24 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12627/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.
за участі представника відповідача: Маєвський С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року (рішення ухвалене у м. Рівне судом у складі головуючого судді Махаринця Д.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування" ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
У липні 2019 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Оперативного командування" ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України, у якому із урахування заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання позивачу інформації на запит на інформацію від 07.06.2019 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI; 2) визнати протиправними дії відповідача, в частині не надання (несвоєчасного надання) позивачу копії витягу з наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по строковій частині) щодо прибуття полковника ОСОБА_2 у 2016 році для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_2 та прийняття посади в управлінні оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та/або не ненадання (несвоєчасного надання) інформації про відсутність даного наказу, згідно запиту на інформацію від 07.06.2019, у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI; 3) визнати протиправною бездіяльність відповідача, в частині не надання (несвоєчасного надання) позивачу інформації щодо № та дати спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, згідно якої у 2016 році внесено зміни в штат управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та відповідно з 11 осіб згідно штату управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відбулося збільшення на 19 осіб, та/або не (несвоєчасного надання) інформації про відсутність спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, згідно якої у 2016 році внесено зміни в штат управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та відповідно з 11 осіб згідно штату управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відбулося збільшення на 19 осіб, згідно запиту на інформацію від 07.06.2019, у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 №2939-VI; 4) визнати протиправною бездіяльність відповідача, в частині не надання (несвоєчасного надання) позивачу копії витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо вибуття полковника ОСОБА_2 в зону АТО у листопаді 2016 року, та/або не надання (несвоєчасного надання) інформації про відсутність даного наказу, згідно запиту на інформацію від 07.06.2019, у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI; 5) визнати протиправною бездіяльність відповідача, в частині не надання (несвоєчасного надання) позивачу копії витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на військовослужбовця, який тимчасово виконував обов'язки заступника начальника відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на час вибуття полковника ОСОБА_2 в зону АТО у листопаді 2016 року, та/або не надання (несвоєчасного надання) інформації про відсутність даного наказу, згідно запиту на інформацію від 07.06.2019 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI; 6) визнати протиправною бездіяльність відповідача, в частині не надання (несвоєчасного надання) позивачу копії витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на військовослужбовця, який тимчасово виконував обов'язки заступника начальника відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до часу повернення полковника ОСОБА_2 із зони АТО та приступив за виконанням обов'язків за своєю штатною посадою, та/або не надання (несвоєчасного надання) інформації про відсутність даного наказу, згідно запиту на інформацію від 07.06.2019 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI; 7) зобов'язати відповідача надати позивачу повну інформацію на поставлені питання згідно пунктів 7-11 у запиті на інформацію від 07.06.2019 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем безпідставно не надано повної та точної відповіді на його запит від 07.06.2019 у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також вказав на недотримання відповідачем встановленого законом п'ятиденного строку надання йому інформації на його запит від 07.06.2019 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Просив позов задоволити.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року у задоволенні вказаного вище позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 червня 2019 року позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, у якому, покликаючись до норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про інформацію», просив надати належним чином засвідчені копії наказів (протоколів) та наступну інформацію:
1. кількість, перелік військовослужбовців, та осіб звільнених з військової служби, яким (у відповідності до п. 1.11 наказу Міністра оборони України №737 від 30.11.2011, ст.37, 42, 43 Житлового кодексу України, п.37, 38 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов), було прийнято рішення житловою комісією військової частини НОМЕР_1 , для зняття статусу службових квартир за 2017, 2018 рік, або вказати про відсутність даних рішень житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ;
2. копії витягів з протоколів засідань житлової комісії військової частини НОМЕР_1 для зняття статусу службових квартир за 2017, 2018 рік, військовослужбовцям, та особам звільненим з військової служби, або вказати про відсутність даних рішень житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ;
3. копії витягів з протоколів засідань житлової комісії військової частини НОМЕР_1 для зняття статусу службових квартир за 2017, 2018 рік, військовослужбовців, та осіб звільнених з військової служби, які визначені в протоколі засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України №828 від 29.12.2017, або вказати про відсутність даних рішень житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ;
4. копії витягів з протоколів засідань житлової комісії Рівненського гарнізону, щодо надання дозволу військовослужбовцям, та особам звільненим з військової служби для зняття статусу службових квартир за 2017, 2018 рік, або вказати про відсутність даних рішень житлової комісії Рівненського гарнізону;
5. копії витягів з протоколів засідань житлової комісії Рівненського гарнізону, щодо надання дозволу військовослужбовцям, та особам звільненим з військової служби для зняття статусу службових квартир, які визначені в протоколі засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України №828 від 29.12.2017, або вказати про відсутність даних рішень житлової комісії Рівненського гарнізону;
6. інформацію, відносно військовослужбовців та осіб які звільнені у запас (відставку), та перебувають на обліку при військовій частині НОМЕР_1 , які отримали постійне житло, шляхом виключення з числа службового за 2017, 2018 рік;
7. копію витягу з наказу командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) про те, що полковник ОСОБА_2 прибув у 2016 році для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняв посаду в управлінні ОК «Захід», або вказати про відсутність даного наказу;
8. дата № спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗС України, згідно якої у 2016 році внесено зміни в штат управління територіальної оборони управління ОК «Захід», та відповідно з 11 осіб згідно штату управління територіальної оборони управління ОК «Захід» відбулося збільшення на 19 осіб, або вказати про відсутність;
9. копію витягу з наказу командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про те, що полковник ОСОБА_2 вибув в зону АТО у листопаді 2016 року, або вказати про відсутність даного наказу;
10. копію витягу з наказу командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на військовослужбовця, який тимчасово виконував обов'язки заступника начальника відділу напрямків УТрО, на час вибуття полковника ОСОБА_2 в зону АТО у листопаді 2016 року, або вказати про відсутність даного наказу;
11. копію витягу з наказу командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на військовослужбовця, який тимчасово виконував обов'язки заступника начальника відділу напрямків УТрО до повернення полковника ОСОБА_2 із зони АТО та відповідно приступив за виконанням обов'язків за своєю штатною посадою, або вказати про відсутність даного наказу;
12. розмір нарахованої ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2017 рік, при цьому прошу зазначити скільки буде перераховано на картковий рахунок після відрахувань з даної допомоги, так зокрема: військовий збір - сума, ПДФО - сума, ЄСВ - сума, тощо, загальне відрахування з матеріальної допомоги, та що буде компенсовано наприклад ПДФО, тощо.
У листі від 21.06.2018 №501/2135 позивачу надано відповідь на п.1-6,12 запиту на отримання публічної інформації від 07.06.2019. Щодо запитуваної позивачем інформації у п. 7-11, у листі відповідач повідомив позивачу, що чинним законодавством заборонено поширення інформації про особу без її згоди, кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто. Таким чином, відповідач вказав позивачу на те, що запитувану ним інформацію щодо інших осіб надати немає можливості у зв'язку з обмеженнями, встановленими чинним законодавством України.
Згідно ст. 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, а також забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, регулюються Законом України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон України від 02.10.1996 №393/96-ВР).
Статтею 3 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина 2 статті 1 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР).
Відповідно до Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регулюються Законом України “Про доступ до публічної інформації” (далі - Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI).
Відповідно до ст. 1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно із ст.12 Закону, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 статті 2 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VI свідчить, що публічною інформацією є наявна відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI).
Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, про що звернута увагу постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" (далі - Постанова).
Зі змісту поданої запиту від 07.06.2019 судом встановлено, що позивач просив відповідача, у відповідності до Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI надати йому копії наказів (протоколів) та змістовну інформацію.
Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що запитувана позивачем, згідно з пунктами 1-6 та 12 запиту від 07.06.2019 інформація належить до публічної, стосується питань, що перебувають у площині повноважень відповідача, та при цьому судом не встановлено під час розгляду справи обставин, які б свідчили, що запитувана позивачем інформація не підлягає оприлюдненню чи має обмежений доступ або інші підстави для ненадання її запитувачу.
Листом від 21.06.2019 за № 501/2135, відповідач надав відповідь на запит позивача, яким надано інформацію по п.1-6,12, що не заперечується сторонами у справі.
Як стверджує позивач у позовній заяві, що відповідачем як розпорядником публічної інформації здійснив порушення ч.1 ст. 20 Закону № 2939-VI та порушив його право на своєчасність отримання інформації, оскільки право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
При вирішенні питання, в який момент часу обов'язок щодо надання відповіді на запит вважається виконаним у разі пересилання відповіді на запит поштою, суд вважає, що таким моментом є здача документа на пошту. Натомість реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку.
Апеляційним судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із запитом від 07.06.2019 про надання публічної інформації, відповідно до Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI.
Частиною 1 ст. 20 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5 днів з дня отримання запиту.
Відповідь на запит від 21.06.2019 за №501/2135 відповідач позивачу відправив поштою 26.06.2019.
Відтак, відповідачем не дотримано встановленого Законом України “Про доступ до публічної інформації” строку розгляду запиту від 07.06.2019, оскільки розглянуто звернення в понад п'ятиденний строк.
Разом з тим, надаючи позивачу відповідь на запит останнього від 07.06.2019 відповідач вчинив активні дії, які полягають на думку позивача в ненаданні (несвоєчасному наданні) інформації (документів) на запит в повному обсязі.
Таким чином, позивачем був обраний невірний спосіб захисту порушених прав, оскільки в даному випадку належить визнати протиправними дії відповідача, які полягають не дотриманні встановленого Законом України “Про доступ до публічної інформації” строку розгляду запиту від 07.06.2019, а не його бездіяльність.
Згідно ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІІ зі змінами (далі - Закон № 2657); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону № 2939).
Лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону № 2657).
Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону № 2657). Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону № 2939).
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону № 2657).
До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657).
Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30.10.1997 № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
Також, Рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2012 від 20.01.2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України надано роз'яснення про те, що інформація про особисте та сімейне життя особи це будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зважаючи на відсутність дозволу військовослужбовців управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " надати інформацію, що їх стосується та враховуючи те що в державі Україна з березня 201 року введено особливий період, коли наслідком витоку інформації про військовослужбовців - учасників бойових дій, може стати загибель військовослужбовців чи членів їх рідних внаслідок вчинення терористичних актів, керуючись нормами законодавства України щодо обмеження поширення інформації, відповідач правомірно повідомив позивачу про неможливість надання йому інформації згідно пунктів 7-11 запиту від 07.06.2019 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року у справі №460/1684/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 26.12.2019р.