Іменем України
26 грудня 2019 року
Київ
справа №428/2353/17
адміністративне провадження №К/9901/17657/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою виконувача обов'язків Северодонецького міського голови Зарецького Сергія Вікторовича
на постанову Северодонецького міського суду Луганської області від 3 квітня 2017 року (головуючий суддя - Журавель Т.С.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року (головуючий суддя - Чебанов О.О., судді: Сіваченко І.В., Шишов О.О.)
у справі №428/2353/17
за позовом ОСОБА_1
до виконувача обов'язків Сєвєродонецького міського голови Зарецького Сергія Вікторовича,
третя особа: Сєвєродонецька міська рада,
про визнання неправомірним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила: визнати протиправним та скасувати розпорядження виконувача обов'язків Сєвєродонецького міського голови Зарецького С.В. від 2 березня 2017 року №109 про звільнення її з посади начальника організаційного відділу Сєвєродонецької міської ради та поновити на посаді. Стягнути з Сєвєродонецької міської ради на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
2. Постановою Северодонецького міського суду Луганської області від 3 квітня 2017 року, залишеною ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження виконувача обов'язків міського голови Зарецького С.В. №109 від 2 березня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 з 2 березня 2017 року на посаді начальника організаційного відділу Сєвєродонецької міської ради. Стягнуто з Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу 9586 грн 08 коп. Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах одного місяця допущено до негайного виконання.
3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нову про часткове задоволення позовних вимог, а саме: скасувати розпорядження виконувача обов'язків Сєвєродонецького міського голови Зарецького С.В. від 2 березня 2017 року №109 «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині формулювання причин звільнення; формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади начальника організаційного відділу Сєвєродонецької міської ради, у зв'язку з виявленням невідповідності займаній посаді, пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП України, змінити на звільнення за порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування на підставі пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»; в іншій частині позовних вимог відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 2 лютого 2004 року на підставі розпорядження від 30 січня 2004 року №17-К призначена на посаду головного спеціаліста організаційного відділу міської ради та прийняла Присягу посадової особи місцевого самоврядування. 1 грудня 2010 року на підставі розпорядження міського голови від 30 листопада 2010 року №198-К переведена на посаду начальника організаційного відділу міської ради.
5. За результатами щорічної (за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року) оцінки виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків та завдань зроблено висновок, що вцілому діяльність начальника організаційного відділу міської ради ОСОБА_1 повністю відповідає займаній посаді, остання відмінно справляється з покладеними на неї обов'язками та заслуговує високої оцінки. Вказане підтверджується копією щорічної оцінки, наявної в матеріалах справи.
6. Відповідно до копії листа від 2 березня 2017 року за підписом голови фракції «Солідарність» Сєвєродонецької міської ради Сєвєродонецького міського голову Казакова В.В. повідомлено, що ОСОБА_1 за період перебування на посаді начальника організаційного відділу Сєвєродонецької міської ради допустила порушення діючого законодавства України, які є несумісними із зайняттям вказаної посади. У зв'язку з чим, зазначено пропозицію про її звільнення із виявленням невідповідності займаній посаді.
7. Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 6 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України та звільнено у зв'язку з закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального кодексу України. Вказаний вирок набрав законної сили 7липня 2016 року.
8. Відповідно до копії розпорядження виконувача обов'язків міського голови Зарецького С.В. від 2 березня 2017 року №109, розглянувши інформацію депутатів Сєвєродонецької міської ради від 2 березня 2017 року, зобов'язано звільнити 2 березня 2017 року ОСОБА_1 з посади начальника організаційного відділу Сєвєродонецької міської ради згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку з виявленням невідповідності займаній посаді.
9. Згідно з даними копії листка непрацездатності, виданого КУ «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня», ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 2 березня 2017 року по 10 березня 2017 року включно.
10. Відповідно до довідки б/н від 6 березня 2017 року, виданої за підписом заступника голови профспілкової організації виконавчих органів влади Міндріної Т.О., ОСОБА_1 є членом профспілкової організації виконавчих органів Сєвєродонецької міської ради з 2 лютого 2004 року по теперішній час.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суд першої інстанції задовольняючи позов, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що частиною другою статті 148 КЗпП України встановлюється граничний строк для застосування дисциплінарного стягнення - не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку, де дата його виявлення правового значення не має.
12. З урахуванням вказаного, встановивши, що дисциплінарне стягнення до позивачки було застосовано відповідачем за спливом встановленого частиною другою статті 148 КЗпП України строку, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ця обставина є підставою для визнання протиправним та скасування спірного розпорядження від 2 березня 2017 року №109.
13. Крім того, звільнення позивачки фактично відбулося в період її тимчасової непрацездатності, що є грубим порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України та свідчить про незаконність такого звільнення.
14. У зв'язку з чим, позивачку слід поновити на посаді начальника організаційного відділу Сєвєродонецької міської ради з 2 березня 2017 року.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що звільнення за порушення присяги не є окремим видом дисциплінарної відповідальності посадової особи місцевого самоврядування, а є спеціальною підставою для припинення служби у формі звільнення.
16. За своєю правовою суттю це не є звільнення у розумінні статті 147 КЗпП України, а самостійна підстава припинення публічної служби, передбачена пунктом 1 частиною першою статті 20 Закону України «Про службу в органам місцевого самоврядування». Зокрема в зазначеному законі не вказано, що при звільненні за порушенні присяги застосовуються норми КЗпП України.
17. Вказані обставини свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і є підставою для скасування їх рішень.
18. Крім того, висновок судів про незаконність розпорядження з тих підстав, що позивача звільнено з посади в період тимчасової непрацездатності також не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки за змістом частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
19. Настання обставин, за яких відбулося звільнення позивачки не залежали від волі відповідача, а тому розпорядження про звільнення позивача на підставі порушення присяги не можна ототожнювати із рішенням про звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
20. Скаржник вважає, що частиною третьою статті 7 цього Закону встановлено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахування особливостей, передбачених цим Законом.
21. В обґрунтування частини позовних вимог про порушення норм процесуального права вказує на те, що апеляційний суд в порушення вимог статті 53 КАС України на заявлене представником відповідача Зарецького С.В. у судовому засіданні 3 квітня 2017 року клопотання про залучення в якості третьої особи Северодонецького міського голови Казакова В.В., під час апеляційного розгляду, не дослідивши обставини справи, безпідставно відмовив, мотивуючи це тим, що це рішення не може вплинути на права, свободи і інтереси або обов'язки Северодонецького міського голови Казакова В.В.
22. Постанова суду першої інстанції суперечить його ухвалі від 21 березня 2017 року, оскільки відповідно до змісту постанови Северодонецька міська рада є третьою особою, а не співвідповідачем.
23. Суд апеляційної інстанції не дослідив вказані обставини та зазначив у своїй ухвалі Северодонецьку міську раду третьою особою, що суперечить матеріалам справи.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
25. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
26. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
30. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
31. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
32. Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
33. Частиною першою статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених частиною другою статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
34. В Рішенні Конституційного Суду України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019 зазначено, що зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов'язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці.
35. За перевіркою матеріалів справи, адміністративний спір виник у зв'язку з неправомірним звільнення особи з посади, яке відбулося в результаті пропущення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності та в період її непрацездатності.
36. Як зазначено у вказаному Рішенні Конституційного Суду України, законодавством України визначено, що тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежать від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи; тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності (Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 квітня 2008 року №189).
37. Відповідно до статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закону N 2493-III) крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі:
- порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги передбаченої статтею 11 цього Закону;
- порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);
- виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);
- досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
38. Слід звернути увагу на те, що звільнення за порушення ОСОБА_1 не є окремим видом дисциплінарної відповідальності посадової особи місцевого самоврядування, а є спеціальною підставою для припинення служби в органах місцевого самоврядування, яке відбувається у формі звільнення.
39. Припинення служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою, а тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
40. Крім того, звільнення на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням строків викладених у статті 148 КЗпП України.
41. Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
42. Частина друга статті 148 КЗпП України встановлює присічний строк для застосування дисциплінарного стягнення не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
43. Як встановлено судами, вироком суду від 6 червня 2016 року, який набрав законної сили 7 липня 2016 року, встановлено, що у 2013 році ОСОБА_1 , будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, отримала від Сєвєродонецького міського голови Казакова В.В. проект рішення «Про внесення змін до рішення 4-ї (чергової) сесії Сєвєродонецької міської ради шостого скликання від 9 грудня 2010 року №40 «Про передачу у власність ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» мереж електропостачання, що знаходяться у комунальної власності територіальної громади міста Сєвєродонецька Луганської області та живлять об'єкти відділу освіти Сєвєродонецької міської ради», на якому містився підпис голови та усну вказівку про включення до протоколу відомостей про прийняття цього рішення. ОСОБА_1 підшукала протокол вищевказаної сесії, до якого в подальшому внесла зміни, включивши до нього відомості про вказане рішення, а також присвоїла йому реєстраційний номер 252.
44. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що дисциплінарне стягнення до позивачки застосовано відповідачем з пропуском строку встановленого частиною другою статті 148 КЗпП України, а тому розпорядження виконувача обов'язків Сєвєродонецького міського голови Зарецького С.В. від 2 березня 2017 року №109 про звільнення її з посади начальника організаційного відділу Сєвєродонецької міської ради є протиправним та підлягає скасуванню.
45. Крім того, відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
46. Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019, у статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, зокрема у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, тому для забезпечення конституційного права кожного на працю, встановленого статтею 43 Основного Закону України, повинні бути закріплені певні гарантії, а саме заборона на звільнення працівника з ініціативи власника в період тимчасової непрацездатності такого працівника.
47. Як встановлено судами попередніх інстанцій, звільнення позивача фактично відбулося в період її тимчасової непрацездатності, що є порушенням частини четвертої статті 40 КЗпП України та свідчить про незаконність звільнення позивача.
48. Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
49. З огляду на наведене, суди дійшли правильного висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу Сєвєродонецької міської ради з 2 березня 2017 року.
50. Отже, висновок судів попередніх про задоволення позову є обґрунтованим.
51. Враховуючи те, що касаційна скарга не містить доводів щодо розрахунків суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Верховний Суд, з урахуванням положень статті 341 КАС України, не переглядає рішення судів в цій частині.
52. Що ж стосується доводів касаційної скарги про порушення норм процесуального права слід зазначити наступне.
53. За перевіркою матеріалів справи встановлено, що позивачка звертаючись до суду з позовом визначила Сєвєродонецьку міську раду у вказаній справі третьою особою. Під час розгляду справи позивачка змінила позовні вимоги, у зв'язку з чим, суд першої інстанції в судовому засіданні 21 березня 2017 року, на якому був присутній і представник Сєвєродонецької міської ради, протокольною ухвалою змінив статус Сєвєродонецької міської ради визначивши її співвідповідачем. У зв'язку з чим, Сєвєродонецька міська рада, як відповідач у справі, подала до суду першої інстанції заперечення на пред'явлений позивачкою позов, що підтверджує обізнаність Сєвєродонецької міської ради щодо її статусу у вказаній справі. Зазначене також підтверджується і резолютивною частиною постанови суду першої інстанції.
54. Зазначення в рішеннях судів попередніх інстанцій статусу Северодонецької міської ради як третьої особи, а не відповідачем свідчить про допущення судами описки, яка не дає підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права, які можуть вплинути на вирішення спору по суті, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.
55. Доводи касаційної скарги щодо відмови судом першої інстанції в клопотанні про залучення в якості третьої особи Северодонецького міського голови Казакова В.В. також є необґрунтованими, з огляду на відсутність підстав для його залучення.
56. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
57. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в межах доводів касаційної скарги судами попередніх інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.
58. З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу виконувача обов'язків Северодонецького міського голови Зарецького Сергія Вікторовича залишити без задоволення, а постанову Северодонецького міського суду Луганської області від 3 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року у справі №428/2353/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
А.Г. Загороднюк
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду