Справа № 620/1115/19 Головуючий у І інстанції - Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
19 грудня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Черніченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2018 року № 00004581400 про збільшення суми грошового зобов'язання на 1441425 грн. з податку на прибуток.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Бахмач Нафтосервіс» вказує на реальність господарських операцій між ним та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» (надалі також - ТОВ «Елемент Ойл»). Позивач зазначає, що прибуток у бухгалтерському обліку ТОВ «Бахмач Нафтосервіс» відображено вірно відповідно до вимог чинного законодавства, безпідставне завищення витрат останнім не здійснювалось, у результаті чого податок на прибуток занижено не було. Отже, на думку Позивача, прийняття Відповідачем податкового повідомлення-рішення від 28 грудня 2018 року № 00004581400 про збільшення суми грошового зобов'язання на 1 441 425 грн. з податку на прибуток є протиправним.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" зазначає, що судом першої інстнції не спростовано фактичну наявність товару у контрагента Позивача - ТОВ «Елемент Ойл» та проігноровано обставини здійснення господарських операцій між Позивачем та вказаним контрагентом протягом 2014 року. Також, суд першої інстанції безпідставно посилався в рішенні в якості доказу на запит контролюючого органу від 23.10.2018 року № 10975-10/25-01-14-01-06 та обставини щодо ненадання Позивачем відповіді на вказаний запит, що не стосується перевірки, яка проводилась. Крім того, судом першої інстанції до спірних правовідносин не застосовані норми ст.102 Податкового кодексу України.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Чернігівській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Нафтосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року, валютного за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року.
Результати перевірки оформлені актом від 09 листопада 2018 року № 741/14/34721650 (а.с. 67-89).
Не погодившись із висновками, викладеними в акті від 09 листопада 2018 року № 741/14/34721650, Позивач листом від 12.12.2018 року подав заперечення на вищезазначений акт (а.с. 23-29).
За результатами розгляду заперечень Відповідач пункт 1 висновку акту від 09.11.2018 року № 741/14/34721650 виклав у наступній редакції: «Документальною перевіркою ТОВ «Бахмач Нафтосервіс» встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 1441425 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 1441425 грн.» (а.с. 30-36).
На підставі акта від 09 листопада 2018 року № 741/14/34721650 ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2018 року № 00004581400 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Бахмач Нафтосервіс» на 1441425 грн. з податку на прибуток (а.с. 12).
Позивачем 08 лютого 2019 року до ГУ ДФС у Чернігівській області подана скарга про перегляд вищезазначеного податкового повідомлення-рішення (а.с. 18-22).
Рішенням про результати розгляду скарги від 19 березня 2019 року № 12615/6/99-99-11-04-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2018 року № 00004581400.
Вважаючи дії Відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 28 грудня 2018 року № 00004581400 протиправними та такими, що порушують права позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДФС у Чернігівській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 28 грудня 2018 року № 00004581400 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Бахмач Нафтосервіс» на 1441425 грн. з податку на прибуток діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже, відсутні правові підстави для його скасування.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Cпеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За приписами п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (надалі також Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття вказаного повідомлення-рішення став висновок акту перевірки про порушення ТОВ «Бахмач Нафтосервіс» п. 44.1 статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 1 441 425 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 1 441 425 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Елемент Ойл».
Зокрема, Відповідач зазначав про неможливість встановлення осіб, якими складено видаткові накладні від 20.01.2015 року № РН-0000033 та від 21.01.2015 р. № РН-0000041, внаслідок чого зроблено висновок про те, що документальне оформлення придбання ТОВ «Бахмач Нафтосервіс» у ТОВ «Елемент Ойл» дизпалива не мали юридичного змісту та наслідків реального проведення господарських операцій.
Суд першої інстанції з висновками акту перевірки погодився і зазначив, що операції Позивача з ТОВ «Елемент Ойл» не носили реального характеру, внаслідок чого не могли бути підставою для зменшення податкових зобов'язань Позивача з податку на прибуток.
В той же час, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Так, матеріалами справи підтверджується фактична наявність у ТОВ «ЕЛЕМЕНТ ОЙЛ» товару, який був куплений Позивачем.
Товар, який був об'єктом розглядуваних операцій, передано Позивачу від ТОВ «ЕЛЕМЕНТ ОЙЛ» на зберігання за Договором № 05/11-2014 про надання послуг по прийманню, зберіганню та відпуску нафтопродуктів від 01.11.2014 року, згідно якого Позивач зобов'язався приймати та зберігати паливно-мастильні матеріали, належні ТОВ «ЕЛЕМЕНТ ОЙЛ».
Вказане підтверджується залізничними накладними від 22.11.2014 року № 43889526, 43889484, 43889435, 43889500, 43889492, 43889468, 43889443, 43889476, 43889427 та залізничною накладною від 23.11.2014 року № 43891696, а також актами № 18 від 26.11.2018 року та № 19 від 27.11.2014 року, складеними за формою № 5-НП.
При цьому, Відповідачем не заперечувалися обставини прийняття позивачем палива із наступним його зберіганням на нафтобазі за адресою: Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Даньківський шлях (колишня Петровського), буд. 70, яка перебувала в користуванні позивача за договором оренди від 01.10.2014 року, укладеним між Позивачем та ТОВ «ГОЛД НАФТА».
Викладене доводить фактичну (фізичну) наявність паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «ЕЛЕМЕНТ ОЙЛ» на дату їх продажу за Договором поставки нафтопродуктів № 95 від 04.08.2014 року, згідно якого, постачальник ТОВ «Елемент Ойл» зобов'язувався передати покупцю ТОВ «Бахмач Нафтосервіс» нафтопродукти, а покупець прийняти товар та сплатити за нього.
Також, судом першої інстанції не надав оцінки обставинам здійснення ТОВ «Елемент Ойл» і ТОВ «Бахмач Нафтосервіс» господарських операцій протягом 2014 року, що додатково свідчить як про реальність господарських відносин між вказаними підприємствами, так і про можливість ідентифікації осіб, залучених до господарських операцій.
Згідно Договору поставки нафтопродуктів № 95 від 04.08.2014 року, постачальник ТОВ «Елемент Ойл» зобов'язувався передати покупцю ТОВ «Бахмач Нафтосервіс» нафтопродукти, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього.
Господарські операції за вказаним договором здійснювалися впродовж серпня - грудня 2014 року. Зокрема, згідно картки рахунку 631 впродовж вказаного періоду відбулося 44 поставки паливно-мастильних матеріалів.
Правомірність вчинення вказаних операцій Відповідачем не оспорювалася.
Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем надано до суду першої інстанції видаткові накладні та податкові накладні від 20.01.2015 року, від 21.01.2015 року до договору поставки нафтопродуктів № 95 від 04.08.2014 року між ТОВ «Елемент Ойл» і ТОВ «Бахмач Нафтосервіс», які додатково спростовують доводи Відповідача про нереальність господарських операцій між вказаними підприємствами.
Крім того, колегія суддів зазначає, що вказана обставина дозволяє за підписом однозначно ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, особливо враховуючи, що видаткові накладні від 20.01.2015 року № РН-0000033 та від 21.01.2015 року № РН-000004 містять решту відомостей про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, її вартісні показники, тощо.
Щодо посилання Позивача на порушення контролюючим органом статті 102 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає таке.
За змістом пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
З підпункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу III акта перевірки вбачається, що при проведення перевірки аналізувалась річна податкова звітність за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік та податкова звітність за 1-е півріччя 2018 року, відповідно, і у пункті 1 Висновків Акту перевірки (розділу ІV Акту) вказуються суми заниження податку на прибуток окремо за 2015 рік, за 2016 рік, за 2017 рік та 1-е півріччя 2018 року.
Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 48 Податкового кодексу України податкові декларації подаються за базовий звітний податковий період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 48 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації подаються за базовий звітний податковий період, що дорівнює календарному року, протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
У підпункті 49.19 статті 49 Податкового кодексу України вказано, якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду, крім податкової декларації з податку на прибуток, яка розраховується наростаючим підсумком за рік.
Строк подання річної податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік встановлений до 01.03.2016 року, з податку на прибуток за 2016 рік - до 01.03.2017 року, з податку на прибуток за 2017 рік - до 01.03.2018 року, а з податку на прибуток за 1-е півріччя 2018 року-до 09.08.2018 року.
Відповідно, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити грошове зобов'язання платнику з податку на прибуток: за 2015 року - не пізніше 01.03,2019 року; за 2016 року - не пізніше 01.03.2020 року; за 2017 року - не пізніше 01.03.2021 року; за 1-е півріччя 2018 року - не пізніше 09.08.2021 року.
Згідно пункту 2.1 розділу II акта перевірки, вона проводилась Відповідачем 26.09.2018 року по 02.11.2018 року.
Таким чином, контролюючий орган при здійсненні перевірок здійснив перевірку та самостійно визначив грошове зобов'язання з податку на прибуток в межах строків давності, передбачені пунктом 102.1 статті 102 ПК України.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 00004581400 від 28 грудня 2018 року, у зв'язку з протиправним нарахування контролюючим органом ТОВ "Бахмач Нафтосервіс" суми грошових зобов'язань за січень 2015 року.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс"викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 28 грудня 2018 року № 00004581400 про збільшення суми грошового зобов'язання на 1441425 грн. з податку на прибуток.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Г.В. Земляна
І.О. Лічевецький
Повний текст складено 24.12.2019 року.