Справа № 2а-54/10/1270
Категорія 6.19
Іменем України
24 лютого 2010 року місто Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі судового засідання: Горпенюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про визнання неправомірними дій, скасування постанов №062921 та №062919 від 13 серпня 2009 року про застосування фінансових санкцій, -
11 січня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов №062921 та №062919 від 13 серпня 2009 року про застосування фінансових санкцій . В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановами від 13.08.2009р. № 062921 та №062919 виконуючого обов'язки начальника ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Луганській області Костенко Л.І. позивача визнано винним в порушенні законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 ст.60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст.ст.39,48 вказаного закону. В обґрунтування прийнятих рішень відповідач зазначив про відсутність ліцензійних карток на автобус д/н НОМЕР_1 та автобус д/н НОМЕР_2, що не відповідає дійсності, оскільки ліцензійні картки були в наявності у водіїв та були надані інспекторові, що здійснював перевірку. Відповідно до п.20 постанови від 08.11.2006р. №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт встановленої форми. У відповідності до п.21 зазначеного порядку, акт складається в двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що проводили перевірку та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання, один примірник акту передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено таку перевірку, другий примірник залишається органу державного контролю. Але, під час проведення перевірки, за наслідками якої на позивача накладено стягнення постановами відповідача від 13.08.2009р. № 062921 та №062919, уповноважена особа суб'єкта господарювання присутня не була. Про прийняті рішення позивача своєчасно повідомлено не було, в постановах були відсутні роз'яснення щодо порядку їх оскарження. Тому позивач вважає, що під час виявлення порушень та накладення стягнень посадовими особами відповідача не було додержано вимог Конституції України та вимог чинного законодавства України щодо порядку здійснення перевірки. Просить визнати неправомірними дії Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області та скасувати постанови про застосування до нього фінансових санкцій № 062921 та №062919 від 13.08.2009р.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві. Зокрема, послався на те, що на час курортного сезону в 2009 році належні йому транспортні засоби використовувались в Автономній Республіці Крим з метою транспортних перевезень, де тимчасово мешкав і сам позивач. Постанови ТУ Головавтотрансінспекції у Луганській області від 13.08.2009р. № 062921 та №062919 про застосування фінансових санкцій були ним отримані тільки у вересні та листопаді 2009 року в управлінні відповідача. У зв'язку з тим, що вони направлялись відповідачем за місцем проживання позивача: АДРЕСА_1 років СРСР,22/77, а позивач фактично мешкав в АР Крим, то був позбавлений права на оскарження рішень відповідача та права бути присутнім при розгляді відносно нього справи про притягнення до відповідальності за порушення законодавства про транспорт. Просив визнати неправомірними дії відповідача та скасувати постанови про застосування фінансових санкцій.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті (далі-Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1190 від 08.09.2004 року, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (далі - Головавтотрансінспекція) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку України і йому підпорядковується.
Згідно з п.4 Положення Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування .
Головавтотрансінспекція має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Відповідно до ст.2 Закону України „Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. №2344-III з авданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є:
- визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;
- установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки;
- визначення системи державного контролю, прав, обов'язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.
Відповідно до сатті 39 Закону України „Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. №2344-III а втомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Відповідно до статті 48 Закону України „Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для водія (нанятого юридичною особою, що здійснює вантажні перевезення на договорних умовах) є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до ст.60 Закону України „Про автомобільний транспорт" посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту мають право розглядати справи про стягнення фінансових санкцій за порушення, викладені у цій статті.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», відповідно до пункту 15 якого, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут;
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»:
- з а результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт;
- акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання;
- один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю;
- виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Відповідно до пунктів 25, 26 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» с права про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення і у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання, про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідно до пункту 27 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі; за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Відповідно до пункту 29 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» к опія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 липня 2009 року в ході проведення рейдової перевірки на автошляху Сімферополь-Євпаторія, державними інспекторами територіального управління в АР Крим був перевірений транспортний засіб ХАЗ 3250.23 державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, що здійснював перевезення пасажирів під керуванням водія ОСОБА_3, що підтверджується актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №138344 від 16.07.2009р. (аркуш справи 14).
19 липня 2009 року в ході проведення рейдової перевірки на автошляху Сімферополь-Євпаторія, державними інспекторами територіального управління в АР Крим був перевірений транспортний засіб ХАЗ 3250.23 державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, що здійснював перевезення пасажирів під керуванням водія ОСОБА_4, що підтверджується актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №138436 від 19.07.2009р. (аркуш справи 13).
За результатами перевірок були виявлені порушення положень ст.39 Закону України „Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001р. №2344-III , а саме, 16.07.2009р. перевіркою встановлено факт надання послуг з перевезень пасажирів без наявності договору с замовником транспортних послуг, а 19.07.2009р. перевіркою встановлений факт надання послуг з перевезень пасажирів за відсутності ліцензійної картки.
Постановою Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області №062921 від 13.08.2009 року до ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн. відповідно до абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про автомобільний транспорт” - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст.ст.39,48 цього Закону, а саме через відсутність ліцензійної картки (аркуш справи 6).
Постановою Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області №062919 від 13.08.2009 року до ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн. відповідно до абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про автомобільний транспорт” - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст.ст.39,48 цього Закону, а саме через відсутність договору с замовником транспортних послуг (аркуш справи 7).
14.07.2009р. ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Луганській області направило на адресу позивача: АДРЕСА_2 запрошення №2352 про необхідність прибути на розгляд справи про порушення ОСОБА_1 законодавства України про автомобільний транспорт 30 липня 2009 року з 10-ї до 16-ї години за адресою: АДРЕСА_3, яке відповідно до копії поштового повідомлення повернулось на адресу відповідача з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (аркуш справи17,18).
17.08.2009р. та 31.08.3009р. на адресу позивача: АДРЕСА_2 років СРСР,22/77 ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Луганській області направило копії постанов №062919, №062921 від 13.08.2009р. про застосування фінансових санкцій, які були отримані першим 03.09.2009р. та 05.11.2009р. в управлінні відповідача (аркуші справи 19,20,21,22).
Оскільки відповідач не навів суду належних доказів, які б свідчили про належне повідомлення позивача, про розгляд справи щодо притягнення його до відповідальності за порушення вимог законодавства про транспорт та про винесення постанов №062919, №062921 від 13.08.2009р. про застосування до нього фінансових санкцій, чим позбавив позивача права бути присутнім при розгляді справи про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за порушення вимог законодавства про транспорт та права на оскарження вищезазначених рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають повному задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 112 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 71, 112, 159-163, 167 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про визнання неправомірними дій, скасування постанов №062921 та №062919 від 13 серпня 2009 року про застосування фінансових санкцій задовольнити в повному обсязі .
Визнати неправомірними дії Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області по винесенню постанов №062921 та №062919 від 13 серпня 2009 року про застосування фінансових санкцій до ОСОБА_1.
Постанови Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про застосування фінансових санкцій до ОСОБА_1 від 13 серпня 2009 року №062921 та №062919 скасувати.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р.С. Твердохліб