19.12.2019 Справа № 920/1130/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1130/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Новація» (вул. Харківська, буд. 104, кв. 8, м. Суми, 40007, ідентифікаційний код 33526103),
до відповідача: Дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» (вул. Комарова, буд. 2, м. Суми, 40020, ідентифікаційний код 30991664),
про стягнення 5 122,64 грн на підставі договору №79/9-108-17 від 20.10.2017, укладеного між сторонами,
за участю представників учасників справи:
позивача: адвокат Вороненко Р.М. згідно ордеру № 1001709 від 11.11.2019,
відповідача: представник Капустін Д.О. за довіреністю № 79/15-564 від 09.09.2019.
До господарського суду звернулось ТОВ «НВП Новація» (вул. Харківська, буд. 104, кв. 8, м. Суми, 40007, ідентифікаційний код 33526103) з позовом до відповідача - Дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» (вул. Комарова, буд. 2, м. Суми, 40020, ідентифікаційний код 30991664), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 5 122,64 грн, з яких: 4 254,00 грн - основний борг, 624,59 грн - інфляційні втрати, 244,05 грн - 3 % річних, а також просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1 921,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що першим відповідачем було порушено умови договору № 79/9-108-17 від 20.10.2017 щодо оплати отриманого товару, а тому наявні підстави для нарахування 3 % річних від простроченої суми основної заборгованості та інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Також, позивач у позовній заяві просить суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.11.2019 у справі № 920/1130/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1130/19; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 19.12.2019, 10:00; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 06.12.2019; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 18.12.2019.
Копію вищезазначеної ухвали судом надіслано на адресу відповідача, що зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі№ 79/9-108-17 від 20.10.2017.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку, копію вищезазначеної ухвали отримано уповноваженим представником відповідача 28.11.2019.
Станом на 19.12.2019 від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.
19.12.2019 представник позивача подав до суду письмові обґрунтування витрат на правову допомогу, відповідно до яких він просить суд покласти на відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн. На підтвердження факту понесення позивачем зазначених витрат представник позивача надав до суду копію договору № 15 від 16.10.2019 щодо надання правової (правничої) допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт за договором № 15 від 16.10.2019 щодо надання правової (правничої) та платіжне доручення № 3426 від 07.11.2019 на суму 5 000,00 грн.
Представники сторін, не зважаючи на ухвалу суду про розгляд справи без виклику сторін, з'явились в судове засідання по суті 19.12.2019, виявивши бажання надати пояснення.
У судовому засіданні по суті 19.12.2019 представник відповідача усно зазначив, що заборгованість перед позивачем за договором № 79/9-108-17 від 20.10.2017 в сумі 4 254,00 грн відповідачем сплачено 10.12.2019, а також представник відповідача усно заявив клопотання про зменшення витрат на правову допомогу на підставі частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні по суті 19.12.2019 зазначив, що наполягає на покладенні на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
В судовому засіданні 19.12.2019 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
20.10.2017 між позивачем та відповідачем укладений договір № 79/9-108-17 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити продукцію (далі - товар), зазначений в Специфікації (Специфікаціях), що є Додатком до цього договору, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (пункти 1.1, 1.2 договору).
Відповідно до умов п. 2.1 договору умови поставки вказуються в Специфікаціях. При тлумаченні умов поставки мають силу Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів ІNCOTERMS у редакції 2010 року.
У розділі 3 договору сторони узгодили ціну товару, що становив предмет поставки. Так, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікаціях. Загальна вартість договору визначається як сума вартості товару та інших витрат, зазначених у Специфікаціях. Валюта договору - гривня. Умови оплати за товар вказуються у Специфікаціях.
Відповідно до пунктів 1-3 Специфікації № 1 від 25.10.2017 умови поставки - DAP м. Суми, склад відповідача. Строк поставки - 3 календарних дня після підписання специфікації. Умови оплати - протягом 30 банківських днів з моменту поставки.
Згідно з пунктом 5 договору встановлено, що приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6. Приймання товару за якістю здійснюється відповідно до Інструкцією про порядок приймання продукціївиробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.
Пунктами 9.3 договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і дії до 31.12.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив другому відповідачеві товар за накладною № РН-0000426 від 02.11.2017 на суму 4 254,00 грн.
Товар було прийнято уповноваженим представником покупця за довіреністю № 1225 від 30.10.2017. Претензій щодо якості або кількості товару покупцем не заявлено.
Відтак позивачем як постачальником зобов'язання за договором № 79/9-108-17 від 20.10.2017 було виконано належним чином.
Проте відповідач виконав свої зобов'язання з оплати за поставленого товару з порушенням строку, встановленого укладеним між сторонами договором та специфікацією № 1 від 25.10.2017. Зазначений факт відповідачем не спростовується.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 718 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 цього ж Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 4 254,00 грн провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 624,59 грн інфляційних нарахувань та 244,05 грн - 3 % річних за період з 15.12.2017 по 12.11.2019 суд зазначає наступне.
Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних суд вважає арифметично вірним.
Судом було встановлено, щовідповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання на суму 4 254,00 грн за загальний період з 15.12.2017 по 12.11.2019, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 624,59 грн інфляційних нарахувань та 244,05 грн- 3% річних за вказаний вище період.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 1 921,00 грн. покладається на відповідача.
Щодо покладання на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
За приписами статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 ГПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до наданих представником позивача на підтвердження факту понесення позивачем витрат на оплату правничої допомоги копії договору № 15 від 16.10.2019 щодо надання правової (правничої) допомоги, акту приймання-передачі виконаних робіт та платіжного доручення № 3426 від 07.11.2019 вартість наданих адвокатом позивачу юридичних послуг складає 5 000,00 грн.
Представником позивача наведено детальний опис наданих позивачу послуг правового характеру, докази сплати цих витрат позивачем на користь адвоката.
Приймаючи до уваги усне клопотання представника відповідача щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу, враховуючи незначний рівень складності цієї справи, постановлення судом її розгляду у спрощеному провадженні без виклику сторін, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг, а також співмірність ціни позову із розміром гонорару адвоката, суд з урахуванням положень статті 126 ГПК України, відшкодовує позивачеві за рахунок відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у сумі 2 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, пунктом 2 частини першої статті 231 та статтями 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 4 254,00 грн - провадження у справі № 920/1130/19 - закрити.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» (вул. Комарова, буд. 2, м. Суми, 40020, ідентифікаційний код 30991664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Новація» (вул. Харківська, буд. 104, кв. 8, м. Суми, 40007, ідентифікаційний код 33526103) інфляційні втрати в сумі 624,59 грн, 3 % річних в сумі 244,05 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 24 грудня 2019 року.
Суддя Ю.А. Джепа