Справа № 2а- 937/10/1270
Категорія 6.6.4
03 березня 2010 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі судового засідання: Горпенюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по сплаті податку з доходів фізичних осіб в сумі 61112,62 грн., -
05 лютого 2010 року позивач ДПІ в місті Сєвєродонецьку Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, в якому посилається на наступне. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 25.01.2006р. за реєстраційним №23830170000002227. З 08.12.2008 року СПД ОСОБА_1 не сплачується узгоджена сума податкового зобов'язання, а саме податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в сумі 61112,62 грн. Оскільки вказана сума до теперішнього часу не погашена. Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Позивач просить стягнути з відповідача податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в сумі 61112,62 грн. на користь місцевого бюджету м.Сєвєродонецька Луганської області.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не доповів.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином (аркуш справи 44). Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС стосовно визначення адміністративної справи.
Пункт 4 частини першої статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законом.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною другою статті 17 КАС, на які не поширюється компетенція адміністративних судів. Статтею19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України «Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету врегульовано статтею 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».
Згідно із пунктом 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок, надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування, надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 та 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»:
- податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону;
- податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду;
- я кщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу згідно із підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування згідно із пунктом 3.5 статті 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах.
Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку з доходів фізичних осіб відповідно підпункту 16.3.4 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.
Згідно із підпунктом 16.3.5 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Питання фінансової відповідальності за порушення норм Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» врегульовано у статті 20 цього Закону.
Згідно із підпунктом «а» пункту 20.2 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, фінансово відповідальними є податкові агенти.
Згідно із підпунктом «а» підпункту 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - є така особа - податковий агент.
У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним податком.
Згідно із пунктом 11 статті 10 Закону України 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, серед іншого, належить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені, а податкові органи відповідно до пункту 30 статті 2 Бюджетного кодексу України є органами, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 18.06.2008р. по 09.07.2008р. ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області була здійснена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.07.2005р. по 31.03.2008р., за результатами якої складено акт №1618/17-НОМЕР_5 від 28.07.2008 року про порушення відповідачем зокрема Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (аркуші справи 22-29).
На підставі акту планової виїзної перевірки №1618/17-НОМЕР_5 від 28.07.2008 року ДПІ в м.Сєвєродонецьку Луганської області прийняла податкове повідомлення - рішення №0001231702/3 від 28.01.2009р. про стягнення з СПД-фізичної особи ОСОБА_1 боргу з податку з доходів фізичних осіб в сумі 61112,62 грн., яке було отримано відповідачем під особистий підпис 07.02.2009р., не оскаржено ним та не скасовано у встановленому законом порядку (аркуш справи 20).
Позивачем вживалися встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ заходи щодо погашення СПД - фізичною особою ОСОБА_1 зазначеної заборгованості, надсилалися податкові вимоги: перша податкова вимога форми «Ф1» №1/860 від 04.11.2009 року (аркуш справи 30) та друга податкова вимога форми «Ф2» № 2/954 від 09.12.2009 року (аркуш справи 31), які були отримані відповідачем під особистий підпис 07.11.2009р. та 21.12.2009р., не оскаржені та не скасовані,однак, незважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідачем залишається несплачений (аркуші справи 30,31).
За даними Інспекції Держтехнагляду у м.Сєвєродонецьку від 20.03.2009р. №112 за ОСОБА_1 транспортних засобів та механізмів не зареєстровано (аркуш справи 34).
За даними ВРЕР м.Сєвєродонецька при УДАІ УМВС у Луганській області від 21.03.2009р. №8/11-64-224 за відповідачем зареєстровано чотири транспортних засоби: ИЖ 2717-90, д/н НОМЕР_4, 2004 року випуску; ГАЗ 31105, д/н НОМЕР_1, 2005 року випуску; FORD TRANSIT 100L ПЕ, д/н НОМЕР_2,1988 року випуску; ЗАЗ 110206, д/н НОМЕР_3, 1998 року випуску (аркуш справи 35).
За даними Комунального підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» Луганської області від 25.03.2009р. №01/341 за відповідачем не зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна (аркуш справи 36).
Враховуючи те, що активи платника податків відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, а також те, що відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 61112,62 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по сплаті податку з доходів фізичних осіб в сумі 61112,62 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_5) податковий борг по сплаті податку з доходів фізичних осіб в сумі 61112,62 грн. (шістдесят одна тисяча сто дванадцять гривень 62 коп.) в рахунок місцевого бюджету міста Сєвєродонецька на р/р 33218801700080, код 5011010200, одержувач УДК в м.Сєвєродонецьку, код одержувача 24046627, МФО 804013 .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Суддя Р.С. Твердохліб