ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12643/18
провадження № 2-а/753/23/19
"20" вересня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Даниленко В.В.
при секретарі Скромній І.О.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У липні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
21 травня 2019 року позивач подав заяву про зміну належного відповідача та уточнення позовних вимог.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 14 травня 2018 року інспектором 3 батальйону 1 роти 2 полку рядовим поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Гайдамахою Сергієм Олександровичем винесено постанову серії НК №965717 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним в порушенні п.8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень. Згідно зазначеної постанови, ОСОБА_1 14.05.2018року о 19.05 год., керуючи автомобілем КІА, д.н.з. НОМЕР_1 по Харківському шосе в м. Києві під час руху користувався засобами зв'язку, а саме здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофору.
Також позивач просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань УПП у м. Києві ДПП.
В позовній заяві позивач вказує, що правил дорожнього руху не порушував, ніякого проїзд на заборонений сигнал світлофору не здійснював.
Вказану постанову позивач вважає такою, що винесена з порушенням чинного законодавства щодо змісту та процедури складання, є незаконною, та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 27 липня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за загальними правилами позовного провадження.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити.
Відповідач відзив на позов не подав та у судове засідання уповноваженого представника не направив, хоча про розгляд справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 травня 2018 року інспектором 3 батальйону 1 роти 2 полку рядовим поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Гайдамахою Сергієм Олександровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №965717.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 14 травня 2018 року о 19.05год., керуючи автомобілем КІА, д.н.з. НОМЕР_1 по Харківському шосе в м.Києві здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофору, чим порушив п.8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосовано адміністративне стягнення в розмірі штрафу в розмірі 425 грн.
Враховуючи наведене та приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон покладає обов'язок на суб'єктів владних повноважень доводити правомірність своїх рішень, дій та бездіяльності, а також зобов'язує їх діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді виконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, зокрема оскаржуваної позивачем постанови, документи не містить жодних посилань на будь-які інші фактичні дані, на підставі яких інспектор дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, судом не може бути надано правової оцінки зазначеним у постанові обставинам справи, оскільки така оцінка без підтверджуючих доказів вчинення адміністративного правопорушення може призвести до неправильного висновку про наявність у діях позивача порушень вказаних в оскаржуваній постанові. Саме по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення, чого інспектором не було виконано.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Доказів фото- та або відео- фіксації адміністративного порушення інспектором патрульної поліції надано не було.
Отже, виходячи з тексту постанови, обставини, визначені у ст. 33 КУпАП, інспектором патрульної поліції не досліджувались, а отже - до уваги не брались.
Викладене свідчить про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Тому шляхом співставлення зібраних у справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного проступку.
За таких обставин, наявні у справі матеріали, зокрема, постанова не дає суду достатніх підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача наявні ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, а тому суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.
Що стосується вимог позивача про стягнення понесених ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн., то суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позову в цій частині, оскільки суду не надано жодних доказів, які б підтверджували факт понесення витрат позивачем на правову допомогу та їх розмір.
На підставі ст. 55 Конституції України, ст. 9, 22, 121, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії НК №965717 від 14.05.2018 року винесену інспектором 3 батальйону 1 роти 2 полку рядовим поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Гайдамахою Сергієм Олександровичем про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425,00 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Провадження по адміністративній справі закрити.
У задоволені вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: