копія
26 грудня 2019 року Справа № 160/11826/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними т зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення з 01.01.2018 року раніше призначеної позивачу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок з 01.01.2018 року та пиплату заборгованості по пенсії позивачу призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що йому призначена пенсія за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 83% грошового забезпечення. Однак, здійснюючи перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, відповідач розмір його пенсії зменшив з 83% на 70% від грошового забезпечення. ОСОБА_1 вважає дії відповідача при перерахунку пенсії та зменшені відсотку відповідного грошового забезпечення такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.
27.11.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
05.12.2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву разом з пенсійною справою, в якому просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що перерахунок пенсії проведено за діючою на час перерахунку редакцією ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з якою максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Дослідивши всі письмові докази, які містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є військовим пенсіонером 01.11.2005 року. Перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення. Вислуга років становить 31 роки.
У квітні 2018 року у зв'язку зі зміною грошового забезпечення військовослужбовців, на підставі Постанови КМУ №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і навчального складу та деяких інших осіб» (далі по тексту Постанови КМУ №704) та Постанови КМУ №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту Постанови КМУ №103) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснило нарахування і виплату пенсії з 01.01.2018 року основний розмір якої зменшено з 83% до 70% від суми грошового забезпечення.
На виконання Постанови № 103 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 за чинною на цю дату редакцією Закону № 2262, а саме, за умовами статті 13, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби.
На підставі довідки, яка надана Дніпропетровським обласним військовим комісісаріатом , проведено перерахунок пенсії з наступни видів грошового забезпечення: посадовий оклад 6 910,00 грн., окладу за військовим званням -1480,00 грн., 50% надбавки за вислугу років - 4 195,00 грн. Всього грошове забезпечення становить - 12 585,00 грн.
Розмір пенсійної виплати 70% став складати 8809,50 грн.
Згідно постанови КМУ 103 від 21.02.2018 року підвищення складає 5286,80грн., з них виплачується: з 01.01.2018 відповідно до пункту 2 Постанови № 103 підвищення виплачується в розмірі 50%, а саме: 2643,40грн., з 01.01.2019 відповідно до пункту 2 Постанови № 103 підвищення виплачується в розмірі 75%, а саме: 3965,10грн., з 01.01.2020 відповідно до пункту 2 Постанови № 103 підвищення виплачується в розмірі 100%, а саме: 5286,80грн.
Наведені обставини свідчать, що відповідачем при проведенні даного перерахунку було зменшено основний розмір пенсії позивача з 83% на 70% грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"(далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні"(далі - Закон №1166-VІІ), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких іншихосіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Таким чином, Законами № 3668-VІ та № 1166-VIІ, були внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, яким змінено відсоток грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії.
При цьому слід звернути увагу, що ні положеннями Закону України № 1166-VІІ, ні положеннями Закону № 2262-ХІІ не передбачено проведення після 01.04.2014 року перерахунку раніше призначених пенсій, виходячи з нового (зменшеного) відсотку відповідних сум грошового забезпечення.
Суд зазначає, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Норми, які визначають механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, встановлені ст. 63 Закону № 2262-ХІІ.
Тому, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку з 01.01.2018 року.
Внесені Законами №3668-VIта №1166-VIІ зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії.
Частиною 3 статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Отже, суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні відсоткового розміру пенсії не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №564/2288/16-а (№К/9901/23573/18).
Також суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІна підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Слід також зазначити, що згідно ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення № 5-рп/2002).
Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Також, у Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд зазначив, що утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Отже, виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
З зазначених норм випливає, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
При вказаних обставинах, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо зміни позивачу максимального розміру пенсії з 83% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17 (К/9901/849/17).
За змістом норм ст. 55 №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення щодо зменшення розміру пенсії з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Таким чином, рішення відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 83 % до 70 % грошового забезпечення не відповідає вимогам закону, отже є протиправним, а право позивача на отримання пенсії виходячи з грошового забезпечення 83% підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачеві з 01.01.2018 перерахунок раніше призначеної пенсії у відповідності з вимогами ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виходячи з основного її розміру 83% грошового забезпечення обрахованої відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб" в редакції закону, яка діяла на момент призначення пенсії позивачу, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Проте, у даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, адже у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов'язання подати звіт є правом, а не обов'язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору як позивач є учасником бойових дій. Тому, розподіл судових витрат в адміністративній справі не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги,26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними т зобов'язання вчинити певні дії. - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення з 01.01.2018 року раніше призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровсьі області здійснити перерахунок з 01.01.2018 року та виплату заборгованості по пенсії ОСОБА_1 призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Рішення не набрало законної сили станом на 26.12.2019 року
Помічник судді Лісна А.М.
Згідно з оригіналом
Помічник судді Лісна А.М.