23 грудня 2019 року Справа № 915/2188/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006”, вул. Лесі Українки, 162, кв. 11, м. Пологи, Пологівський р-н, Запорізька область, 70605 (код ЄДРПОУ 34216986)
адреса для листування: вул. Якова Новицького, 11, м. Запоріжжя, 69005
до відповідача Фермерського господарства “ЯЛЖІС”, пров. Радісний, 16, с. Дмитрівка, Очаківський район, Миколаївська обл., 57545 (код ЄДРПОУ 35328156)
про стягнення заборгованості в сумі 764 363, 71 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Бєлая О.С., довіреність № 31/19 від 02.01.2019 року.
від відповідача: не з'явився.
До господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне підприємство “БІЗОН-ТЕХ 2006” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фермерського господарства “ЯЛЖІС” 764 363, 71 грн., що складається з: 573 899, 76 грн. - основного боргу, 1 721, 69 грн. - інфляційних втрат, 114 779, 95 грн. - штрафу, 73 962, 31 грн. - процентів.
Зазначити в резолютивній частині рішення таке: “Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою:
(СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де:
СОБ - сума основного боргу, простроченого ФГ “ЯЛЖІС”;
48 - розмір процентів;
КДП - кількість днів прострочення сплати ФГ “ЯЛЖІС” суми основного боргу за період: з 22.10.2019 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу,
КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти,
і стягнути отриману суму процентів із ФГ “ЯЛЖІС” на користь ПП “БІЗОН-ТЕХ 2006”.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.11.2019 року заяву відповідача Фермерського господарства “ЯЛЖІС” про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.11.2019 року призначено судове засідання по справі на 17.12.2019 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.12.2019 року задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 17.12.2019 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою оголошено перерву у судовому засіданні до 23.12.2019.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.12.2019 року доручено господарському суду Запорізької області організувати в приміщенні цього суду участь представника позивача в режимі відеоконференції в судовому засіданні.
В судовому засіданні 23.12.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.
23.12.2019 року на адресу господарського суду Миколаївської області надійшла заява про відкладення судового засідання на іншу дату (вх. № 19468/19). Заява мотивована зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі, а також перебуванням голови фермерського господарства за межами Миколаївської області.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки в розумінні вищевказаних положень законодавства участь представника сторони в іншому судовому засіданні не є поважною причиною неявки сторони. Відповідач (юридична особа) на власний розсуд обирає захисника. Доказів на підтвердження знаходження голови фермерського господарства за межами Миколаївської області не подано. Судом враховано, що в судовому засіданні 17.12.2019 року судом оголошувалась перерва саме за результатами розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою. Відповідачем не наведено жодних обставин на підтвердження неможливості розгляду справи.
Інші заяви та клопотання відсутні.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки мінеральних добрив № ОД-4 від 25.09.2018 року, укладеного між сторонами, а саме зобов'язань щодо оплати за отриманий товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості за отриманий товар та нараховано інфляційні втрати, штраф та проценти. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 199, 229, 230, 546, 549, 550, 551, 552, 611 ГК України, ст. 612, 625, 629, 691, 692, ЦК України та умовами договору.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
16.12.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшли пояснення (вх. № 19193/19).
Відповідач у поясненнях на позовну заяву зазначає, що підтверджує наявність заборгованості за договором від 25.9.2018 року № РД-4 у розмірі 573 899, 76 грн. Відповідач не погоджується з розмірами нарахованих інфляційних втрат від основної суми боргу. Крім того, не погоджується з позовною вимогою щодо стягнення суми процентів за формулою до моменту виконання рішення.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
25.09.2018 року між ПП “БІЗОН-ТЕХ 2006” (постачальник) та ФГ “ЯЛЖІС” (покупець) було укладено договір поставки № ОД-4 (арк. 52-57).
Відповідно до п. 8.1 Договору договір є укладеним з моменту його підписання сторонами й діє до кінця року в якому він був укладений. Усі поставки постачальником покупцю товару з моменту укладення цього договору і до кінця року, в якому був укладений цей договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим договором. Якщо в наступних роках сторони не укладуть новий договір поставки товару, але фактично постачальником будуть здійснюватися поставки товару покупцю, то цей договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між сторонами і в наступних роках аж до дати укладення ними нового договору поставки товару.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку, строки та на умовах визначених цим договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби (далі насіння або товар) пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрив (далі пестициди або товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар й оплачувати його.
Відповідно до п. 2.1 Договору погоджені сторонами асортимент, кількість і цін товару вказується ними в специфікаціях до договору, що є невід'ємними його частинами.
Відповідно до п. 2.2 Договору сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість специфікацій до договору. Кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору й не скасовує та не змінює попередні специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній. Сторони в специфікації можуть вказати про непоширення на неї певних умов договору або застосування їх до певної специфікації на умовах, вказаних у такій специфікації. Тобто у випадку розходжень між умовами договору і умовами певної специфікації пріоритет мають умови такої специфікації.
Відповідно до п. 5.1 Договору покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строк, що вказаний у специфікації. Якщо в специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Такий же строк оплати товару діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем.
Відповідно до п. 7.2.6 Договору несприятливі погодні умови й інші обставини (крім тих, що є наслідками неналежної якості товару), що призвели до загибелі посівів або втрати врожаю покупця, не є підставою для звільнення покупця від зобов'язань з оплати товару, сплати повністю сум збитків, процентів і штрафних санкцій, а також для відстрочення/розстрочення цих сум.
На виконання умов договору між сторонами 28.09.2018 року складено та підписано Специфікації № 1, 2 та 3 на загальну суму вартості товару 573 899, 76 грн. (арк. 19-21).
Пунктом 3 Специфікацій сторони погодили, що товар оплачується покупцем в порядку вказаному в договорі, і в такі строки: не пізніше 15 липня 2019 р.
Судом встановлено, що на виконання умов договору з урахуванням специфікацій позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 573 899, 76 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЗП31306 від 27.09.2018 року на суму 252 999, 91 грн., № ЗП31308 від 27.09.2018 року на суму 253 880, 09 грн., № ЗП31411 від 28.09.2018 року на суму 59 737, 62 грн. та № ЗП31413 від 28.09.2018 року на суму 7 282, 14 грн. (арк. 22-25).
Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін.
Підставою поставки товару у видаткових накладних зазначено договір поставки № ОД-4 від 25.09.2018 року.
Суду не подано доказів оплати відповідачем за поставлений товар.
Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується складеним та підписаним між сторонами Актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2018 року за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року (арк. 26). Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків заборгованість відповідача перед позивачем становить 573 899, 76 грн.
Позивач 06.09.2019 року на адресу відповідача ФГ “ЯЛЖІС” направив претензію № 340/19-юр від 06.09.2019 року про виконання прострочених грошових зобов'язань з оплати товару та сплати санкцій (арк. 27-28), в якій позивач вимагав сплатити заборгованість. Факт направлення претензії підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та поштової накладної (арк. 29-31).
Невиконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказано вище, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 573 899, 76 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними.
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 573 899, 76 грн., строк оплати якої настав в силу п. 3 специфікацій, які є невід'ємними частинами договору (граничний строк для оплати 15.07.2019 року включно), як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Судом враховано, що відповідачем підтверджено факт наявності заборгованості з основного боргу.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 573 899, 76 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
2. Щодо вимоги про стягнення процентів річних та індексу інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).
Зазначеним законодавчим положенням передбачено право сторін за домовленістю погодити у договорі інший розмір процентів річних, ніж встановлений цією нормою.
Так, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відсотків річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 року по справі № 914/235/19).
Відповідно до п. 7.2.4 Договору в разі прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язується сплатити постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, покупець зобов'язується сплатити постачальнику проценти (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачується покупцем постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховується.
Позивачем нараховано відповідачу 73 962, 31 грн. - 48 % річних від суми заборгованості за період з 16.07.2019 року по 21.10.2019 року.
Перевіривши розрахунок позивача (арк. 12), судом встановлено, що розрахунок 48 % річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Позивачем також нараховано відповідачу 1 721, 69 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов'язань, за період з серпня 2019 року по вересень 2019 року.
При цьому, відповідачем подано контрозрахунок індексу інфляції (арк. 75), відповідно до якого індекс інфляційні збитки становлять - 1 147, 80 грн. за період з липня 2019 року по вересень 2019 року.
Перевіривши нарахування індексу інфляції за період з серпня 2019 року по вересень 2019 року (період визначений позивачем), судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, проте, при визначені сукупного індексу інфляції позивачем застосовано заокруглення, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 11).
Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат та встановлено, що індекс інфляції за період з серпня 2019 року по вересень 2019 року становить 2 283, 55 грн. Детальний розрахунок індексу інфляції, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 91). Розрахунок здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство".
Проте суд, не виходячи за межі позовних вимог (в тому числі заявленого позивачем періоду нарахування), дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції у сумі 1 721, 69 грн. (заявлена позивачем).
Отже, вимоги про стягнення 48 % річних в розмірі 73 962, 31 грн. та індексу інфляції в розмірі 1 721, 69 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.
3. Щодо вимоги про стягнення штрафу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.1.3 Договору за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором понад 20 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми грошових зобов'язання, простроченої понад 20 календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми грошового зобов'язання, простроченого понад 40 календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов'язання. Штраф на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховується.
Перевіривши розрахунок розміру штрафу, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування штрафу в розмірі 20 % за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 114 779, 95 грн. (20 % х 573 899, 76 грн.) Розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Отже, нарахування штрафу в сумі 114 779, 95 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.
4. Щодо вимоги позивача зазначити в резолютивній частині рішення, що нарахування процентів здійснювати з 22.10.2019 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу і стягнути отриману суму процентів із ФГ “ЯЛЖІС” на користь ПП “БІЗОН-ТЕХ 2006”.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Розглянувши вимогу позивача, суд зазначає наступне.
По-перше, у ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду зазначати про нарахування відповідних відсотків у рішенні про стягнення боргу і таке право надано суду або для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.
По-друге, на момент ухвалення рішення у даній справі законом не затверджено формули розрахунку процентів, яку суд може встановити з метою її подальшого застосування органом, що здійснюватиме примусове виконання даного рішення. Суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати порядок нарахування відсотків, а тому може застосувати лише ті заходи, які встановлені законодавством.
По-третє, позивач просить суд встановити і стягнути суму процентів, при цьому, суд зазначає, що неможливо стягнути проценти, сума яких не визначена станом на день прийняття рішення.
З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України щодо позовних вимог у даній справі про стягнення процентів.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Судовий збір в розмірі 11 465, 46 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Фермерського господарства “ЯЛЖІС”, пров. Радісний, 16, с. Дмитрівка, Очаківський район, Миколаївська обл., 57545 (код ЄДРПОУ 35328156) на користь позивача Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006”, вул. Лесі Українки, 162, кв. 11, м. Пологи, Пологівський р-н, Запорізька область, 70605 (код ЄДРПОУ 34216986); адреса для листування: вул. Якова Новицького, 11, м. Запоріжжя, 69005:
- 573 899, 76 грн. (п'ятсот сімдесят три тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 76 коп.) - основного боргу;
- 1 721, 69 грн. (одна тисяча сімсот двадцять одна грн. 69 коп.) - інфляційних втрат;
- 114 779, 95 грн. (сто чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять грн. 95 коп.) - штрафу;
- 73 962, 31 грн. (сімдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят дві грн. 31 коп.) - процентів;
- 11 465, 46 грн. (одинадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять грн. 46 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 28.12.2019 року.
Суддя Е.М. Олейняш