Категорія 2.11.6
09 березня 2010 року Справа № 2а-28076/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - провідний юрисконсульт
Откидач О.В. (довіреність від 04.01.2008 № 14-02 д)
від відповідача - державний податковий інспектор юридичного відділу
Алейников О.В. (довіреність від 11.01.2010 № 5)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
державного підприємства «Свердловантрацит» в інтересах
відокремленого підрозділу «Шахта «Червоний партизан»
до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 16 листопада 2009 року
№ 0003161840/0, № 0003171840/0, № 0003181840/0,
25 листопада 2009 року державне підприємство «Свердловантрацит» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду в інтересах відокремленого підрозділу «Шахта «Червоний партизан» з позовом до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, в якому просить визнати нечинними повністю податкові повідомлення - рішення від 16 листопада 2009 року № 0003161840/0, № 0003171840/0, № 0003181840/0 про застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за не сплату узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів та плати за користування надрами для видобування корисних копалин протягом граничних строків.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Норми Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних документах, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.
Згідно розрахунку від 21 квітня 2009 року № 11216 за період - 1 квартал 2009 року, з граничним строком сплати 20 травня 2009 року у сумі 29682,60 грн., позивачем фактично сплачено платіжним дорученням від 19 травня 2009 року № 669, в якому чітко вказане призначення платежу - податок за воду за перший квартал 2009 року. Затримки розрахунку, на думку позивача, не має. Але у зв'язку з тим, що податковий органу згідно акта перевірки, зараховує суми 816,89 грн. на погашення основного платежу та 310,11 грн. на погашення пені у розрахунок від 29 січня 2009 року № 37590 за четвертий квартал 2008 року, то фактично виходить, що перший квартал 2009 року залишається непогашеним у сумі 1127,00 грн., потім податкова інспекція зараховує суму згідно повідомлення № 166662/24 у розмірі 1127,00 грн. за перший квартал 2009 року та накладає на підприємство штрафну санкцію у розмірі 563,50 грн., хоча фактично за перший квартал 2009 року підприємство здійснило своєчасний розрахунок в граничні строки сплати.
Платіжне доручення від 04 червня 2009 року № 770 також мало цільове призначення - уточнюючий розрахунок по надрам за перший квартал 2009 року, а податкова інспекція зараховує відповідну суму на погашення заборгованості за четвертий квартал 2008 року.
Платіжне доручення від 31 серпня 2009 року № 1287, цільове призначення платежу - податок на надра за перший квартал 2009 року, податкова інспекція зараховує відповідні суми на погашення заборгованості за четвертий квартал 2008 року.
На думку позивача, здійснюючи зарахування поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, податковий орган, діючи як суб'єкт владних повноважень, фактично обмежує суб'єкта господарювання у праві погашати поточні платежі, що призводить до виникнення нового податкового боргу та в подальшому, автоматично обумовить застосування до платника податків штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за несвоєчасну сплату вже цього податкового боргу.
Згідно акта перевірки від 10 листопада 2009 року № 1151-15-20-26350009 суми майже всіх платежів були розподілені на погашення пені та на погашення податкового зобов'язання, однак повідомлення щодо розподілу відповідних сум позивачу не надходило, що також є порушенням норм Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Зазначена норма, на думку позивача, не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючий орган, чи то платник податків. Зазначена норма, на думку позивача, взагалі не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме податкового органу змінювати податкові зобов'язання в рахунок яких платник податків спрямував ці кошти. Не передбачене таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.
У державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області згідно з діючим законодавством відсутні повноваження змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків у платіжному дорученні, а тому державне підприємство «Свердловантрацит» вважає податкові повідомлення - рішення від 16 листопада 2009 року № 0003161840/0, № 0003171840/0, № 0003181840/0 про застосування штрафних санкцій незаконними та просить визнати їх нечинними.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 21 грудня 2009 року № 21314/10 (арк. справи 44-46). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач послався на таке.
Згідно акта перевірки своєчасності внесення до бюджету сум збору за спеціальне використання водних ресурсів від 10 листопада 2009 року № 1151-15-20-26350009 та акта перевірки своєчасності внесення до бюджету сум збору за користування надрами для видобування корисних копалин від 10 листопада 2009 року № 1152-15-20-26350009 були встановлені порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання, та, керуючись підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», були винесені податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року про застосування штрафних санкцій по збору за спеціальне використання водних ресурсів № 0003161840/0 на суму 4754,08 грн., № 0003171840/0 на суму 563,50 грн., та по збору за користування надрами для видобутку вугілля кам'яного № 0003181840/0 на суму 873268,60 грн. Платник податків не погоджується із даними податковими повідомленнями-рішеннями у зв'язку з тим, що державна податкова інспекція проводила зарахування сплачених сум на погашення поточних податкових зобов'язань в рахунок погашення податкового боргу та пені відповідно до діючого законодавства.
Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Позивачем було проігноровано вищезазначені норми Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно платіжних доручень сплачувались саме поточні податкові зобов'язання за наявності в той же самий час несплачених сум податкового боргу.
Суми, що надходили на сплату збору за користування водними ресурсами та по збору за користування надрами зараховувались відповідно до діючого законодавства в рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 листопада 2009 року відповідачем проведено перевірку своєчасності внесення до бюджету сум податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 квартал та 1 півріччя 2009 року по відокремленому підрозділу «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит», за результатами якої складено акт № 1151-15-20-26350009 (арк. справи 14-16).
Перевіркою встановлена затримка сплати узгодженого зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів від 30 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 23770,41 грн., більш ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 1127,00 грн., що також підтверджується розрахунком фінансових санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по платі за спецводокористування за 1 квартал та 1 півріччя 2009 року (арк. справи 17).
Згідно платіжного доручення від 19 травня 2009 року № 669 позивач сплатив 29682,60 грн. в рахунок сплати податку на воду за перший квартал 2009 року, але згідно розрахунку фінансових санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по платі за спецводокористування за 1 квартал та 1 півріччя 2009 року зазначені суми були зараховані податковою на погашення основного платежу в сумі 816,89 грн. та на погашення пені в сумі 310,11 грн. за податковим розрахунком від 29 січня 2009 року № 37590 за четвертий квартал 2008 року, і на погашення основного платежу в сумі 28555,60 грн. за податковим розрахунком від 21 квітня 2009 року № 11216.
Зарахування сплаченої згідно платіжного доручення від 19 травня 2009 року № 669 суми 29682,60 в рахунок погашення основного платежу в сумі 816,89 грн. та на погашення пені в сумі 310,11 грн. за податковим розрахунком від 29 січня 2009 року № 37590 відображено в акті від 30 червня 2008 року № 687-15-20-26350009 про результати невиїзної перевірки своєчасності внесення до бюджету сум збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 місяців 2008 року та 2008 рік по відокремленому підрозділу «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит», на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2009 року № 0001671840/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 3483,92 грн. (арк. справи 65-66, 67).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року у справі № 2а-24442/09/1270 у задоволенні адміністративного позову про визнання нечинним, серед іншого, податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2009 року № 0001671840/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 3483,92 грн. державному підприємству «Свердловантрацит» відмовлено за необґрунтованістю (арк. справи 68). В ході судового розгляду справи судом встановлено, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року у справі № 2а-24442/09/1270 сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалась і набрала законної сили.
З огляду на вимоги частини 1 статті 72 КАС України, при розгляді даної справи судом не можуть ревізуватися обставини щодо правомірності/неправомірності зарахування державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області сплаченої згідно платіжного доручення від 19 травня 2009 року № 669 суми 29682,60 в рахунок погашення основного платежу в сумі 816,89 грн. та на погашення пені в сумі 310,11 грн. за податковим розрахунком по збору за спеціальне використання водних ресурсів від 29 січня 2009 року № 37590, а не за призначенням платежу платіжного доручення на погашення податкового зобов'язання в сумі 29682,60 грн. за податковим розрахунком по збору за спеціальне використання водних ресурсів від 21 квітня 2009 року № 11216.
Враховуючи, що в результаті зазначених дій відповідача, залишились несплаченим податкові зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за податковим розрахунком від 21 квітня 2009 року № 11216 у розмірі 1127,00 грн., відповідач платіжним дорученням від 30 вересня 2009 року № 19 на підставі статті 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в рамках здійснення заходів щодо погашення податкового боргу шляхом продажу активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, спрямував 24897,41 грн. на погашення податкового боргу по відокремленому підрозділу «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит» за спеціальне водокористування (арк. справи 27), з яких 1127,00 грн. - зараховані на погашення податкових зобов'язань за спеціальне використання водних ресурсів згідно податкового розрахунку від 21 квітня 2009 року № 11216, а 23770,41 грн. - зараховані на погашення податкових зобов'язань за спеціальне використання водних ресурсів згідно податкового розрахунку від 20 липня 2009 року № 17547 (арк. справи 17).
Затримка сплати узгодженого зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за податковим розрахунком від 21 квітня 2009 року № 11216 у розмірі 1127,00 грн. склала 133 дні, а за податковим розрахунком від 20 липня 2009 року № 17547 - 42 дні.
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Розмір застосованих штрафних санкцій за порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів відповідає вимогам підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року про застосування штрафних санкцій по збору за спеціальне використання водних ресурсів № 0003161840/0 в сумі 4754,08 грн. (арк. справи 22) та № 0003171840/0 в сумі 563,50 грн. (арк. справи 23) є такими, що відповідають чинному законодавству, і у задоволенні позову в частині визнання зазначених податкових повідомлень-рішень нечинними позивачу слід відмовити.
У задоволені позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року № 0003181840/0 про застосування штрафних санкцій по збору за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 873268,60 грн. суд відмовляє з таких підстав.
10 листопада 2009 року відповідачем проведено перевірку своєчасності внесення до бюджету сум податкового зобов'язання по платі за користування надрами загальнодержавного значення за 4 квартал 2008 року та 1 квартал 2009 року по відокремленому підрозділу «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит», за результатами якої складено акт № 1152-15-20-26350009 (арк. справи 18-20).
Перевіркою встановлена затримка сплати узгодженого зобов'язання по платі за користування надрами при видобутку корисних копалин більш ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 1746537,13 грн., що також підтверджується розрахунком штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по платі за користування надрами загальнодержавного значення за 4 квартал 2008 року та 1 квартал 2009 року (арк. справи 21).
На підставі акта перевірки своєчасності внесення до бюджету сум податкового зобов'язання по платі за користування надрами при видобутку корисних копалин від 10 листопада 2009 року № 1152-15-20-26350009 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року про застосування штрафних санкцій № 0003181840/0 в сумі 873268,60 грн. (арк. справи 24).
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що сплачені позивачем за платіжними дорученнями суми на погашення податкових зобов'язань по платі за користування надрами загальнодержавного значення за 4 квартал 2008 року та 1 квартал 2009 року розподілялись відповідачем на погашення податкового боргу у порядку календарної черговості погашення податкового боргу та пені, про що позивача повідомлялось податковими повідомленнями (арк. справи 71-76).
Відповідно до статті 14 Закону України від 0 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку. Чинним законодавством встановлений адміністративний та судовий порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної податкової служби та їх посадових осіб.
Позивач податкові повідомлення про розподіл сплачених сум на погашення податкового боргу та пені отримував, у судовому порядку дії державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо зміни призначення платежу платіжних доручень та податкові повідомлення про розподіл сплачених сум на погашення податкового боргу та пені не оскаржував. Без визнання у судовому порядку дій протиправними та скасування податкових повідомлень про розподіл сплачених сум податків на погашення податкового боргу та пені, суд вважає неможливим визнавати протиправним та скасовувати податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року № 0003181840/0 про застосування штрафних санкцій по платі за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 873268,60 грн.
Доводи державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо правомірності дій відповідача по зарахуванню сплачених сум у порядку календарної черговості погашення податкового боргу і їх відповідністю вимогам пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки зазначеною нормою взагалі не визначено коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
Проте, як вже зазначено судом вище, без оскарження у судовому порядку дій державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо зміни призначення платежу та податкових повідомлень про розподіл сплачених сум на погашення податкового боргу та пені, у справі про визнання нечинним податкового-повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій суд не може надавати оцінку цим обставинам.
Також, суд вважає за необхідне зазначити щодо неправильності обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.
Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).
Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.
Предметом оскарження у даній справі є правовий акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а тому він не може бути визнаний нечинним.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 09 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 15 березня 2010 року.
Суддя Т.І. Чернявська