19 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 920/653/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання Мазуренко М. В.,
за участю представників:
позивача - Бондаренко М. Г.
відповідача - Слуцька Н. С.
третьої особи (ФГВФО) - Ярошенко А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Грошової Світлани Василівни
на рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 (суддя Котельницька В. Л.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 (головуючий суддя Дідиченко М. А., судді Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.)
у справі № 920/653/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Грошової Світлани Василівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "-Еліт Буд-"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна та 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвиток-2012"
про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" Грошової Світлани Василівни (далі - позивач, ПАТ "УПБ") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "-Еліт Буд-" (далі - відповідач, ТОВ "-Еліт Буд-") про:
1) визнання недійсним нікчемного правочину - Договору купівлі-продажу часток об'єктів нерухомо майна, укладеного 28.05.2015 між ПАТ "УПБ" та ТОВ "-Еліт Буд-", посвідченого 28.05.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого у реєстрі за № 1608 (далі - Договір);
2) застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності за ТОВ "-Еліт Буд-" на об'єкти нерухомості, зазначені у позовній заяві.
Позовні вимоги аргументовано тим, що Договір є нікчемним з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки, уклавши вказаний правочин у межах річного терміну до дня введення тимчасової адміністрації в ПАТ "УПБ", банк: у порушення вимог постанови Правління Національного Банку України від 30.04.2015 № 293/БТ "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних та запровадження особливого контролю за діяльністю банку" (далі - постанова № 293/БТ) провів розрахунок по Договору не через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, що призвело до ненадходження коштів до позивача і свідчить про безоплатність правочину; здійснив відчуження власних активів, що не призвело до підвищення ліквідності чи платоспроможності банка та стало безпосередньою причиною приведення ПАТ "УПБ" до неплатоспроможності, а також має наслідком неможливість виконання позивачем своїх зобов'язань перед іншими кредиторами; надав кредитору банка - ТОВ "Розвиток-2012" (платнику за Договором на підставі доручення) перевагу, яка полягає у встановленні відстрочки в оплаті до 28.05.2016; уклав Договір з пов'язаною особою банка.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.01.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Аргументуючи судові рішення, суди дійшли висновку про відсутність ознак нікчемності Договору передбачених пунктами 1, 2, 7, 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Так, зокрема відхиляючи доводи позивача про порушення сторонами при укладенні Договору постанови № 293/БТ, суди виходили з того, що постанова 293/БТ містить гриф "Банківська таємниця", є актом індивідуальної дії та стосується виключно позивача, а наслідком порушення такого акта може бути лише застосування до банка-порушника заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до вимог статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, однак не визнання правочину недійсним.
Спростовуючи доводи позивача про те, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, оскільки розрахунки за спірним договором було проведено через внутрішній рахунок банка, тоді як постановою № 293/БТ встановлено обов'язок ПАТ "УПБ" під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, суди встановили, що за купівлю нерухомого майна, яке було предметом договору, оплату за відповідача здійснила третя особа, що мала відкриті рахунки у ПАТ "УПБ", а саме ТОВ "Розвиток-2012" згідно з договором доручення, яке в період укладення договору та здійснення ним оплати було кредитором позивача, оскільки мало залишки грошових коштів на своїх рахунках, відкритих у ПАТ "УПБ".
Суди визнали помилковими твердження позивача про те, що за умов відсутності коштів на кореспондентському рахунку, ПАТ "УПБ" не мало можливості виконати платіжне доручення від 28.05.2015 № 204 з перерахування коштів, відтак реально кошти до банка не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, що нібито свідчить про безоплатність такого правочину та обумовлену цим його нікчемність, оскільки укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним.
Суди зазначили, що проведення банком операції з перерахування коштів з поточного рахунка ТОВ "Розвиток-2012" у ПАТ "УПБ" не є правочином у розумінні статей 202, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням, тому такі обґрунтування нікчемності договору є помилковими (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції і постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до пункту 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Під час розгляду справи Суд встановив, що висновки, викладені у оскаржуваних судових рішеннях у цій справі стосовно застосування постанови № 293/БТ, оплатності спірного правочину, а також щодо того, що проведення банком операції щодо перерахуванням коштів є виконанням правочину і не може бути підставою нікчемності цього правочину узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 911/1123/18, від 02.07.2019 у справі № 911/1122/18, від 28.11.2019 у справі № 920/654/18.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що існує інший підхід до вирішення питання щодо застосування постанов правління НБУ, якими встановлюються обмеження щодо діяльності банка, віднесеного до категорії проблемного, а саме стосовно того, що такі постанови є нормативно-правовими актами з обмеженим доступом, які є обов'язковими до виконання (постанови Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 911/924/16, від 16.05.2018 у справі № 910/10916/16, від 27.11.2018 у справі № 910/4123/16, від 14.06.2018 у справі № 910/14617/16, від 12.11.2019 у справі № 917/720/18).
Окрім того, існує інший підхід у вирішенні питання щодо здійснення розрахунків за спірними правочинами кредиторами банка шляхом перерахування коштів, які знаходилися на рахунку в тому ж банку. Зокрема, у постановах від 14.08.2018 у справі № 911/924/16, від 27.11.2018 у справі № 910/4123/16, від 29.05.2019 у справі № 910/939/16 Верховний Суд підтвердив висновки судів, що при здійсненні такої операції відбувається лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошового зобов'язання без реального зовнішнього надходження коштів на рахунок банка.
За таких обставин, наявна різна практика щодо застосування судовими палатами Касаційного господарського суду положень статті 56 Закону України "Про Національний банк України", а також частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Зважаючи на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати справу № 920/653/18 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 920/653/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил