Справа № 2а-27204/09/1270 Категорія 2.19
02 лютого 2010 року м. Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Твердохліб Р.С.,
при секретарі: Горпенюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства ?блтепло” до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська №1058 від 09.10.2009 року про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків,-.
встановив:
29 жовтня 2009 року Комунальне підприємство ?блтепло” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків №1058 від 09.10.2009 року у вигляді штрафу в розмірі 54650,16 грн. та пені в розмірі 4023,67 грн. за період з 20.03.2008 року по 30.09.2009 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.10.2009 року відповідачем було винесено рішення №1058 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за за несплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків №1058 від 09.10.2009 року у вигляді штрафу в розмірі 54650,16 грн. та пені в розмірі 4023,67 грн. за період з 20.03.2008 року по 30.09.2009 року. Частиною 4 ст.106 Закону України ?ро загальнообов'язкове пенсійне страхування” встановлено, що рішення органу Пенсійного фонду України про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених ч.ч. 9,10 цієї статті є виконавчими документами, а тому воно повинно відповідати вимогам ст..19 Закону України ?ро виконавче провадження”, якою передбачено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, дата набрання чинності рішенням та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Зазначена форма при винесенні рішення не була додержана, в наслідок чого воно не є чинним, та не може бути прийняте як законна підстава для стягнення штрафу та пені.
В ході розгляду справи позивач розширив позовні вимоги та вказав на те, що спірна сума фінансових санкцій і пені є адміністративно-господарськими санкціями, та враховуючи положення ст.250 ГК України, Управління Пенсійного фонду України могло застосувати до відповідача штрафні санкції протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення норми закону. Таким чином, на думку позивача, рішення було прийнято з пропуском терміну, встановленого законом. Просив визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська №1058 від 09.10.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків у вигляді штрафу в сумі 54650,67 грн. та пені в сумі 4023,67 грн. за період з 20.03.2008 року по 30.09.2009 року.
В судовому засіданні представник позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення щодо суті позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові заперечення проти адміністративного позову, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що Комунальне підприємство ?блтепло” зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська як платник страхових внесків (а.с.34).
09 жовтня 2009 року, на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська було винесено рішення №1058 від 09.10.2009 року про застосування до КП ?блтепло” фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків у вигляді штрафу в сумі 54650,67 грн. та пені в сумі 4023,67 грн. за період з 20.03.2008 року по 30.09.2009 року (а.с.11).
Згідно з п.6 ст.20 Закону України від 9.07.2003 р. №1058-IV ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхувальники повинні сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Відповідно до п.п.9.3.2 ?нструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та зареєстрованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та (або) не сплачені страхувальниками в строки вважаються простроченою заборгованістю по сплаті страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з п.2 ч.9. ст.106 Закону України від 9.07.2003 р. №1058-IV ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду України накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
- 10 відсотків своєчасно несплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати до 30 календарних днів включно;
- 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати до 90 календарних днів включно;
- 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати до 90 календарних днів включно;
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.9.3.2.Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663), розрахунок фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунку КП ?блтепло”, яка формується за даними звітів платника, розрахованих самостійно.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дані картки особового рахунку є підставою для застосування фінансової санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків та нарахування пені.
Згідно з п.п.6 п.2 ст.17 Закону України від 9.07.2003 р. №1058-IV ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду в установлені строки та в повному обсязі. Відповідно до п.12 ст.20 зазначеного Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Посилання позивача на те, що ч. 4 ст.106 Закону України ?ро загальнообов'язкове пенсійне страхування” встановлено, що рішення органу Пенсійного фонду України про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених ч.ч. 9,10 цієї статті є виконавчими документами, а тому воно повинно відповідати вимогам ст.19 Закону України ?ро виконавче провадження”, якою передбачено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, дата набрання чинності рішенням та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Зазначена форма при винесенні рішення не була додержана, в наслідок чого воно не є чинним, та не може бути прийняте як законна підстава для стягнення штрафу та пені суд не бере до уваги, виходячи з наступного.
Форма рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України, встановлена додатком 14 до інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663.
У зазначеній формі вказано, що дата набрання чинності рішенням заповнюється при направленні рішення до органу державної виконавчої служби. Таким чином суд вважає, що позивач невірно зазначає правовідносини, які мають місце у випадку нарахування фінансових санкцій та направленні рішення до підприємства, як платника страхових внесків, та правовідносини між управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська (як стягувача) та державною виконавчою службою з приводу примусового стягнення заборгованості при умові направлення рішення на виконання, як виконавчого документа.
Доводи позивача щодо не зазначення у рішенні строку пред'явлення документа до виконання спростовуються самим рішенням №1058 від 09.10.2009 року, в якому зазначено, що у разі несплати суми штрафу в установлений строк (10-денний строк з дня одержання рішення), рішення передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дня набрання ним чинності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська була додержана форма при винесенні рішення №1058 від 09.10.2009 року, яка передбачена чинним законодавством.
Суд також не бере до уваги доводи позивача щодо застосування спірних правовідносин положень ст.250 Господарського кодексу України з огляду на таке.
Відповідно до ст.1 Господарського кодексу України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, норми Господарського кодексу України регулюють інші правовідносини та не вірно трактуються позивачем. Суд вважає, що рішення від 09.10.2009 року №1058 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за за несплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків №1058 від 09.10.2009 року у вигляді штрафу в розмірі 54650,16 грн. та пені в розмірі 4023,67 грн. за період з 20.03.2008 року по 30.09.2009 року винесено не за порушення правил здійснення господарської діяльності відповідача, а за невиконання обов'язку, щодо своєчасної сплати обов'язкових платежів.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058.
Суд зазначає, що загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності щодо виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків та відповідальності суб'єктів системи пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також невиконання або неналежного виконання покладених на них обов'язків.
У розумінні ч.1 ст.5 Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообовёязкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку щодо неможливості застосування до спірних правовідносин вимог Господарського кодексу України, а відтак про безпідставність вимог позивача про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків №1058 від 09.10.2009 року у зв'язку з закінченням передбачених ст.250 Господарського кодексу України строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства ?блтепло” до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (нсвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків №1058 від 09.10.2009 року - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 07 лютого 2010 року.
Суддя