмовому опитуванні ОСОБА_1 : «З яких мотивів Ви безоплатно подарували ОСОБА_6 належну Вам частку у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО»?

У підготовчому засіданні 31.10.2019 суд, враховуючи задоволення клопотання позивача та залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, з метою дотримання прав третіх осіб та учасників справи щодо подання відповідних пояснень та необхідності отримання відповідей на питання, які були визначені в ухвалі від 31.10.2019 та враховуючи, що в даному судовому засіданні розглянути всі питання передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України не вбачається можливим, не виходячи до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 15.11.2019.

Ухвала виклик від 31.10.2019 направлена учасникам справи рекомендованою кореспонденцією.

У судове засідання 15.11.2019 прибули уповноважені представники позивача та відповідачів 1-8. Треті особи в підготовче засідання 15.11.2019 не прибули.

Треті особи 1-4 належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 1400046163410, 1400046074418, 1400046163453, 1400046163429, відповідно.

12.11.2019 відповідачами-2, 3, 4 подано клопотання від 12.11.2019, до якого додано відповідь ОСОБА_7 на запитання № 4, яке зазначене у письмовому опитуванні ОСОБА_1 , в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, відповідь ОСОБА_13 на запитання № 4, яке зазначене у письмовому опитуванні ОСОБА_1 , в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, відповідь ОСОБА_12 на запитання № 4, яке зазначене у письмовому опитуванні ОСОБА_1 , в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

12.11.2019 відповідачами 6 та 7 подано клопотання від 12.11.2019, до якого додано відповідь ОСОБА_9 на запитання № 2, яке зазначене у письмовому опитуванні ОСОБА_1 , в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України та відповідь ОСОБА_10 на запитання № 2, яке зазначене у письмовому опитуванні ОСОБА_1 , в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

14.11.2019 відповідачем-5 подано клопотання від 14.11.2019, до якого додано відповідь ОСОБА_14 на запитання № 2, яке зазначене у письмовому опитуванні ОСОБА_1 , в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, в клопотанні від 14.11.2019 відповідач-5 просить визнати причини пропуску ОСОБА_14 встановленого судом строку поважними та поновити ОСОБА_14 встановлений судом строк для подання відповіді в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, з'ясувавши позицію представників учасників справи щодо клопотання відповідача-5 від 14.11.2019, керуючись ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про відмову відповідачу-5 у поновленні процесуального строку для подання відповіді в порядку ст. 90 ГПК України на запитання №2 яке зазначено у письмовому опитуванні ОСОБА_1 , та зважаючи на поважність причини неможливості подати відповідь у строк, суд постановляє за власною ініціативою продовжити відповідачу-5 строк на подання відповіді та клопотання про залучення до матеріалів справи відповіді на питання.

У підготовчому засіданні 15.11.2019 суд, враховуючи, що в даному судовому засіданні розглянути всі питання передбачені ст.182 Господарського процесуального кодексу України не вбачається можливим, постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 21.11.2019. Ухвала виклик від 15.11.2019 направлена третім особам рекомендованою кореспонденцією.

У підготовче засідання 21.11.2019 прибули уповноважені представники позивача, відповідачів 1-8 та третіх осіб 1-4.

19.11.2019 від відповідача-2 ОСОБА_7 надійшло повідомлення від 18.11.2019, в якому останній відмовляє ОСОБА_2 у наданні відповіді на поставлене запитання. В обґрунтування своєї позиції відповідач-2, посилаючись на приписи ст. 77 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що наведене у поясненнях третьої особи щодо позову датованих 08.11.2019, запитання поставлено щодо обставин, які повинні підтверджуватися певними засобами доказування (а не письмовим опитуванням учасника справи), а тому таке запитання є таким, що не має значення для вирішення справи №927/645/19, та, можлива, будь-яка відповідь, у будь-якій формі, на вказане запитання не буде вважатися доказом з урахуванням ч. 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

З аналогічними підставами відмови ОСОБА_2 у наданні відповіді на поставлені запитання, 19.11.2019 до суду надійшли повідомлення від відповідачів 3-7.

Окрім того, відповідачами 2-7 у поданих повідомленнях від 18.11.2019 сформовані клопотання про поновлення пропущеного строку для подання повідомлення про відмову учасника від відповіді на поставлені запитання.

21.11.2019 від відповідача-1, за підписом адвоката Лутай Н.М., надійшло повідомлення від 21.11.2019 щодо неможливості надання ОСОБА_6 відповідей на запитання третіх осіб. В поданому повідомленні зазначено, що ОСОБА_6 не відмовляється від надання відповідей на запитання третіх осіб, проте станом на 21.11.2019 знаходиться на стаціонарному лікуванні в медичній установі ТОВ «Доктор Сем». Представником ОСОБА_6 . 20.11.2019 було отримано виписку із амбулаторної карти пацієнта ОСОБА_6 від медичної установи ТОВ «Доктор Сем» із зазначенням діагнозу. Представник відповідача-1 зауважує, що станом на 21.11.2019 внаслідок порушення мовленнєвої функції та функції правих кінцівок ОСОБА_6 не може особисто надати вичерпні відповіді на запитання, поставлені ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

У підготовчому засіданні 21.11.2019 суд, керуючись ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, задовольнив клопотання відповідачів-2-7 про поновлення пропущеного строку для подання повідомлення про відмову учасника від відповіді на поставлені запитання.

21.11.2019 позивачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано клопотання від 21.11.2019 про допит відповідачів як свідків, в якому просить під час розгляду справи по суті допитати відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 як свідків, про що постановити відповідну ухвалу та встановити порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів, за якого допит відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 як свідків відбувався б в останню чергу (після вступних слів учасників справи, дослідження письмових доказів та заяв свідків позивача) в судовому засіданні, призначеному на окремий день. У вказаному клопотанні позивач стверджує, що подані документи відповідачами 2-7, у яких надані відповіді у порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України на поставлені позивачем запитання, не відповідають, як за назвою, так і за змістом. Зокрема, у них відсутнє підтвердження про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Крім того, позивач стверджує, що відповідачі 2- 7 називають один і той же спільний мотив дарування часток у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» - відсутність «зиску» від участі у товаристві, при тому, що окрім як отримання дивідендів, вони могли продати частку або вийти зі складу учасників і отримати відповідні виплати. Позивач стверджує, що показання відповідачів 2-7, викладені у відповідях на запитання, суперечать іншим доказам, а саме: показанням свідків, які викладені у доданих до позову заявах свідків. Позивач вважає, що вищенаведені факти у своїй сукупності (неналежне оформлення заяви свідка, ідентичність мотивів дарування часток у розрізі висновку Верховного Суду) викликають сумнів щодо обставин, викладених у відповідях відповідачів 2-7 на поставлені позивачем запитання у порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, позивач припускає, що показання відповідачів 2-7, викладені у відповідях на запитання, суперечать іншим доказам, а саме: показанням свідків, які викладені у доданих до позову заявах свідків.

У підготовчих судових засіданнях 21.11.2019 та 25.11.2019 представники відповідачів 2-7 проти клопотання позивача про допит відповідачів як свідків заперечили.

У підготовчому засіданні 21.11.2019 за усним клопотанням представника третіх осіб про відкладення підготовчого судового засідання суд, враховуючи, що в даному судовому засіданні розглянути всі питання передбачені ст.182 Господарського процесуального кодексу України не вбачається можливим, постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 25.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2019 суд відмовив ОСОБА_1 у задоволені клопотання від 21.11.2019 про допит відповідачів як свідків з огляду на те, що приписи ст. 213 Господарського процесуального кодексу чітко встановлюють підстави допиту учасника справи як свідка, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про допит відповідачів як свідків, оскільки в матеріалах справи відсутні подані в установленому законом порядку заяви свідків - відповідачів 2- 7, в яких викладені обставини, що суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності. При цьому, судом враховано, що показання свідка, викладені письмово, є доказом, а виклик свідка за приписами Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно за наявності письмової заяви свідка, в якій викладені його покази та у разі, якщо існують суперечності та сумніви між викладеними свідком у своїй заяві обставинами та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи та за його згоди.

25.11.2019 від третьої особи-1 ОСОБА_2 надійшло клопотання від 25.11.2019 про визнання підстав для відмови від надання відповіді на поставлені запитання відсутніми та зобов'язання ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надати відповідь. В поданому клопотанні тертя особа-1 просить визнати відсутніми підстави для відмови від відповіді на запитання, поставлені відповідачам ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у поясненнях третьої особи ОСОБА_2 щодо позову в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України та зобов'язати відповідачів 2-7 надати у формі заяви свідка відповіді на запитання, поставлене їм у поясненнях третьої особи ОСОБА_2 щодо позову в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України

В обґрунтування поданого клопотання третя особа-1 вказує, що правовідносини купівлі-продажу, що виникли між відповідачами 1-7, були оформлені договорами дарування, які є удаваними. А оскільки удаваний правочин свідомо оформлюється його сторонами для приховування іншого правочину (зокрема, з метою уникнення необхідності оформлення певних документів або застосування певної процедури), то при розгляді даної справи факт отримання відповідачами 2-7 коштів за наслідком укладення договорів дарування може підтверджуватись будь-якими доказами, в тому числі і показаннями свідків у формі заяви свідків, а ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України при цьому застосуванню не підлягає.

У підготовчому засіданні 25.11.2019 представники відповідачів 1-7 заперечили проти клопотання третьої особи-1 від 25.11.2019.

Розглянувши заявлене клопотання ОСОБА_2 від 25.11.2019 про визнання підстав для відмови від надання відповіді на поставлені запитання відсутніми та зобов'язання ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надати відповідь, заслухавши думку представників сторін, господарський суд дійшов висновку про його задоволення, про що винесена ухвала від 25.11.2019. У підготовчому засіданні 25.11.2019 суд, відповідно до ст.185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №927/645/19 до судового розгляду по суті на 27.11.2019.

У судовому засіданні 27.11.2019, керуючись приписами ст.216 Господарського процесуального кодексу України було оголошена перерва до 04.12.2019.

Позивачем 04.12.2019 подано клопотання від 04.12.2019 про зобов'язання відповідачів -2-7 виконати вимоги ухвали суду від 31.10.2019 про надання відповідей на запитання позивача у порядку ст.90 ГПК України та зобов'язання відповідачів -2-7 надати відповідь на запитання у формі заяви свідка, зміст якої повинен відповідати ч.2 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.

Від третьої особи-1 до початку судового засідання 04.12.2019 надійшло клопотання від 04.12.2019 про допит відповідачів як свідків.

Представник відповідачів-1, -8 в судовому засіданні 04.12.2019 заперечив проти клопотання позивача, вважаючи, що в матеріалах справи вже містяться належним чином оформлені відповіді відповідачів на поставлені позивачем запитання; заперечує проти клопотання третьої особи-1 про допит відповідачів як свідків, оскільки Господарським процесуальним кодексом України чітко визначені підстави для допиту свідків, вважає, що суперечності іншим доказам немає.

Представник відповідачів -2, -3, -4 в судовому засіданні 04.12.2019 заперечив проти клопотання третьої особи -1 про допит відповідачів як свідків, зазначаючи, що при дослідженні можливих суперечностей іншим доказам в контексті ст.213 Господарського процесуального кодексу України слід приймати до уваги ч.2 ст.87 Господарського процесуального кодексу України та досліджувати чи є належними доказами та чи відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України заяви, подані позивачем; щодо форми і змісту відповідей на запитання у формі заяв свідків позиція вже висловлювалась, вона не змінилась, вважає вимоги щодо форми визначені у ст.87 Господарського процесуального кодексу України відповідачами -2-4 виконані, та відповідно до ч.3 ст.88 Господарського процесуального кодексу України, заяви подані відповідачами нотаріально посвідчені, що свідчить про відсутність згоди на допит їх як свідків, а ст.213 Господарського процесуального кодексу України застосовується безпосередньо до заяв свідків, а не відповідей на запитання у порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України у формі заяв свідків. Стосовно клопотання позивача представник відповідачів -2, -3, -4 заперечив, оскільки вказане клопотання мало б бути заявлене у підготовчому судовому засіданні, позивачем не названо поважних причин не можливості подання клопотання з моменту коли позивачу стало відомо про порушення відповідачами -2-4 вимог ухвали суду від 31.10.2019.

Представник відповідачів -5, -6, -7 в судовому засіданні 04.12.2019 заперечив проти клопотання позивача та третьої особи-1 з тих же підстав, що і відповідачі-2-4, зазначив, що клопотання позивача повинно бути залишене без розгляду відповідно до ч.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не подано у підготовчому засіданні, відповіді на запитання надані відповідачами 04.11.2019, а підготовче провадження закрито 25.11.2019, тому у позивача було достатньо часу для заявлення клопотання. Суд у судовому засіданні 04.12.2019 протокольною ухвалою відмовив в задоволенні клопотання позивача про зобов'язання відповідачів -2-7 виконати вимоги ухвали суду від 31.10.2019 про надання відповідей на запитання позивача у порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України та зобов'язання відповідачів -2-7 надати відповідь на запитання у формі заяви свідка, зміст якої повинен відповідати ч.2 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповіді подані відповідачами -2-7 у визначеній відповідачами -2-7 формі і містяться в матеріалах справи, Господарського процесуального кодексу України не передбачено повторне зобов'язання надати відповіді на ті питання, на які вже суд зобов'язував надати відповіді, та відповідачами вже були надані відповіді.

У судовому засіданні 04.12.2019 суд постановив протокольну ухвалу про відмову ОСОБА_2 у задоволенні клопотання від 04.12.2019 про допит відповідачів як свідків з тих же підстав, що викладені в ухвалі суду від 25.11.2019 та про відмову ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зміну порядку з'ясування обставин справи та дослідження доказів, оскільки приписи ст. 213 Господарського процесуального кодексу чітко встановлюють підстави допиту учасника справи як свідка, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання третьої особи-1 про допит відповідачів як свідків, оскільки в матеріалах справи відсутні подані в установленому законом порядку заяви свідків - відповідачів 2-7, в яких викладені обставини, що суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності.

Під час розгляду справи по суті, в судових засіданнях 27.11.2019, 04.12.2019, 10.12.2019, 18.12.2019 оголошувалися перерви до 04.12.2019, 10.12.2019, 18.12.2019, 20.12.2019, відповідно.

Виклад позицій учасників судового процесу

Стислий виклад позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні договори дарування є удаваними та укладені для приховання інших правочинів, а саме договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО», які порушують переважне право позивача як його учасника на купівлю відповідних часток у статутному капіталі.

Стислий виклад заперечень відповідача-1.

ОСОБА_6 у поданому 17.09.2019 відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, та зазначив, що положення Статуту СТОВ «ДНІПРО» не містять заборони на відчуження учасником своєї частки у статному фонді Товариства третім особам, проте встановлює, що учасники Товариства користуються переважним правом саме придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно до розмірів її частки у статутному капіталі Товариства. Тобто, як вірно зазначає Позивач, саме придбання (купівля-продаж тощо), такої частки має здійснюватися з дотриманням правила щодо надання переважного права на придбання такої частки учасникам Товариства. Крім того, відповідач-1 стверджує, що ОСОБА_6 не отримував від будь-кого пропозиції оплатно придбати частку у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО». Дарувальникам ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 будь-яких грошових коштів Відповідач-1 не передавав, а тому твердження позивача, що відповідачі уклали договори дарування з метою позбавлення його переважного права на придбання часток у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» та те, що між ними виникли правовідносини купівлі-продажу часток у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО», а договори дарування укладені для приховання цих відносин, є помилковими та такими, що не підтверджені належними та допустимими засобами доказування.

Стислий виклад заперечень відповідача-2.

ОСОБА_7 у поданому 20.09.2019 відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, та зазначив, що весною 2017 він познайомився з ОСОБА_16 в приміщенні Ріпкинської РДА Чернігівської області, де він був у своїх справах. Під час розмови з ним відповідач-2 дізнався, що аграрна компанія «Грано груп» стала власником ТОВ «Ім.Попудренка». З часу їх діяльності у складі ТОВ «Ім.Попудренка» вищевказана компанія, а також безпосередньо директор ОСОБА_16 , здійснюють активну участь в житті колишніх учасників АТО, забезпечуючи їх робочими місцями (роботи з розчищення полів), а також надають допомогу, в т.ч. матеріальну учасникам АТО та їх сім'ям, воєнній частині в смт.Гончарівське Чернігівського району, що має для відповідача-2 велике значення, як для колишнього учасника війни в Афганістані. На початку липня 2017 він знову зустрівся з ОСОБА_16 , який запропонував відчужити свою частку у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО», шляхом укладення договору дарування, яка належала ОСОБА_7 на праві власності та поцікавився, до кого ще можна звернутись з такою пропозицією дарування. Відповідач-2 стверджує, що оскільки ані відповідач-2, ані учасники ОСОБА_13 , ОСОБА_12 не брали участі в господарській діяльності СТОВ «ДНІПРО», ОСОБА_7 погодився на його пропозицію та познайомив ОСОБА_16 з іншими, з тих мотивів, що не дивлячись на ту обставину, що він, як учасник СТОВ «ДНІПРО» будь-якого зиску у вигляді дивідендів, чи то будь-яких інших виплат від СТОВ «ДНІПРО» за весь час перебування у якості учасника СТОВ «ДНІПРО» не отримував. Окрім того, відповідач-2 стверджує, що директором Товариства жодного року не скликались чергові річні загальні збори учасників, тому він не мав можливості реалізовувати свої права учасника товариства. Крім того, відповідач-2 вказує, що наведена позивачем та іншими учасниками СТОВ «ДНІПРО» інформація (в заявах свідків) не може братися судом до уваги в силу положень ст. 89 ГПК України, оскільки, вона викладена зі слів один одного з поміж учасників, які написали такі заяви, а отже вказані заяви свідків в цій частині,є такими, що не можуть бути визнані як належні та допустимі докази при розгляді справи № 927/645/19.

Стислий виклад заперечень відповідача-3.

ОСОБА_12 у поданому 20.09.2019 відзиві на позовну заяву проти позову заперечила та зазначила, щов 2017 році один із учасників СТОВ «ДНІПРО» ОСОБА_7 познайомив її з ОСОБА_16 , який запропонував відповідачу-3 відчужити свою частку у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО», шляхом укладення договору дарування, яка належала їй на праві власності. ОСОБА_16 запропонував, що стороною у договорі дарування з боку обдарованого буде виступати його бізнес-партнер ОСОБА_6 . Відповідач-3 погодилась на його пропозицію, з тих мотивів, що вона, як учасник СТОВ «ДНІПРО», будь-якого зиску у вигляді дивідендів, чи то будь-яких інших виплат від СТОВ «ДНІПРО» за весь час перебування у якості учасника СТОВ «ДНІПРО» не отримувала. Окрім того, директором Товариства жодного року не скликались чергові річні загальні збори учасників, тому вона не мала можливості реалізовувати свої права учасника товариства. Відповідач-3 вважає, що у матеріалах справи № 927/645/19, відсутні взагалі будь-які докази, щодо укладеного між нею та ОСОБА_6 договору дарування від 19.06.2017як такого, що є удаваним, позовні вимоги позивача в цій частині ґрунтуються лише на припущеннях позивача про те, що сторонами насправді було вчинено правочин купівлі-продажу частки.

Стислий виклад заперечень відповідача-4.

ОСОБА_13 в поданому 16.09.2019 відзиві на позовну заяву проти позову заперечив та зазначив, що він був учасником СТОВ «Дніпро» з часткою в статутному капіталі у розмірі 11,11%, номінальною вартістю 1333,00 грн. В 2017 році один із учасників СТОВ «Дніпро» ОСОБА_7 познайомив його з ОСОБА_16 який запропонував відповідачу-4 відчужити свою частку у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО», яка належала йому на праві власності, шляхом укладення договору дарування. ОСОБА_16 запропонував, що стороною у договорі дарування з боку обдарованого буде виступати його бізнес-партнер ОСОБА_6 . Відповідач-4 стверджує, що він погодився на пропозицію, з тих мотивів, що не дивлячись на ту обставину, що він був учасником СТОВ «ДНІПРО» будь-якого зиску у вигляді дивідендів, чи то будь-яких інших виплат від СТОВ «ДНІПРО» за весь час перебування у якості учасника СТОВ «ДНІПРО» він не отримував. Окрім того, директором Товариства жодного року не скликались чергові річні загальні збори учасників, тому відповідач-4 вважає, що він не мав можливості реалізовувати свої права учасника товариства, передбачені на той момент ст.10 ЗУ «Про господарські товариства». Відповідач-4 вказує, що з ОСОБА_6 його познайомив ОСОБА_16 19.06.2017 під час підписання договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО», який ОСОБА_13 та ОСОБА_11 . підписували в приміщенні контори приватного нотаріуса Реуса Р.В. при підписанні документів: нотаріально посвідченої заяви від 19.06.2017 за №3052; нотаріально посвідченої заяви від 19.06.2017 за №3053, де ОСОБА_6 був присутній тапідписував. Відповідач-4 зазначив, що між ним та ОСОБА_6 було підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО», підписи на якому були посвідчені приватним нотаріусом Реусом Р.В. Відповідач-4 стверджує, що будь-яких грошових коштів, або будь-яких інших винагород, ані до моменту підписання договору дарування від 19.06.2017, акту приймання-передачі від 01.08.2018, ані під час, ані після від ОСОБА_6 або будь-яких інших осіб не отримував. Відповідач-4 вважає, що доказова база позивача ґрунтується лише на заявах свідків, як самого позивача, так і інших учасників СТОВ «Дніпро», а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , проте свідчення вказаних осіб не відповідають дійсності, є суперечливими, не можуть бути прийняті судом до уваги як доказ з огляду на ч.1 ст.87 ГПК України. Відповідач-4 вважає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на припущеннях.

Стислий виклад заперечень відповідача-5.

ОСОБА_14 в поданому 16.09.2019 відзиві на позовну заяву проти позову заперечила, та зазначила, що до 12.08.2013 одним з учасників СТОВ «ДНІПРО» був її чоловік ОСОБА_20 з часткою в статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» розміром 11,11% номінальною вартістю 1 333,00 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_20 помер.20.07.2017 відповідач-5 та її сини (відповідачі 6 та 7), як спадкоємці ОСОБА_20 , отримали у власність по 1/3 частці спадкового майна, яке складалось з права на частку в статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» розміром 11,11 % номінальною вартістю 1 333 грн. Відповідач-5 зазначає, що згідно з протоколом №1 позачергових загальних зборів учасників СТОВ «ДНІПРО» від 30.09.2017 було відмовлено їй та її синам у прийнятті до складу учасників товариства, виплати товариством частки у статутному капіталі не вчинені. В 2017 році вона познайомилась з ОСОБА_16 , з яким відповідача-5 познайомив ОСОБА_7 , який також був учасником СТОВ «ДНІПРО». Відповідач-5 у відзиві посилається на відсутність будь-якого зиску від СТОВ «ДНІПРО», що у зв'язку з не включенням до складу товариства вирішила з синами подарувати частку, яка належала на праві спільної сумісної власності, зокрема, ОСОБА_6 . Відповідач-5 повідомляє про підписання з ОСОБА_6 саме договору дарування від 02.08.2018 та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» від 02.08.2018. Відповідач-5 стверджує, що саме позивач, якщо він вважає укладений договір даруванням від 02.08.2018 удаваним, повинен довести оплатний характер такого договору.

Стислий виклад заперечень відповідача-6.

ОСОБА_9 в поданому 16.09.2019 відзиві на позовну заяву проти позову заперечив та зазначив, 20.07.2017 ОСОБА_21 , разом з матір'ю ОСОБА_14 та братом ОСОБА_10 , як спадкоємці ОСОБА_20 , отримали у власність по 1/3 частці спадкового майна, яке складалось з права на частку в статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» розміром 11,11 % номінальною вартістю 1333,00 грн. В 2017 році, мати відповідача-6 ОСОБА_14 повідомила його та ОСОБА_10 , що вона мала розмову з ОСОБА_16 , який запропонував їй відчужити частку у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО», шляхом укладення договору дарування, яка належала їй та відповідачам 6 та 7, та запропонувала їм, як співвласникам частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО», подарувати її ОСОБА_16 з тих підстав, що будь-якого зиску у вигляді дивідендів, чи то будь-яких інших виплат від СТОВ «ДНІПРО» (допомоги, як рідним померлого учасника, допомоги на поховання тощо) за весь час вони не отримували. За таких обставин, відповідач-6 вказує, що він з братом погодилися на пропозицію матері. Крім того, відповідач-6 зазначає, щопісля отримання свідоцтв про спадщину, він та брат з матір'ю звернулися до СТОВ «ДНІПРО» з відповідними заявами щодо вступу у СТОВ «ДНІПРО» у якості учасників, письмово вимагаючи проведення з цього приводу позачергових зборів учасників вищевказаного Товариства. Згідно протоколу № 1 позачергових загальних зборів учасників СТОВ «ДНІПРО» від 30.09.2017 заяви відповідачів 5, 6, 7 були розглянуті позачерговими загальними зборами учасників СТОВ «ДНІПРО» та їм було відмовлено у прийнятті до складу учасників СТОВ «ДНІПРО». Крім того, відповідач-6 звертає увагу на те, що зі свого боку а ні учасники, а ні керівник СТОВ «ДНІПРО» не вчинили передбачені законодавством процедури по виплатічастки в статутному капіталі Товариства у зв'язку з відмовою у прийнятті відповідачів 5, 6, 7 до складу учасників протягом року з моменту проведення вищевказаних позачергових зборів. Відповідач-6 наголошує, що будь-яких грошових коштів, або будь-яких інших винагород, ані до моменту підписання договору дарування від 02.08.2018, ані під час, ані після, від ОСОБА_6 , або будь-яких інших осіб він не отримував, і не мав наміру отримувати. Крім того, ОСОБА_9 вважає, що для доведення того факту, що між ним та ОСОБА_6 насправді вчинено правочин купівлі-продажу замість дарування (що могло б бути єдиною підставою для визнання правочину удаваним) позивач має довести той факт, що насправді він передав у власність ОСОБА_6 частку в статутному капіталі, а ОСОБА_6 прийняв цю частку та сплатив за неї певну грошову суму. Тобто, довести наявність ознак договору купівлі-продажу.Однак, жодного доказу того, що насправді сторони ( ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ) вчинили правочин купівлі-продажу, на приховання якого уклали спірний договір дарування частки, або ж того, що відповідач-6 отримував будь-які грошові кошти від ОСОБА_6 або інших осіб при укладенні договору дарування від 02.08.2018 позивач не надає до матеріалів справи.

Стислий виклад заперечень відповідача-7.

ОСОБА_10 в поданому 16.09.2019 відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, з аналогічних підстав, як і відповідач-6.

Стислий виклад заперечень відповідача-8.

ОСОБА_11 в поданому 19.09.2019 відзиві на позовну заяву проти позову заперечила та зазначила, що ОСОБА_1 не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ані станом на момент укладення договору дарування 17.08.2018, ані на момент звернення до суду, ані в будь-який інший час він був власником майна - частки в статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» в розмірі 44,44%, що набута у власність Відповідачем-8.Крім того, ОСОБА_11 стверджує, що право власності на вказану частку набула правомірно - на підставі правочину від 17.08.2018, згідно якого учасник СТОВ «ДНІПРО» ОСОБА_6 подарував їй частку в статутному капіталі в розмірі 44,44%. Даний правочин станом на момент звернення позивача до суду та розгляду справи не визнаний в судовому порядку недійсним. Положення Статуту СТОВ «ДНІПРО» не містять заборони на відчуження учасником своєї частки у статному фонді Товариства третім особам, проте встановлює, що учасники Товариства користуються переважним правом саме придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно до розмірів її частки у статутному капіталі Товариства. Тобто, саме придбання (купівлі-продаж тощо), такої частки має здійснюватися з дотриманням правила щодо надання переважного права на придбання такої частки учасникам Товариства.

Стислий виклад позиції третьої особи-1.

11.11.2019 від третьої особи-1 ОСОБА_2 надійшли пояснення третьої особи від 08.11.2019 щодо позову, в яких третя особа-1 підтримує позов у повному обсязі і не заперечує проти його задоволення. Крім того, третьою особою-1 в поданих поясненнях, в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, сформовано запитання відповідачам 1-7. У наданих третьою особою-1 ОСОБА_2 поясненнях від 08.11.2019 щодо відзиву, третя особа-1 вважає, що викладені у відзивах на позовну заяву заперечення проти позову ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та додані докази не спростовують наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Третя особа-1 стверджує, що правовідносини купівлі- продажу, що виникли між відповідачами 1-7, були оформлені договорами дарування, які є удаваними. А оскільки удаваний правочин свідомо оформлюється його сторонами для приховування іншого правочину (зокрема, з метою уникнення необхідності оформлення певних документів або застосування певної процедури), то при розгляді даної справи факт отримання відповідачами 2-7 коштів за наслідком укладення договорів дарування може підтверджуватись будь-якими доказами, в тому числі і показаннями свідків у формі заяви свідків, а ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України при цьому застосуванню не підлягає. Аналізуючи відзиви ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 третя особа-1 вказує, що у всіх них є один спільний мотив дарування часток у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» сторонній незнайомій їм особі, а саме: відсутність «зиску» від участі у товаристві. Хоча, окрім як отримання дивідендів, вони могли продати частку або вийти зі складу учасників і отримати відповідні виплати.

Стислий виклад позиції третьої особи-2.

11.11.2019 від третьої особи-2 ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення третьої особи від 08.11.2019 щодо позову, в яких третя особа-2 підтримує позов у повному обсязі і не заперечує проти його задоволення. Крім того, третьою особою-2 в поданих поясненнях, в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, сформовано запитання відповідачу-1, ОСОБА_6 . У наданих11.11.2019поясненнях щодо відзиву третя особа-2 вказує, що викладені у відзивах на позовну заяву заперечення проти позову ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та додані докази не спростовують наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

Стислий викладпозиції третьої особи-3.

11.11.2019 від третьої особи-3 ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення третьої особи від 08.11.2019 щодо позову, в яких третя особа-3 підтримує позов у повному обсязі і не заперечує проти його задоволення. Крім того, третьою особою-3 в поданих поясненнях, в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, сформовано запитання відповідачу-1, ОСОБА_6 . У наданих 11.11.2019 поясненнях щодо відзиву третя особа-3 вказує, що викладені у відзивах на позовну заяву заперечення проти позову ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та додані докази не спростовують наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

Стислий виклад позиції третьої особи-4.

11.11.2019 від третьої особи-4 ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення третьої особи від 08.11.2019 щодо позову, в яких третя особа-4 підтримує позов у повному обсязі і не заперечує проти його задоволення. Крім того, в наданих 11.11.2019 третьою особою 4 поясненнях щодо відзиву третя особа вказує, що викладені у відзивах на позовну заяву заперечення проти позову ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та додані докази не спростовують наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі, фактичні обставини справи.

Предметом спору у справі є вимоги позивача про визнання спірних договорів дарування недійсними з підстав їх удаваності.

В обґрунтування позовних позивач посилається на наступні обставини:

- всі дарувальники, які уклали спірні договори, раніше ніколи не заявляли про намір, бажання, можливість здійснити відчуження своїх часток;

- договори-дарування було укладено з метою можливості обійти переважне право учасників третьої особи на купівлю частки у статутному капіталі.

Основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом з'ясування питання про те, чи не укладені договори дарування з метою приховати інші угоди та які саме.

Відповідно до статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» від 17.01.2009 протокол №1, державну реєстрацію змін проведено 30.01.2009 № запису 10551050003000197, товариство було зареєстровано як юридична особа 18 квітня 2000 року Ріпкинською районною державною адміністрацією (розпорядження голови райдержадміністрації № 169 від 18 квітня 2000 року) та набуло статусу юридичної особи з 18 квітня 2000 року (п. 1.3. статуту).

У відповідності до п. 1.2. статуту всі особи, відомості про яких перераховані у цьому Статуті та нижче у цій статті, є учасниками сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Дніпро», та разом надалі іменуються «Учасники ТОВ», а кожна особа окремо - «Учасник ТОВ». До Учасників ТОВ належать: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 .

Згідно з п. 1.4. статут ТОВ створено у процесі реорганізації шляхом перетворення колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» та є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків даного колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро», які були у нього на дату його реорганізації у ТОВ.

У п. 4.2. статуту визначено, що статутний капітал ТОВ створено шляхом внесків від кожного з учасників ТОВ. Розмірі та склад внеску кожного з Учасників ТОВ до Статутного капіталу та частка кожного з Учасників ТОВ у Статутному капіталі будуть такими, як їх зазначено у пункті 4.2.1 статті 4 та статті 20 цього Статуту.

Приписами п. 4.2.1. статуту встановлено, що статутний капітал ТОВ становить 12000,00 грн (дванадцять тисяч грн.) Розмір, склад та частка кожного з Учасників ТОВ у Статутному капіталі становлять:

№Прізвище, ім'я та по батькові засновникаСума внеску (грн)Частка в статутному капіталі (%)

1ОСОБА_1 133611,12

2ОСОБА_7 133311,11

3ОСОБА_2 133311,11

4ОСОБА_3 133311,11

5ОСОБА_4 133311,11

6ОСОБА_12 133311,11

7ОСОБА_5 133311,11

8ОСОБА_13 133311,11

9ОСОБА_20 133311,11

У відповідності до п.7.1.5 статуту Учасники ТОВ мають право у порядку, встановленому цим Статутом та законом здійснювати відчуження часток у Статутному капіталі, що засвідчують участь у ТОВ в порядку цим Статутом та законом.

Вищим органом управління ТОВ є Загальні Збори Учасників ТОВ. Учасники ТОВ несуть остаточну відповідальність за прийняті рішення щодо діяльності ТОВ. Кожний Учасник ТОВ має право на участь у Загальних Зборах Учасників ТОВ або особисто, або через свого представника (п. 8.1., 8.2. статуту).

Пунктами 8.3.17, 8.3.18 встановлено, що до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників ТОВ належать наступні повноваження: прийняття до ТОВ нових Учасників ТОВ; виключення Учасників ТОВ із ТОВ та прийняття рішення про придбання ТОВ частки Учасника ТОВ, що припиняє свою участь у ТОВ (дане положення щодо придбання частки ТОВ поширюється також у разі добровільного виходу Учасника ТОВ з його складу);

Загальні Збори Учасників ТОВ не можуть відмовити у прийнятті до Учасників ТОВ тій особі, до якої внаслідок успадкування, або здійснення будь-якої з перерахованих угод, переходить частка в Статутному капіталі (п. 13.2 статут).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.06.2017, щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» до переліку засновників входили: ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду - 1336,00 грн (кінцевий бенефіціар), ОСОБА_7 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_3 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_12 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_5 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_13 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_20 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 20.07.2017, посвідчених державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_22 , спадкоємцями зазначеного у свідоцтвах майна ОСОБА_20 , який помер 12.08.2013 є його дружина, ОСОБА_14 , та сини ОСОБА_10 , ОСОБА_9 Спадщина (1/3 частки) на яку видані свідоцтва, складається з: права на частку в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» ( код ЄДРПОУ 03796790) розміром 11,11%, що становить 1333 грн., що належить спадкодавцю на підставі статуту товариства затвердженого у новій редакції рішенням загальних зборів учасників від 17.01.2009 та зареєстрованого 30.01.2009 ОСОБА_23 державним реєстратором Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2017 спадкоємці ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» (мовою документа) з заявами від 20.07.2017, в яких просили скликати позачергове засідання загальних зборів учасників ТОВ, де на розгляд поставити питання про прийняття її до учасників ТОВ.

В заявах останні зазначають, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 20.07.2017 (№2-818, №2-816, №2-817) вони успадкували 1/3 частки в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» розміром 11,11%, що становить 1333 грн., що належала ОСОБА_20 на підставі Статуту ТОВ «Дніпро» затвердженого у новій редакції рішенням загальних зборів учасників від 17.01.2009 та зареєстрованого 30.01.2009 ОСОБА_23 державним реєстратором Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області.

Як вбачається з протоколу №1 Позачергових загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» від 30.09.2017, які проведено на вимогу ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які є спадкоємцями учасника Товариства ОСОБА_20 , що володіє 11,11% статутного капіталу товариства, вимогу про вступ не задоволено. При цьому запропоновано спадкоємцям померлого учасника Товариства: дружині ОСОБА_14 ; сину ОСОБА_10 та сину ОСОБА_9 подати заяви про відмову від вступу до складу учасників Товариства. При надходженні заяв про відмову від вступу до складу учасників Товариства, розглянути їх на зборах Товариства, відповідно до положень Статуту та провести відповідні виплатити спадкоємцям, згідно Статуту Товариства.

Під час судового розгляду учасники справи підтвердили, що вказане рішення позачергових загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» від 30.09.2017 неоспорене у судовому порядку.

29.09.2017 ОСОБА_7 уповноважено ОСОБА_16 бути дійсним та законним представником довірителя, виконувати від імені довірителя всі необхідні вимоги, формальності та дії, які стосуються управління Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО», про що видана довіреність, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. та зареєстрована в реєстрі за №8899. Для здійснення повноважень згідно даної Довіреності повіреній особі надається право від імені та в інтересах довірителя здійснювати, зокрема, підписувати від імені довірителя будь-які документи, які стосуються Загальних зборів учасників Товариства та/або прийнятих на Загальних зборах учасників Товариства (в тому числі, но, не обмежуючись, протоколи Загальних зборів учасників Товариства, рішення, передаточні акти, Статути, протоколи реєстрації присутніх на Загальних зборах учасників Товариства, Журнал реєстрації учасників, договори купівлі-продажу (або дарування) частки в статутному капіталі Товариства, яка належить Довірителю, заяви), отримувати оригінали та/або копії таких документів.

Як вбачається з нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В. довіреності за №3054 від 19.06.2017, ОСОБА_12 уповноважила ОСОБА_6 та/або ОСОБА_25 , та /або ОСОБА_26 бути дійсним та законним представником довірителя, виконувати від імені довірителя всі необхідні вимоги, формальності та дії, які стосуються управління Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО». Для здійснення повноважень згідно даної Довіреності повіреній особі надається право від імені та в інтересах довірителя здійснювати, зокрема, підписувати від імені довірителя будь-які документи, які стосуються Загальних зборів учасників Товариства та/або прийнятих на Загальних зборах учасників Товариства (в тому числі, но, не обмежуючись, протоколи Загальних зборів учасників Товариства, рішення, передаточні акти, Статути, протоколи реєстрації присутніх на Загальних зборах учасників Товариства, Журнал реєстрації учасників, договори купівлі-продажу (або дарування) частки в статутному капіталі Товариства, яка належить Довірителю, заяви), отримувати оригінали та/або копії таких документів.

29.09.2017 ОСОБА_13 уповноважено ОСОБА_28 . бути дійсним та законним представником довірителя, виконувати від імені довірителя всі необхідні вимоги, формальності та дії, які стосуються управління Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО», про що видана довіреність, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. та зареєстрована в реєстрі за №8900. Для здійснення повноважень згідно даної Довіреності повіреній особі надається право від імені та в інтересах довірителя здійснювати, зокрема, підписувати від імені довірителя будь-які документи, які стосуються Загальних зборів учасників Товариства та/або прийнятих на Загальних зборах учасників Товариства (в тому числі, але, не обмежуючись, протоколи Загальних зборів учасників Товариства, рішення, передаточні акти, Статути, протоколи реєстрації присутніх на Загальних зборах учасників Товариства, Журнал реєстрації учасників, договори купівлі-продажу (або дарування) частки в статутному капіталі Товариства, яка належить Довірителю, заяви), отримувати оригінали та/або копії таких документів.

19.06.2017 між учасником Товариства громадянином України ОСОБА_7 (дарувальник) та фізичною особою громадянином України ОСОБА_6 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 11,11% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», що становить 1333,00 грн (п. 1 договору).

Відповідно до п. 4 договору дарування право власності на предмет договору переходить від дарувальника до обдаровуваного після підписання даного договору та з моменту державної реєстрації відповідних змін в установчих документах товариства. З моменту укладання даного договору до обдаровуваного переходять усі права власника Товариства, передбачені його статутом. Обдаровуваний з моменту набуття частки у статутному капіталі Товариства зобов'язується виконувати вимоги установчих документів Товариства, а також нести всі обов'язки, що випливають із установчих документів Товариства та чинного законодавства України.

При цьому, в абзаці 2 п.8 договору дарування зазначено, що цей договір вчиняється зі згоди колишньої дружини дарувальника, ОСОБА_29 , на дарування її колишнім чоловіком вищевказаної частки у статутному капіталі Товариства, що підтверджується заявою від 19.06.2017 за реєстровим №3058, підпис на заяві якої засвідчено Реусом Р. В. , приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу.

Як вбачається з акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» від 01.08.2018, підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В., у зв'язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро» від 19.06.2017 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства (передаточний акт), про те, що ОСОБА_7 передав, а ОСОБА_6 прийняв частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» у розмірі 11,11 %, яка в грошовому еквіваленті становить 1333,00 гривень. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв'язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро».

19.06.2017 між учасником Товариства громадянином України ОСОБА_12 (дарувальник) та фізичною особою громадянином України ОСОБА_6 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 11,11% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», що становить 1333,00 грн (п. 1 договору).

В абзаці 2 п.8 договору дарування зазначено, що цей договір вчиняється зі згоди чоловіка дарувальника, ОСОБА_31 , на дарування його дружиною вищевказаної частки у статутному капіталі Товариства, що підтверджується заявою від 19.06.2017 за реєстровим №3051, підпис на заяві якої засвідчено Реусом Р. В. , приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу.

Як вбачається з акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» від 01.08.2018, підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В., у зв'язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро» від 19.06.2017 року, ОСОБА_12 , від імені якої діє громадянка України ОСОБА_33 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 19.06.2017 за №3054, та ОСОБА_6 склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства (передаточний акт), про те, що ОСОБА_6 прийняв частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» у розмірі 11,11 %, яка в грошовому еквіваленті становить 1333,00 гривень. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв'язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро». Від імені ОСОБА_12 акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро» від 01.08.2018 підписано ОСОБА_33

19.06.2017 між учасником Товариства громадянином України ОСОБА_13 (дарувальник) та фізичною особою громадянином України ОСОБА_6 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 11,11% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», що становить 1333,00 грн (п. 1 договору).

Як вбачається з акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» від 01.08.2018, підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В., у зв'язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро» від 19.06.2017 року, ОСОБА_13 та ОСОБА_6 склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства (передаточний акт), про те, що ОСОБА_13 передав, а ОСОБА_6 прийняв частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» у розмірі 11,11 %, яка в грошовому еквіваленті становить 1333,00 гривень. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв'язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро».

Згідно з матеріалами справи, 02.08.2018 між ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 укладено договір про визначення (зміну) розміру часток у праві спільної часткової власності за №5312, який посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В. У вказаному договорі зазначено, що у зв'язку з тим, що частка в розмірі 11,11% статутного капіталу товариства, що становить 1333,00 грн не розподіляється на ідеальні рівні частини як у відсотковому так і у грошовому еквіваленті, сторони дійшли згоди змінити розміри належних їм часток у статутному капіталі Товариства і встановити відповідно до їхньої попередньої домовленості наступний порядок володіння вищезазначеною часткою: громадянці України ОСОБА_14 частка в статутному капіталі Товариства 3,71% статутного капіталу Товариства, що становить 445,00 грн, громадянину України ОСОБА_9 частка в статутному капіталі Товариства 3,7% статутного капіталу Товариства, що становить 444,00 грн, громадянину України ОСОБА_10 частка в статутному капіталі Товариства 3,7% статутного капіталу Товариства, що становить 444,00 грн.

Як вбачається із адресованих державному реєстратору посвідчених нотаріально заяв ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 02.08.2018, копії яких надано до матеріалів справи позивачем, останні даними заявами повідомляють про те, що ними прийнято рішення про вступ до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро».

02.08.2018 між учасником Товариства громадянкою України ОСОБА_14 (дарувальник) та фізичною особою громадянином України ОСОБА_6 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 3,71% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», що становить 445,00 грн (п. 1 договору).

Відповідно до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» від 02.08.2018, підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В., у зв'язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро» від 02.08.2018 року, ОСОБА_14 та ОСОБА_6 склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, про те, що ОСОБА_14 передала, а ОСОБА_6 прийняв частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» у розмірі 3,71%, яка в грошовому еквіваленті становить 445,00 гривень. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв'язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро».

02.08.2018 між учасником Товариства громадянином України ОСОБА_9 (дарувальник) та фізичною особою громадянином України ОСОБА_6 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 3,7% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», що становить 444,00 грн (п. 1 договору).

Відповідно до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» від 02.08.2018, підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В., у зв'язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро» від 02.08.2018 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, про те, що ОСОБА_9 передав, а ОСОБА_6 прийняв частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» у розмірі 3,7%, яка в грошовому еквіваленті становить 444,00 гривень. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв'язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро».

02.08.2018 між учасником Товариства громадянином України ОСОБА_10 (дарувальник) та фізичною особою громадянином України ОСОБА_6 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 3,7% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», що становить 444,00 грн (п. 1 договору).

Відповідно до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» від 02.08.2018, підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В., у зв'язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро» від 02.08.2018 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, про те, що ОСОБА_10 передав, а ОСОБА_6 прийняв частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» у розмірі 3,7%, яка в грошовому еквіваленті становить 444,00 гривень. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв'язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро».

У тексті перелічених вище договорів дарування зазначено, що сторони попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, уклали договір дарування частки у статутному капіталі.

Укладення зазначених договорів дарування від 19.06.2017 та від 02.08.2018 стало підставою для виникнення спору у цій справі, оскільки позивач вважає їх удаваними та такими, що укладені для приховання інших правочинів, а саме договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства, та порушують преважне право позивача як учасника Товариства на купівлю відповідних часток у статутному капіталі.

На думку позивача, з огляду на удаваність укладених між відповідачами договорів дарування, до правовідносин сторін повинно бути застосовано приписи чинного законодавства, що регулює правовідносини з купівлі-продажу, в тому числі щодо переважного права купівлі частки у статутному капіталі товариства її учасником.

Як свідчить поданий позивачем витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.01.2019 щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», у відповідності до діючого законодавства України внесені зміни до складу засновників. Так, до переліку засновників СТОВ «Дніпро» входять: ОСОБА_3 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00грн, ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_5 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду - 1336,00 грн (кінцевий бенефіціар), та ОСОБА_6 , - розмір внеску до статутного фонду - 5332,00 грн. Розмір статутного капіталу 12000,00 грн.

Із поданого позивачем до матеріалів справи протоколу №1 від 19.09.2018 вбачається проведення позачергових загальних зборів учасників СТОВ «Дніпро», які скликані на вимогу учасника ОСОБА_6 , який володіє 44,44% статутного капіталу Товариства.

17.08.2018 між учасником Товариства громадянином України ОСОБА_6 (дарувальник) та фізичною особою громадянкою України ОСОБА_11 (обдаровуваним) укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 44,44% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», що становить 5332,00 грн (п. 1 договору).

Відповідно до п. 4 договору дарування право власності на предмет договору переходить від дарувальника до обдаровуваного після підписання даного договору. З моменту укладання даного договору до обдаровуваного переходять усі права власника Товариства, передбачені його статутом. Обдаровуваний з моменту набуття частки у статутному капіталі Товариства зобов'язується виконувати вимоги установчих документів Товариства, а також нести всі обов'язки, що випливають із установчих документів Товариства та чинного законодавства України.

В договорі зазначено, що сторони попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, уклали цей договір дарування частки у статутному капіталі.

Відповідно до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» від 17.08.2018, підписи на якому засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирсановою Т.О., у зв'язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро» від 17.08.2018 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, про те, що ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_11 прийняла частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» у розмірі 44,44%, яка в грошовому еквіваленті становить 5332,00 гривень. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв'язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро».

Норми права, які суд застосував, та мотиви їх застосування.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до приписів ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тобто за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Згідно із ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

У відповідності до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір дарування є завжди безоплатним, в той час як договір купівлі-продажу є оплатним, а вартість відчужуваного майна сплачується продавцеві лише у грошовому вираженні, а відтак, відмінність між договорами купівлі-продажу та дарування полягає в платності за одержане майно.

Так, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 147 Цивільного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на момент укладення договорів дарування від 19.06.2017) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частина 3 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, яка діяла на дату укладення спірних договорів дарування від 19.06.2017) також встановлює, що учасники товариства користуються переважним правом саме купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Частина 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, яка діяла на дату укладення спірних договорів дарування 19.06.2017) встановлює, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства (ч. 2 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, яка діяла на дату укладення спірних договорів дарування 19.06.2017)).

За приписами ч. 1 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Частиною 5 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.

У відповідності до ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Оскільки у абзаці другому частини другої статті 147 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 19.06.2017) та в частині першій статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» йдеться про переважне право на купівлю частки (її частини), переважне право не поширюється на відносини спадкування, правонаступництва, дарування частки у статутному капіталі ТОВ або СТОВ.

У разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Виходячи зі змісту статей 203, 717 Цивільного кодексу України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі істотні умови. Договори дарування належать до безоплатних правочинів та за їх умовами обдаровані не мають перед дарувальниками будь-яких зобов'язань матеріального характеру.

Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

На підтвердження своїх вимог позивачем подані нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_34 .

Щодо наданих позивачем до матеріалів справи заяв свідків судом враховано наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України України).

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Положеннями ст. 88 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Як вбачається з заяви свідка ОСОБА_1 його свідчення, що в червні 2017 року один із учасників СТОВ «ДНІПРО» ОСОБА_7 звертався до ОСОБА_2 і ОСОБА_34 (чоловік ОСОБА_5 ) та повідомив, що він продав ТОВ «ГРАНО ХОЛДИНГ» свою частку в статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» та пропонував їм також продати частки за 100 000 грн ґрунтуються на повідомленнях ОСОБА_2 та ОСОБА_34 Доводи ОСОБА_1 , що ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 19.06.2017 продали свої частки та отримали за них по 100 000 грн та для оформлення угод з продажу часток вони їздили до Чернігова ґрунтуються на повідомленнях від ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Посилання ОСОБА_1 про те, що під час проведення позачергових загальних зборів 30.09.2017 та 19.09.2018 він дізнався про продаж часток учасниками товариства на користь ОСОБА_6 судом оцінюється критично, оскільки вказані протоколи не містять таких відомостей.

Свідчення ж ОСОБА_2 , щодо тої обставини, що окрім ОСОБА_7 свої частки також продали ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , за що отримали по 100 000 грн ґрунтуються на повідомленнях ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_2 стверджує, що під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 , він розповів ОСОБА_2 , що вже продав свою частку, однак відсутні відомості кому особисто продано та за скільки. У заяві свідка попередньо повідомлялось ОСОБА_2 про надходження пропозиції продажу частки статутного капіталу СТОВ «Дніпро» від ТОВ «Грано Холдинг».

Відповідно до заяви свідка ОСОБА_3 від 25.07.2019, ОСОБА_3 у червні 2017 року стало відомо, що ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 продали свої частки за 100 000 грн. Для оформлення угод з продажу часток вони їздили до Чернігова. Дані обставини ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 . ОСОБА_3 стверджує, що під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 , він розповів, що вже продав свою частку, однак відсутні відомості кому особисто продано та за скільки.

В заяві свідка від 25.07.2019 ОСОБА_4 повідомляє, що у червні 2017 року стало відомо, що ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 продали свої частки за 100 000 грн. Для оформлення угод з продажу часток вони їздили до Чернігова. Дані обставини ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 .

Посилання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що під час проведення позачергових загальних зборів 19.09.2018 вони дізналися про продаж часток учасниками товариства на користь ОСОБА_6 судом оцінюється критично, оскільки вказаний протокол не містить таких відомостей, відсутні відомості кому особисто продано та за скільки.

Як вбачається з заяви свідка ОСОБА_5 від 25.07.2019, у червні до її чоловіка ОСОБА_34 , звернувся ОСОБА_7 та повідомив, що він вже продав свою частку у статутному капіталі СТОВ «Дніпро» і запитав ОСОБА_5 , чи не бажає вона продати свою частку за 100000,00 грн. Того ж дня її чоловік повідомив їй про дану розмову з ОСОБА_7 і ОСОБА_5 сказала що не бажає продавати свою частку. Тобто, покази ОСОБА_5 ґрунтуються на повідомленнях її чоловіка ОСОБА_34 .

Відповідно до заяви свідка ОСОБА_34 від 25.07.2019, у червні 2017 року ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_34 та повідомив, що вже продав свою частку у статутному капіталі СТОВ «Дніпро» і запитав, чи не бажає його дружина ОСОБА_5 також продати свою частку за 100000,00 грн. Того ж дня ОСОБА_34 повідомив про відмову ОСОБА_5 продавати частку. Із вказаної заяви свідка не вбачається звернення ОСОБА_7 з пропозицією або з твердженням про продаж частки на користь ОСОБА_6

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у заявах свідка стверджують, що від ОСОБА_6 не надходило пропозицій щодо продажу частки статутного капіталу СТОВ «Дніпро».

З наведеного слідує, що показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ґрунтуються на показаннях іншої особи, а саме ОСОБА_1 , який є директором СТОВ «Дніпро» при цьому свідчення самого ОСОБА_1 базуються на повідомленнях ОСОБА_2 , ОСОБА_34 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Свідчення ОСОБА_5 ґрунтуються на повідомленнях її чоловіка ОСОБА_34 . Відтак, з огляду на приписи частини 87 Господарського процесуального кодексу України показання зазначених осіб щодо продажу відповідачами часток у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» - не беруться судом до уваги.

Твердження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що 19.09.2018 проводились позачергові загальні збори учасників СТОВ «ДНІПРО», на яких ОСОБА_16 діяв як представник ОСОБА_6 , на зборах свідкам стало відомо, що спадкоємці померлого учасника СТОВ «ДНІПРО» ОСОБА_20 ( ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) також продали свої частки у статутному капіталі приймаються судом до уваги, оскільки свідками не наведено безпосередньо джерела своєї обізнаності щодо даної обставини.

Крім того, як вбачається з поданих позивачем заяв свідків, жоден з цих осіб не був безпосередньо присутнім під час укладення спірних угод.

При цьому, зі свідчень вищезазначених осіб не можна дійти однозначного та беззаперечного висновку, що частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» були відчужені шляхом укладення договору купівлі-продажу саме ОСОБА_6 , саме за визначену суму грошових коштів.

Судом враховується, що принцип змагальності сторін у господарському судочинстві передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому судом враховано, що мотивом укладення спірних договорів дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» було те, що дарувальники будь якого зиску у вигляді дивідендів, чи то будь-яких інших виплат від СТОВ «Дніпро» за весь час перебування у якості учасника СТОВ «Дніпро» не отримували, крім того, дарувальники ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 стверджують, що товариством жодного року не скликались чергові річні загальні збори учасників, в яких би дарувальники особисто приймали участь, тому вони не мали можливості реалізовувати свої права, як учасника товариства. Крім того, ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 вказують, що згідно протоколу №1 позачергових загальних зборів учасників СТОВ «Дніпро» від 30.09.2017 їх заяви були розглянуті та було відмовлено у прийнятті до складу учасників СТОВ «Дніпро» та зазначають, що ні учасники, ні керівник СТОВ «Дніпро» не вчинили передбачені законодавством процедури по виплаті ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 частки в статутному капіталі Товариства у зв'язку з відмовою у прийнятті їх до складу учасників протягом року з моменту проведення вищевказаних позачергових зборів. ОСОБА_14 зазначила, що враховуючи негативне ставлення інших учасників СТОВ «Дніпро», зокрема і позивача, як учасника та директора СТОВ «Дніпро» до них при розгляді питання щодо вступу них у якості учасників до СТОВ «Дніпро» та незаконної відмови (п. 13.2 статуту СТОВ «Дніпро»: Загальні збори учасників не можуть відмовити у прийнятті до учасників товариства тій особі, до якої внаслідок успадкування переходить частка в статутному капіталі товариства) від прийняття її з синами до складу учасників СТОВ «Дніпро».

Позивачем не надано суду доказів, щодо отримання відповідачами матеріального зиску від перебування учасниками СТОВ «Дніпро».

В матеріалах справи наявні нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 19.06.2017, ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 02.08.2018, в яких повідомляється про їх власне волевиявлення щодо укладення, підписання договору дарування належної частки статутного капіталу СТОВ «Дніпро» на користь ОСОБА_6 .

В той же час, подані до матеріалів справи позивачем заяви свідків не підтверджують його доводів щодо наявності у відповідачів 2-7 мотивів здійснити продаж належних їм часток у статутному капіталі СТОВ «Дніпро», а саме ОСОБА_6 , а також наведені відповідачами 2-7 мотиви укладення договорів дарування не містять суперечностей з обставинами викладеними у заявах свідка, поданими позивачем до позовної заяви.

Матеріали справи не містять доказів оплатності або отримання дарувальниками матеріальної вигоди щодо спірних договорів дарування укладених з ОСОБА_6

За удаваним правочином (стаття 235 Цивільного кодексу України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи «в парі» з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам правочинів, що містяться в ст. 203 Цивільного кодексу України.

Під час розгляду справи судом не встановлено за наявними матеріалами справи удаваності договорів дарування від 19.06.2017 та від 02.08.2018, укладених відповідно відповідачами 2-7 з ОСОБА_6 , не встановлено, що спірні договори вчинені з метою приховати інший правочин, зокрема, за позицією позивача - правочин купівлі-продажу часток статутного капіталу СТОВ «Дніпро».

Мотивована оцінка аргументів, наведеного учасниками справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» не містить заборони на відчуження учасником товариства своєї частки у статутному фонді товариства третім особам, проте встановлює (п.13.1), що учасники Товариства користуються переважним правом саме придбання частки учасника, тобто, саме придбання (купівлі-продаж тощо), такої частки має здійснюватися з дотриманням правила щодо надання переважного права на придбання такої частки учасникам Товариства.

Чинним законодавством України, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин та статутом СТОВ «Дніпро» не встановлено обмежень щодо укладення договорів дарування учасником товариства своєї частки у статутному капіталі.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу задоволення позову, а саме на те, що учасники товариства, які відчужили свої частки, ніколи не висловлювали наміру безоплатно дарувати їх стороннім особам; всі учасники, які уклали спірні договори, не були знайомі з обдарованим, не можуть свідчити про те, що спірні договори дарування є удаваними правочинами, адже сам лише факт того, що відповідачі 2-7 вчинили дії щодо дарування своїх часток одній особі відповідачу-1, не свідчить про те, що вони не подарували, а продали вказані частки, в той час як розпорядження цими частками на власний розсуд є їх правом, яке належить власникові майна, а обмеження такого права суперечить положенням чинного законодавства.

З врахуванням викладеного, суд зазначає, що дії відповідачів 2-7 щодо дарування часток в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» відповідачу-1 не суперечать статуту товариства та нормам статей 52-53 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, яка діяла на дату укладення спірних договорів дарування 19.06.2017), статті 147 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на дату укладення спірних договорів дарування 19.06.2017), статтям 20, 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки статутом Товариства відчуження учасником товариства частки третім особам не заборонено, і відчуження відбулось шляхом дарування, тоді як інші учасники товариства користуються переважним правом лише на купівлю частки іншого учасника.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.02.2018 у справі № 918/92/17.

Крім того, суд звертає увагу, що статтею 271 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Необґрунтовані сумніви позивача щодо мотивів укладеного договорів дарування, не можуть бути безумовною обставиною, що свідчить про укладення спірних договорів з метою приховання інших правовідносин, у даному випадку, що виникають на підставі договору купівлі-продажу.

Враховуючи, що будь-яке обмеження права учасника у прийнятті рішення щодо дарування частки у статутному капіталі Товариства як особистого немайнового права учасника Товариства не обмежено, а ні статутом Товариства, а ні законом, посилання позивача на те, що порушено його переважне право на купівлю частки у статутному капіталі Товариства, є безпідставними.

Посилання позивача на ту обставину, що набувачі часток пов'язані між собою та з ТОВ «ГРАНО ХОЛДИНГ» з огляду на те, що ОСОБА_16 є директором ТОВ «ГРАНО ХОЛДИНГ», ОСОБА_28 - кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ТОВ «ГРАНО ХОЛДИНГ», а ОСОБА_11 на момент укладення договорів дарування від 02.08.2018 була кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «ГРАНО ХОЛДИНГ», а ТОВ «ГРАНО ХОЛДИНГ» є засновником значної кількості юридичних осіб, а тому спірні договори дарування є удаваними, оцінюються судом критично, оскільки ґрунтуються на припущеннях позивача, діючим законодавством України не заборонено бути власником, засновником декількох юридичних осіб.

Судом враховано, що право власності яке особа здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, при цьому, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, обдарованим за спірними договорами дарування був ОСОБА_6 , як фізична особа громадянин України, а не ТОВ «Грано Холдинг», від ОСОБА_6 не надходило відповідачам 2-7 пропозицій щодо укладення договорів купівлі-продажу часток або отримання іншої матеріальної вигоди.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 06.06.2018 по справі №910/19473/17, з огляду на те, що в межах даного спору в аспекті норм матеріального права досліджуються інші обставини, оскільки спір щодо визнання удаваним правочину дарування, який оспорюється стороною цього договору та спір щодо визнання удаваним правочину дарування, який оспорюється третьою особою є різними по суті виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження безумовної обставини, щодо презумпції правомірності договорів дарування та не доведено укладення саме договорів купівлі-продажу спірних часток у статутному капіталі, замість договорів дарування, суд доходить висновку, що позивачем не доведено обставини за яких можна прийти до беззаперечного та однозначного висновку, що спірні договори дарування укладені між відповідачами з метою приховати інші правочини, у даному випадку, договір купівлі-продажу частки у статному капіталі СТОВ «Дніпро», та про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог і визнання спірних договорів дарування удаваними. Отже, як наслідок відсутні підстави для задоволення таких похідних вимог позивача як переведення на ОСОБА_1 прав і обов'язків покупця на частки у статутному капіталі СТОВ «Дніпро» які належали ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та витребування з володіння відповідача-8 на користь позивача частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» у розмірі 44,44% номінальною вартістю 5332,00 грн, та визнання за ОСОБА_1 права власності на частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» у розмірі 44,44% номінальною вартістю 5332,00 грн.

Враховуючи, що позивачем не доведено наявності встановлених цивільним законодавством умов для визнання договорів дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» від 19.06.2017 укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, від 19.06.2017 укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-3, від 19.06.2019 укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-4, від 02.08.2018, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-5, від 02.08.2018, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-6, від 02.08.2018, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-7, удаваними, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Твердження відповідача-1, щодо пропуску позивачем строку позовної давності (один рік) на подачу позову про переведення прав і обов'язків покупця часток у статутному капіталі стосовно договорів, дарувальниками за якими були ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено факт порушення відповідачами його прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, то в позові слід відмовити саме з підстав його необґрунтованості.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд прийняв до уваги заперечення відповідачів що стосуються предмету спору.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, враховуючи що позивачем сплачені грошові кошти в сумі 400000,00 грн. на депозитний рахунок суду, а саме: на підставі квитанції №0.0.1435330191.1 від 14.08.2019 АТ КБ «Приватбанк» відділення «Головне» Чернігівського РУ на суму 200000 грн 00 коп. та квитанції №0.0.1438382725.1 від 16.08.2019 АТ КБ «Приватбанк» відділення «Центр VIP-обсл.» Чернігівського РУ на суму 200000 грн 00 коп., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи №927/645/19 Господарського суду Чернігівської області, зважаючи, що в задоволенні позову слід відмовити, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу сплаченої суми з депозитного рахунку суду.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86-90, 123, 129, 165-168, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_11 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до ОСОБА_6 ( АДРЕСА_12 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_13 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), ОСОБА_12 , с. Лопатні, Ріпкинський район, Чернігівська область, ідентифікаційний код НОМЕР_4 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_14 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_15 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_15 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_15 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_16 , ідентифікаційний код НОМЕР_9 ) - відмовити повністю.

2. Повернути з депозитного рахунку Господарського суду Чернігівської області (рахунок 37318047015951, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, код ЄДРПОУ 03500068, МФО 820172) позивачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_11 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 400000 грн 00 коп., які сплачені на підставі квитанції №0.0.1435330191.1 від 14.08.2019 АТ КБ «Приватбанк» відділення «Головне» Чернігівського РУ на суму 200000 грн 00 коп.та квитанції №0.0.1438382725.1 від 16.08.2019 АТ КБ «Приватбанк» відділення «Центр VIP-обсл.» Чернігівського РУ на суму 200000 грн 00 коп., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи №927/645/19 Господарського суду Чернігівської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 02.01.2020.

Суддя Н.Ю.Книш

Попередній документ

86757013

Наступний документ

86757015

Інформація про рішення:

№ рішення:	86757014
№ справи:	927/645/19
Дата рішення:	20.12.2019
Дата публікації:	08.01.2020
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Чернігівської області
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (01.11.2021)
Дата надходження:	01.11.2021
Предмет позову:	про визнання удаваними правочинами, витребування частки у статутному капіталі та визнанння права власності на частку у статутному капіталі

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

14.04.2020 14:50	Північний апеляційний господарський суд
07.07.2020 14:20	Північний апеляційний господарський суд
03.09.2020 13:45	Північний апеляційний господарський суд
01.10.2020 15:40	Північний апеляційний господарський суд
02.02.2021 14:00	Касаційний господарський суд
16.02.2021 14:20	Касаційний господарський суд
25.05.2021 14:20	Господарський суд Чернігівської області
08.06.2021 14:20	Господарський суд Чернігівської області
07.07.2021 12:00	Господарський суд Чернігівської області
03.08.2021 14:20	Північний апеляційний господарський суд
28.09.2021 14:50	Господарський суд Чернігівської області
11.10.2021 14:00	Господарський суд Чернігівської області
09.11.2021 14:10	Господарський суд Чернігівської області
30.11.2021 14:20	Господарський суд Чернігівської області
22.12.2021 11:00	Господарський суд Чернігівської області
11.01.2022 14:30	Господарський суд Чернігівської області