27 грудня 2019 року
Київ
справа №804/3398/18
адміністративне провадження №К/9901/36436/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 804/3398/18 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Криворізької місцевої прокуратури №2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
Позивач звернулася до суду з позовом в якому просила визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Криворізької місцевої прокуратури №2, яка виявилась у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви (запиту) від 20 лютого 2018 року, з додержанням принципів, правових та організаційних засад державної служби частини 1, 2, 8 статті 11 Закону України Про державну службу; зобов'язати Державу Україна в особі Криворізької місцевої прокуратури №2 протягом 15-ти днів прийняти постанову, рішення, яке приведе до вжиття заходів до усунення причин подання заяви (запиту) від 20 лютого 2018 року до установи, відповідно до статей 7,18,19 Закону України «Про звернення громадян»; захистити права позивача бути присутньою при розгляді заяви (запиту) від 20 лютого 2018 року та права викривати недоліки в роботі Держави Україна в особі Криворізької місцевої прокуратури №2 для впливу на поліпшення роботи установи, для відстоювання своїх прав і законних інтересів шляхом їх визнання окремим пунктом рішення; стягнути з відповідача на корить позивача в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди суму 105720 грн.;
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подала касаційну скаргу у якій, з посиланням на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення.
Відповідно до положень пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Однак пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, спірні правовідносини виникли щодо надання відповіді на звернення.
Відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції, виходячи з положень пункту 20 частини першої статті 4 та статті 257 КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 804/3398/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
..........................
...........................
...........................
М.В. Білак
А.В. Жук
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду