Провадження № 2/760/8385/19
Справа №753/13837/19
02 грудня 2019 року суддя Солом'янського районного суду міста Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 11.07.2019 р. звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить:
встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з травня 2002 року по грудень 2012 року.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 р., позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, - передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 р., цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, - передано на розгляд за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 25.11.2019 р. зазначена цивільна справа передана в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобовязальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та грунтується на законі.
Відповідно до п.п. 6, 7, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України подана позовна заява не містить:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до правової позиції, зазначеної в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Так, звертаючись до суду саме з позовною заявою, позивач ОСОБА_1 просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з травня 2002 року по грудень 2012 року.
Відповідно до ч.1 ст. 19, ч. 1 ст. 293 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 2 ст. 19 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного) та окремого провадження.
Згідно із п.1, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не повязується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту повязане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і розяснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
З системного аналізу вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, суд якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, залишає заяву без розгляду, і розяснює заінтересованим особам, що вони мають право подавати позов на загальних підставах.
Позивачем фактично, згідно змісту заяви, пред'являється позовна заява про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Статтею 293 ЦПК України встановлено, що заяви про встановлення фактів розглядаються у порядку окремого провадження. Тільки у разі, якщо наявний спір про право, то встановлення факту повинно розглядатись у загальному порядку.
Позивачем у своїй позовній заяві в позовній заяві, відсутнє чітке викладення вимог в узгодженні із зазначеними за змістом заяви обставинами. Також, позивачем не наведено доказів того, що наявний спір про право.
Тому, позивачу необхідно вказати правові підстави звернення до суду саме в порядку позовного провадження із позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, враховуючи, що такі вимоги розглядаються в порядку окремого провадження.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що інститут спільного проживання осіб, як чоловіка і жінки, який породжує юридичні наслідки, передбачений Сімейним кодексом України 2004 року і такий факт може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року. Сімейний кодекс України був прийнятий 10.01.2002 року. Згідно Прикінцевих положень вказаного кодексу, він набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України. З вступом у дію Сімейного кодексу України втрачає чинність Кодекс про шлюб та сім'ю України. Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, він набирає чинності з 01.01.2004 року. Зазначене вище передбачено п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує своє право вимоги відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені відповідачем, який характер мають правовідносини, що виникли між сторонами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та яким чином передбачені шляхи їх поновлення, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України має особа, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то лише за умови зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є підстави для відкриття провадження у справі.
У разі виправлення недоліків зазначених в ухвалі суду, нову позовну заяву з додатками необхідно подати разом із копіями відповідно до кількості учасників процесу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.
Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 95, 175-177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків на протязі десяти днів з дня отримання ним копії ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кушнір С.І.