Справа № 2а-26116/09/1270
Категорія 2.23
Іменем України
04 березня 2010 року м.Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі: Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області Малимона Юрія Дмитровича, працівників СДСБЕЗ Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області Полонського В'ячеслава Олексійовича та Купоросова Олексія Юрійовича, про визнання дій неправомірними,
встановив:
23 вересня 2009 року, позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом в якому просив визнати неправомірними дії заступника начальника міліції Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області Малимона Юрія Дмитрійовича по призначенню «позачергової» перевірки 23.09.2008 року згідно направлення №146/08 від 23.09.2008 та визнати незаконними дії працівників СДСБЕЗ Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області Полонського Вячеслава Олексійовича та Купоросова Олексія Юрійовича по проведенню «позачергової» перевірки 23 вересня 2008 року фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в павільйоні по АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, суду пояснив, що торгівельний павільйон, розташований за адресою м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська 16, належить їй на праві приватної власності, в якому знаходяться копії передбачених законом дозвільних документів, документів щодо якості та кількості реалізуемого товару. 23.09.2008 працівниками сектору державної служби боротьби з економічними злочинами Сєвєродонецького міського відділу УМВС України в Луганській області Полонським В.О. і Купоросовим О.Ю., на підставі направлення №146/08 від 23.09.2008, підписаного заступником начальника Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області Малимоном Ю.Д. проводилась позачергова перевірка магазину ?юкс” по дотриманню діючого законодавства. За наслідками перевірки вона, як приватний підприємець, та наймані працівники, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувались. Про проведення перевірки не попереджалась, з'явилась до торгівельного павільйону, коли дізналась телефоном про перевірку. Дії працівників міліції щодо призначення та проведення перевірки вважає протиправними, просила задовольнити позовні вимоги.
Представник 1-го відповідача позов не визнав надав пояснення, тотожні, викладеним в запереченні. Стверджував, що підставою для проведення перевірки була вимога прокурора. Направлення на проведення перевірки №146/08 від 23.09.2008 року було видано на вимогу прокуратури для виділення співробітників ВСДБЕЗ на супровід для проведення перевірки. Тобто перший відповідач не призначав перевірку, а виконував вимогу прокуратури, а направлення на проведення перевірки №146/08 від 23.09.2008 року, це документ для службового користування.
Відповідач Купоросов О.Ю. в судовому засіданні позов не визнав, додатково до наданих письмових пояснень (а.с.44) пояснив, що фактично перевірка не проводилась. Повідомленням про правопорушення, яке зазначене в якості підстави проведення перевірки слід вважати вимогу прокуратури про виділення співробітника міліції для супроводження. Доступу покупців до магазину він не перешкоджав. Коли вони прибули до магазину, ОСОБА_1 в магазині не було, пізніше її викликали співробітники магазину по телефону. ОСОБА_1 спілкувалась з представником прокуратури, суті розмови він не пам'ятає. ОСОБА_1 до проведення перевірки їх не допустила, тому відповідач стверджував, що відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідач Полонський В.О. в судовому засіданні позов не визнав, надав аналогічні пояснення. Просив залишити позов без задоволення. В подальшому, в судові засідання не з'являвся, про час слухання справи був повідомлений належним чином, направив в судове засідання в якості представника Стельмаха М.В., який підтримав письмові пояснення Полонського В.О., які маються в матеріалах справи (а.с.43).
З пояснень свідка ОСОБА_8, вбачається, що раніше остання працювала у позивачки в якості продавця та адміністратора. У вересні 2008 року, за проханням ОСОБА_9, вона під'їхала до магазину. З машини вона побачила, жінку, чоловіка та двох молодих хлопців. Коли покупці підходили до магазину, їм щось казали і вони уходили. Потім до магазину приїхала ОСОБА_1 особи які прийшли до магазину не представлялись, пізніше їй стало відомо, що жінка працювала в прокуратурі, чоловік був інспектором з охорони праці, а молоді хлопці - співробітники міліції. Спочатку на питання ОСОБА_1 представник прокуратури сказала, що ці хлопці є покупцями, потім вони надали ОСОБА_1 якусь бумагу, як потім вона дізналась - направлення на перевірку. Вона не бачила, чи показували вони службові посвідчення.
Свідок ОСОБА_10, яка працює продавцем за трудовим договором у приватного підприємця ОСОБА_2, у торгівельному павільйоні за адресою АДРЕСА_1, підтвердила, що у вересні 2008 року вони працювали з ОСОБА_12 До магазину зайшли жінка, чоловік та два молодих хлопця. Особи, які зайшли до магазину не представились, документи не показували. Жінка сказала, щоб вони закрили магазин. Перевіряючі стояли на дверях і не пускали покупців до магазину. Вони сказали, що прийшли на перевірку та попросили зателефонувати ОСОБА_1 Особисто вона ОСОБА_1 не телефонувала, оскільки вона у неї не працює. Перевіряючі перешкоджали доступу покупців до магазину. Викликати її роботодавця ОСОБА_2 вони не просили.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що працювала у позивачки в якості продавця на підставі трудового договору, зареєстрованого у встановленому порядку. У вересні 2008 року, більш точну дату та час вона не пам'ятає, до павільйону зайшла жінка, чоловік та два молодих хлопця. Коли вказані особи зайшли до магазину, вони не представились, документи не показували. Пізніше їй стало відомо, що вказані особи приходили для проведення перевірки. Перевіряючи підходили до куточка споживача, та знайомились з інформацією, яка там була розміщена. Жінка поцікавилася у неї, де ОСОБА_1, коли вона дізналася, що останньої на місці немає, попросила викликати її по телефону. Виходити з магазину їй не дозволили, тому вона пішла в підсобне приміщення та зателефонувала ОСОБА_1 Перевіряючи не пускали покупців до магазину. Магазин на два господаря, до товару іншого підприємця покупців теж не допускали. Покупців почали пускати тільки після приїзду ОСОБА_1, оскільки вона зробила відносно цього зауваження. Вона не чула про що розмовляли перевіряючі з ОСОБА_1, бо після її приїзду до магазину почали пускати покупців і вона стала відпускати товар.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пунктом 1 ст. 3 КАС України встановлено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із ст. 1 закону України „Про міліцію”, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Повноваження відповідачів визначені п. 24 ст. 11 Закону „Про міліцію” та п.5 Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 510 від 05.07.1993 року, зі змісту яких вбачається, що перевірка зазначеним органом проводиться за фактами порушення законодавства.
Згідно з Положенням, Сєвєродонецький міський відділ внутрішніх справ України в Луганській області є територіальним органом Міністерства внутрішніх справ і йому підпорядковується (а.с.37-40).
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про міліцію” правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Предметом даного спору є правомірність дій відповідачів, як керівного складу органу внутрішніх справ, так і безпосередніх виконавців, при призначенні та проведені перевірки 23.09.2008 року, підприємницької діяльності позивача.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що наявний між сторонами спір, щодо правомірності дій працівників органів внутрішніх справ при призначені перевірки та її проведення носить публічно-правовий характер, він пов'язаний зі здійсненням суб'єктами владних повноважень саме владних управлінських функцій, до змісту яких відноситься діяльність уповноважених суб'єктів, що спрямована на виконання законодавства, спір має встановлені нормами КАС України ознаки адміністративного і відповідно повинен вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
В судовому засіданні встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивач, ОСОБА_1, зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця (а.с. 12), на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради від 15.06.2005 №984, в приватній власності ОСОБА_1 має торговий павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 22.06.2005 №1033, підприємцю ОСОБА_1 дозволена торгівля в павільйоні за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).
Відповідно до ліцензії серії АВ №НОМЕР_2 від 25.06.2008, ОСОБА_1 має право на торгівлю алкогольними напоями (а.с.14), та відповідно до ліцензії серії АВ №885473 від 25.06.2008, має право на торгівлю тютюновими виробами (а.с. 15).
Судом встановлено, що 23.09.2008 року, заступником начальника Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області, було видано направлення № 146\08 на позачергову перевірку магазину ?юкс” на підставі абз.2 п.24 ст.11 Закону України ?ро міліцію”, відповідно до якого, старшому о/у СДСБЕЗ Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області капітану міліції Полонському В.О., о/у СДСБЕЗ Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області старшому лейтенанту міліції Купоросову О.Ю. необхідно провести з 23.09.2008 позачергову перевірку магазину ?юкс” за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул.Заводська, тривалістю 10 робочих днів з питань дотримання діючого законодавства України( далі направлення № 146/08 а.с.9).
В якості підстави проведення вказаної перевірки зазначено повідомлення про правопорушення.
Відповідно до направлення № 146/08, метою є перевірка трудових відносин, дотримання ліцензійних умов, дозволи та узгодження з виконавчим комітетом м. Сєвєродонецька, податкові документи, реєстраційні документи, погоджувальні документи МНС, СЕС, сертифікати відповідності, якості, інша документація, пов'язана із здійсненням підприємницької діяльності, ЗУ ?ро авторські і суміжні права”.
Повноваження відповідачів визначені п. 24 ст. 11 Закону „Про міліцію” та п.5 Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 510 від 05.07.1993 року, зі змісту яких вбачається, що перевірка зазначеним органом проводиться за фактами порушення законодавства.
З пояснень сторін вбачається, що до проведення перевірки та під час перевірки в Сєвєродонецькому МВ УМВС України в Луганській області повідомлень про порушення законодавства з боку ОСОБА_1 не реєструвалось. Протягом 2007-2008 років ОСОБА_1 до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалась.
Відповідно до ч.2. ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання вимог ч.2 ст. 71 КАС України, відповідачами не надані підтверджені належними доказами дані про порушення позивачкою законодавства.
У січні 2005 року введено в дію Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)” від 12.01.2005 р. № 2322-IV. Відповідно до вимог вказаного Закону України внесено зміни до ряду законодавчих актів, що регламентують діяльність працівників правоохоронних і контролюючих органів у частині проведення перевірок суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктом 24 ст. 11 Закону України „Про міліцію” відповідачі мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення по фактах порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до компетенції міліції, а також у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності.
Органи міліції вправі приступити до проведення перевірки суб'єктів господарської діяльності за умови наявності направлення на перевірку, яке складається за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України. У направленні на перевірку зазначаються дата його видачі, назва підрозділу міліції, мета, вид, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника підрозділу міліції, скріпленого печаткою органу міліції.
З зазначеного вбачається, що працівники відділу державної служби боротьби з економічними злочинами, мають право на проведення перевірки за наявності направлення на перевірку, яку повинні проводити в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
З систематичного аналізу зазначених нормативних документів вбачається, що законодавцем розмежовано право на проведення перевірки та порядок проведення перевірки.
На виконання вимог ч.2 ст. 71 КАС України відповідачами не наданні данні про затвердження форми направлення, повноважень щодо видачі направлення, та порядку проведення перевірки, повідомлення про правопорушення, та копія журналу, в якому це повідомлення було зафіксовано.
Сторонами визнано, що за наслідками проведеної перевірки позивачка не притягувалась до кримінальної та адміністративної відповідальності.
Відповідно до положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ №50 від 18.01.2003, державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці і підпорядковується йому, тобто є органом виконавчої влади.
Одним із основних завдань Держнаглядпраці є: забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням, на випадок безробіття на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю.
Відповідно до ч.1 Закону України ?ро ліцензування певних видів господарської діяльності”, ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Статтею 4 Закону України ?ро ліцензування певних видів господарської діяльності” встановлено, що реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.
Статтею 2 Закону України ?ро державну податкову службу в Україні” серед іншого встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.7 Закону України ?ро державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
Статтею 7 Закону України ?ро пожежну безпеку” встановлено, що державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.3 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. №1218 (1218-2002-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2004 р. № 1273), основним завданнями державної санітарно-епідеміологічної служби України серед іншого є здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Відповідно до п.1 ст.4 зазначеного положення, Державна санітарно-епідеміологічна служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Правила видачі та застосування сертифікатів регулюються Декретом Кабінету Міністрів України ?ро стандартизацію і сертифікацію”, відповідно до ч.1 якого, дія Декрету поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Згідно з пунктами 36, 37 Постанови Кабінету Міністрів № 833 від 15.06.2006 року «Про затвердження порядку провадження торгівельної діяльності…», контроль за дотриманням цих Порядку та правил здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції відповідно до законодавства (далі постанова 833).
Перевірка дотримання цих правил проводиться посадовою особою відповідного органу пред'явленням службового посвідчення та направлення на перевірку в присутності особи, що здійснює продаж товарів, і представника суб'єкта господарювання, що перевіряється. Результати перевірки оформлюються актом, один примірник якого залишається у суб'єкта господарювання.
З наведеного вбачається, що діюче законодавство України не визначає відповідача в якості контролюючого органу при дотриманні вимог зазначених в направленні на перевірку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Постановою Кабінету Міністрів № 1767 від 20.12.2006 року, затверджена Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, яка не встановлює порядок та не передбачає повноваження відповідачів самостійно проводити перевірку дотримання вимог податкового, санітарного, трудового та іншого законодавства зазначеного в направленні №146/08 .
На підставі вищевикладеного, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідачів, про те, що направлення №146/08 було видане на вимогу прокуратури для виділення співробітників ВСДСБЕЗ на супровід для проведення перевірки, оскільки у вказаному направленні чітко зазначені дата його видачі, назва підрозділу міліції, мета, вид, підстави, дата початку та час проведення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які проводитимуть перевірку. Відомостей про те, що співробітники міліції виділяються в якості супроводу для проведення перевірки прокуратурою в направленні №146/08 не йдеться. Позивачі в судовому засіданні не змогли пояснити що входить в поняття оперативне супроводження, та чим таке поняття регламентується.
Крім того, як вбачається з вимоги прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області, прокуратурою м. Сєвєродонецька Луганської області, сумісно з фахівцями територіальної інспекції праці у Луганській області, проводилась перевірка додержання трудового законодавства приватним підприємцем ОСОБА_1 В зв'язку з чим, для оперативного супроводження перевірки необхідно було виділити працівника СДБЕЗ Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області, яка відбудеться 23.09.2008, о 10.00 годині. (а.с.33).
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій заступника начальника Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області Малимона Ю.Д. по призначенню ?озачергової” перевірки 23.09.2008 тривалістю 10 робочих днів на підставі та з метою зазначеними у направлення №146/08 обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Твердження відповідачів про те, що перевірка фактично проведена не була суд не бере до уваги з огляду на таке.
Статтею 7 Закону ?ро міліцію” встановлено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається, зокрема, з підрозділів кримінальної міліції.
Відповідно до Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 510, Державна служба боротьби з економічною злочинністю є складовою частиною кримінальної міліції системи МВС.
Згідно з ст. 20 Закону України ?ро міліцію”, працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами.
Таким чином, суб'єкти господарювання зобов'язані виконувати законні вимоги працівників міліції, в тому числі законні вимоги працівників підрозділів Державної служби боротьби з економічною злочинністю, які є складовою частиною кримінальної міліції системи МВС.
Відповідно до п. 5 Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 510, підрозділи державної служби боротьби з економічною злочинністю користуються правами, передбаченими законами України ?ро міліцію", ?ро оперативно-розшукову діяльність”, Кримінально-процесуальним кодексом.
Статтею 5 Закону України від 18.02.1992 № 2135-ХИ ?ро оперативно-розшукову діяльність” встановлено, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється, зокрема, оперативними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, судовою міліцією.
Відповідно до статті 2 Закону України від 18.02.1992 № 2135-ХИ ?ро оперативно-розшукову діяльність”, оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.
Тому, правовідносини, які виникають в ході проведення перевірок господарської діяльності суб'єктів господарювання підрозділами державної служби боротьби з економічною злочинністю, пов'язані з проведенням оперативно-розшукової діяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що право на проведення перевірок господарської діяльності працівники державної служби боротьби з економічною злочинністю можуть реалізувати лише при наявності даних про порушення законодавства, що регулює фінансову, господарську та іншу підприємницьку діяльність, які тягнуть за собою кримінальну чи адміністративну відповідальність, та в рамках проведення оперативно-розшукової діяльності.
Судом встановлено, що працівники СДСБЕЗ Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області Полонський В.О. та Купоросов О.Ю. 23.09.2008, на виконання направлення №146/08 прибули до торгового павільйону розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська буд.16, де пред'явили приватному підприємцю ОСОБА_1 направлення на перевірку №146/08, з чого суд робить висновок про намагання відповідачів провести перевірку торгового павільйону з підстав, та щодо питань, зазначених у якості мети перевірки, відповідно до зазначеного направлення.
Наведене також підтверджується дослідженим в судовому засіданні фрагментом відеозапису подій, що відбувалися 23.09.2008 у торгівельному павільйоні, розташованому за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 16.
Тобто, на думку суду відповідачі вчинили всі дії, спрямовані на реалізацію направлення №146/08, однак не були допущені до перевірки ОСОБА_1, що є одним із способів захисту, реалізованим позивачем.
За таких обставин, суд вважає, що направлення вимоги прокуратури м. Сєвєродонецька до Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області про виділення співробітника, не є підставою для проведення позапланової перевірки співробітниками СДСБЕЗ Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області, оскільки з самої вимоги не вбачається ні підстав для її проведення, ні дотримання порядку проведення, передбачених законом. Крім того, в судовому засіданні на підтвердження своїх доводів відповідачі самі не змогли чітко визначитись, з якою метою вони прибули до торгового павільйону, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська буд.16.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо позовних вимог, натомість відповідачами не доведено належними засобами доказування неправомірності заявленого позову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат вирішується наступним чином. В ідповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 04 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до заступника начальника Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області Малимона Юрія Дмитровича, працівників СДСБЕЗ Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області Полонського В'ячеслава Олексійовича та Купоросова Олексія Юрійовича, про визнання дій неправомірними - задовольнити.
Визнати неправомірними дії заступника начальника міліції Сєвєродонецького УМВС в Луганській області Малимона Юрія Дмитрійовича по призначенню «позачергової» перевірки 23.09.2008 року згідно Направлення №146/08 від 23.09.2008р.
Визнати незаконними дії працівників СДСБЕЗ Сєвєродонецького УМВС в Луганській області Полонського Вячеслава Олексійовича та Купоросова Олексія Юрійовича по проведенню «позачергової» перевірки 23 вересня 2008 року фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в павільйоні по АДРЕСА_1.
Стягнути витрати з Державного бюджету України на користь позивача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, і.к.НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 3 грн.40 коп. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Повний текст постанови складений 09 березня 2010 року.
Суддя Р.С. Твердохліб