26 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 521/3743/17
провадження № 61-23050 ск 19
Верховний Суд у складі колегії судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Скіндер Владиславом Броніславовичем на постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у розмірі 14 882,04 грн,
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ОСОБА_3 , просив стягнути з відповідачки грошові кошти сплачені ним за комунальні послуги за період користування відповідачкою у розмірі 8 170 гривень 75 копійок, інфляційні витрати у розмірі - 6144,46 гривень та три відсотки річних від вищевказаної суми в розмірі - 567,57 гривень, що загалом складає - 14 882,04 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 22 травня 2007 року його дядько - ОСОБА_4 , подарував 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , яка є абсолютно сторонньою людиною їхній родині. Позивач пояснив, що зазначену частину квартири його дядько успадкував, інша частина квартири належала йому, де позивач мешкав і мешкає по теперішній час з родиною.
ОСОБА_1 вселилась до квартири та проживала спочатку разом з сином ОСОБА_5 та зі співмешканцями. Відповідачка пропонувала, щоб він викупив в неї частину квартири, але позивач не мав такої можливості. Згодом відповідачка здала квартиру в оренду. Ні відповідачка, ні орендарі не сплачували жодних платежів на утримання квартири, через що утворювались борги за комунальні послуги.
Так 27 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та представником Відповідачки, ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого позивач купив у ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Оскільки позивачу довелось самотужки оплатити всі борги за житлово-комунальні послуги, тому що їх несплата загрожувала черговим відключенням квартири від газо-, водо- енергопостачання, а відповідачка відмовляється сплачувати понесені ним збитки, позивач вимушений звернувся з наступним позовом до суду.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 8 170 75 грн в рахунок відшкодування витрат на утримання квартири АДРЕСА_1 ; 6144,46 грн - інфляційні витрати; 567, 57 грн. - 3 % річних.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачка не виконала свої зобов'язання щодо сплати за житлово-комунальні послуги, чим порушила права та інтереси позивача, який вимушено поніс збитки, пов'язані з оплатою житлово-комунальних послуг замість відповідачки по справі.
01 серпня 2018 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2018 року.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2017 року залишено без змін.
21 березня 2018 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та просила суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
16 травня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року.
19 липня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів було повернуто до Малиновського районного суду м. Одеси для направлення справи до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
17 липня 2019 року матеріали цивільної справи повернулися до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 липня 2019 року справа була призначена до розгляду.
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що законодавством покладений обов'язок на власника утримувати майно, що йому належить, за винятком випадків, визначених законом. За користування житлово-комунальними послугами споживач повинен сплачувати грошові кошти за надані йому послуги в порядку, визначеному законом. Районним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 за час проживання в квартирі, зокрема за період з травня 2007 року по лютий 2014 року не оплачувала житлово-комунальні послуги, доказів, які б підтверджували інше або спростовували б доводи позивача стороною відповідача надано не було.
19 грудня 2019 року ОСОБА_1 , через свого представника Скіндер В. Б. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, в якій просила скасувати це судове рішення та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .
Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, справи які (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження), є справи, які фактично можна поділити на справи: у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; та справи незначної складності, які визначені судом малозначними, у тому числі малозначні в силу закону з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості у загальному розмірі 14 882, 04 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 1921 грн =191 200 грн.).
Таким чином ця справа є малозначною.
Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність виключень передбачених статтею 394 ЦПК України необхідних для оскарження судових рішень у малозначних справах.
У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389 та частиною першою статі 411 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню не встановлено.
З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Скіндер Владиславом Броніславовичем на постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Сімоненко