Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3549/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
до Національного аерокосмічного університету ім. Н.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, 17)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" про стягнення боргу у загальному розмірі 1653,87 грн., з яких: пеня у сумі 1447,14 грн., 3% річних у сумі 206,73 грн. Судові витрати позивач також просить стягнути з відповідача.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 00291/16-ТЕ (Т)-32 постачання природного газу від 29.09.2016 в частині своєчасної оплати за переданий газ, внаслідок чого позивачем нараховано пеню та 3% річних, які останній просить стягнути з відповідача.
Також, позивач разом із позовної заявою надав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, оскільки сума заборгованості відповідача не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що свідчить про віднесення даної справи до категорії малозначних.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.11.2019 клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3549/19. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз'яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
20.11.2019 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №28218), в якому останній просив відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування заявлених вимог відповідач зазначив, що останній є державною, бюджетною та неприбутковою установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України, а тому розрахунок за зобов'язаннями останньої здійснюється виключно Державною казначейською службою, окрім цього, відповідач зазначає, що затримки щодо здійснення оплати за поставлений газ відбувались виключно з вини позивача по справі, який не своєчасно оформлював відповідні акти, у зв'язку з чим, на думку відповідача, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
02.12.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив за вх. № 29213, в якій позивач підтримує заявлені вимоги, та зазначає, що умовами договору передбачено порядок та строки здійснення розрахунків за поставлений газ, а тому твердження, що останній ніби то невчасно отримував акти від позивача на оплату газу є необґрунтованим, та не звільняє відповідача від обов'язку виконувати умови договору.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив передбаченим ст. 167 ГПК України, не скористався. Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
29.09.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського (далі -Відповідач) укладено договір №00291/16-ТЕ(Т)-32 постачання природного газу (далі - Договір).
Відповідно до умов п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016 газ природний, скраплений або в газоподібному стані для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, за ДК016:2010 код 06.20.1 (за ДК021:2015 код 09123000-7 "Природний газ") а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно п. 2.1 Договору Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 грудня 2016 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 922,984 тис. куб. метрів (дев'ятсот двадцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири куб. метрів), у тому числі по місяцях (тис.куб.метрів): жовтень - 143,344 тис. куб. м., листопад - 347,277 тис. куб. м., грудень - 432,363 тис. куб. м.
Згідно із п. 3.4. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 5 930,40 гри.
При цьому, згідно п.5.4 Договору, загальна вартість цього Договору становить 4561386,93 грн., крім того ПДВ 912277,38грн., разом з ПДВ - 5473664,31 грн.
Як вбачається з актів приймання передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, на виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 5294957,64 грн.:
- у жовтні 2016 року 212,647 тис.куб.м. на суму 1261081,76 грн.;
- у листопаді 2016 року 307,914 тис.куб.м. на суму 1826053,19 грн.;
- у грудні 2016 року 372,289 тис.куб.м. на суму 2207822,69 грн.
Відповідно до пункту 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється споживачем до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки природного газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Відповідно до п.8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України і цим договором.
Згідно із п.8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, наголошує на тому, що відповідач за переданий йому природній газ оплату здійснював несвоєчасно, не у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору.
Отже, у зв'язку із порушенням відповідачем умов пункту 6.1 договору, а саме строку щодо здійснення розрахунку за поставлений газ, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 1447,14 грн. та 3 % річних у розмірі 206,73грн., які позивач і просить стягнути з відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 00291/16-ТЕ(Т)-32 позивач протягом жовтня - грудня 2016 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5294957,64 грн.
Станом на момент подання позову, відповідач за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі, що підтверджується складеною позивачем довідкою по операціях відповідача, а також розрахунком позовних вимог. Проте, відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1. Договору.
Так, відповідно до пункту 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється споживачем до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки природного газу. Однак, за отриманий у жовтні 2016 року природний газ на загальну суму 1261081,76 грн., відповідач розрахувався лише 28.11.2016, тобто з простроченням.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором.
Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що прострочення виникло внаслідок того, що відповідач є державною, бюджетною установою і утримується за рахунок коштів з державного бюджету України, а тому внаслідок несвоєчасного оформлення позивачем відповідних актів відбувалась і затримка щодо оплати газу.
Однак, в спростування тверджень відповідача слід зазначити, що акти прийому-передачі лише фіксують остаточний обсяг переданого газу. Пункт 6.1. Договору не пов'язує обов'язок відповідача сплачувати за отриманий газ до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, з датою оформлення чи підписання відповідно акту приймання-передачі природного газу. Несвоєчасне підписання позивачем актів приймання-передачі жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно із п.8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За розрахунком позивача сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором, з урахуванням суми та строку прострочення сплати заборгованості, становить 1447,14грн. за період з 26.11.2016 по 27.11.2016.
Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1447,14 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно посилань відповідача у відзиві на можливість зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд наголошує, що відповідно до статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладаючи з позивачем Договір № 00291/16-ТЕ(Т)-32 постачання природного газу від 29.09.2016, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Тяжкий фінансовий стан підприємства чи його фінансування за рахунок державного бюджету України не може бути підставою для звільнення повністю чи частково відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання та не є винятковим випадком, який є підставою для зменшення розміру пені та штрафу, а тому враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили по відсутність у відповідача вказаних коштів на банківських рахунках, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру неустойки (пені).
При цьому, обставини щодо того, що відповідач є неприбутковою організацією та фінансується виключно за кошти державного бюджету, не можуть бути підставою для порушення умов договору щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу.
Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 206,73 грн. за період з 26.11.2016 по 27.11.2016.
Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 206,73 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" " обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 1921,00 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, Харківська область, м. Харків, вул. Чкалова, 17, код ЄДРПОУ 02066769) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) борг у загальній сумі 1653,87 грн., у тому числі: пеня у сумі 1447,14 грн., 3% річних у сумі 206,73 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720);
Відповідач: Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, Харківська область, м. Харків, вул. Чкалова, 17, код ЄДРПОУ 02066769).
Повне рішення складено "24" грудня 2019 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/3549/19