ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
24 грудня 2019 року Справа № 913/628/19
м. Харків Провадження №33/913/628/19
За позовом Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа”, вул.Тепла, буд.17, м.Лисичанськ Луганської області, 92113
до відповідача Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” вул.Малиновського, буд.1, м.Лисичанськ Луганської області, 93100
про стягнення 87 486 грн 94 коп.
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Чигрина Є.Ю.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: представник не прибув.
Комунальне підприємство “Лисичанськтепломережа” звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” про стягнення грошових коштів за договором про закупівлю за державні кошти теплової енергії №419 від 01.03.2016, з урахуванням укладеної додаткової угоди від 30.12.2016, в розмірі 87 486 грн 94 коп., з яких:
- 41 671 грн 93 коп. - сума основного боргу,
- 15 886 грн 41 коп. - сума нарахованих 3% річних;
- 29 928 грн 60 коп. - інфляційних нарахувань.
Свої вимоги позивач обґрунтовує посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору про закупівлю за державні кошти теплової енергії №419 від 01.03.2016 в частині своєчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у сумі 41 671 грн 93 коп. за зобов'язаннями січня 2017 року. У зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання на підставі ст.625 ЦК України позивачем були також нараховані інфляційні втрати та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.11.2019 відкрито провадження у справі вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.12.2019.
Від відповідача 05.12.2019 на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву за вих.№01/12-826 від 04.12.2019, в якому останній заборгованість у сумі 87 486 грн 94 коп. визнає в повному обсязі.
Однак, як було встановлено судом за даними акту від 05.12.2019, складеного начальником відділу інформаційних технологій Ластовицьким Д.А., начальником відділу організайно-документального забезпечення роботи суду та провідним документознавцем відділу організаційно-документального забезпечення роботи суду Григоровою А.А., вказані документи були отримані Господарським судом Луганської області електронним листом з порушенням вимог п. 1.5.4 Інструкції з діловодства в господарських судах України, оскільки електронний лист не засвідчено електронним цифровим підписом.
Разом з тим, в акті зазначено, що відправнику електронного листа надіслано повідомлення про те, що документи отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису не належать до офіційних та запропоновано надіслати документ у встановленому порядку або надати оригінал документа в електронній формі.
Згідно приписів ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”.
Статтею 1 Закону України “Про електронний цифровий підпис” визначено, що електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про електронний цифровий підпис” електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до п. 1.5.6 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28, електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.
Документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі (1.5.17 Інструкції).
З урахуванням викладеного, оскільки надісланий електронною поштою без електронного цифрового підпису відзив на позовну заяву за вих.№01/12-826 від 04.12.2019 не може вважатися офіційним документом, то надісланий на електронну пошту суду відзив на позовну заяву за вих.№01/12-826 від 04.12.2019 судом залишено без розгляду.
Позивач в клопотанні за вих.№3246 від 09.12.2019, що надійшло на електронну пошту суду (підписане електронним цифровим підписом), просив провести судове засідання без участі представника позивача та долучити до матеріалів справи копію акту звіряння розрахунків, копію банківських виписок про здійснені часткові оплати відповідача. Вказане клопотання судом розглянуто та задоволено.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 відкладено розгляд справи на 24.12.2019.
В судове засідання 24.12.2019 сторони своїх представників не направили, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду.
За висновком суду, неприбуття представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору, враховуючи належне їх повідомлення. Суд також враховує, що від сторін обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду спору не надходило, а ухвалою суду від 09.12.2019 явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду.
Від позивача 16.12.2019 через канцелярію суду надійшло письмове клопотання з додатковими документами за вих.№3246 від 09.12.2019, оформлене в паперовій формі, яке раніше було подано електронним документом та вже було розглянуто судом.
За змістом ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідач своїм правом на подання належним чином оформленого відзиву у визначений судом строк не скористався, суд відповідно до вимог ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вважає можливим здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні суд встановив фактичні обставини справи, розглянув наявні у справі матеріали, дослідив докази.
В судовому засіданні 24.12.2019 постановлено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
10.03.2016 року між Комунальним підприємством “Лисичанськтепломережа” (далі - Виробник) та Публічним акціонерним товариством “Лисичанськвугілля” (далі - Споживач) укладено договір №419 про закупівлю за державні кошти послуг постачання теплової енергії, за яким виробник зобов'язався у 2016 році надати споживачу послуги з постачання теплової енергії в опалювальний період, для опалення приміщень за Додатком №1, а також здійснювати підігрів води для людей, або згідно з засобами обліку гарячої води, встановленими споживачем за власний рахунок у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану енергію та гарячу воду за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору) (а.с.11-19).
Зважаючи на факт засвідчення цього договору підписами сторін та скріплення їх печатками, він, відповідно до п. 10.1, набрав чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016 року. В частині надання послуг, згідно ст. 631 ЦК України - з моменту їх надання з 01.03.2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору.
При цьому, за умовами п. 11.2, дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на посатку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному у в паперовому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
Найменування (номенклатура, асортимент) послуг зазначене в п. 1.2 договору. Так,
ДК 016-2010 код 35.30.1 “Пара та гаряча вода: постачання пари та гарячої води”, ДК 021:2015 код 09300000-2 “Електрична, теплова, сонячна та атомна енергія ” в кількості та обсязі:
- лот 1 - 310 Гкал;
- лот 2 - 170 Гкал;
- лот 3 - 320 Гкал.
Разом з тим, згідно п. 3.1 договору, очікувана ціна договору становить:
- за лот 1 - 519 290 грн 30 коп.,
- за лот 2 - 284 772 грн 10 коп.,
- за лот 3 - 536 041 грн 60 коп.
При цьому, у п. 3.2 зазначено, що ціна визначена в договорі, може бути як зменшена, так і збільшена, в залежності від зміни ціни регульованих тарифів за одиницю виміру теплової енергії (1 Гкал), які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
В розділі 4 договору сторони узгодили порядок здійснення оплати за договором.
Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом: оплати у безготівковій формі у національній грошовій одиниці споживачем за спожиту теплову енергію після пред'явлення виробником рахунків-фактур на оплату послуг, які відправляються споживачу поштою або вручаються під розпис або згідно актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг) по слідуючим тарифам: тариф на теплову енергію складає 1395,94 грн/Гкал без ПДВ (1607,80 грн/Гкал з ПДВ); за такими складовими: - тариф на виробництво теплової енергії - 1339,83 грн/Гкал без ПДВ (1607, 80 грн/Гкал з ПДВ); - тариф на транспортування теплової енергії - 54,85 грн/Гкал без ПДВ (65,82 грн/Гкал з ПДВ); - тариф на постачання теплової енергії - 1,26 грн/Гкал без ПДВ (1,51 грн/Гкал з ПДВ).
Відповідно до п.4.3 договору до рахунка додаються акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг). За умови неповернення споживачем підписаних актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг) чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих споживачу у звітному місяці, в 10 денний строк, вважається, що послуги у такому місяці надані споживачу в повному обсязі і прийняті споживачем без зауважень.
Плата за енергію справляється по рахункам-фактурам виробника щомісячно в строк до 25 числа поточного місяця за розрахунковий місяць (п.4.4. договору).
Згідно п.п. 5.1 та 5.2 договору, строк надання послуг з постачання теплової енергії протягом 2016 року. Місце надання послуг: м. Лисичанськ, м. Привілля, а саме: лот 1- Дитячий садок “Калинушка” ВП ш. ім. Г.Г. Капустіна за адресою: вул. Каштанова, буд. 3, м. Привілля; лот- 2 - ВП “Інформаційно обчислювальний центр” за адресою: вул. Малиновського, буд. 1, м. Лисичанськ; лот-3 - Адмінбудова ПАТ “Лисичанськвугілля”за адресою: вул. Малиновського, буд. 1, м. Лисичанськ, що узгоджується з додатком №1 до договору.
В подальшому, 30.12.2016 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору, в якій, відповідно до п.11.2 договору та ч.6.ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», сторони домовились: продовжити дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2017 року в обсязі, що не перевищує 20 відстоків суми, визначеної у п.3.1 договору, за умови, що видатки на цю мету буде затверджено в установленому порядку (а.с.21).
Сторонам узгоджено внести зміни в розділ 1 «Предмет договору» пункт 1.2 та доповнити його: найменування (номенклатура, асортимент) послуг на період, достатній для проведення процедури закупівлі з 01.01.2017 по 31.01.2017: ДК 016-2010 код 35.30.1 «Пара та горяча вода: постачання парі та гарячої води»; ДК 021:2015 код.09300000 «Електрична, теплова, сонячна та атомна енергія» кількість в обсязі: лот 1 - 59,92 Гкал, лот 2 - 32,86 Гкал, лот 3 - 61,68 Гкал.
Також сторони домовились п. 3.1 цього договору доповнити, зокрема, підпунктом 3.1 у наступній редакції: «очікувана ціна послуг за період, достатній для проведення процедури закупівлі з 01.01.2017 по 31.11.2017 становить: лот 1 - 103 858 грн 06 коп., лот-2 - 56 954 грн 42 коп., лот-3 107 208 грн 32 коп., всього - 268 020 грн 80 коп., у тому числі ПДВ 20%.
На виконання вказаних умов договору позивачем належним чином виконувалися зобов'язання за договором. Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що позивачем були надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії за спірний період - січень 2017 року, а відповідачем прийняті відповідні послуги на загальну суму 263221,93 грн.
Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів на включення опалення за об'єктами відповідача від 19.10.2016, від 14.11.2016, копіями актів на відключення опалення від 03.04.2017, 31.03.2017 (а.с.23-28); підписаним сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 31.01.2017 до договору №419 від 10.03.2016 за січень 2017 року (а.с.30-31) та виставленим рахунком на оплату №70/0117 від 10.02.2017 (а.с.29,22), реєстром отриманих рахунків та актів (а.с.22).
Натомість відповідач в порушення п.п. 4.1 та 4.4 договору не повністю провів розрахунок з позивачем за поставлену йому в січні 2017 року теплову енергію, здійснивши часткові оплати на суму 221 550 грн, що підтверджується даними банківської виписки з рахунку позивача, копія якої наявна в справі (а.с.68-75), а також даними підписаного між сторонами акту звіряння взаємних розрахунків у тому числі за договором №419 від 10.03.2016, згідно якого заборгованість відповідача склала 41 671 грн 93 коп.(а.с.67).
Оскільки відповідач не погасив заборгованість перед позивачем в сумі 41 671 грн 93 коп. за січень 2017 року, зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами.
Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В силу п. 6.1.1 договору, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги (поставлену теплову енергію), а виробник у відповідності до п.6.3.1 зобов'язаний забезпечити надання послуг з постачання теплової енергії у строки, встановлені договором.
Крім того, сторони у п. 7.1 договору передбачили і те, що у разі невиконаня або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором вони несуть відповідальність, передбачену законами і договором.
Так, факт поставки позивачем теплової енергії відповідачу за договором №419 про закупівлю за державні кошти послуг постачання теплової енергії від 01.03.2016 року в січні 2017 року на загальну суму 263221,93 грн підтверджений матеріалами справи.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За приписами ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 6 та ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом: оплати у безготівковій формі у національній грошовій одиниці споживачем за спожиту теплову енергію після пред'явлення виробником рахунків-фактур на оплату послуг, які відправляються споживачу поштою або вручаються під розпис або згідно актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг).
В п.4.4. договору сторони визначили строк проведення розрахунків, встановивши, що плата за енергію справляється по рахункам-фактурам виробника щомісячно в строк до 25 числа поточного місяця за розрахунковий місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Проте, як було встановлено вище, відповідач своєчасно та у повному обсязі оплату за поставлену теплову енергію за січень 2017 року не вніс, здійснивши часткові оплати на суму 221 550 грн.
Під час розгляду спору судом відповідачем не надано доказів здійснення погашення вказаної заборгованості, заявлених позивачем вимог не спростовано.
Отже за відповідачем обліковується заборгованість за отримані послуги в січні 2017 року за вказаним договором в сумі 41 671 грн 93 коп., що також підтверджено сторонами у підписаному акті звіряння розрахунків за період з 31.01.2017 по 01.10.2019.
Як з'ясовано судом, акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) до договору №419 від 10.03.2016 за січень 2017 року на загальну суму 263221,93 грн був підписаний сторонами 31.01.2017, отриманий представником відповідача разом з рахунком 10.02.2017 згідно даних реєстру отриманих актів та рахунків.
Враховуючи вимоги погодженого сторонами п.4.4. договору, у відповідача виникло зобов'язання провести розрахунок з позивачем за надані послуги січня 2017 року - до 25 лютого 2017 року, що останнім в повному обсязі зроблено не було.
За вказаних обставин, зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо внесення оплати за поставлену теплову енергію в січні 2017 року, господарський суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором №419 про закупівлю за державні кошти послуг постачання теплової енергії від 10.03.2016 року у розмірі 41 671 грн 93 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також у зв'язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання заявлені вимоги на підставі ст.625 Цивільного кодексу про стягнення з відповідача 3% річних, розрахованих за загільний період з 26.02.2017 по 10.09.2019 на загальну суму 15886 грн 41 коп. (а.с.10).
Перевіряючи правильність розрахунку позивача, та надаючи юридичну оцінку заявленій вимозі, суд враховує наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Судом було перевірено розрахунок 3% річних позивача за допомогою програми “Законодавство” та встановлено наявність в ньому помилок. Зокрема не правильність визначення періодів, за які нараховуються відсотки, а також у визначенні бази для нарахування відсотків (суми боргу з урахуванням здійснених часткових оплат відповідача).
Враховуючи зазначене, господарський суд вважає за необхідне навести правильний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою інформаційно-правової системи “Законодавство” із правильним визначенням періодів прострочення, здійснених оплат відповідача та бази для нарахування відсотків:
Місяць, № і дата рахункуСума оплати Дата оплати Сума боргуКількість днів прострочПеріод нарахуваня 3%Сума 3% річних, грн
Січень 2017 №70 від 31.01.2017 263 221,9327126.02.2017 - 23.11.20175862,99
50 000,0024.11.2017213 221,934024.11.2017 - 02.01.2018701,00
50 000,0003.01.2018163 221,931903.01.2018 - 21.01.2018254,89
30 000,0022.01.2018133 221,93822.01.2018-29.01.201887,60
20 000,0030.01.2018113 221,932430.01.2018-22.02.2018223,34
1 550,0023.02.2018111 671,937023.02.2018-03.05.2018642,50
5 000,0004.05.2018106 671,9320004.05.2018-19.11.20181753,51
25 000,0020.11.201881 671,932720.11.2018-16.12.2018181,24
40 000,0017.12.201841 671,9326817.12.2018-10.09.2019917,92
Всього:10 624,99
Враховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню визнаються 3% річних в сумі 10 624 грн 99 коп.
Відносно заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 29 928 грн 60 коп. за загальний період з березня 2017 року по жовтень 2019 року, суд зауважує про допущення позивачем помилок в наведеному розрахунку.
Зокрема, позивачем в окремих випадках були не правильно визначені індекси інфляції, що підлягали застосуванню, а також періоди за які такі індекси підлягають застосуванню до відповідної суми простроченої заборгованості, враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати.
З огляду на виявлені помилки в розрахунку інфляційних втрат позивача, судом здійснено власний правильний розрахунок інфляційних втрат за допомогою інформаційно-правової програми “Законодавство”, який із правильними даними склав 36 836 грн 26 коп., що є більшою сумою, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача у позові (29 928 грн 60 коп.).
З огляду на зазначене, враховуючи принцим диспозитивності, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають правомірно стягненню інфляційні втрати саме в сумі 29 928 грн 60 коп., заявленій позивачем до стягнення.
Враховуючи викладене, позов визнається судом обґрунтованим, підлягає задоволенню частково. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню: основний борг у сумі 41 671 грн 93 коп., 3% річних у сумі 10 624 грн 99 коп., інфляційні втрати у сумі 29 928 грн 60 коп. В іншій частині позову слід відмовити.
Судовий збір покладається на сторін згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” до Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” про стягнення 87 486 грн 94 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” (вул. Малиновського, буд. 1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, ідентифікаційний код 32359108) на користь Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” (вул. Тепла, 17, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113, ідентифікаційний код 13401321) основний борг у сумі 41 671 грн 93 коп., 3% річних у сумі 10 624 грн 99 коп., інфляційні втрати у сумі 29 928 грн 60 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1805 грн 47 коп.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення підписано 28.12.2019.
Суддя О.В. Драгнєвіч