номер провадження справи 5/200/19
27.12.2019 Справа № 908/3297/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколов А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121)
До відповідача: Міського комунального підприємства “Основаніє” (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-а, код ЄДРПОУ 20485152)
про стягнення 5 265,17 грн.
Без виклику представників сторін
27.11.2019 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Водоканал” від 25.11.2019 р. за вих. №12320/19/10 (вх.№3546/08-07/19 від 27.11.2019 р.) до Міського комунального підприємства “Основаніє” про стягнення 5 265,17 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2019 р. справу №908/3297/19 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 28.11.2019 №908/3297/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження 5/200/19, розгляд справи по суті розпочати з 27.11.2019.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
16.12.2019 від Міського комунального підприємства “Основаніє” до Господарського суду Запорізької області надійшов письмовий відзив на позовну заяву № 816/01-10 від 11.12.2019 (вх. № 08-08/26229/19 від 16.12.2019), в якому МКП “Основаніє” визнає позовні вимоги в повному обсязі та не відмовляється від виконання своїх зобов'язань щодо сплати на користь позивача заборгованості по договору № 226а за період з січня по листопад 2017 у розмірі 5 265,17 грн., яка склалась внаслідок скрутного фінансового становища. На підставі викладеного, відповідач просить суд прийняти до початку розгляду справи по суті заяву про визнання відповідачем в повному обсязі позовних вимог у розмірі 5 265,17 грн. та вирішити питання про повернення позивачу 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову та стягнення з відповідача 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У судовому засіданні 27.12.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між Державним КП “Водоканал”, правонаступником якого є КП “Водоканал” та КП “ВРЕЖО №1”, правонаступником якого є МКП “Основаніє” укладено договір на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію №226а. Відповідно до Додаткової угоди №1/05/12/2017 від 05.12.2017 договір №226а розірваний з 27.11.2017, однак розірвання договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час його дії. Таким чином, вказаний договір був чинним на час існування спірних правовідносин, а саме у період з січня 2017 р. по листопад 2017 р., за який позивачем було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 5 265,17 грн. Однак, відповідач за надані позивачем послуги оплату не здійснив. На підставі викладеного, посилаючись ст.ст. 11, 526, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги у повному обсязі та не відмовився від виконання своїх зобов'язань щодо сплати на користь позивача заборгованості за договором № 226а за період з січня 2017 по листопад 2017 включно у розмірі 5 265,17 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2001 між Державним комунальним підприємством “Водоканал” та Комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 1”, укладено договір на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію №226а (далі - договір № 226а).
Відповідно до п. 2.1.1. договору, ДКП “Водоканал” зобов'язано забезпечити КП “ВРЕЖО № 1” подачу питної води з напором 1,0м.с/см2 та якістю у відповідності зі стандартом згідно розділу зон обслуговування та балансової приналежності, а також прийом стоків в кількості, вказаній у договорі, з забрудненнями, що не перевищують допустимі концентрації.
Згідно з п. 2.2.1. договору, КП “ВРЕЖО № 1” зобов'язано своєчасно оплачувати за водоспоживання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, які знаходяться на балансі, прилади та пристрої на них у відповідності до цього договору та “Правилам використання системи каналізаційного водопостачання та водовідведення в містах та селищах України”, “Правилам прийому стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Запоріжжя”.
Розбіжності за договором № 226а від 01.01.2001 були предметом розгляду у справі № 4/1/245д та врегульовані рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.10.2002.
Додатковою угодою № 1/28/08/12 від 28.08.2012, сторони вирішили внести зміни до умов договору № 226а від 01.01.2001, а саме:
1. Преамбулу договору № 226а від 01.01.2001 викласти в новій редакції: КП “Водоканал” в особі начальника управління по збуту Назаренко Юрія Володимировича, діючого на підставі довіреності № 73 від 28.08.2012, в подальшому “Водоканал” з однієї сторони, та Міське комунальне підприємством “Основаніє”, в особі начальника Сави Віталія В'ячеславовича, діючого на підставі Статуту, яке є правонаступником Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 1”, в подальшому “Абонент”, з іншої сторони, в подальшому “Сторони”.
2. Внести зміни по тексту договору: “ВРЕЖО” читати як “Абонент”.
3. Міське комунальне підприємство “Основаніє” є правонаступником прав та обов'язків Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 1”, в тому числі по договору № 226а від 01.01.2001 станом на 01.08.2012 “…”.
4. Пункт 4.2. розділу 4 “Порядок розрахунків” Договору викладено у наступній редакції: “Основним документом на оплату є акт-рахунок. Акти за воду та водовідведення виписуються Абоненту представником Водоканалу при наявності особистого посвідчення 30, 31 числа кожного місяця. На протязі 2-х робочих днів на підставі даних, викладених в акті, Абоненту виписується акт-рахунок. На протязі 3-х банківських днів з дня виписки акту-рахунку Абонент зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, зазначену в акті-рахунку. Якщо абонент відмовляється підписати акт та акт-рахунок, вони підписуються представником Водоканалу, а в акті та акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи відправляються Абоненту по пошті. Оформлений таким чином акт-рахунок є обов'язковим для виконанні у зазначені в ньому строки, а також є підставою для розрахунків за водоспоживання та водовідведення”.
В договір № 226а від 01.01.2001 неодноразово вносились зміни, зокрема щодо адрес абонентів.
Відповідно до додаткової угоди № 1/05/12/2017 від 05.12.2017 до договору № 226а, сторони розірвали договір з 27.11.2017.Розірвання договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, які виникли під час його дії.
На виконання умов договору № 226а, у період з 01.01.2017 по 27.11.2017 КП “Водоканал” надало послуги з водопостачання та водовідведення МКП “Основаніє”, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами та актами-рахунками за період з січня по листопад 2017 включно на загальну суму 5 265,17 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості позивача, заборгованість відповідача за спірний період складає 5 265,17 грн.
В матеріалах справи містяться акт № 226а/1 від 28.02.2017, акт-рахунок № 226а/1 від 28.02.2017 на суму 407,47 грн.; акт № 226а/1, акти-рахунки № 226а/1 від 27.09.2016 на суму 41,80 грн., на суму 73,34 грн., на суму 85,57 грн.,акт-рахунок № 226а/1 від 31.03.2017 на суму 361,94 грн., акт № 226а/1, акт-рахунок № 226а/1 від 30.04.2017 на суму 597,80 грн., акт № 226а/1 від 31.05.2017, акт-рахунок № 226а/1 від 31.05.2017 на суму 623,10 грн., акт № 226а/1 від 30.06.2017, акт-рахунок № 226а/1 від 30.06.2017 на суму 831,31 грн., акти-рахунки № 226а/1 від 31.08.2017 на суму 92,99 грн., на суму 22,14 грн., які відповідачем не підписані, проте в них зроблений запис, що Абонент з актом ознайомлений, від підпису відмовився. Зазначені акти та акти-рахунки направлені відповідачу супровідними листами та отримані нарочно відповідачем, про що свідчить відмітка на вказану листі. Заперечень щодо сум у вказаних актах з боку відповідача матеріали справи не містять, у зв'язку з чим згідно п. 4.2 договору № 226а є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.
Акти та акти-рахунки № 226а/1 за період січень,липень 2017-жовтень 2017 включно підписані обома сторонами, не містять заперечень та зауважень з боку відповідача - МКП “Основаніє”.
Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити суми заборгованості за договором № 226а від 01.01.2001 (№ 5888 від 13.05.2017, № 4936 від 20.04.2018, № 16052 від 16.11.2018, № 18312 від 22.12.2018).
В порушення умов договору № 226а від 01.01.2001, відповідач оплату за отримані послуги з водопостачання та водовідведення за період з січня 2017 по листопад 2017 включно не здійснив, внаслідок чого загальна заборгованість МКП “Основаніє” за договором № 226а від 01.01.2001 складає 5265,17 грн.
Таким чином, договір був чинним на час існування спірних правовідносин, а саме у період надання послуг з водопостачання та водовідведення - у період з січня 2017 по листопад 2017 включно.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву № 816/01-10 від 11.12.2019 (вх. № 08-08/26229/19 від 16.12.2019), в якому МКП “Основаніє” визнає позовні вимоги в повному обсязі та не відмовляється від виконання своїх зобов'язань щодо сплати на користь позивача заборгованості по договору № 226а за період з січня по листопад 2017 у розмірі 5 265,17 грн., яка склалась внаслідок скрутного фінансового становища. На підставі викладеного, відповідач просить суд прийняти до початку розгляду справи по суті заяву про визнання відповідачем в повному обсязі позовних вимог у розмірі 5 265,17 грн. та вирішити питання про повернення позивачу 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову та стягнення з відповідача 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи вищевикладене, предметом цієї справи є стягнення з Міського комунального підприємства “Основаніє” на користь Комунального підприємства “Водоканал” заборгованості за договором на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію № 226а від 01.01.2001 за період з 01.01.2017 по 27.11.2017 включно у розмірі 5 265,17 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3297/19, відзив на позовну заяву, суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексуУкраїни, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язаннямає виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст.13, ч. 1,2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 2.2.1. договору, МКП “Основаніє” зобов'язалось своєчасно оплачувати за водоспоживання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, які знаходяться на балансі, прилади та пристрої на них у відповідності до цього договору та “Правилам використання системи каналізаційного водопостачання та водовідведення в містах та селищах України”, “Правилам прийому стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Запоріжжя”.
Відповідно до п. 4.2. розділу 4 Договору № 226а, основним документом на оплату є акт-рахунок. Акти за воду та водовідведення виписуються Абоненту представником Водоканалу при наявності особистого посвідчення 30, 31 числа кожного місяця. На протязі 2-х робочих днів на підставі даних, викладених в акті, Абоненту виписується акт-рахунок. На протязі 3-х банківських днів з дня виписки акту-рахунку Абонент зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, зазначену в акті-рахунку. Якщо абонент відмовляється підписати акт та акт-рахунок, вони підписуються представником Водоканалу, а в акті та акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи відправляються Абоненту по пошті. Оформлений таким чином акт-рахунок є обов'язковим для виконанні у зазначені в ньому строки, а також є підставою для розрахунків за водоспоживання та водовідведення.
Як встановлено вище, на виконання умов договору № 226а КП “Водоканал” за період з січня 2017 по листопад 2017 включно надало МКП “Основаніє” послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 5265,17 грн.
В матеріалах справи містяться акт № 226а/1 від 28.02.2017, акт-рахунок № 226а/1 від 28.02.2017 на суму 407,47 грн.; акт № 226а/1, акти-рахунки № 226а/1 від 27.09.2016 на суму 41,80 грн., на суму 73,34 грн., на суму 85,57 грн.,акт-рахунок № 226а/1 від 31.03.2017 на суму 361,94 грн., акт № 226а/1, акт-рахунок № 226а/1 від 30.04.2017 на суму 597,80 грн., акт № 226а/1 від 31.05.2017, акт-рахунок № 226а/1 від 31.05.2017 на суму 623,10 грн., акт № 226а/1 від 30.06.2017, акт-рахунок № 226а/1 від 30.06.2017 на суму 831,31 грн., акти-рахунки № 226а/1 від 31.08.2017 на суму 92,99 грн., на суму 22,14 грн., які відповідачем не підписані, проте в них зроблений запис, що Абонент з актом ознайомлений, від підпису відмовився. Зазначені акти та акти-рахунки направлені відповідачу супровідними листами та отримані нарочно відповідачем, про що свідчить відмітка на вказану листі. Заперечень щодо сум у вказаних актах з боку відповідача матеріали справи не містять, у зв'язку з чим згідно п. 4.2 договору № 226а є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.
Акти та акти-рахунки № 226а/1 за період січень,липень 2017-жовтень 2017 включно підписані обома сторонами, не містять заперечень та зауважень з боку відповідача - МКП “Основаніє”.
Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1/28/08/12 від 28.08.2012, сторони вирішили внести зміни до умов договору № 226а від 01.01.2001, а саме п. 4.2. розділу 4 “Порядок розрахунків” Договору викладено у наступній редакції: “Основним документом на оплату є акт-рахунок. Акти за воду та водовідведення виписуються Абоненту представником Водоканалу при наявності особистого посвідчення 30, 31 числа кожного місяця. На протязі 2-х робочих днів на підставі даних, викладених в акті, Абоненту виписується акт-рахунок. На протязі 3-х банківських днів з дня виписки акту-рахунку Абонент зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, зазначену в акті-рахунку. Якщо абонент відмовляється підписати акт та акт-рахунок, вони підписуються представником Водоканалу, а в акті та акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи відправляються Абоненту по пошті. Оформлений таким чином акт-рахунок є обов'язковим для виконанні у зазначені в ньому строки, а також є підставою для розрахунків за водоспоживання та водовідведення”.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату виставлених позивачем актів та актів-рахунків за період з січня 2017 по листопад 2017 включно на загальну суму 5 265,17 грн. не здійснив, отже, відповідач порушив умови договору.
Факт наявності основного боргу в розмірі 5 265,17 грн. підтверджується матеріалами цієї господарської справи. Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.
У відзиві на позовну заяву № 816/01-10 від 11.12.2019 (вх. № 08-08/26292/19 від 16.12.2019) МКП “Основаніє” у повному обсязі визнало позовні вимоги про стягнення заборгованості по договору № 226а за період з 01.01.2017 по 27.11.2017 у розмірі 5 265,17 грн. та не відмовляється від виконання своїх зобов'язань щодо сплати на користь позивача заборгованості по договору № 226а за період з 01.01.2017 по 27.11.2017 у розмірі 5 265,17 грн., яка склалась внаслідок скрутного фінансового становища.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім цього, у відзиві на позовну заяву № 816/01-10 від 11.12.2019 (вх. № 08-08/26229/19 від 16.12.2019), у зв'язку з визнанням відповідачем позовних вимог у повному обсязі, керуючись ч. 1 ст. 130 ГПК України МКП “Основаніє” просить суд вирішити питання про повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову та стягнути з відповідача 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про повернення позивачу 50% судового збору в розмірі 960,50 грн., сплаченого при поданні позову про що винести відповідну ухвалу та стягнути з відповідача 50% судового збору в розмірі 960,50 грн., сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства “Основаніє” (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 20485152) на користь Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121) заборгованість за договором на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію № 226а від 01.01.2001 за період з 01.01.2017 по 27.11.2017 включно у розмірі 5 265 (п'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 17 коп. та 50% судового збору у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 50 коп., сплаченого при поданні позову. Видати наказ.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.