Справа №450/3671/19
24 грудня 2019 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря Івасюти Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області (79053, м. Львів, вул. Перфецького,19), інспектора роти №4 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенанта поліції Либика Тараса Ігоровича (79053, м. Львів, вул. Перфецького,19) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову інспектора роти №4 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенанта поліції Либика Тараса Ігоровича серії ЕАк №1611984 від 11.10.2019 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування позову покликається на те, що оскаржуваною постановою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255, 00 гривень. Позивач вважає постанову необґрунтованою та неправомірною, такою, що винесена з порушенням чинного законодавства. На думку позивача, посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення його до відповідальності, не враховано всіх обставин справи та порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому просить оскаржувану постанову скасувати.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просить задоволити позовні вимоги.
Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Суд постановив проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача та відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що постановою інспектора роти №4 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенанта поліції Либика Тараса Ігоровича серії ЕАк №1611984 від 11.10.2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255, 00 гривень/а.с.4/.
Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 11.10.2019 о 16 годині 14 хвилин на автодорозі Київ-Чоп 529 км, Львівська область рухався зі швидкістю 83 км/год., чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП, передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Положеннями ст.222 КУпАП України встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів,зміцнення законності.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою, користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову по справі.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі N 5- рп/2015 словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Винесення постанови інспектором на автодорозі, порушує права особи, встановлені ст. 268 КУпАП, і ці права є гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива у разі, якщо між стадією складання протоколу і стадією розгляд у справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки для захисту.
Застосування посадовою особою процедури скороченого провадженім у випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке порушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278,279,280 КУпАП.
Частина перша статті 258 КУпАП, не містить посилання на статтю 122 КУпАП. Відповідно на ці правовідносини не поширюється положення частини третьої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
За наведених обставин інспектором поліції було порушено вищезазначені права позивача, а також при прийнятті рішення по справі не було з'ясовано всіх обставин передбачених ст. 280 КУпАП та прийнято рішення із недотриманням вимог ст. 33 КУпАП, без дотримання процедури визначеної КУпАП.
Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові відсутні відомості про точне місце вчинення правопорушення, а саме про ділянку дороги в населеному пункті де було виявлено таке правопорушення, хоча постанова прийняття у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 нібито було перевищено швидкість, яка дозволена в межах населеного пункту. Таким чином, суд позбавлений можливості встановити ту обставину, що правопорушення було вчинено в межах населеного пункту.
У самому тексті постанови зазначено: «До постанови додається..». Однак не наведено, що саме додається, тобто відсутнє посилання на відповідні докази.
У відповідності до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.
Частина 2 ст. 283 КУпАП встановлює вимоги до оформлення постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема у ній повинно бути зазначено відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Також у постанові у постанові про адміністративне правопорушення відсутні дані про незгоду водія з інкримінованим йому правопорушенням, дані про відібрання пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснення їй прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а також посилання на будь-які докази, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Як встановлено в ході розгляду справи, вимірювання швидкості руху автомобіля позивача було здійснено в режимі фотофіксації на пристрій TruCam. Водночас відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у постанові про адміністаративне правопорушення, зокрема фотокопій та/або відео події. Відповідачем до матеріалів справи не долучено фотознімків, здійснених приладом TruCam, на яких було б зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 83 км/год. та в межах населеного пункту.
Оскільки відповідачем не подано жодного доказу, який оцінювався інспектором при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, як і не надано доказів того, що позивач перевищив дозволену швидкість руху на 33 км/год., суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, а рішення інспектора у постанові про те, що водієм транспортного засобу порушено вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України, прийняте без дослідження усіх обставин справи та без урахування пояснень позивача. При цьому, суд враховує, що відповідачі не подали жодного доказу на спростування доводів позивача.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням наведеного, зважаючи на вичерпання можливостей отримати докази по справі, суд приходить до висновку, що зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закриттю.
Згідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати належить віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 4 ст. 288 КУпАП.
Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову інспектора роти №4 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенанта поліції Либика Тараса Ігоровича серії ЕАк №1611984 від 11.10.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255, 00 гривень, а провадження по справі закрити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя Стрельбицький В.В.
Повний текст рішення складено 24 грудня 2019 року.