Справа № 2-а- 67/1402 /2010 р.
01 квітня 2010 року Баштанський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого по справі судді - Копейки Т.О.
при секретарі - Кирпічовій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Баштанка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. На підтвердження позовних вимог в заяві вказав, що постановою ВЕ 049945 від 10 лютого 2009 року по справі про адміністративне правопорушення на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 гривень за порушення ним п. 15.9.г Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 121-2 ч. 2 КУпАП. Про наявність даної постанови йому стало відомо лише в вересні місяці 2009 року, при зверненні до ВДАІ з ОАТ Баштанського району по питанню проходження державного технічного огляду. Копію цієї постанови ним отримано лише після останнього звернення до ВДАІ з ОАТ Баштанського району, а тому вважає, що ним пропущено строк звернення до суду з поважних причин. На думку позивача накладене на нього стягнення є необґрунтоване, незаконне, зазначивши, що дане адміністративне правопорушення він не вчиняв. В день, коли згідно постанови було вчинено дане правопорушення (10.02.2009 року), він не керував автомобілем РУТА 19 реєстраційний номер НОМЕР_1, при цьому зазначив щодо можливості керуванням цим автомобілем у вказаний день водієм МПП «ТФТ», яке є користувачем даного автомобіля згідно укладеного в вересні місяці 2008 року договору про співпрацю. Крім того, вважає, що фіксація даного правопорушення за допомогою технічного приладу «Візир» не являється доказом, оскільки використання даного приладу є незаконним. Враховуючи вищевикладене, просив суд винести рішення, яким поновити йому строк оскарження постанови та скасувати постанову ВЕ 049945 від 10 лютого 2009 року.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши заяву про підтримання позовних вимог і розгляд справи у його відсутність.
Від відповідача Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області надійшли пояснення щодо позову, із змісту яких слід, що з позовом не згодні, так як на їх думку вчинення вищевказаного правопорушення мало місце та було зафіксоване за допомогою технічного приладу «Візир». Також в зв'язку з неможливості явки в судове засідання їх представника просили розглянути справу у його відсутність.
Дослідивши наявні у справі письмові докази (копію постанови ВЕ 049945 від 10 лютого 2009 року; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, згідно якого автомобіль марки РУТА модель 19 реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_3; копію договору про співпрацю від 03.09.2008 року, довідку ВДВС від 08.09.2009 року за № 6900; копію заяви на ім'я начальника УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 11.09.2009 року; повідомлення УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 18.09.2009 року за №9/-178; копію заяви на ім'я начальника відділу ДАІ з ОАТ м. Миколаєва; повідомлення відділу ДАІ з ОАТ м. Миколаєва від 09.10.2009 року № 9/3-Г-180; копію заяви на ім'я начальника ВДАІ з ОАТ Баштанського району від 30.10.2009 року; повідомлення ВДАІ з ОАТ Баштанського району; заперечення УДАІ УМВС в Миколаївській області), суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав:
- в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10 лютого 2009 року відносно позивача було винесено постанову ВЕ 049945, згідно якої на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 гривень за порушення ним п. 15.9.г Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 121-2 ч. 2 КУпАП. Копію цієї постанови ним отримано лише після останнього звернення до ВДАІ з ОАТ Баштанського району, що передувало зверненню до суду.
- із змісту постанови слід, що 10.02.2009 року о 8.50 годин ОСОБА_1, керуючи автомобілем РУТА 19, реєстраційний номер НОМЕР_1, в режимі маршрутного таксі, в м. Миколаєві на пр. Жовтневому в районі пересічення з вул. Чигрина, під час посадки (висадки) пасажирів здійснив зупинку в зоні дії пішохідного переходу.
В своїх поясненнях позивач посилається на те, що дане правопорушення не мало місця при зазначених в постанові обставинах, тому, що в день, коли згідно постанови було вчинено дане правопорушення (10.02.2009 року), він не керував автомобілем РУТА 19 реєстраційний номер НОМЕР_1, при цьому зазначив, що керування цим автомобілем у вказаний день иогло здійснюватись водієм МПП «ТФТ», яке є користувачем даного автомобіля згідно укладеного в вересні місяці 2008 року договору про співпрацю. Крім того, вважає, що фіксація даного правопорушення за допомогою технічного приладу «Візир» не являється доказом, оскільки використання даного приладу є незаконним.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що постанова від 10.02.2008 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не є законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, оскільки в судовому засіданні не доведено, що саме позивач порушив правила дорожнього руху при зазначених в постанові обставинах, та не встановлено ніяких доказів факту вчинення позивачем даного порушення.
Наявна в матеріалах справи постанова про накладення адміністративного стягнення свідчить про те, що дане правопорушення було зафіксовано за допомогою приладу автоматичної фіксації порушень ПДР «Визир».
Відповідно до частини 1 статті 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники транспортних засобів).
Вищевказане свідчить про можливість застосування в якості доказу фото- і кінозйомки, відеозапису зафіксованими спеціальними технічними засобами, які працюють в автоматичному режимі. Однак відсутні підстави вважати, що фіксування даного правопорушення здійснювалося технічним засобом «Визир» в автоматичному режимі роботи.
Із змісту частини 2 статті 71 КАС України слід, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що копія цієї постанови позивачу у встановлені строки не направлялась. Дані про вручення її позивачу відсутні.
За вказаного вище суд вважає, що позивачем пропущено строк оскарження постанови до суду з поважних причин, що є підставою для розгляду справи по суті.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, як обґрунтовані та доведені в судовому засіданні.
Зазначене є підставою для скасування постанови і закриття провадження по справі на підставі ст. 293 ч.1 п.3 КУпАП.
На підставі викладеного відповідно до ст.ст. 251,258 КУпАП та керуючись ст. 70-73,86, 159-161,163,167 КАС України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову ВЕ 049945 від 10.02.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 121-2 ч. 2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн.
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст.. 121-2 ч.2 КУпАП - закрити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.