категорія 2.6.1
Іменем України
22 березня 2010 року справа № 2а-1089/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі: Горпенюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «БМУ - Термо» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №16698430 від 14.01.2010, -
10 лютого 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства «БМУ - Термо» (далі - ДП «БМУ-Термо») до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, в якому позивач просив визнати протиправними дії відповідача з приводу винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2010 щодо виконання вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі №Ю-1218 від 07.12.2009 щодо стягнення з ДП „БМУ-Термо” боргу в сумі 105403,71 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п. 3.2 спільного наказу Міністерства юстиції України і Пенсійного фонду України „Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного Фонду України” № 25/5/39 від 17.03.2004 року з урахуванням положень частини другої ст. 1071 Цивільного кодексу України встановлено, що органи Пенсійного фонду України для забезпечення стягнень боргів до Пенсійного фонду України подають позовні заяви до суду, в першу чергу - щодо сум, які перевищують 5000 грн. Тому, позивач вважає, що відповідач не повинен був відкривати виконавче провадження за вимогою управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області № Ю-1218 від 07.12.2009, а повинен був повернути її до УПФУ з рекомендацією стягувати заборгованість в судовому порядку. Просив визнати протиправними дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції з приводу винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №16698430 від 14.01.2010 на виконання вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області №Ю-1218 від 07.12.2009 про стягнення з ДП „БМУ-Термо” боргу по трахових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 105403,71 грн., та скасувати зазначену постанову.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засідані позов не визнав, надав суду письмові заперечення та пояснив, що Жовтневий відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції прийняв вимогу управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області № Ю-1218 від 07.12.2009 до виконання згідно п. 9 ч.2 ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження” та відповідно до заяви стягувача про примусове виконання рішення. Підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження у відповідача не було, у зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити ДП „БМУ-Термо” у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст. 9 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України у часники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження”, - державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону - примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Статтею 19 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім.'я (прізвище, ім.'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Дослідивши вимогу управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області № Ю-1218 від 07.12.2009, копія якої була надана представником відповідача та міститься в матеріалах справи, суд вважає, що вона повністю відповідає вимогам ст.19 Закону України „Про виконавче провадження” та п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 .
Посилання позивача на спільний наказ Міністерства юстиції України і Пенсійного фонду України „Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного Фонду України” № 25/5/39 від 17.03.2004 щодо обов'язковості звернень органів Пенсійного фонду України з позовними заяви до суду, в першу чергу - щодо сум, які перевищують 5000 грн. при вирішенні даного спору судом не береться до уваги з наступних підстав.
Стаття 1071 Цивільного кодексу України встановлює, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Таким чином, на думку позивача, на виконання спільного наказу № 25/5/39, управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області повинно було звернутися з відповідним позовом до суду. Разом з цим суд зазначає, що цей наказ не встановлює обов'язку для органів державної виконавчої служби відмовляти органам УПФУ у прийнятті до примусового виконання їх вимог на суму, яка перевищує 5000 грн.
Пунктом 3 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зазначено, що відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених в ст. 106 Закону випадках, орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що згідно з положеннями ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, територіальні органи Пенсійного фонду України є органами, які уповноважені на формування вимог про сплату боргу, рішень про накладення фінансових санкцій та нарахування пені. Усі зазначені документи, є виконавчими документами, та відповідно до п.9 ч.2 ст.3 Закону України „Про виконавче провадження” підлягають виконанню органами Державної виконавчої служби.
Стаття 26 Закона України „Про виконавче провадження” мистіть перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, якими зокрема є: пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19 цього Закону; наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було законних підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Оскільки позивач у заявленому позові не оскаржує саму вимогу управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області про стягнення з позивача боргу в сумі 105403,71 грн. № Ю-1218 від 07.12.2009, тому суд не вирішує питання про її законність.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 64 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Відповідно до п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, який не менше 10 грн. Таким чином, Інструкцією № 21-1 не передбачені будь-які інші обмеження щодо сум боргу, які органи УПФУ визначають у своїх вимогах.
Згідно п. 8.8. Інструкції № 21-1, у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.
Відповідно до ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Судом встановлено, що згідно вимоги про стягнення з позивача боргу в сумі 105403,71 грн. № Ю-1218 від 07.12.2009 управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області, Жовтневим відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, у відповідності до статті 24 Закону України „Про виконавче провадження”, 14.01.2010 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 16698430.
Аналізуючи норми Закону України „Про виконавче провадження” суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений цим Законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено права позивача та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 16698430 винесена у відповідності до норм чинного законодавства і підстав для її скасування судом не встановлено, а тому в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки судове рішення винесено не на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 7, 9, 17, 86, 128, 158, 160-163, 167, 181, 186 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства „БМУ - Термо” до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 16698430 від 14.01.2010 - відмовити в повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Р.С. Твердохліб