Справа № 2а-26353/09/1270
Категорія 2.19.8
16 лютого 2010 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі судового засідання: Горпенюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області про визнання протиправним та нечинним Рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків №402 від 26 травня 2009 року, -
05 жовтня 2009 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області в обґрунтування якого зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» здійснює свою діяльність у відповідності зі статутом ТОВ «ЛЕО». Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» в особі Краснодонської філії є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст.14 Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІV, п.п.2.1.1 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1. Так, 28.05.2009 року Краснодонською філією ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» від відповідача УПФУ в м.Краснодоні Луганської області Рішення № 402 від 26.05.2009 р. про застосування до нього фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків. Позивач вважає, що Рішення УПФУ в м. Краснодоні Луганської області про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу та нарахування пені за несвоєчасну плату страхувальниками страхових внесків від 26.05.2009 р. № 402 не відповідає вимогам чинного законодавства, підлягає визнанню протиправним та нечинним з наступних підстав. Пунктом 6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, базовим звітним періодом є календарний місяць. В порушення зазначеного пункту Закону в Рішенні відповідача №402 від 26.05.2009р. не визначено базовий період, за який нараховані штраф та пеня, що позбавляє позивача можливості визначити період та ставку нарахованих штрафних санкцій. Відповідно до пункту 9.2 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІV та пункту 9.3.2 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1, пеня нараховується на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та на суми своєчасно не сплачених фінансових санкцій. В даному випадку, як зазначає позивач, станом на 01 жовтня 2007 року несвоєчасно сплачених страхових внесків не було, що підтверджується актом звірки між Краснодонською філією ТОВ «ЛЕО» та УПФУ в м.Краснодоні Луганської області від 23.10.2007р. На протязі 2006-2007 років страхові внески нараховувались та сплачувались своєчасно, донарахування страхових внесків позивач або органи ПФУ не робили, штрафні (фінансові) санкції також не нараховувались Тому вважає, що нарахування штрафу та пені в оскаржуваному Рішенні відповідачем здійснено необґрунтовано при відсутності у позивача будь-якої заборгованості. Також позивач зазначив, пунктом 3 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІV та пунктом 8.2 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1, встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не нарахованих та/або не сплачених страхувальниками, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені а застосуванням штрафних санкцій, органи пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Так, за період з 01.01.2006 року по теперішній час позивач не отримав від відповідача жодної вимоги про сплату недоїмки, що свідчить про відсутність у позивача будь-якої заборгованості зі сплати страхових внесків. Таким чином, вважає, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування штрафу та пені. У травні 2009 року УПФУ в м.Краснодоні Луганської області нарахував позивачу штраф та пеню на суми боргу, які, на його думку, утворилися за період з 20.01.2006р. по 29.05.2007р.,тобто майже три роки тому. Таким чином, на думку позивача, відповідач порушив строки нарахування штрафу та пені,передбачені п.п.9.3.2 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», яким передбачено, що розрахунок штрафу здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника та п.10.1 Інструкції, яким визначено перелік документів, які є підставою для нарахування пені, а саме - розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вимога про донараховані суми страхових внесків за актами перевірок та узгоджене рішення про застосування фінансових санкцій, або рішення суду. Відповідач не має перелічених документів, які були б підставою для нарахування позивачу фінансових санкцій та пені, у картці особового рахунку платника заборгованість також не відображена, інакше відповідач мав нараховувати штраф та пеню після закінчення кожного місяця, починаючи з січня 2006 року. Позивач просив визнати протиправним та нечинним Рішення УПФУ в м.Краснодоні Луганської області про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків №402 від 26 травня 2009 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив визнати протиправним та нечинним Рішення відповідача від 26.05.2009 № 402 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Представник відповідача у судове засіданні не з'явився, про дату й час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не доповів. Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справи за участю управлінь Пенсійного фонду України є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV, що набрав чинності з 01.01.2004 року.
У судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» в особі Краснодонської філії є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058 - ІV та п.п. 2.1.1 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1.
28.05.2009 року Краснодонською філією ТОВ ?уганське енергетичне об'єднання” від відповідача УПФУ в м.Краснодоні Луганської області було отримано Рішення № 402 від 26.05.2009 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 13876,85грн. та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків в сумі 678,56грн. (аркуш справи 7).
Відповідно п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному позивачем Рішенні не визначено базовий період, за який нараховані фінансові санкції та пеня, а також,не зазначено, за який період та за якою ставкою нараховані штрафні санкції.
Згідно п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV , за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 9.3.2 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1 визначено, що рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:
1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки. Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки. Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки. Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Відповідно до пункту 9.2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV та пункту 10.1 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1, пеня нараховується на суми простроченої заборгованості У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно. Документами, які є підставою для нарахування пені, є: документи, що підтверджують суму страхових внесків, фінансових санкцій та строк їх сплати, - Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з позитивною сумою; вимога про донараховані суми страхових внесків за актами перевірок та узгоджене рішення про застосовані фінансові санкції (штрафи); рішення суду; документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за страховими внесками та боргу за фінансовими санкціями, -виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; договорів про розстрочення (відстрочення) страхових внесків; Розрахунок суми страхових внесків з від'ємною сумою; рішення про виключення з Державного реєстру підприємств та організацій України; свідоцтво про смерть фізичної особи. Відповідач не має перелічених вище документів, які б були підставою для нарахування позивачу фінансових санкцій та пені. У картці особового рахунку платника заборгованість також не відображена.
Станом на 01 жовтня 2007 року несвоєчасно сплачених позивачем страхових внесків не було, це підтверджується актом звірення взаємних розрахунків, складеним між Краснодонською філією ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» та спеціалістами УПФУ в м.Краснодоні Луганської області від 23.10.2007р. (аркуш справи 8). На протязі 2006-2007 років страхові внески позивачем нараховувались та сплачувались своєчасно, донарахування страхових внесків позивач або органи ПФУ в цей період не робили, штрафні фінансові санкції також не нараховувались.
Відповідно до п.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV та п.8.2 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1 передбачено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі-недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Органи пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.
За період з 01.01.2006 р. по теперішній час позивач не отримав від відповідача жодної вимоги про сплату недоїмки.
Відповідач у травні 2009 року нарахував позивачу за період з 20.01.2006р. по 29.05.2007р. фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 13876,85грн. та пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків у розмірі 678,56грн. (аркуш справи 7).
Відповідно до п.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV, п.п.9.5, 10.5 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1, перший примірник рішення про застосування штрафів та нарахування пені протягом трьох робочих днів із дня його винесення, вручається страхувальнику.
Таким чином, нарахування штрафу та пені, зазначені в оскаржуваному позивачем Рішенні №402 від 26.05.2009р., відповідач здійснив цілком необґрунтовано при відсутності у позивача будь-якої заборгованості.
З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в м.Краснодоні Луганської області неправомірно застосувало до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськеенергетичнеоб'єднання» фінансові санкції та нарахувало пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України, а саме, штрафу в розмірі 13876,85 грн . та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків у розмірі 678,56 грн.
Питання по судових витратах вирішується наступним чином, відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058 - ІV, п.п. 9.2, 9.3.2, 9.5, 10.1, 10.5 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1, ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області про визнання протиправним та нечинним Рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків №402 від 26 травня 2009 року - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та нечинним Рішення управління Пенсійного фонду України в місті Краснодон Луганської області № 402 від 26 травня 2009 року про застосування до Краснодонської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 13876,85 грн. та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в сумі 678,56 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»” судові витрати в розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Суддя Р.С. Твердохліб