ЄУН № 336/1988/18
пр. № 2/336/132/2019
Іменем України
11 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участі відповідача ОСОБА_1 , представника відповідачів адвоката Мазур О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання,-
ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , вказавши, що є батьком відповідачів, являється непрацездатним, має статус інваліда другої групи, хворіє на низку захворювань, тому потребує матеріальної допомоги з боку доньок, яку останні здатні надавати. По суті вимог ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 аліменти на свою користь на своє утримання в розмірі 1/6 частки заробітку (доході) відповідачів.
Ухвалою суду від 27.09.2018 року було відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В ході розгляду справи судом постановлено ухвалу про уточнення анкетних даних відповідачів у відповідності до наданих документів про укладення шлюбу та зміну прізвища.
22.10.2018 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
30.10.2018 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечувала проти позову, вказуючи, що ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності, розмір якої перевищує прожитковий мінімум, позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, тож окрім пенсії по інвалідності, може отримувати і інший дохід. Крім того, відповідач вказувала, що ОСОБА_2 має повнолітнього сина ОСОБА_4 , 1980 року народження. Також відповідач вказувала, що ОСОБА_2 ухилявся від виконання своїх батьківських обов?язків щодо відповідачів. По суті заперечень відповідач просила відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідачем ОСОБА_3 відзиву на позовну заяву не подавалось.
Позивачем не подавалось відповіді на відзив на позовну заяву.
31.01.2019 року відповідачем ОСОБА_1 заявлені клопотання про виклик та допит свідків, про долучення документів до матеріалів справи, які задоволені судом.
31.01.2019 року відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів, в задоволенні якого судом відмовлено ухвалою суду від 07.05.2019 року під час проведення судового засідання у справі.
26.02.2019 року відповідачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв?язку.
Ухвалою суду від 27.02.2019 року постановлено перейти зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
Ухвалою суду від 22.03.2019 року закрите підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до розгляду.
07.05.2019 року позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, яке задоволено судом.
29.05.2019 року представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Мазур О.С. подано відзив на позовну заяву разом із заявою про поновлення пропущеного строку на подання відзиву. Ухвалою суду від 30.05.2019 року відмовлено у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для подання відзиву, оскільки відсутні поважні причини пропуску такого строку, відзив ОСОБА_3 залишено без розгляду. Водночас судом досліджувались письмові докази, надані відповідачем ОСОБА_3 , оскільки вони були отримані після закінчення визначеного судом строку для подання відзиву.
29.07.2019 року відповідачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 30.07.2019 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник підтримали позов у повному обсягу. ОСОБА_2 пояснив, що відповідачки є його доньками, з матір'ю яких він розірвав шлюб у 2011 році. Якийсь час доньки жили із ним, але потім почали проживати окремо. Наразі ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, не може працювати, хоча і зареєстрований як фізична особа-підприємець, отримує пенсію по інвалідності, хворіє, тому потребує матеріальної підтримки з боку дітей. Позивач вказував, що дійсно користується певними пільгами, як то безкоштовний проїзд та безкоштовне отримання деяких ліків. Також ОСОБА_2 вказав, що має повнолітнього сина ОСОБА_4 , 1980 року народження, який мешкає у Республіці Польща та не надає йому матеріальної допомоги, 15.11.2018 року ОСОБА_2 продав належний йому будинок за адресою: АДРЕСА_1 , отримавши 452000 гривень. Нового житла ОСОБА_2 не придбав, мешкає в орендованому будинку.
Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, вказуючи, що ОСОБА_2 потребує матеріальної підтримки з боку доньок, оскільки є непрацездатним, допомоги по інвалідності для існування недостатньо, а відповідачі мають можливість надавати таку допомогу.
В судове засідання 30.07.2019 року позивач та його представник не з?явились, не повідомивши суду причин своєї неявки.
В судове засідання 11.12.2019 року позивач та представник позивача не з?явились. 09.12.2019 року представником позивача адвокатом Середа Д.М. подано клопотання про перенесення розгляду справи у зв?язку з тим, що ОСОБА_2 перебуває у лікарні, а представник позивача 11.12.2019 року перебуватиме у м. Мелітополь у зв?язку з іспитами студентів.
З урахуванням думки відповідача ОСОБА_1 та представника відповідачів адвоката Мазур О.С. судом відмовлено у задоволенні такого клопотання, оскільки позивачем ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що він перебуває у лікарні та позбавлений можливості брати участь в судовому засіданні, з довідки ж, наданої представником позивача адвокатом Середа Д.М. вбачається, що він працює в Мелітопольському інституті державного та муніципального управління «Класичного приватного університету» на посаді декана факультету права, соціальних та системних наук, однак, з вказаної довідки не вбачається, що 11.12.2019 року в навчальному закладі відбуваються іспити та ОСОБА_5 бере участь у їх прийнятті.
Оскільки у відповідності до положень ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, позивач та його представник двічі не з?явились в судове засідання, не підтвердивши наявності для того поважних причин, позивачем та його представником надані пояснення по суті позову, надані докази на підтвердження обставин, на які позивач посилався, а також позивачем та його представником реалізовано право задавати питання відповідачам, судом справу розглянуто за відсутності позивача та його представника.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечувала, вказавши, що ОСОБА_2 не виконував своїх батьківських обов'язків, оскільки не брав участі в її вихованні на не надавав матеріальної підтримки. Під час спільного проживання ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями, а згодом вигнав її з будинку приблизно у 2010 році. Також ОСОБА_1 вказувала, що вона та сестра ОСОБА_3 пропонували ОСОБА_2 надавати продукти харчування в якості допомоги, оскільки гроші він витрачав на алкоголь, однак. ОСОБА_2 відмовлявся. Відповідач наполягала на тому, що вона офіційно не працевлаштована та не має змоги надавати ОСОБА_2 матеріальну допомогу, а позивач у свою чергу такої допомоги не потребує.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти позову, вказуючи, що ОСОБА_2 не виконував належним чином свої батьківські обов?язки, зловживав спиртними напоями. внаслідок чого ОСОБА_3 була вимушена працювати з 16 років. До 2016 року вона мешкала разом із ОСОБА_2 , надавала йому матеріальну підтримку, сплачуючи комунальні послуги, крім того ОСОБА_2 користувався пільгами, які ОСОБА_3 має як військовослужбовець, при оплаті комунальних послуг. Посилаючись, що вона є інвалідом 3 групи та не має можливості допомагати позивачеві матеріально, а позивач має достатній дохід, просила у позові відмовити.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечувала, вказуючи, що позивачем не доведено того факту, що він потребує матеріальної допомоги, адже ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності, яка перевищує розмір прожиткового мінімуму, отримав кошти від продажу будинку, має пільги у вигляді права на безкоштовний проїзд та отримання ліків безкоштовно. Також представник вказувала, що відповідно до висновку МСЕК ОСОБА_2 може працювати, позивач має повнолітнього сина, з якого аліменти не стягував, тож матеріальної допомоги не потребує, а відповідачі не мають можливості таку допомогу надавати.
Учасниками справи в своїх поясненнях у відповідності до положень ст. 82 ч. 1 ЦПК України визнані наступні обставини: що ОСОБА_2 має повнолітнього сина ОСОБА_4 , які у відповідності до положень ст. 82 ч. 1 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
При дослідженні письмових доказів, наданих сторонами, встановлено наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом 2 групи безстроково та може працювати за індивідуальним графіком, що підтверджено копією висновку МСЕК.
ОСОБА_2 отримує державну соціальну допомогу як інвалід 2 групи, що підтверджено довідками УПСЗН ЗМР по Шевченківському району (станом на березень 2019 року розмір допомоги складає 1497 гривень).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
ОСОБА_2 з 2005 року зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до витягу з ЄДРФОП, однак, у відповідності до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у 2018 році доході від такої діяльності не отримував.
15.11.2018 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу продав будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за 452000 гривень, що підтверджено копією договору купівлі-продажу від 15.11.2018 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та визнано сторонами в судовому засіданні.
З відповіді Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району від 05.11.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 з жовтня 2015 року по серпень 2017 року користувався програмою житлової субсидії, а з 01.09.2017 року користується пільгою при оплаті послуг як непрацездатний член сім?ї учасника бойових дій
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є доньками позивача ОСОБА_2 , що підтверджено копіями свідоцтв про народження, про шлюб.
ОСОБА_8 страждає на певні захворювання, а саме остеохондроз, спондилоартроз попереково-крижового відділів хребта, хронічний дискогенний попереково-крижовий радикуліт, у 2018-2019 роках перебувала на стаціонарному лікуванні, перенесла операцію, що підтверджено виписками з медичної картки.
29.05.2019 року ОСОБА_3 набула статусу інваліда 3 групи з втратою 30% професійної працездатності, що підтверджено довідками МСЕК.
Крім того, за клопотанням відповідачів судом допитано свідка ОСОБА_6 , яка показала, що ОСОБА_2 участі у вихованні доньок не приймав, не цікавився їх навчанням, не працював, а забезпеченням дітей займалась свідок та її мати.
Проаналізувавши та оцінивши у сукупності докази, надані сторонами, суд дійшов наступних висновків.
Посилання відповідачів про ухилення ОСОБА_2 від батьківських обов?язків як на підставу для звільнення їх від сплати аліментів у відповідності до положень ст. 204 СК України, суд оцінює критично та вважає, що відповідачами не надано суду достатніх доказів на підтвердження цих обставин.
Так, ОСОБА_2 не був позбавлений батьківських прав, з позовами про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання відповідачів не звертались ані вони самі, ані їх мати ОСОБА_6 .
Суд також вважає, що відповідачки не позбавлені можливості надавати батькам матеріальну допомоги, адже ОСОБА_1 є працездатною та не має перешкод у працевлаштуванні, а ОСОБА_3 , хоча і є інвалідом третьої групи, водночас у відповідності до довідки МСЕК здатна виконувати легкий адміністративний труд в умовах неповного робочого дня.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 202 СК України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Таким чином, законодавцем визначено дві передумови для зобов'язання повнолітніх дітей утримувати батьків: непрацездатність батьків та потребування ними матеріальної допомоги.
ОСОБА_2 , який має статус інваліда 2 групи є непрацездатним за визначенням ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас ОСОБА_2 отримує державну соціальну допомогу на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, користується пільгами у вигляді права на безкоштовний проїзд та отримання безкоштовно ліків, також не позбавлений права оформлення субсидії при сплаті житлово-комунальних послуг.
Позивачем не вказано розміру своїх звичайних щомісячних витрат та не надано доказів на підтвердження того, що його дохід недостатнім для їх покриття.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що він потребує матеріальної допомоги у зв?язку з хронічними захворюваннями та необхідністю придбання ліків, адже у відповідності до ст. 203 СК України витрати на батьків, викликані тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю, відносяться до додаткових витрат, які можуть бути стягнуті окремо від аліментів.
При цьому суд враховує і те, що у листопаді 2018 року ОСОБА_2 продав будинок, отримавши дохід у 452000 гривень, який є достатнім для забезпечення нормального існування, адже ОСОБА_2 не придбано іншого житла.
Враховуючи вищевказане, суд вбачає підстави для відмови у позові.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , відомості про індивідуальний ідентифікаційний номер відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.
Суддя О.І. Дацюк
Повне судове рішення складене 23 грудня 2019 року