Справа № 2а-25803/09/1270
Категорія 2.16
іменем України
10 лютого 2010 року м. Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Твердохліб Р.С.,
при секретарі Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства „Фелікс” до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання недійсним та скасування рішення про застосування економічних санкцій №210 від 11.09.2008 року,-
встановив:
11 вересня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства „Фелікс” до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання недійсним та скасування рішення про застосування економічних санкцій №210 від 11.09.2008 року. В обґрунтування позовних вимог, позивач значив, що оскаржуване рішення видане з порушенням норм матеріального права, а саме в результаті невірного розуміння відповідачем норм Закону України „Про ціни та ціноутворення”. Актом перевірки встановлено, що позивач продав покупцям молоко по цінам, на 15006,26 грн. більшим, ніж ціни, задекларовані відповідно до постанови КУМ від 17.10.2007 року №1222. з акта не вбачається, чи отримана фактично позивачем виручка у розмірі 15006,26 грн. Відповідно до акту перевірки, відповідач розрахував 15006,26 грн. саме як суму, яка дорівнює арифметичній різниці між сумою продаж, виходячи з фактичної ціни продажу молока за наведені періоди та сумою продаж, виходячи з ціни, розрахованої за правилами державного регулювання цін. Тому вважав, що акт не містить фактичних даних, які б обґрунтовували правомірність прийнятого відповідачем рішення №210 від 11.09.2008 року про застосування до позивача штрафних санкцій. Просив визнати недійсним та скасування рішення про застосування економічних санкцій №210 від 11.09.2008 року.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, суду надав аналогічні позовній заяві пояснення.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, суду пояснив, що повністю підтримує заперечення, які маються в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Діяльність та повноваження Державної інспекції з контролю за цінами регулюється Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 13 грудня 2000 року № 1819.
Пунктом 2 вказаного Положення встановлено, що Держцінінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки та цим Положенням.
Спеціальним законом, який визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки є Закону України „Про ціни та ціноутворення”.
Статтею 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» затверджено Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, в пунктах 1,2 якого передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінекономіки і підпорядковується йому. Держінспекція в своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки, а також цим Положенням.
Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року №1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари» встановлено, що цей Порядок визначає механізм декларування зміни оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову.
Пунктом 2 зазначено Порядку встановлено, що декларуванню підлягають зміни оптово - відпускних цін на продовольчі товари, зазначені в пункті 1 цього Порядку, у разі коли такі ціни збільшуються протягом місяця на 1 відсоток.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області 09.09.2008 року проводилась перевірка Приватного підприємства «Фелікс» з питання дотримання порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари, за результатами якої складено акт №381. У ході перевірки було встановлено порушення порядку формування та застосування тарифів, а саме: у період з 29.10.2007 року по 31.10.2008 року та у період з 01.04.2008 року по 29.05.2008 року допущено реалізацію молока жирністю 2,5%, 3,2% фляжного та фасованого у поліетиленову плівку 1л та 0,5 л. із застосуванням оптово-відпускних цін, зміна яких не задекларована, про що свідчить той факт, що ПП «Фелікс» від свого імені приймало участь в тендерних торгах, які проводились бюджетними організаціями в Луганській області. Від свого імені заключало договори на постачання молочної продукції. Від свого імені заключало договори на постачання молочної продукції, у договорах чітко визначена вартість товару, яка складається з кількості відвантаженого товару та ціни за одниницю товару з ПДВ. Бюджетні установи проплату за отриману молочну продукцію здійснювали по факту надходження товару, з відстрочкою платежу від 3 до 30 днів та по мірі надходження фінансування. На момент перевірки ПП «Фелікс» не пред'явило ніяких змін до укладених договорів, а тому у відповідача не було підстав вважати, що ціни було змінено.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства. Крім того, стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної виручки.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року №298/519, дія Інструкції поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а також підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і підпорядкованості.
Відповідно до п.1.4 Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Економічні санкції, що застосовані до позивача на підставі п.1.4 Інструкції, згідно якого порушеннями порядку є встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є зокрема, застосування торгівельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір.
Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 11.09.2008 року №210 за вказане порушення на підставі статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» застосовані економічні санкції у розмірі 45018,78 грн., які складаються зі штрафу в сумі 30012,52 грн. і вилучення необґрунтовано одержаної виручки в сумі 15006,26 грн.
Розрахунок необґрунтовано отриманої виручки зроблено на підставі п. 2.1 Інструкції, як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства. При проведенні перевірки та складанні довідки про суму необґрунтовано отриманої виручки, ПП ”Фелікс” не було надано документів, підтверджуючих повернення, або списання товару.
Відповідно до пояснень головного державного інспектора відділу контролю цін та ринків Мілової І.В. (а.с.43), при заповненні довідки про суму необґрунтовано отриманої виручки, було допущено механічну помилку, та зазначено, що додатково отримана виручка була отримана ЗАТ „Чарівне дійво”, але фактично, довідка складалась по ПП „Фелікс”, виходячи з їх документів (договори на постачання продукції, товарно-транспортні накладні).
Довідка про суму необґрунтовано отриманої виручки підписана директором та головним бухгалтером ПП „Фелікс” без зауваження та завірена гербовою печаткою підприємства, що на думку суду свідчить про те, що позивач реалізував продукцію та отримав за неї плату.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення від 11 вересня 2009 року №210 про застосування економічних санкцій прийнято у межах повноважень, визначених Положенням про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим Постановою КМУ від 13 грудня 2000 року №1819, та є законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представниками відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 94, 112, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Фелікс” до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій відмовити за необгрунтованістю .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Повний текст постанови складено 15 лютого 2010 року.