Справа № 2а- 28952/09/1270
Категорія 2.11.8
Іменем України
18 лютого 2010 року м.Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі: Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання неправомірними дій, визнання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001672340 від 20.07.2009 року недійсним, -
встановив:
25 грудня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання неправомірними дій, визнання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001672340 від 20.07.2009 року недійсним.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що згідно ст..11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. №509-ХІІ зі змінами та доповненнями, планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Право на проведення виїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. В направленні №234 від 10.07.2009 написано, що перевірка планова. Письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення проведення планової перевірки мені не надіслано. Також позивачу не надходило повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки. Судове рішення про призначення позапланової перевірки у відповідності з ч.6 ст.117 ЗУ „Про державну податкову службу” відсутнє. Також позивачем зазначено, що 13.03.2009 вже була проведена перевірка, за наслідками якої винесена постанова Жовтневого районного суду м. Луганська про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. 10.07.2009 на підставі направлення №234 знову була проведена перевірка. Однак перевіряє мий кіоск не працював з 24.02.2009. При проведенні перевірки були присутні ОСОБА_2, який саме в той час відвантажував швидкопсувний товар іншому підприємцю ОСОБА_3, та ОСОБА_4 яка у той час стажувалась у ОСОБА_3 як продавець. Остання перевіряла якість і кількість відібраного. Товар відвантажувався за ціною, яка за нього була сплачена при закупівлі, а іноді і нижче, що згідно зі ст.1 ЗУ „Про підприємництво”, а також ст.3 Господарського Кодексу не є підприємницькою діяльністю, оскільки мети отримання прибутку в її діях не було, хоч за товар і проводився розрахунок. Перевіряючи добре знали стан справ, тому що самі закрили КУРО, а в видачі нової до сплати санкцій відмовили, і нічого не питали по суті перевірки, лише запросили через тиждень приїхати щоб написати пояснення. Просив визнати дії Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську не правомірними, та визнати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001672340 від 20.07.2009 року недійсним. Вказати інспектору 2 рангу Лебеденко А.Ю. та інспектору 1 рангу Шемякіну О.І. на припинення переслідування.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав суду аналогічні позовній заяві пояснення.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову.
Суд заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судовчинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно п.4 ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» ограни державної податкової служби України здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Згідно ч.2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до ч.З ст.16 Закону України від 06.07.95р. №265/95-ВР планові або позапланові перевірки, осіб що використовують реєстратори розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавствам України.
Статтею 11-1 Закону України № 509 передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, суд приходить до висновку, що стаття 11-1 Закону № 509 хоча і містить частину 7 (позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду), однак не визначає підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що застосовують реєстратори розрахункових операцій.
Підстави та порядок проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, що використовують реєстратори розрахункових операцій визначаються Законом України №265/95-ВР та наказом ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків» від 27.05.08 № 355.
Крім того, Порядок допущення посадових осіб органів державної податкової служби до проведення перевірок врегульовано ст.112 Закон України №509-ХП.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 10.07.09 співробітниками ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську на підставі направлення від 10.07.09 за №234 та відповідно з планом перевірок на липень 2009 року, було здійснено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме кіоску, який розташований за адресою: м. Луганськ, м. Щастя, вул. Совєтская, в районі буд. №9, що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 (і.н.2209000106).
В ході проведення перевірки встановлено (зафіксовано на 3-й сторінці акту), а також зазначено у висновку перевірки (4-а сторінка акту) порушення позивачем п.13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місті проведення розрахунків сумі коштів, зазначеної у денному звіті РРО.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 0148/12/34/23/НОМЕР_1 від 10.07.09, з яким Позивач ознайомлений - 10.07.09.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську винесено рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) №00016723400 від 20.07.09, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до ст. 22 Закону України «Про РРО» - в п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлена невідповідність: (2505,05-5,80)х5=12496грн.25коп.
20.07.09 вищевказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було отримано особисто позивачем.
Відповідно до п. 13 ст. З Закону України «Про РРО» суб'єкти підприємницької діяльності при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Статтею 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Крім того, суд зазначає, що під час проведення перевірки продавцем - стажером ОСОБА_7 були надані пояснення, в яких чітко зазначено, що вона не володіє навичками роботи з касовим апаратом, у зв'язку з чим не проводить розрахунки через реєстратори розрахункових операцій.
Також, під час проведення перевірки продавцем - стажером ОСОБА_7 було особисто складено та підписано опис готівкових коштів на місці проведення розрахунків, відповідно до якого загальна сума складає 2505 грн. 05коп., проте згідно X - звіту сума продажу о 09 годині 59 хвилин складала 5 грн. 80 коп. У вказаному описі зазначено, що готівкових коштів, які належать, особисто їй, третій особі на місці проведення розрахунків немає.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що перевірка, здійснена фахівцями ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську є такою, що проведена у межах компетенції та повноважень органу ДПС, а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001672340 від 20.07.2009 є законним та обґрунтованим.
Позовні вимоги позивача щодо указання інспектору 2 рангу Лебеденко А.Ю. та інспектору 1 рангу Шемякіну О.І. на припинення переслідування задоволенню не підлягають з огляду на те, що зазначений спосіб захисту не передбачений КАС України.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 18 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 94, 112, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
В задоволенні адміністративного позову суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про визнання неправомірними дій, визнання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001672340 від 20.07.2009 року недійсним - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Повний текст постанови складений 23 лютого 2010 року.
Суддя Р.С. Твердохліб