20 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/2258/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
учасники справи: не з'явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019
у складі колегії суддів: Дарміна М. О. (головуючого), Антоніка С. Г., Березкіної О. В.
та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019
у складі судді Новікової Р. Г.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
про стягнення 50 325 548,13 грн
Короткий зміст та підстави позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі також - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі також - АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль") про стягнення основного боргу у розмірі 28 605 213,91 грн, пені у розмірі 6 736 151,19 грн, 3 % річних у розмірі 2 974 344,12 грн, інфляційних у розмірі 12 009 838,19 грн за договором постачання природного газу від 25.10.2016 № 1811/1617-ТЕ-3.
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу від 25.10.2016 № 1811/1617-ТЕ-3 в частині розрахунків за поставлений природний газ.
Фактичні обставини справи, установлені судами
3 . Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правонаступником якого є АТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальник), та Публічним акціонерним товариством "Дніпровська теплоцентраль", правонаступником якого є АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" (Споживач) 25.10.2016 укладено договір постачання природного газу № 1811/1617-ТЕ-3.
4. Згідно з умовами пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві у 2016 році природний газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
5. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору).
6. У пункті 3.4 договору сторони передбачили, що приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
7. Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
8. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій "спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
9. У пункті 10.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
10. Згідно з пунктом 12.1 договору, він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 30.11.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Додатковою угодою № 1 від 16.11.2016 сторони продовжили термін дії договору до 31.03.2017 (включно).
11. На виконання умов договору позивач в жовтні 2016 року поставив відповідачу природний газ на суму 6 225 478,91 грн.
12. У листопаді 2016 року позивач поставив відповідачу природний газ на суму 38 340 130,88 грн.
13. В грудні 2016 року позивач поставив відповідачу природний газ на суму у розмірі 49 291 154,15 грн.
14. З огляду на положення договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість природного газу, отриманого в жовтні 2016 року в строк до 25.11.2016; в листопаді 2016 року в строк до 25.12.2016 (включно); у грудні 2016року в строк до 25.01.2017 (включно).
15. За газ, поставлений у жовтні і листопаді 2016 року споживач розрахувався у повному обсязі, проте із порушенням строків оплати, визначених пункті 6.1. договору.
16. За природний газ, отриманий у грудні 2016 року споживач розрахувався частково.
17. Сума заборгованості на час розгляду справи судом першої інстанції становила 28 605 213,91 грн.
18. У зв'язку з несплатою АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" суми заборгованості за поставлений природний газ АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося з позовною заявою до місцевого господарського суду у якій крім основного боргу просило стягнути з відповідача пеню у сумі 6 736 151,19 грн, 3 % річних у сумі 2 974 344,12 грн та інфляційні втрати у сумі 12 009 838,91 грн.
19. Пеню нараховано позивачем на підставі пункту 8.2 договору за період з 26.11.2016 по 25.07.2017 в розмірі 6736151,19 грн.
20. Крім того, заявлені до стягнення суму інфляційних витрат у розмірі 12009838,19 грн нараховано за період з грудня 2016 року по березень 2019 року та 3 % річних в розмірі 12 009 838,19 грн за період з 26.11.2016 по 21.04.2019.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
21. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019 задоволені позовні вимоги в частині стягнення з АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" основного боргу у розмірі 28 605 213,91 грн, 3 % річних у розмірі 2 974 344,12 грн, інфляційних у розмірі 12 009 838,19 грн. Зменшено розмір пені на 60 % з 6 736 151,19 грн до 2 694 460,48 грн.
22. Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 1811/1617-ТЕ-3 від 25.10.2016 в частині своєчасної оплати поставленого газу. Ухвалюючи рішення про зменшення розміру пені на 60 % з 6 736 151,19 грн до 2 694 460,48 грн, суд першої інстанції, з огляду на майновий стан сторін і співвідношення заявлених штрафних санкцій, дійшов висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
23. Постановою Центрального апеляційного господарського суду 18.09.2019 апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Мотивувальну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019 у справі № 904/2258/19 щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 60 % з 6 736 151,19 грн до 2 694 460,48 грн змінено, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019 у справі № 904/2258/19 залишено без змін.
24. Мотивуючи висновки щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 60 % з 6 736 151,19 грн до 2 694 460,48 грн суд апеляційної інстанції зазначив зокрема, що приймаючи рішення про можливість зменшення розміру пені на 60% з 6 736 151,19 грн до 2 694 460,48, місцевий господарський суд керувався нормами матеріального права, якими унормовані відповідні повноваження суду і не вказав на підставі яких саме доказів ним було зроблено висновки щодо майнового стану сторін.
25. Апеляційний суд зауважив, що подаючи до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, відповідач додав до нього акти звіряння розрахунків станом на 30.04.2019 між КП КМР "Тепломережі" та АТ "Дніпровська ТЕЦ", з якого вбачається, що сальдо на користь АТ "Дніпровська ТЕЦ" становить 1 835 327 466,05 грн; акт звіряння розрахунків між НАК "Нафтогаз України" та АТ "Дніпровська тепломережа" та з якого вбачається, що сальдо на користь НАК "Нафтогаз України" станом на 28.02.2019 становить 1 478 982 005,02 грн. Тобто, заборгованість основного боржника АТ "Дніпровська ТЕЦ", перевищує розмір заборгованості відповідача перед НАК "Нафтогаз України". Відповідні дані підтверджуються довідкою за підписом головного бухгалтера АТ "Дніпропровська ТЕЦ".
26. Таким чином апеляційний суд встановив, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені, ґрунтується на поданих ним доказах, які підтверджують наявність обставин з якими законодавець пов'язує можливість зменшення судом розміру неустойки.
27. Відтак, оцінивши співвідношення розміру заявлених до стягнення 3 % річних, інфляційних та суми основної заборгованості, за відсутності доведеності факту заподіяння збитків завданих позивачеві, суд апеляційної інстанції констатував, що висновок місцевого господарського суду про можливість зменшення розміру пені на 60 % з 6 736 151,19 грн до 2 694 460,48 грн є справедливим і законним.
28. При цьому суд апеляційної інстанції визнав неналежним доказом наданий позивачем скорочений консолідований проміжний звіт про фінансовий стан АТ "НАК "Нафтогаз України" та відхилив доводи позивача, зазначивши, що його твердження про неможливість вчасно розраховуватися за природний газ і як наслідок вчасно надавати послуги з постачання природного газу, що може спричинити значні соціальні та економічні наслідки, мають декларативний характер та не підтвердженими належними і допустимими засобами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29. Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду із касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019 в частині відмови у стягненні 4 041 690,71 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені у розмірі 4 041 690,71 грн.
30. 18.10.2019 АТ "НАК "Нафтогаз України" через Центральний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019 у справі № 904/2258/19.
31. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/2258/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Малашенкової Т. М. (головуючої), Булгакової І. В., Колос І. Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019.
32. Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 904/2258/19 за вищезазначеною касаційною скаргою.
33. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 задоволено заяву колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т. М., Булгакової І. В., Колос І. Б. про самовідвід від розгляду касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі № 904/2258/19.
34. У зв'язку із задоволенням заяви про самовідвід суддів Малашенкової Т. М., Булгакової І. В., Колос І. Б., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/2258/19 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2019.
35. Ухвалою Верховного Суду від 12.12.2019 справу № 904/2258/19 прийнято до провадження новим складом суду та призначено її розгляд на 19.12.2019.
36. У судовому засіданні 19.12.2019, в якому брали участь представники сторін та надали пояснення по суті касаційної скарги, оголошено перерву до 20.12.19.
37. У судове засідання 20.12.2019 сторони явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином - під розпис у судовому засіданні 19.12.2019. Оскільки, явка учасників справи не була визнана обов'язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників учасників справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (АТ "НАК "Нафтогаз України")
38. Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що наведені апеляційним господарським судом мотиви зменшення розміру пені суперечать приписам статей 219, 233 Господарського кодексу України 629 Цивільного кодексу України, оскільки:
- зменшуючи розмір пені суд не врахував розмір боргу та строк його несплати;
- відповідач не надав належних доказів про фінансовий стан підприємства;
- несплата відповідачем боргу перешкоджає виконанню позивачем покладених державою обов'язків та спричинила нестачу коштів для поточної діяльності АТ "НАК "Нафтогаз";
- підстави для зменшення розміру відповідальності відповідача згідно з частиною третьою статті 219 Господарського України відсутні, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів вчинення неправомірних дій позивачем.
Узагальнені доводи інших учасників справи
(АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль")
39. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" просить у її задоволенні відмовити, зазначаючи, що суд правильно зменшив для відповідача розмір пені, що відповідає принципу пропорційності, враховує скрутне фінансове становище та особливості господарської діяльності відповідача.
40. Також, у відзиві на касаційну скаргу відповідач просить змінити оскаржувані рішення, відмовивши у задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз" щодо стягнення пені у розмірі 6 736 151,19 грн, 3 % річних у розмірі 2 974 344,12 грн, інфляційних у розмірі 12 009 838,19 грн з мотивів наявності мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у справі № 904/10198/15 про банкрутство АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль".
Щодо меж розгляду касаційної скарги
41. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
42. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
43. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
44. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
45. Предметом касаційного перегляду є судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів у справі № 904/2258/19 в частині часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 60 % з 6 736 151,19 грн до 2 694 460,48 грн.
46. Отже, виходячи з приписів статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевірив правильність часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на підставі встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі фактичних обставин та в межах доводів і вимог касаційної скарги.
47. У вирішенні вимог скаржника колегія суддів касаційної інстанції звертається до усталених правових позицій Верховного Суду, що викладені, зокрема, у постановах від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19.
48. Так, відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
49. Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
50. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
51. З аналізу наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача тощо.
52. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна висновки наведені, зокрема у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19).
53. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), а також принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.
54. У цій справі вирішуючи питання зменшення пені суди оцінили відповідні аргументи і докази сторін, врахували їх майновий стан, оцінили співвідношення розміру стягнутої суми боргу і значного розміру нарахованої пені, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань та причини прострочення сплати боргу, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах.
55. Також, суд апеляційної інстанції інстанцій, дослідивши подані відповідачем документи щодо фінансового стану АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" та оцінивши їх у сукупності з іншими доказами і встановленими у справі обставинами, дійшов правильних висновків про те, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені, ґрунтувалося на поданих ним доказах, які підтверджують наявність обставин з якими законодавець пов'язує можливість зменшення судом розміру неустойки.
56. За встановлених у цій справі обставин, при оцінці пропорційності застосованих до відповідача заходів відповідальності також підлягають врахуванню обсяги застосування до нього таких заходів відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, несвоєчасно сплаченими боржником, та інфляційних нарахувань, що є компенсацією за понесені збитки спричинені знеціненням грошових коштів.
57. З огляду на наведене колегія суддів Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суди, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначили, що такі обставини є винятковими та достатніми для зменшення пені. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду, як суду права.
58. Доводи касаційної скарги про недостатність поданих відповідачем документів щодо скрутного фінансового становища АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" не можуть свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки ці докази не були єдиною підставою для зменшення розміру пені та оцінені судами в сукупності з іншими обставинами справи.
59. Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували у цій справі надане статтею 233 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України право щодо зменшення розміру пені, забезпечивши баланс інтересів сторін.
60. За наведених обставин, доводи скаржника про те, що суди не врахували майновий стан АТ "НАК "Нафтогаз, належне виконання ним зобов'язань за договором, а також те, що несвоєчасність оплати контрагентами перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, колегія суддів Верховного Суду відхиляє як такі, що у встановленому порядку позивачем не доведені та вмотивовано відхилені судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справи.
61. Решта доводів скаржника не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів та в цілому є такими, що зводяться до переоцінки наявних в справі доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини другої статті 300 ГПК України не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
62. В контексті зазначеного Верховний Суд також звертається до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).
63. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
64. Верховний Суд відхиляє доводи відповідача викладені у його відзиві позаяк із матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у цій справі виникли після порушення провадження у справі № 904/10198/15 про банкрутство АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль".
65. Системний аналіз абзацу восьмого частини першої статті 1, частин третьої, п'ятої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дозволяє дійти висновку про те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, тобто на вимоги до боржника, які виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, що мало місце у цій справі.
66. Посилання відповідача у відзиві на касаційну скаргу на іншу судову практику щодо застосування мораторію на задоволення вимог кредиторів викладену у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 904/4975/17 судом не приймається до уваги, позаяк у зазначеній справі суд відмовив у задоволенні позову про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат встановивши, що вимоги позивача є конкурсними на які поширюється дія мораторію в силу приписів частини третьої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
67. Принагідно колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що вимоги відповідача про відмову у задоволенні позову в частині стягнення неустойки, 3 % річних та інфляційних в повному обсязі викладені у касаційній скарзі виходять за межі предмету касаційного оскарження, а їх прийняття касаційною інстанцією суперечило би принципу рівності сторін, позаяк АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" своїм правом на касаційне оскарження не скористалося.
Щодо суті касаційної скарги
68. Доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
69. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
70. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
71. Виходячи з наведених положень законодавства та обставин, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, відтак касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз" належить залишити без задоволення.
Щодо судових витрат
72. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019 у справі № 904/2258/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді Л. Й. Катеринчук
В. Г. Пєсков