27 грудня 2019 року
Київ
справа №320/6508/19
адміністративне провадження №П/9901/622/19
Суддя Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Рибачук А.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_3 до Верховної Ради України про визнання протиправними та нечинними окремих положень нормативно-правових актів, -
встановив:
25.11.2019 ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Верховної Ради України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправно та нечинною частину четверту статті 39 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 №2801-ХІІ;
- визнати протиправною та нечинною частину третю статті 26 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 №1489-ІІІ;
- визнати протиправною та нечинною частину третю статті 285 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV.
Підставою для звернення з даним позовом слугувала відмова Комунального некомерційного підприємства "Ірпінська центральна міська лікарня" Ірпінської міської ради Київської області у наданні позивачу інформації з обмеженим доступом на підставі частини четвертої статті 39 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 №2801- ХІІ, статті 285 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV, частини третьої статті 26 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 №1489-ІІІ, статей 20, 21 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII, яка на переконання позивача суперечить частині першій статті 39 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 №2801- ХІІ, частині першій статті 285 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV, частині першій статті 26 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 №1489-ІІІ, статтям 8, 64, частині другій статті 32 Конституції України, Лісабонській декларації щодо прав пацієнта, прийнятій 34 Всесвітньою медичною асамблеєю у 1981 році, частині першій статті 5, частині 2 статті 11 Закону України "Про інформацію" від 01.10.1992 № 2657-XII.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 справу №320/6508/19 передано за інстанційною підсудністю до Верховного Суду як суду першої інстанції.
Ознайомившись з позовною заявою вважаю, що у відкритті провадження в даній адміністративній справі слід відмовити з огляду на наступне.
Пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви, крім іншого, з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Так, відповідно до інформації з програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" та з Єдиного державного реєстру судових рішень позивач неодноразово зверталась до Верховного Суду з позовною заявою до Верховної Ради України про визнання протиправною та нечинною частини четвертої статті 39 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 № 2801-ХІІ, частини третьої статті 26 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 №1489-ІІІ, частини третьої статті 285 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вказані акти порушують її конституційні права та законні інтереси щодо отримання інформації та ознайомлення з медичними документами щодо позивача, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах, організаціях і підприємствах.
Крім того, позивач вказувала, що оскаржувані правові акти є протиправними та такими, що суперечать статті 8, частині другій статті 32, частині першій статті 64 Конституції України, частині першій статті 39 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", частині першій статті 285 Цивільного кодексу України, частині першій статті 26 Закону України "Про психіатричну допомогу", Лісабонської декларації щодо прав пацієнта.
Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/576/19 та ухвалою Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №9901/618/19, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Верховної Ради України про визнання протиправними та нечинними окремих положень нормативно-правових актів на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Відтак, заявлені позивачем вимоги у справі №320/6508/19 є аналогічними, пов'язані тим самим предметом і підставами, а також пред'явлені до того самого відповідача, щодо якого постановлено ухвали про відмову у відкритті провадження у справах №9901/576/19 та №9901/618/19.
Наслідки відмови у відкритті провадження в адміністративній справі визначені частиною п'ятою статті 170 КАС України, зокрема повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи наявність ухвал Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/576/19 та від 26.12.2019 у справі №9901/618/19 про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3 до Верховної Ради України, підстави і предмет яких є тотожними, у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.
Керуючись статтями 22, 170, 248, 256, 266 КАС України, Суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у справі №320/6508/19 за позовною заявою ОСОБА_3 до Верховної Ради України про визнання протиправними та нечинними окремих положень нормативно-правових актів.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
...........................
А.І. Рибачук,
Суддя Верховного Суду