Іменем України
27 грудня 2019 року
Київ
справа №826/22554/15
адміністративне провадження №К/9901/10600/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Жука А. В.,
суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 826/22554/15
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Гузь Оксани Олегівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року (суддя Нагорянський С.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року (головуючий - Мацедонська В.Е., судді: Лічевецький І.О., Кучма А.Ю.)
І. Суть спору
1. У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про скасування набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним та скасувати складений Головним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві висновок службового розслідування (перевірки), яким було визнано недійсними та такими, що підлягають знищенню паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , які були видані на ім'я ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування позову вказує, що при поданні позивачем документів до відповідних органів, при їх перевірці - до оформлення набуття громадянства України, ГУ ДМС м. Київ не було встановлено будь яких фактів, які б свідчили про порушення нею процедури отримання документів та їх достовірності, внаслідок чого позивачу було видано Довідку про реєстрацію її громадянином України і, в подальшому, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також той факт, що інформація про прийняте рішення, стосовно скасування рішення про надання їй громадянства України із зазначенням причин, у встановлений законом двотижневий строк не надходила, а про можливість отримання їх не повідомлялося.
Позивач зазначає, що фактично Державна Міграційна служба України скасувала набуття нею громадянства України та визнала недійсними паспорти всупереч чинному законодавству України, а тому такі рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем в ході перевірки встановлено підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивача, оскільки позивач набула громадянство України за територіальним походженням на підставі ст. 8 Закону України «Про громадянство України» шляхом обману, унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, про що зазначено в акті від 24 червня 2014 року, що став в подальшому підставою для прийняття рішення від 31 липня 2014 року про скасування рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 18 березня 2014 року про набуття громадянства України за територіальним походженням.
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем при поданні документів у березні 2014 року безпідставно долучено до матеріалів переклад українською мовою документів, що посвідчують особу та громадянство, здійснений бюро перекладів «Приватне підприємство «Філадельфія - Амро» м. Харкова, оскільки, на першій сторінці документа англійською мовою зазначено «паспорт», «Сирійська Арабська Республіка», а в перекладі - «проїзний документ для палестинських біженців». При цьому встановлено, що наявні в матеріалах особової справи копії документів, що посвідчують особу позивача, є паспортним документом громадянина Сирійської Арабської Республіки, а не проїзним документом палестинського біженця, а сам переклад було здійснено невірно.
6. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що документальним підтвердженням факту постійного проживання позивача на території України до 24 серпня 1991 року були копії архівних карток прописки (Ф-16) заявника на території України у Залізничному районі м. Сімферополя, які були наданій позивачем особисто відповідачу та не відповідали вимогам чинного на той час законодавства, оскільки за законодавством колишнього СРСР іноземці та особи без громадянства могли отримати прописку лише після отримання дозволу на постійне проживання, штампи прописки вносились до посвідки на постійне проживання іноземців та осіб без громадянства. Імміграційним законодавством СРСР статус біженців не надавався. Іноземці, які перебували в країнах колишнього СРСР з метою навчання чи роботи реєструвались за національними паспортами на період навчання чи роботи.
7. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що відповідач при прийнятті рішення від 31 липня 2014 року про скасування рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 18 березня 2014 року про набуття громадянства України за територіальним походженням позивачем та складанні висновку від 05 серпня 2014 року про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивача діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством України.
ІІІ. Фактичні обставини справи
8. Позивач згідно з рішенням ГУ ДМС України в м. Києві від 18 березня 2014 року набула громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».
9. 19 березня 2014 року Подільським РВ ГУ ДМС України в м. Києві видано позивачу паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .
10. 24 березня 2014 року позивачу видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .
11. Відповідно до наказу ДМС України від 19 червня 2014 року №139 «Про проведення перевірки реалізації працівниками ГУ ДМС України у м. Києві положень законодавства про громадянство під час прийняття рішень про реєстрацію іноземців та осіб без громадянства громадянами України» відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України» у період з 19 червня 2014 року по 24 червня 2014 року комісією ДМС України здійснено перевірку реалізації працівниками ГУ ДМС України в м. Києві положень законодавства про громадянство під час прийняття рішень про реєстрацію іноземців та осіб без громадянства громадянами України відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України».
Перевірку здійснено за фактами набуття громадянства України за територіальним походженням громадянами Сирійської Арабської Республіки та особами без громадянства, зокрема, позивачем та встановлено факт незаконного оформлення набуття останньою громадянства України.
12. 24 червня 2014 року за матеріалами перевірки ГУ ДМС України в м. Києві складено акт, згідно якого позивач набула громадянство України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» у зв'язку з постійним проживанням на території України до 24 серпня 1991 року.
13. Відповідно до подання №6/07-2014 від 31 липня 2014 року про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України прийнято рішення від 31 липня 2014 року про скасування рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 18 березня 2014 року про набуття громадянства України за територіальним походженням позивача у зв'язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.
14. 5 серпня 2014 року завідувачем сектору централізованого оформлення документів № 11 Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві викладено висновок про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон, яким визнано недійсним та таким, що підлягає знищенню, як оформлений з порушенням вимог чинного законодавства відповідно до п. 24 Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 24 березня 2014 року (орган 8031) Подільським РВ ГУ ДМС України в м. Києві на ім'я позивача.
15. Листом від 23 вересня 2015 року №6-5617/3-15 Державною міграційною службою України повідомлено представника позивача, що 31 липня 2014 року рішенням ГУ ДМС України в м. Києві в рамках ст. 21 Закону України «Про громадянство України» скасовано рішення від 18 березня 2014 року про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» у зв'язку з тим, що громадянство набуто шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.
16. Відповідачем паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 19 березня 2014 року Подільським РВ ГУ ДМС України в м. Києві на ім'я ОСОБА_1 , а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 визнані недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
17. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
18. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що відповідачем не направлено жодних запитів до АР Крим з метою підтвердження або спростування прописки позивача за вказаною адресою у Залізничному районі м. Сімферополя, не надано відповідних копій документів, які містили б такі відомості та запити щодо причин використання та видачі позивачці карти прописки саме Ф-16.
Крім іншого, посилається на відсутність доказів невірності перекладу документів позивача на українську мову.
19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
IV. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
20. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/22554/15 за касаційною скаргою ОСОБА_1 - Гузь Оксани Олегівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/9901/16919/16 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2018 року для розгляду справи № 826/22554/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоус О.В, суддів: Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 року для розгляду справи № 826/22554/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року справу № 826/22554/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Жука А. В., суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М. та призначено до письмового розгляду.
V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
21. Кодекс адміністративного судочинства України
21.1 Статтею 327 обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
21.2. За правилами частини третьої статті 3 провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21.3. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21.4. Приписами частини першої статті 341 визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Конституція України
22.1. Частиною другою статті 19 обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Закон України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України».
23.1. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України».
23.2. Згідно з статтею 3 Закону № 2235-ІІІ Громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
23.3. Згідно зі статтею 6 Закону № 2235-ІІІ громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
23.4. Статтею 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
23.5. Відповідно до положень ст. 21 Закону № 2235-ІІІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
24. Закон України №1207-VII від 15.04.2014 "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
24.1. Правовий режим тимчасово окупованої території визначений Законом України №1207-VII від 15.04.2014 "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
24.2. Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України №1207-VII від 15.04.2014 "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
25. Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» (далі Порядок №215/2001).
25.1. Згідно п. 1 Порядку №215/2001, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
25.2. Відповідно до п. 24 Порядку №215/2001 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм); в) один із таких документів: - декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; - зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; - декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; - заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
25.3. За правилами п. 25 Порядку №215/2001 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» п. 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
25.4. Відповідно до п. 88 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до ст. 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону).
25.5. Згідно п. 92 Порядку №215/2001 до повноважень органів міграційної служби також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону № 2235-ІІІ.
25.6. У п. 96 Порядку №215/2001 встановлено, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується управлінням, відділом (сектором) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом «б» пункту 88 цього Порядку, надсилається до головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.
25.7. За змістом п. 97 Порядку №215/2001 рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступником. Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.
VI. Позиція Верховного Суду
26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
27. З матеріалів справи слідує, що документальним підтвердженням факту постійного проживання позивача на території України до 24 серпня 1991 року, на підставі яких було прийнято рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 18 березня 2014 року та документовано позиваа паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон, слугували: копія архівної картки прописки (Ф-16) заявника на території України у Залізничному районі м. Сімферополя, які були надані позивачем особисто.
28. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у копіях карток прописки осіб, щодо факту набуття громадянства України якими здійснювалась перевірка відповідно до наказу ДМС України від 19 червня 2014 року №139 «Про проведення перевірки реалізації працівниками ГУ ДМС України у м. Києві положень законодавства про громадянство під час прийняття рішень про реєстрацію іноземців та осіб без громадянства громадянами України», зазначено, що прописка на території України здійснювалась за проїзними документами палестинських біженців, виданих у 1980-тих роках або взагалі не вказувався вид документа, а зазначався тільки його номер та орган видачі - Палестинська влада.
29. Судами першої та апеляційної інстанцій в судових рішеннях зазначено, що ДМС встановлено, що копії карток, які нібито засвідчували прописку за документами іноземців не узгоджувались з реаліями, а саме: прописка за документами виданими іноземними державами як за законодавством Радянського Союзу, так і за законодавством України не здійснювалась.
30. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог також встановили, що переклад українською мовою документів позивача, що посвідчують особу та громадянство, здійснений бюро перекладів «Приватне підприємство «Філадельфія - Амро» м. Харкова є невірним та послалися на те, що перекладач з Сирійської мови підтвердив членам комісії відповідача, що даний переклад було здійснено невірно, оскільки наявні в матеріалах особової справи копії документів, що посвідчують особу позивача є паспортним документом громадянина Сирійської Арабської Республіки, а не проїзним документом палестинського біженця.
31. Відповідно до частин першої, четвертої та п'ятої статті 11 КАС України (в редакції яка діяла станом на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
32. Статтею 69 КАС України (в редакції яка діяла станом на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) передбачено, що Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
33. Частинами першою, другою та четвертою статті 71 КАС України визначено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
34. Водночас судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено, чому відповідачем вказані документи при оформленні громадянства визнано такими, що підтверджують право на його отримання. Крім того, за наявності двох різних перекладів одних і тих же документів, судами не надано оцінки надання переваги одним доказам, та відхилення інших доказів.
35. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що згідно п. 88 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України; інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
36. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні як копії архівних карток прописки (Ф-16) заявника на території України у Залізничному районі м. Сімферополя, переклад українською мовою документів позивача, що посвідчують особу та громадянство, здійснений бюро перекладів «Приватне підприємство «Філадельфія - Амро» м. Харкова, копії документів, що посвідчують особу позивача так і інші документи, на підставі яких складено оскаржуваний висновок ДМС України, що свідчить про недослідження вказаних доказів безпосередньо судами при розгляді цієї справи як в суді першої, так і апеляційної інстанції.
37. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що за відсутності у справі вказаних вище матеріалів та їх безпосереднього дослідження в судовому порядку відсутня можливість встановити чи були у відповідача визначені у ст. 21 Закону України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» підстави для прийняття оскаржуваних рішень у зв'язку з невідповідністю поданих документів вимогам ст. 8 Закону №2235-III, що помилково не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій.
38. Відтак суд касаційної інстанції не має права та повноважень встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні у рішенні або постанові суду.
39. Таким чином Верховний Суд приходить до переконання, що суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог не виклали належного правового обґрунтування відхилення обставин, викладених у позові, не дослідили матеріали, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень відповідача.
40. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
41. Судове рішення має містити пояснення, чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму закону, а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок.
42. Підставою для скасування судових рішень згідно частини 2 статті 353 КАС України, судів першої або апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
43. Згідно з вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. суд касаційної інстанції не має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні у рішенні або постанові суду чи відхиленні ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
44. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесено необґрунтовані рішення, ухвалені без дотриманням норм матеріального та процесуального права.
45. Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
46. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові і дослідити докази, а саме копії архівних карток прописки (Ф-16) заявника на території України у Залізничному районі м. Сімферополя, переклад українською мовою документів позивача, що посвідчують особу та громадянство, здійснений бюро перекладів «Приватне підприємство «Філадельфія - Амро» м. Харкова, копії документів, що посвідчують особу позивача так і інші документи, на підставі яких складено оскаржуваний висновок ДМС України та на аналіз яких, послалися суди попередніх інстанцій, як на встановлені факти.
У разі необхідності суд може зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.
47. Оскільки колегія суддів повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
48. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Гузь Оксани Олегівни задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року скасувати, а справу № 826/2554/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
Жук А.В
Мартинюк Н.М.
Мельник-Томенко Ж.М.,
Судді Верховного Суду