26 грудня 2019 року
Київ
справа №160/9841/19
адміністративне провадження №К/9901/35812/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренка Дмитра Володимировича про оскарження рішення, дій чи бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
І. Суть справи
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- встановити, що суддя Сидоренко Дмитро Володимирович в ухвалі суду від 2 жовтня 2019 року у справі №160/9508/19 приховав юридичний факт про звернення громадянина України ОСОБА_1 до суду безпосередньо на підставі статті 8 Конституції України, яка має норми прямої дії та гарантує право звернення будь - якого громадянина чи людини до суду задля захисту порушеного права без жодних обмежень чи умов, що свідчить про упередженість суду на користь відповідачів та має ознаки кримінального злочину встановлені статтею 364 Кримінального кодексу України;
- зобов'язати суддю Сидоренка Дмитра Володимировича відновити та забезпечити право громадянина України ОСОБА_1 на звернення до суду на підставі статті 8 Конституції України задля забезпечення позову та позовної заяви "Про забезпечення Кабінетом Міністрів України, Дніпропетровською обласною радою та Дніпропетровською обласною державною адміністрацією особистого немайнового права громадянина України ОСОБА_1 на життя і безпечне для життя і здоров'я довкілля", відновлення порушеного права, забезпечення права на звернення до суду на підставі статті 8 Конституції України та відшкодування моральної шкоди за порушене право;
- визнати, що довідка Пенсійного фонду про пенсію за 2018 рік та довідка ДФС про відсутність іншого доходу за 2018 рік та за 3 квартали 2019 року містять необхідну інформацію і відповідають вимогам документу, який подано через систему "Електронний суд" та засвідчено електронно-цифровим підписом громадянина України ОСОБА_1 та зобов'язати суддю Сидоренка Дмитра Володимировича визнати вказані документи та звільнити громадянина України ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову та позовної заяви у справі №160/9508/19 на підставі статті 8 Конституції України та у зв'язку з незадовільним матеріальним станом, а також надати правову оцінку щодо можливості громадянина чи людини звернутися до суду безпосередньо на підставі статті 8 Конституції України без жодних обмежень чи умов;
- встановити, на підставі листа Державної судової адміністрації від 22 березня 2019 року №ІМФ/Б227-19-322/19, що заява про забезпечення позову та позовна заява "Про забезпечення Кабінетом Міністрів України, Дніпропетровською обласною радою та Дніпропетровською обласною державною адміністрацією особистого немайнового права громадянина України ОСОБА_1 на життя і безпечне для життя і здоров'я довкілля" у справі № 160/9508/19, яка була подана через систему "Електронний суд" у додатках до заяви про забезпечення позову та довідка про дохід і довідка про відсутність додаткового доходу за 2018 рік, містять підпис громадянина України ОСОБА_1 і відповідають вимогам статті 150,151,152,153,154 та статті 18,44,частин 2, 4, 5 статті 94, статті 160,161,69,171,248 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»);
- встановити, що суддя Сидоренко Дмитро Володимирович приховав в ухвалі суду від 2 жовтня 2019 року у справі №160/9508/19 інформацію про звернення громадянина України ОСОБА_1 до суду із заявою про забезпечення позову безпосередньо на підставі статті 8 Конституції України та порушив гарантоване право громадянина України ОСОБА_1 на звернення до суду задля захисту порушеного права і таким чином скасував по відношенню до громадянина України ОСОБА_1 дію статті 8 Конституції України, яка має норми прямої дії;
- встановити, що дії судді Сидоренка Дмитра Володимировича , який приховав в ухвалі суду від 2 жовтня 2019 року у справі №160/9508/19 інформацію про звернення громадянина України ОСОБА_1 до суду із заявою про забезпечення позову безпосередньо на підставі статті 8 Конституції України порушив гарантоване право громадянина України ОСОБА_1 на звернення до суду задля захисту порушеного права та скасував по відношенню до громадянина України ОСОБА_1 дію статті 8 Конституції України, яка має норми прямої дії, підпадають під дії статті 364 Кримінального кодексу України та звернутися до правоохоронних органів задля притягнення до відповідальності за вчинення корупційного злочину;
- скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року про повернення заяви про забезпечення позову у справі № 160/9508/19 та забезпечити особисте немайнове право громадянина України ОСОБА_1 на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров'я довкілля;
- скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без руху, у зв'язку з вимогою сплатити судовий збір, який перевищує 5 відсотків річного доходу громадянина України ОСОБА_1 , порушує статтю 8 Конституції України, як таку, що порушує верховенство права встановлене статтею 8 Конституції України щодо звернення громадянина України ОСОБА_1 до суду і зобов'язати суддю Сидоренка Дмитра Володимировича відкрити провадження у справі №160/9508/19 за заявою про забезпечення позову та за позовною заявою "Про забезпечення Кабінетом Міністрів України, Дніпропетровською обласною радою та Дніпропетровською обласною державною адміністрацією особистого немайнового права громадянина України ОСОБА_1 на життя і безпечне для життя і здоров'я довкілля;
- відшкодувати, на підставі статті 56 Конституції України, за рахунок держави моральні збитки, які позивач зазнав та зазнає зараз, у розмірі сто тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за порушене судами право на доступ до правосуддя задля захисту своїх прав гарантованих статтею 8 Конституції України від протиправних дій державних органів влади та їх посадових осіб.
Запорізький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 1 листопада 2019 року відмовив у відкритті провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, а саме у зв'язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Однак, Третій апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 10 грудня 2019 року залишив без змін ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2019 року.
Суд апеляційної інстанції, обґрунтував свою постанову тим, що суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Дмитро Володимирович не є суб'єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, та відповідно не може бути відповідачем у справі про оскарження його рішень та дій, вчинених під час здійснення ним правосуддя, тому погодився з висновком місцевого суду.
Ознайомившись із доводами касаційної скарги та судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у відкритті касаційного провадження.
ІІ. Мотиви Верховного Суд
Згідно з частиною першою статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Як вбачається з пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у КАС України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частина перша статті 4 КАС України).
Разом з тим, суд та суддя при розгляді справ не виконують публічно-владних управлінських функцій, а здійснюють повноваження відповідно до норм процесуального закону, спрямовані на вирішення спору між сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.
Відмовляючи у відкритті позовного провадження, суд першої інстанції встановив, що фактичною підставою для звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду стала незгода з процесуальними діями (бездіяльністю) та рішеннями, вчиненими/прийнятими суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренком Дмитром Володимировичем при розгляді адміністративної справи №160/9508/19, який не є суб'єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, та відповідно не може бути відповідачем у справі про оскарження його рішень та дій, вчинених під час здійснення ним правосуддя.
Суд апеляційної інстанції прийшов аналогічного висновку.
Зазначені висновки суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 жовтня 2019 у справі №1340/4052/18.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшовши висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, вірно застосував положення пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренка Дмитра Володимировича про оскарження рішення, дій чи бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду