27 грудня 2019 року
Київ
справа №640/19627/19
адміністративне провадження №К/9901/36539/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Гончар Сергієм Миколайовичем на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №640/19627/19 за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з припинення розшуку позивача та зобов'язати відповідача закрити оперативно-розшукову справу відносно його та виключити у зв'язку із цим відомості про позивача з усіх (внутрішньої та міжнародної) розшукових баз.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року у відкритті провадження відмовлено, оскільки зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 перебуває у державному та міжнародному розшуку, як особа, що переховується від органів суду за скоєння тяжкого злочину, передбаченого частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України.
Звернувся до суду з позовом в якому просив зобов'язати відповідача закрити оперативно-розшукову справу відносно нього і виключити у зв'язку із цим відомості про позивача з усіх (внутрішньої та міжнародної) розшукових баз.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури до суду має здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, і не може бути предметом оскарження у порядку, визначеному Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року та прийняту за наслідками її перегляду постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, констатує наступне.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, пунктом 7 статті 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Як встановлено судами під час розгляду позовної заяви ОСОБА_1 він звернувся з вимогою, зокрема, закрити оперативно-розшукову справу відносно нього.
Пунктом 2 частини другої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Зокрема, частиною першої статті 303 КПК України встановлений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Відповідно до частини другої статті 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Отже, оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури до суду має здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, і не може бути предметом оскарження у порядку, визначеному Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, враховуючи зазначене, оскільки позовна заява підсудна місцевому загальному суду та має розглядатися у порядку кримінального судочинства, судами правильно прийнято рішення про відмову у відкритті провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану його адвокатом Гончар Сергієм Миколайовичем на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №640/19627/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
А.В. Жук
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду