Справа № 2-а- 66/1402 /2010 р.
01 квітня 2010 року Баштанський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого по справі судді - Копейки Т.О.
при секретарі - Кирпічовій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Баштанка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. На підтвердження позовних вимог в заяві вказав, що постановою ВЕ 013250 від 04 грудня 2008 року по справі про адміністративне правопорушення на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за порушення ним п. 15.9.г Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 122 ч. 1 КУпАП. Про наявність даної постанови йому стало відомо лише в вересні місяці 2009 року, при зверненні до ВДАІ з ОАТ Баштанського району по питанню проходження державного технічного огляду. Копію цієї постанови ним отримано лише після останнього звернення до ВДАІ з ОАТ Баштанського району, а тому вважає, що ним пропущено строк звернення до суду з поважних причин. На думку позивача накладене на нього стягнення є необґрунтоване, незаконне, зазначивши, що дане адміністративне правопорушення він не вчиняв. В день, коли згідно постанови було вчинено дане правопорушення (04.12.2008 року), він не керував автомобілем РУТА 19 реєстраційний номер НОМЕР_1, при цьому зазначив щодо можливості керуванням цим автомобілем у вказаний день водієм МПП «ТФТ», яке є користувачем даного автомобіля згідно укладеного в вересні місяці 2008 року договору про співпрацю. Крім того, вважає, що фіксація даного правопорушення за допомогою технічного приладу «Візир» не являється доказом, оскільки використання даного приладу є незаконним. Враховуючи вищевикладене, просив суд винести рішення, яким поновити йому строк оскарження постанови та скасувати постанову ВЕ 013250 від 04 грудня 2008 року.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та вчасно.
Дослідивши наявні у справі письмові докази (копію постанови ВЕ 013250 від 04 грудня 2008 року, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, згідно якого автомобіль марки РУТА модель 19 реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_2; копію договору про співпрацю від 03.09.2008 року, довідку ВДВС від 08.09.2009 року за № 6900; копію заяви на ім'я начальника УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 11.09.2009 року; повідомлення УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 18.09.2009 року за №9/-178; копію заяви на ім'я начальника відділу ДАІ з ОАТ м. Миколаєва; повідомлення відділу ДАІ з ОАТ м. Миколаєва від 09.10.2009 року № 9/3-Г-180; копію заяви на ім'я начальника ВДАІ з ОАТ Баштанського району від 30.10.2009 року; повідомлення ВДАІ з ОАТ Баштанського району), суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав:
- в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 грудня 2008 року відносно позивача було винесено постанову ВЕ 013250, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 122 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за порушення ним п. 15.9.г Правил дорожнього руху
- із змісту постанови слідує, що 04.12.2008 року о 14.54 год., ОСОБА_1, керуючи автомобілем РУТА 19, реєстраційний номер НОМЕР_1, в м. Миколаєві по пр. Героїв Сталінграду здійснив зупинку, під час здійснення посадки (висадки) пасажирів в зоні дії пішохідного переходу.
В своїх поясненнях позивач посилається на те, що даного правопорушення не вчиняв, тому, що в день, коли згідно постанови було вчинено дане правопорушення (04.12.2008 року), не керував автомобілем РУТА 19 реєстраційний номер НОМЕР_1, при цьому зазначив що можливість керування цим автомобілем у вказаний день мали водії МПП «ТФТ», яке є користувачем даного автомобіля згідно укладеного в вересні місяці 2008 року договору про співпрацю. Крім того, вважає, що фіксація даного правопорушення за допомогою технічного приладу «Візир» не являється доказом, оскільки використання даного приладу є незаконним.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що постанова від 08.12.2008 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не є законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, оскільки в судовому засіданні не доведено, що позивачем мало місце порушення правил дорожнього руху при зазначених в постанові обставинах, та не встановлено ніяких доказів факту вчинення позивачем даного порушення.
Наявна в матеріалах справи постанова про накладення адміністративного стягнення свідчить про те, що дане правопорушення було зафіксовано за допомогою технічного приладу «Визир».
Відповідно до частини 1 статті 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники транспортних засобів).
Вищевказане свідчить про можливість застосування в якості доказу фото- і кінозйомки, відеозапису зафіксованими спеціальними технічними засобами, які працюють в автоматичному режимі. Докази, що фіксування даного правопорушення здійснювалося технічним засобом «Визир» в автоматичному режимі роботи відсутні.
Із змісту частини 2 статті 71 КАС України слід, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що копія цієї постанови позивачу у встановлені строки не направлялась. Дані про вручення її позивачу відсутні.
За вказаного вище суд вважає, що позивачем пропущено строк оскарження постанови до суду з поважних причин, що є підставою для розгляду справи по суті.
За таких обставин заявлені позовні вимоги суд вважає доведеними та такими що підлягають задоволенню. Зазначене є підставою для скасування постанови і закриття провадження по справі на підставі ст. 293 ч.1 п.3 КУпАП.
На підставі викладеного відповідно до ст.ст. 251,258 КУпАП та керуючись ст. 70-73,86, 159-161,163,167 КАС України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову ВЕ 013250 від 04.12.2008 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст.. 122 ч.1 КУпАП - закрити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.