19 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10476/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Большакової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Волошин М.М.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у справі №460/455/19 (рішення ухвалено в м. Рівне, головуючий суддя Комшелюк Т.О.,повний текст рішення складений 14.08.2019) за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій,
ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" 04.07.2017 звернувся в суд із адміністративним позовом до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім працівників безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) за січень - лютий 2017 року;
- визнати протиправними та скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за січень 2017 року.
В обґрунтування позову зазначає, що від відповідача на його адресу надійшли розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень - лютий 2017 року, а саме: розрахунки від 13.01.2017 №№ 207/04, 208/04; розрахунок від 03.02.2017 № 586/04. Вказані розрахунки позивач вважає протиправними, оскільки жодним із законів чи підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих Верховною Радою України, Президентом України чи Кабінету Міністрів України, не визначений порядок сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а"-"з" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, в тому числі щодо формування та направлення територіальними управліннями Пенсійного фонду України розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій підприємствам, установам та організаціям.
Окрім того, позивач вказує, що місячні суми відшкодування по пенсіонерам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , зазначені в спірних розрахунках, більші аніж розміри пенсій, вказані у протоколах про призначення пенсії названим особам. При цьому, позивач стверджує, що відповідач жодного разу не повідомляв йому про зміну розміру пенсій вказаних вище осіб. Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 пільгова пенсія була призначена до 01.10.2011, а тому встановленого законом пенсійного віку вони досягнуть у 55 років. Разом з тим, спірні розрахунки складені відповідачем на момент, коли вказані вище особи набули віку 56-57 років, у зв'язку з чим у нього не має обов'язку щодо відшкодування витрат на виплату пенсії вказаним особам.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом неповно з'ясовано обставини по справі, що мають значення для її вирішення. Вважає, що оскаржене рішення не базується на нормах матеріального права та підлягає скасуванню. Зазначає, що судом не було перевірено те, що всім працівникам незалежно від стажу роботи на даному підприємстві відповідачем було нараховано 100% покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, а по окремих працівниках розмір пенсії є занадто великим, тому надані розрахунки не можуть вважатися правомірними. Вважає, що жодним із законів чи підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих Верховною Радою України, Президентом України чи Кабінету Міністрів України, не визначений порядок сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а"-"з" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону. Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, не може визначати порядок сплати збору та відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскарженого рішення, помилково та без урахування усіх обставин справи прийшов до висновку про правомірність дій відповідача.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вимоги апелянта вважає необґрунтованими. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 13.01.2017 відповідачем сформовані та направлені позивачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім працівників безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) № 209/04, розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 208/04.
03.02.2017 відповідачем сформований та направлений позивачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім працівників безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) № 586/04.
Вважаючи вказані вище розрахунки протиправними, позивач оскаржив їх до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність своїх дій у спірних правовідносинах, у той час як позивач належними та допустимими доказами не довів обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами “а”-“з” частини першої статті13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно абзацу 4 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “в” -“е” та “ж” статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (абз. 5 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV).
Таким чином, витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списками № 1 та № 2, покриваються підприємствами та організаціями.
Згідно з визначенням пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає акти організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання. Проекти нормативно-правових актів Пенсійного фонду України погоджуються з Мінсоцполітики. Нормативно-правові акти Пенсійного фонду України підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснює правління Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правління Пенсійного фонду України, зокрема приймає у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України.
Враховуючи Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд Україниможе приймати нормативно-правові акти, серед іншого й інструкції, які є обов'язковими до виконання визначеним у них колом суб'єктів.
Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України16 січня 2004 р. за N 64/8663(далі - Інструкція № 21-1), розроблена відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначає процедуру, зокрема щодо відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. Інструкції № 21-1 (редакція від 26.08.2016) платниками страхових внесків є: страхувальники - роботодавці, зокрема:підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру;колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
За змістом пункту 6.1. Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону 1058-IVдля платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Абзацом першим та другим пункту 6.2 Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.
Пунктами 6.4 та 6.5 Інструкції № 21-1 визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Згідно п. 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Аналізуючи наведені норм, необхідно зробити висновок про наявність у Пенсійного органу повноважень на складення та надіслання підприємствам розрахунків, складених відповідно до Інструкції № 21-1, призначені працівникам відповідача відповідно до пунктів «а»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII. При тому необхідно вказати, що обов'язок з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства.
З огляду на вищенаведені норми чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства колегія суддів вважає спростованими доводи апеляційної скарги про те, що порядок сплати фактичних витрат на доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» - «з» статті 13 Закону № 1788-XII, не визначено жодними нормативно-правовими актами України, вважаючи, що Інструкція № 21-1регламентує лише діяльність Пенсійного фонду та його територіальних органів.
Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що судом першої інстанції не були перевірені обставини, що всім працівникам незалежно від стажу роботи на даному підприємстві відповідачем було нараховано 100% покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, а по окремих працівниках розмір пенсії є занадто великим, а тому надані розрахунки не можуть вважатися правомірними, колегія суддів враховує положення пункту 6.7 Інструкції №21-1, згідно якого у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Тобто, повідомлення підприємства чи організації про зміну розміру пенсії особі, за яку таке підприємство чи організація має відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, здійснюється шляхом направлення органами Пенсійного фонду розрахунку, яким визначається розмір такого відшкодування.
В даному випадку позивач оскаржує призначені Пенсійним фондом пільгові пенсії та порядок обрахунку стажу, що не входить до його компетенції. Відповідно до делегованих функцій територіальні управління Пенсійного фонду України є уповноваженим органом, який наділений правом проводити призначення пенсій, її перерахунок та виплату, в тому числі здійснювати обрахунок стажу. Крім того, колегія суддів зазначає, що призначення пенсії відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення здійснюється за заявою фізичної особи, а тому оспорювання підстав, з яких призначена пенсія (за статтею 13 чи статтею 100 Закону № 1788-ХІІ) є виключним правом лише фізичної особи, якій ця пенсія призначена, що узгоджується з позицією Верховного Суду при перегляді справи №802/1426/16, наведеній у постанові від 12.03.2019. Тому вказані доводи позивача до уваги не приймаються.
Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно частин 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів вважає, що позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, натомість відповідач довів правомірність своїх дій у спірних правовідносинах щодо надіслання позивачу оскаржених в судовому порядку розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому у відповідності до положень статті 316 КАС України відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у справі №460/455/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
О. О. Большакова
Повне судове рішення складено 26.12.2019