Справа № 758/14600/18
Категорія 49
(ЗАОЧНЕ)
02 серпня 2019 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Гальчинській А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з червня 2018 року і до повноліття дитини; стягнути з відповідача на користь позивачки додаткові витрати на оплату навчання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ТЕК КНТЕУ в розмірі 1/2 (13,500 тис. грн.) витрат на навчання, згідно договору про надання освітніх послуг, мотивуючи тим, що відповідач є батьком їх спільної дитини, яка проживає разом з позивачем, в добровільному порядку батьківського обов"язку з матеріального забезпечення та утримання доньки не здійснює. Разом з тим, матеріальний стан позивача не дозволяє у повному обсязі забезпечити доньку усім необхідним. Крім того 01.09.2018 року донька вступила до Торгово-економічного коледжу Київського національного університету на денну форму навчання. Відповідач має задовільний матеріальний стан, має відмінний стан здоров"я, працездатний, тому вважає, що він має можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі на утримання їх спільної доньки та додаткові витрати на оплату її навчання.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 12.12.2018 р. з призначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач, будучи у встановленом законом порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала в повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, будучи повідомленими про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.280 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що з 14.07.2000 р. сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Подільського районного суду м.Києва від 11.06.2018 р..
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На момент розгляду справи дочка проживає разом з матір"ю - позивачем у справі за адресою: АДРЕСА_1 .
01.09.2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахована на навчання на 1 курс денного відділення Торгово-економічного коледжу Київського національного університету.
Навчання у навчальному закладі підтверджується довідкою навчального закладу № 4582 від 03.09.2018 року.
Згідно договору №395 від 28.07.2018 року про навчання (підготовку), ОСОБА_3 , яка є студенткою 1 курсу Торгово-економічного коледжу Київського національного університету ( ТЕК КНТЕУ), навчається на контрактній основі. Загальна вартість навчання становить 27 000,00 грн. Термін навчання 2 роки 10 місяців.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Сімейного кодексу України.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Позивач просить стягнути аліменти в розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з червня 2018 року і до повноліття дитини.
На підставі ч.1, 2 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Приписами ч. 2 ст.182 СК України (в редакції, яка діє з 08.07.2017 р.) встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є людиною працездатного віку, обмежень щодо його працевлаштування судом не встановлено, з пояснень позивача, вбачається що їй не відомо, чи ОСОБА_2 працює та чи має постійний дохід, тому суд вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки.
На спростування зазначеного будь-яких доказів відповідачем суду не надано.
Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, до вікової категорії якої належить діти сторін у справі, становить: з 1 липня - 2 118 гривні, з 1 грудня - 2 218 гривень.
Так, в даному випадку, 50% прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 років до 18 на час розгляду справи становить 1 059, грн.
Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання їх спільної неповнолітньої дитини у розмірі в твердій грошовій сумі, яка становить 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 06.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказаний розмір аліментів є доцільним, відповідає інтересам обох сторін та інтересам дитини, не суперечить чинному законодавству.
На підставі ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. А відтак, у кожної зі сторін є право на подачу відповідного позову при настанні таких обставин.
Вирішуючи вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, суд суд виходить з такого.
Згідно статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотні значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства га стягнення аліментів» роз'яснено, що участь у додаткових витратах на утримання дитини, можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Отже, законодавцем закріплено правило, відповідно до якого, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається згаданою статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою.
Відповідно до даної норми обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред'являвся. У такому випадку такий батько зобов'язаний нести додаткові витрати на дитину.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини (витяг з постанови Верховного Суду України від 24.02.2016р. у справі № 6-1296цс15).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказувала, що дочка потребує оплати за навчання в коледжі Київського національного торговельно-економічному університету, загальна вартість навчання якого становить 27 000,0 грн., платником за яке є позивач у справі.
Дані обставини підтверджені наданими позивачем документами, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість 1/2 частини вартості навчання, тобто 13 500,0 грн.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що позовній вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими, заснованими на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину підлягають присудженню з дня подачі позову, тобто з 06.11.2018 року, і до повноліття дитини.
Також з відповідача згідно ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі 1 409,6 грн. (за 2 вимоги, з яких: одна немайнового характеру - 704,8 грн., друга вимога майнового характеру - 1%, але не менше 704,8 грн., по ставці, яка діяла на час звернення позивача до суду), оскільки позивач відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» була звільнгена від сплати судового збору при подачі позову.
ННа підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі ст.51 Конституції України, ст.ст.141, 180-184, 185, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 206, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 279, 280-282, 354, 430 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 06.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткові витрати на оплату навчання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 13 500,0 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1 409,6 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. М. Ларіонова