Справа № 2518/2-а-9656/11
Провадження №6-а/743/51/19
21 грудня 2019 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді Павленко О.В.,
при секретарі Воєдило О.В.,
у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки, в залі суду, під час розгляду заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача у адміністративній справі №2518/2-а-9656/11 за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Заява мотивована тим, що стягувач ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте рішення суду у вищезазначеній справі не виконано. Заявниця є спадкоємицею майна померлої ОСОБА_2 та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого до спадщини входять грошові кошти в сумі 5202,42 грн., що належали спадкодавцю на підставі повідомлення УСЗН Ріпкинської РДА №05-10/3615 від 27.08.2019 та постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області по справі №2518/2-а-9656/11 від 22.03.2012.
Заявниця у судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву, в якій просила судове засідання проводити у її відсутність.
Представник УСЗН Ріпкинської РДА Чернігівської області у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 379 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
У відповідності до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22.03.2012 у справі №2518/2-а-9656/11 зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області провести ОСОБА_2 перерахунок щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі передбаченому ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та здійснити відповідні виплати з 23.09.2010 року по 22.03.2012 року, за виключенням виплачених сум за вказаний період.
Стягувач ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21.05.2019.
Із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.11.2019 та довідки державного нотаріуса Першої чернігівської ДНК Підгайної О.І. від 05.12.2019 , вбачається, що спадкоємицею майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є заявниця та до спадщини входять грошові кошти в сумі 5202,42 грн., що належали спадкодавцю на підставі повідомлення УСЗН Ріпкинської РДА №05-10/3615 від 27.08.2019 та постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області по справі №2518/2-а-9656/11 від 22.03.2012
Згідно п.4 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (у редакції постанови КМУ від 08.11.2017 року № 848), у разі зміни способу і порядку виконання рішення, зміни стягувача за судовим рішенням на його спадкоємця (правонаступника) до виконавчого документа або рішення суду заявник додає відповідну ухвалу суду.
Після набрання рішенням законної сили питання заміни сторони її правонаступником на стадії виконання судового рішення повинно вирішуватись в порядку передбаченому статтею 379 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Аналогічні за змістом положення закріплені й у ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Крім того, зі змісту рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, випливає однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 є правонаступницею померлої ОСОБА_2 , а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 248, 379 КАС України,-
Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити.
Замінити стягувача ОСОБА_2 , померлу ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її правонаступницю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у виконавчому провадженні з примусового виконання постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22.03.2012 в адміністративній справі №2518/2-а-9656/11 за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Павленко