19 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10065/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Большакової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Волошин М.М.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року у справі №300/1354/19 (рішення ухвалено в м.Івано-Франківську, головуючий суддя Могила А.Б.,) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення,
ОСОБА_1 21.06.2019 звернулася в суд із адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо припинення їй з 01.05.2019 виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про припинення виплати пенсії їй з 01.05.2019 у зв'язку з втратою годувальника; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 01 травня 2019 року та виплачувати пенсію в подальшому.
В обґрунтування позову зазначає, що рішенням та діями Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області протиправно припинено їй виплату пенсії по втраті годувальника. При цьому, орган Пенсійного фонду України помилково застосував приписи статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо необхідності врахування страхового стажу утриманця для призначення пенсії по втраті годувальника.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 01 травня 2019 року та виплатити суми недоотриманої пенсії.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржене рішення суду щодо задоволення позовних вимог винесене з порушенням норм матеріального права. При тому зазначає, що право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має дружина (чоловік), якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку та мають необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в даному випадку загальний стаж 25 років. Однак, згідно трудової книжки ОСОБА_1 її загальний стаж роботи становить 11 років 2 місяці 24 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Тому вважає рішення управління Пенсійного фонду України про припинення виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 законним, та підстав для відновлення виплати немає.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (після одруження ОСОБА_4 перебували в шлюбі (а.с.43).
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 51 рік (а.с.35).
26.11.2018 позивач звернулася із заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника - померлого чоловіка, додавши до заяви наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; паспорт; документ про місце проживання; трудову книжку; довідку про склад сім'ї померлого годувальника; посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту; свідоцтво про шлюб та свідоцтво про смерть годувальника, що підтверджується розпискою-повідомленням (а.с.33).
Відповідно до протоколу призначення пенсії позивачу з листопада 2018 року призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 3277,83 грн (а.с.27).
З 1 травня 2019 року позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок відсутності необхідного 25 річного страхового стажу роботи.
Отримавши повідомлення про припинення виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника з травня 2019 року, позивач 23.04.2019 звернулася до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з заявою про відновлення виплати такого виду пенсії (а.с.11).
Листом від 07.05.2019 за №144/Б-15 Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області повідомило позивача про те, що з врахуванням приписів статей 26, 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років. Пенсійний вік утриманця визначається відповідно до ст.26 даного Закону в залежності від набутого ним страхового стажу. Оскільки страховий стаж становить 11 років 2 місяці, то право на пенсію у зв'язку втратою годувальника відсутнє і як наслідок, виплату такої пенсії припинено.
Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно припинив виплату позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки помилково посилається на обов'язкову умову для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на наявність страхового стажу утриманця згідно приписів статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Як передбачено частиною першою статті 9 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За змістом частин 1 - 3 ст. 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
З наведено слідує, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї, якщо чоловік (дружина), батько, мати є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, при тому були на повному утриманні померлого годувальника або одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
Таким чином, визначальним для правильного вирішення спору по суті є наявність таких умов як непрацездатність та вік, передбачений статтею 26 Закону.
Судом встановлено, що згідно довідки Битківської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 23.11.2018 за №2571 позивач перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті (а.с.39).
Згідно оглянутих документів пенсійної справи ОСОБА_1 на момент звернення з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивач мала повних 59 років та перебувала на утриманні померлого чоловіка.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_2 (11.04.2008) позивач не була непрацездатною внаслідок досягнення пенсійного віку або отримання інвалідності.
Позивач досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, а саме 58 років 6 місяців на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями частин 1 та 2 статті 49 Закону № 1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Враховуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про помилковість покликання відповідача у спірних правовідносинах при призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника на таку обов'язкову умову як наявність страхового стажу утриманця, позаяк вимоги статті 26 Закону № 1058-IV для призначення такого виду пенсії підлягають застосуванню лише в частині розрахунку пенсійного віку, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника, отже і з наявністю підстав для поновлення її виплати з 01.05.2019.
Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року у справі №300/1354/19- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
О. О. Большакова
Повне судове рішення складено 26.12.2019