Справа № 196/607/19
№ провадження 1-кп/196/82/2019
28 грудня 2019 року смт Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Царичанка Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040600000168 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вільшани Дергачівського району Харківської області, громадянина України, українця, маючого неповну середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 04.10.2012 року за ч.3 ст.185, ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2, 3 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
05.11.2018 року, точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_3 , маючи умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, прибув до території неогородженого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_5 .
Далі, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, діючи умисно із корисливих мотивів, знаючи, що на території вищевказаного домоволодіння ніхто не проживає, впевневшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, проник на територію неогородженого домоволодіння, де з незачиненого приміщення житлового будинку повторно викрав дерев'яну віконну раму, розміром 68,5 см х 98 см, вартістю 41,76 грн., дерев'яну віконну раму розміром 72 см х 110 см, вартістю 49,27 грн., дерев'яну віконну раму розміром 64 см х 93, 5 см, вартістю 37,22 грн. Після чого, проник до господарського приміщення за вказаною адресою, звідки викрав дерев'яну віконну раму розміром 74,5 см х 115,5 см, вартістю 53,53 грн., дерев'яну віконну раму розміром 75 см х 115 см, вартістю 53,65 грн.
Після чого, переніс вищевказане викрадене майно за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 та у подальшому розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 235,43 грн.
ОСОБА_3 , продовжуючи злочинну діяльність, 07.11.2018 року, точного часу слідством не встановлено, маючи умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, прибув до території неогородженого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_5 .
Далі, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, діючи умисно із корисливих мотивів, знаючи, що на території вищевказаного домоволодіння ніхто не проживає, впевневшись, що за його діями ніхто не спостерігає, та вони є таємними для оточуючих, проник на територію неогородженого домоволодіння, де з незачиненого приміщення житлового будинку, шляхом демонтажу плити пічного опалення, повторно викрав червону цеглу у загальній кількості 160 шт., розмірами 24,5 см х 11,5 см х 6,5 см кожна, загальною вартістю 480 грн. з розрахунку 3 грн. за 1 шт.
Після чого, переніс вищевказане викрадене майно за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 та у подальшому розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 480,00 грн.
ОСОБА_3 , продовжуючи злочинну діяльність, 10.11.2018 року, точного часу слідством не встановлено, маючи умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, прибув до території неогородженого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_5 .
Далі, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, діючи умисно із корисливих мотивів, знаючи, що на території вищевказаного домоволодіння ніхто не проживає, впевневшись, що за його діями ніхто не спостерігає, та вони є таємними для оточуючих, проник на територію неогородженого домоволодіння, де з незачиненого приміщення житлового будинку, повторно викрав дерев'яну підлогу загальною площею 20,351 м кв. з соснової доски товщиною 4 см загальною вартістю 325,60 грн.
Після чого, переніс вищевказане викрадене майно за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 та у подальшому розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 325,60 грн.
ОСОБА_3 , продовжуючи злочинну діяльність, 14.11.2018 року, точного часу слідством не встановлено, маючи умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, прибув до території неогородженого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_5 .
Далі, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, діючи умисно із корисливих мотивів, знаючи, що на території вищевказаного домоволодіння ніхто не проживає, впевневшись, що за його діями ніхто не спостерігає, та вони є таємними для оточуючих, зайшов на територію неогородженого домоволодіння, де з господарського приміщення, шляхом вільного доступу, повторно викрав дерев'яні двері розміром 87 см х 193 см вартістю 210,51 грн., дерев'яні двері розміром 91 см х 194 см вартістю 221,33 грн., дерев'яні двері розміром 225 см х 215 см вартістю 606,49 грн., дерев'яні двері розміром 96 см х 220 см вартістю 264,79 грн.
Після чого, переніс вищевказане викрадене майно за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 та у подальшому розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 1303,12 грн.
Обвинувачений ОСОБА_3 винуватість по ч.ч.2, 3 ст.185 КК України визнав повністю та показав, що дійсно 05.11.2018 року, 07.11.2018 року, 10.11.2018 року та 14.11.2018 року, точного часу не пам'ятає, він прийшов на територію неогородженого домоволодіння ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 , де шляхом вільного доступу з незачиненого приміщення житлового будинку викрав три дерев'яні віконні рами, червону цеглу з плити пічного опалення в кількості 160 шт., дерев'яну підлогу та з господарського приміщення викрав дві дерев'яні рами, четверо дерев'яних дверей. Викрадене майно переніс за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та розпорядився на власний розсуд. Цивільний позов в частині стягнення з нього матеріальної шкоди в розмірі 24000 грн. визнає повністю. У вчиненому щиро розкаюється та прохає суворо не карати. Частково шкоду відшкодував в сумі 6000 грн.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , він успадкував після смерті тітки. ОСОБА_3 своїми протиправними діями привів будинок в руїни. Про те, що є господар вказаного домоволодіння він мав можливість дізнатися. Цивільний позов підтримує на суму майнової шкоди в розмірі 24000 грн., оскільки ОСОБА_3 повернув йому 6000 грн. в рахунок відшкодування шкоди.
Окрім повного визнання винуватості ОСОБА_3 , винуватість обвинуваченого в інкримінованих йому злочинах повністю доказана і підтверджується зібраними по справі в порядку ст.ст.84 - 86, 91 - 93 КПК України доказами, дослідження яких відповідно до ст.349 КПК України за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежено допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням витягу з ЄРДР, документів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, висновку експертизи, по речових доказах та цивільного позову з додатками. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції, та роз'яснено вимоги ч. 3 ст.349 КПК України, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім того, винуватість ОСОБА_3 по ч.ч.2, 3 ст.185 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040600000168:
- Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019040600000168 від 02.04.2019 року за повідомленням ОСОБА_5 про те, що в період часу з жовтня 2018 року по 29.03.2019 року, невідома особа, шляхом вільного доступу з житлового будинку та господарського приміщення, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_5 , умисно таємно викрала дерев'яні вікна, дерев'яні двері, дерев'яну підлогу, червону цеглу, стінову бетонну плитку та колоди деревини, чим ОСОБА_5 завдано матеріального збитку. Сума матеріального збитку встановлюється (а.с.69);
- постановою про залучення до провадежння №12019040600000168 речових доказів від 02.04.2019 року, а саме: бетонну стінову плитку у кількості 238 шт. розмірами 25 см х 35 см х 2 см кожна; 5 дерев'яних віконних рам наступних розмірів 68,5 см х 98 см, 74,5 см х 115,5 см, 75 см х 115 см, 72 см х 110 см, 64 см х 93,5 см; червону цеглу у кількості 160 шт. розмірами 24,5 см х 11,5 см х 6,5 см кожна; дерев'яні доски з підлоги загальною площею 7,9 м кв. (а.с.70);
- зберігальною розпискою ОСОБА_6 про отримання від працівників поліції на відповідальне зберігання: червону цеглу в кількості 136 шт. та половинки червоної цегли, 5 дерев'яних віконних досок та 4 бруси довжиною по 2,6 м кожна, які зобов'язався зберігати до вирішення справи по суті (а.с.71);
- висновком судово-товарознавчої експертизи №1460 від 30.04.2019 року, згідно якого ринкова вартість на момент здійснення злочину, а саме листопад 2018 року, з урахуванням зносу:
238 шт. бетонної стінової плитки розмірами 25 см х 35 см х 2 см кожна, радянського виробництва, бувша у користуванні, не встановлюється, оскільки наданої інофрмації не достатньо для проведення дослідження, а саме відсутні данні щодо товарної характеристики виробу;
дерев'яної віконної рами розмірами 68,5 см х 98 см, радянського виробництва, бувших у користуванні, складає 41,76 грн.;
дерев'яної віконної рами розмірами 74,5 см х 115,5 см, радянського виробництва, бувших у користуванні, складає 53,53 грн.;
дерев'яної віконної рами розмірами 75 см х 115 см, радянського виробництва, бувших у користуванні, складає 53,65 грн.;
дерев'яної віконної рами розмірами 72 см х 110 см, радянського виробництва, бувших у користуванні, складає 49,27 грн.;
дерев'яної віконної рами розмірами 64 см х 93,5 см, радянського виробництва, бувших у користуванні, складає 37,22 грн.;
160 шт. червоної цегли розмірами 24,5 см х 11,5 см х 6,5 см, кожна, радянського виробництва, бувша у використанні, складає 480,00 грн.;
дерев'яної підлоги загальною площею 20,351 м кв. з соснової доски товщиною 4 см, радянського виробництва, бувша у використанні, складає 325,60 грн.;
дерев'яних дверей розмірами 87 см х 193 см, радянського виробництва, бувших у використанні, складає 210,51 грн.;
дерев'яних дверей розмірами 91 см х 194 см, радянського виробництва, бувших у використанні, складає 221,33 грн.;
дерев'яних дверей розмірами 225 см х 215 см, радянського виробництва, бувших у використанні, складає 606,49 грн.;
дерев'яних дверей розмірами 96 см х 220 см, радянського виробництва, бувших у використанні, складає 264,79 грн. (а.с.72-78);
- позитивною довідкою-характеристикою з місця проживання ОСОБА_3 (а.с.82);
- довідкою з лікарні про неперебування ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та в наркологічному кабінеті (а.с.83);
- довідкою Царичанського об'єднаного райвійськомісаріату від 17.04.2019 року №954, згідно якої гр. ОСОБА_3 на військовому обліку призовників в ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває (а.с.85);
- довідкою Царичанського РС філії Державної установи "Центр пробації" про неперебування ОСОБА_3 на обліку (а.с.86);
- вимогою про спецперевірку про судимість ОСОБА_3 , згідно якої він є раніше судимий (а.с.109, 110);
- розпискою ОСОБА_5 про отримання 01.07.2019 року від ОСОБА_3 2000 (дві тисячі) грн. в рахунок відшкодування шкоди (а.с.68);
- розпискою ОСОБА_5 про отримання 12.08.2019 року від ОСОБА_3 1000 (одна тисяча) грн. в рахунок відшкодування шкоди (а.с.91);
- розпискою ОСОБА_5 про отримання 03.12.2019 року від ОСОБА_3 2000 (дві тисячі) грн. в рахунок відшкодування шкоди (а.с.102);
- розпискою ОСОБА_5 про отримання 23.12.2019 року від ОСОБА_3 1000 (одна тисяча) грн. в рахунок відшкодування шкоди (а.с.117).
Таким чином, обвинувачення ОСОБА_3 доказано, його дії вірно кваліфіковано по ч.3 ст.185 КК України, як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло та інше приміщення, чим було завдано потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 1041 грн. 03 коп., та по ч.2 ст.185 КК України, як він вчинив повторно таємне викрадення чужого майна (крадіжку), чим було завдано потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 1303 грн. 12 коп.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно з ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як роз'яснено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм участі, і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки, тощо.
У п. 3 вищезазначеної постанови вказано про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Визначаючи міру покарання обвинуваченому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При виборі міри покарання ОСОБА_3 суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв злочини середньої тяжкості та тяжкий злочин, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується задовільно.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив злочини середньої тяжкості та тяжкий злочин, посягнув на чуже майно. Суспільна небезпечність даного злочину визначається тим, що, вчиняючи крадіжку, винна особа позбавляє власника можливості володіти, користуватися та, як правило, розпоряджатися своїм майном, тобто тих трьох, гарантованих ч.1 ст.41 Конституції України повноважень, які в сукупності й утворюють право власності.
Відповідно до вимог ст.66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, часткове відшкодування шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.
Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочинів до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 69-1 КК України.
Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжкого злочину, думки потерпілого, який вважав за можливе призначити обвинуваченому покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі, особи обвинуваченого, який має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, обставин, які пом'якшують покарання щире каяття, часткове відшкодування шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставин скоєння кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_3 в межах санкцій ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення на загальну суму 24000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана злочином може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ст.ст.128, 129 КПК України, цивільний позов особи, якій злочином завдано майнової та/або моральної шкоди, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Що стосується стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 майнової шкоди, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при визначенні суми, що підлягає стягненню з засудженого або з цивільного відповідача, мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до висновку про вартість до звіту №0506/01 від 05 червня 2019 року Правобережної товарної біржи, що здійснює діяльність по проведенню незалежної оцінки вартості майна, майнових прав, бізнесу на підставі Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №225/17 від 21.03.2017 року виданого Фондом Державного Майна України, проведено оцінку та складено висновок щодо вартості завданої потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок часткового розбирання і розкрадання будівельних матеріалів з будови та підсобних господарських будівель домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 станом на 05 червня 2019 року становить 122740 (сто двадцять дві тисячі сімсот сорок) грн.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 визнає цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_5 , часткове відшкодування завданої потерпілому матеріальної шкоди у розмірі 6000 грн., а також те, що речові докази, які знаходяться на зберіганні в камері схову Царичанського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровськійобласті будуть повернуті потерпілому, то відшкодуванню підлягає сума невідшкодованих майнових збитків за цивільним позовом, яка підтверджена документально, а саме на суму 24000 грн., у зв'язку з чим цивільний позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до вимог ст.124 ч.2 КПК України витрати на проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта №1460 від 30.04.2019 року) в сумі 370,00 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.
Речові докази:
- бетонну стінову плитку у кількості 238 шт. розмірами 25 см х 35 см х 2 см кожна; 5 дерев'яних віконних рам наступних розмірів 68,5 см х 98 см, 74,5 см х 115,5 см, 75 см х 115 см, 72 см х 110 см, 64 см х 93,5 см; червону цеглу у кількості 160 шт. розмірами 24,5 см х 11,5 см х 6,5 см кожна; дерев'яні доски з підлоги загальною площею 7,9 м кв (а.с.70), які передано під зберігальну розписку ОСОБА_6 (а.с.71) - повернути власнику ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст.349, 368-370, 373, 374 КПК України, суд
Визнати винуватим ОСОБА_3 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання:
за ч.2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
за ч.3 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст.75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_3 звільнити з випробуванням із визначенням іспитового строку терміном 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до п.п.1, 2, ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
- бетонну стінову плитку у кількості 238 шт. розмірами 25 см х 35 см х 2 см кожна; 5 дерев'яних віконних рам наступних розмірів 68,5 см х 98 см, 74,5 см х 115,5 см, 75 см х 115 см, 72 см х 110 см, 64 см х 93,5 см; червону цеглу у кількості 160 шт. розмірами 24,5 см х 11,5 см х 6,5 см кожна; дерев'яні доски з підлоги загальною площею 7,9 м кв, які передано під зберігальну розписку ОСОБА_6 - повернути власнику ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. за спричинену матеріальну шкоду.
Стягнути з ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , витрати на залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи, в сумі 370,00 грн. на користь держави.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Царичанський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Головуюча ОСОБА_7