Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"16" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/556/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України"
до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"
про визнання недійсним правочину
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
представники:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про визнання недійсним одностороннього правочину оформленого заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.01.2017 № RV-СЛ-261-0117. Позов мотивовано тим, що заява від 25.01.2017 № RV-СЛ-261-0117 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, який не відповідає вимогам законодавства щодо її змісту та суті. Так, ПАТ "Рівнегаз" направило до НАК "Нафтогаз України" заяву від 25.01.2017 № RV-СЛ-261-0117 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Вказаною Заявою Відповідач повідомив, що припиняє свої зобов'язання за договором від 01.10.2004 № 14/1291/04 на суму 570 179,79 грн. шляхом зарахування своїх зустрічних вимог до Позивача: за договором на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) від 01.10.2014 № 14/1290/04 (Договір-1) на суму 342 997,79 грн.; за договором на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної систему України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) від 01.10.2014 № 141 (Договір-2) на суму 227 181,81 грн. На думку Позивача, при припиненні зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог Відповідачем не було дотримано основних вимог законодавства до такого правочину з огляду на наступне.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.08.2014 у справі № 910/12807/14 внесено зміни до Договору від 01.10.2004 № 14/1290/04 в редакції Додаткової угоди, яка була надана ПАТ "Рівнегаз".
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/12806/14 внесено зміни до Договору від 24.03.2005 № 141 в редакції Додаткової угоди, яка була надана ПАТ "Рівнегаз".
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Рівнегаз" у справі № 910/12807/14 та у справі №910/12806/14 суд, замість договорів оренди газопроводів, за якими ПАТ "Рівнегаз" орендувало газопроводи у НАК "Нафтогаз України", з 01.10.2014, в судовому поряку затверджено текст договорів на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами). За новими умовами Договору-1 та Договору-2 НАК "Нафтогаз України" має передати ПАТ "Рівнегаз" в експлуатацію газопроводи для забезпечення розподілу природного газу, а НАК "Нафтогаз України" зобов'язане оплатити надані послуги з експлуатації. Такими рішеннями судів було задоволено вимоги ПАТ "Рівнегаз" щодо намірів замість договорів оренди газопроводів та споруд на них (за якими Відповідач виступав орендарем) укласти договори на експлуатації Єдиної газотранспортної системи України, (за якими б Відповідач виступав виконавцем, тобто надавав послуги НАК "Нафтогаз України". Позивач вкзаує на те, що фактично, вказаними рішеннями було затверджено текст договорів абсолютно інших правочинів за своєю правовою природою.
Позивач зазначає, що в заяві Відповідач має намір провести зарахування наступним чином. Відповідач повідомив, що припиняє свої зобов'язання за договором від 01.10.2004 № 14/1291/04 на суму 570 179,79 грн. шляхом зарахування своїх зустрічних вимог до Позивача: за договором на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) від 01.10.2014 № 14/1290/04 (Договір-1) суму 342 997,79 грн.; за договором від 01.10.2014 № 141 (Договір-2) на суму 227 181,81 грн.. У вказаній Заяві зазначена лише сума заборгованості, яку, на думку Відповідача, зобов'язаний сплатити Позивач. Відповідач не зазначає період виникнення заборгованості.
Крім того, на даний час в господарському суді Рівненської області перебуває на розгляді позов НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Рівнегаз" про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконання Відповідачем договору від 01.10.2004 № 14/1291/04 (справа № 918/453/18). Тобто наявний спір про заборгованість за одним з правочинів, за яким Відповідач зарахував зустрічні зобов'язання. Таким чином Позивач вважає, що заява про зарахування не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вимоги зазначені в такій заяві не є однорідними, заборгованість вказана в заяві є спірною і не визнається Позивачем, з тексту Заяви не випливає, що строк виконання таких зобов'язань настав (Відповідачем не зазначено період виникнення таких зобов'язань), Відповідачем не зазначено підставу виникнення таких зобов'язань. У зв'язку з вищевикладеним, вчиняючи односторонній правочин - Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог 25.01.2017 № RV-СЛ-26-0117, Відповідачем не дотримано вимог передбачених чинним законодавством України.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 р. у справі № 918/556/18 відмовлено у задоволенні позову (суддя Марач В.В.) .
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 р. судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30 липня 2019 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 р. та рішення Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 р. у справі № 918/556/18 скасовано. Справу № 918/556/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.
Тому призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/556/18.
Відповідно до протоколу від 29.08.2019 р. автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено для розгляду судді Бережнюк В.В.
Ухвалою від 02.09.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 24.09.2019 р. на 10:40 год.
Підготовчі засідання неодноразово відкладалися.
У процесі підготовчого провадження 23.09.2019 р. відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. 01.10.2004 р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" та ПАТ НАК "Нафтогаз України" був укладений Договір оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04. Від моменту підписання Договору обставини, за яких він був укладений, істотно змінилися.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.08.2014 р. у справі № 910/12807/14 позов ПАТ "Рівнегаз" задоволено повністю та внесено зміни в Договір оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004 р. Даною Додатковою угодою № 2 (в редакції рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2014р. у справі № 910/12807/14) було викладено умови Договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004 р. в редакції Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 06.06.2014 р. відповідно до Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП № 228 від 07.03.2013 року.
Відповідно до п. 6.1. Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 06.06.2014 р., цей договір є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 року. В даному випадку строк набрання чинності Договору співпадає з набранням чинності рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/12807/14.
Станом на 01.07.2018р. у відповідності до умов Договору ПАТ "Рівнегаз" надано Позивачу послуги на загальну суму 453 831,42 грн.. Позивач, в порушення умов Договору, не виконує своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг. Відтак, заявою від 25.01.2017 року ПАТ "Рівнегаз" було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог по спірному договору на суму 342 997,98 грн. та заявою від 04.07.2018 р. на суму 110 833,44 грн., всього на суму 453 831,42 грн. Відповідач зазначає, що заява від 25.01.2017 року Позивачем не була оскаржена своєчасно, а лише в серпні 2018 року.
Також, 24.03.2005 р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" та ПАТ НАК "Нафтогаз України" був укладений Договір оренди газопроводів та споруд на них № 141. Від моменту підписання Договору обставини, за яких він був укладений, істотно змінилися.
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.09.2014 р. у справі № 910/12806/14 позов ПАТ "Рівнегаз" задоволено повністю та внесено зміни в Договір оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 р. Даною Додатковою угодою № 2 (в редакції рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2014р. у справі № 910/12806/14) було викладено умови Договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 р. в редакції Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 06.06.2014 р. відповідно до Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП № 228 від 07.03.2013 р. Будь-які інші додаткові угоди до договору відповідач відмовився підписувати, хоча вони йому неодноразово направлялись.
Відповідно до п. 6.1. Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи країни від 06.06.2014 р., цей договір є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 року. В даному випадку строк набрання чинності Договору співпадає з набранням чинності рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/12806/14.
Станом на 01.07.2018р. у відповідності до умов Договору ПАТ "Рівнегаз" надано Позивачу послуги на загальну суму 321 842,57 грн. Позивач в порушення умов Договору не виконує своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг. Відтак, заявою від 25.01.2017 року ПАТ "Рівнегаз" було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог по спірному договору на суму 227 181,81 грн. та заявою від 04.07.2018 р. на суму 94 660,76 грн., всього на суму 321 842,57 грн.
Відповідач вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог проведено правомірно.
Між ПАТ "Рівнегаз" та Позивачем в 2004 та 2005 роках було укладено три договори оренди газопроводів та споруд на них №14/1290/04, №14/1291/04 та №141.
Позивач в позовній заяві розписує порядок зміни договорів оренди № 14/1290/04 та №141 на договори експлуатації складових Єдиної газотранспортної системи України. Дані договори викладені в редакції рішень господарського суду міста Києва, які сам Позивач додає до позову. Один з трьох договорів № 14/1291/04 залишився договором оренди газопроводів та споруд на них. Позивач по договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1291/04 відповідно до пункту 2.4. щокварталу направляє акти наданих послуг, які ПАТ "Рівнегаз" оформляє відповідно до умов договору.
Умовами договорів № 14/1290/04 та № 141 на експлуатацію складових ЄГТСУ також передбачено, що фактичні обсяги наданих послуг оформлюються щокварталу актом наданих послуг, який складається та подається Виконавцем на розгляд Замовника у двох примірниках. Замовник зобов'язується протягом 5 днів від дати передачі актів наданих послуг (робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акта Виконавцю або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акта. У випадку неповернення Замовником акта наданих послуг (робіт) та ненадання обгрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк цей акт вважається погодженим Замовником в редакції Виконавця. ПАТ «Рівнегаз» щоквартально направляло оформлені акти по вказаних договорах, Позивач хоча не підписував їх, однак і не оспорював. Відтак, відповідно до пункту 2.4 договорів ці акти вважаються погодженими Позивачем в редакції ПАТ "Рівнегаз". Лише за 2-й та 4-й квартал 2015 року Позивачем були підписані акти здачі приймання-робіт, що підтверджує факт надання послуг. В даній заяві про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог проводиться зарахування заборгованості з оплати до 01.01.2017 року.
Відтак, Відповідач вказує на те, що направляючи заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.01.2017 року, ПАТ "Рівнегаз" було проведено часткове зарахування боргу перед Позивачем по договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1291/04, що не спростовує і сам Позивач, та борг Позивача перед ПАТ "Рівнегаз" по Договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004 р. в редакції Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 06.06.2014 р. відповідно до Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП № 228 від 07.03.2013 р. та Договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 р. в редакції Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 06.06.2014 р. відповідно до Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП № 228 від 07.03.2013 р. Зобов'язання за даними договорами є грошовими, тобто однорідними. При цьому характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).
Щодо настання строків виконання зобов'язань за договорами від 01.10.2004 (в редакції від 01.10.2014) №14/1290/04 та від 24.03.2005 (в редакції від 01.10.2014) №141 зауважує, що проводиться зарахування заборгованості з оплати за 4 квартал 2014 р., 2015 та 2016 роки, що підтверджується заявою, матеріалами справи, актами наданих послуг, періодом, коли рішення набрало чинності, чим і спростовується позиція позивача про пропуск строку позовної давності. Акти вважаються підписаними в разі відсутності заперечення щодо їх підписання. Також надання послуг підтверджує сам позивач, частково підписавши акти надання послуг за 2015 рік.
На переконання відповідача позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
26.09.2019 р. позивач подав пояснення, у яких зазначає про відсутність інформації про період виникнення заборгованості, що позбавляє можливості позивача перевірити та встановити чи настав стро виконання зобов'язань за договорами. Здійснення припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог для АТ "Рівнегаз" було передчасним, оскільки відсутні будь-які підстави вважати зобов'язання, які вказані у Заяві безспірними, та підтвердженими належним чином. Відповідач, усвідомлюючи, що заборгованість за Договором-1 та Договором-2 є спірною, а належні докази про наявність таких зобов'язань відсутні повинен був спочатку, до укладення спірного авочину, узгодити розмір безспірних зустрічних вимог з контрагентом або звернутись до суду з майновим позовом про стягнення з НАК "Нафтогаз України" заборгованості за Договором-1 та Договром-2. І лише у випадку прийняття судом рішення про стягнення заборгованості з Позивача на користь АТ "Рівнегаз" у останнього були б достатні правові підстави для припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
В тексті рішень господарського суду міста Києва від 15.08.2014 у справі № 910/12807/14 (з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі № 910/12807/14 про виправлення описки) про внесення змін в Договір-1 визначено, в Додатку 1 до Договору інформація про об'єкт газопостачання, наданий Позивачем Відповідачу, а в Додатку 2 до договору перелік послуг (робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються виконавцем Замовнику. Відповідач зобов'язаний надавати виключно ті послуги (роботи), які визначені умовами Договору-1 (Додаток 2 до Договору). Послуги, які визначені в актах здачі-приймання робіт, що надані до відзиву на позовну заяву, від 24.09.2018 № Rv007.2-Ск-4677-0918 не відповідають переліку послуг, які вказані в Додатку 2 до Договору-1.
Крім того, зі змісту наданих актів здачі-приймання робіт не випливає, що роботи виконувались на об'єктах, які визначені в Додатку 1 до Договору-1, оскільки в переліку послуг до Договору-1 йде мова про технічне обслуговування підземних газопроводів високого і середнього тиску, а в актах здачі-приймання робіт Відповідач зазначає про технічне обслуговування зовнішніх газопроводів і споруд на них.
Надані акти не можуть бути підтвердженням виконаних робіт і підставою відображення господарської операції в бухгалтерському обліку, оскільки у сторін правочину відсутня інформація щодо обсягів та/або якості наданих послуг (робіт), а також є обґрунтовані сумніви щодо факту надання послуг (робіт) взагалі.
На переконання позивача, стверджуючи про наявність безспірної заборгованості за Договором-1 та Ізговором-2 та надаючи в обґрунтування таких вимог лише акти здачі приймання робіт (надання послуг) Відповідач не довів обставини на які посилається, відповідно до вимог ст. 74, 76-79 ГПК країни.
Вважає, що Відповідач, стверджуючи, що в нього не було підстав вважати заборгованість, яка зазначена в Заяві спірною, допускає певну неточність. Оскільки саме АТ "Рівнегаз" листом від 20.02.2018 р. повідомляв, що в акті звірки взаємних розрахунків НАК Нафтогаз України" не врахована Заява, яка оскаржується в межах справи № 918/556/18. Таким чином в АТ "Рівнегаз" були відсутні підстави проводити зарахування зустрічних однорідних вимог без підтвердження вказаної спірної заборгованості відповідним рішенням суду про тягнення заборгованості.
Також від позивача 10.10.2019 р. надійшла відповідь на відзив, у якій викладені доводи, аналогічні тим, які висвітлені у письмових поясненнях, описаних вище по тексту. Просить за результатами нового розгляду позов задоволити.
16.10.2019 р. від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких у загальному вказує, що позивач не довів, що у даному випадку існують підстави, з якими закон пов'язує можливість визнання недійсним спірного правочину. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 14.11.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.11.2019 р. У подальшому розгляд справи відкладено на 16.12.2019 р.
Представники сторін у судове засідання 16.12.2019 р. не з'явилися. Явка учасників не визнавалася обов'язковою. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників сторін за наявними у справі доказами.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд прийшов до наступних висновків.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" надіслало на адресу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № RV-СЛ-261-0117 від 25.01.2017 року (арк.с. 38-39 том справи 1).
В заяві зазначено, що за даними бухгалтерського обліку рахується заборгованість Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перед Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" за договором на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України у сумі 570 179,79 грн., а саме:
- за договором від 01.10.2004 (в редакції від 01.10.2014) №14/1290/04 у сумі 342 997,98 грн.;
- за договором від 24.03.205 (в редакції від 01.10.2014) №141 у сумі 227 181,81 грн.
В свою чергу станом на 20.01.2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" має кредиторську заборгованість перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за договором оренди від 01.10.2004 року №14/1291/04 в сумі 817602,55 грн.
Таким чином, вищевказані зобов'язання, у сумі 570 179,79 грн. є зустрічними, однорідними.
Зважаючи на викладене та керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" заявило про припинення зобов'язань перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" в сумі 570 179,79 грн., яка виникла на підставі договору оренди від 01.10.2004 року №14/1291/04, шляхом повного зарахування зустрічних зобов'язань Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" перед ПАТ "РІВНЕГАЗ" на загальну суму 570 179,79 грн., які виникли за договором від 01.10.2004 (в редакції від 01.10.2014) №14/1290/04 у сумі 342 997,98 грн., за договором від 24.03.2005 (в редакції від 01.10.2014) №141 в сумі 227 181,81 грн.
Спір виник внаслідок того, що позивач дане зарахування вважає таким, що суперечить нормам статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим односторонній правочин - заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог , на переконання позивача, є недійсним.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, між НАК "Нафтогаз України" та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" в 2004 та 2005 роках було укладено три Договори оренди газопроводів та споруд на них, а саме №14/1290/04, №14/1291/04 та №141.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.08.2014 р. по справі № 910/12807/14 позов ПАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" задоволено повністю, внесено зміни до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004 р., викладено його в редакції додаткової угоди № 2 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004 р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2014 р. по справі № 910/12806/14 позов ПАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" задоволено повністю, внесено зміни в договір оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 р. в редакції додаткової угоди № 2 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 р..
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Рівнегаз" у справі № 910/12807/14 та у справі №910/12806/14 суд, замість договорів оренди газопроводів, за якими ПАТ "Рівнегаз" орендувало газопроводи у НАК "Нафтогаз України", з 01.10.2014, в судовому порядку затверджено текст договорів на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами). За новими умовами Договору-1 та Договору-2 НАК "Нафтогаз України", як Замовник має передати ПАТ "Рівнегаз", як Виконавцю, в експлуатацію газопроводи для забезпечення розподілу природного газу, а НАК "Нафтогаз України" зобов'язане оплатити надані послуги з експлуатації.
Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами . Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії . Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Аналогічна положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, виходячи з вищевикладеного, обставини встановлені судовими рішеннями по справах №910/12806/14 та №910/12807/14, які набрали законної сили, повторного доведення не потребують.
Умовами п. 2.4. Договорів № 14/1290/04 (в редакції рішення Господарського суду м. Києва від 15.08.2014 р.) та № 141 (в редакції Рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2014 р.) на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) передбачено, що фактичні обсяги наданих послуг (робіт) оформлюються щокварталу актом наданих послуг (робіт), який складається та подається Виконавцем на розгляд Замовника у двох примірниках. Замовник зобов'язується протягом 5 днів від дати передачі актів наданих послуг (робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акта Виконавцю або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акта. У випадку неповернення Замовником акта наданих послуг (робіт) та ненадання обгрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк цей акт вважається погодженим Замовником в редакції Виконавця. Згідно п. 6.1. вищевказаних Договорів, цей договір є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 року. В даному випадку строк набрання чинності Договору співпадає з набранням чинності рішенням господарського суду міста Києва у справах № 910/12806/14 та № 910/12807/14. Згідно п. 2.1. даних Договорів вартість послуг (робіт) визначається Сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надається Виконавцем Замовнику.
Відповідно до п. 2.2. Договорів Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг (робіт) з експлуатації об'єкта замовника, визначеному в пункті 2.1 цього розділу, на поточний рахунок Виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку: плановими платежами із розрахунку 25 відсотків вартості наданих послуг (робіт) з урахуванням ПДВ від суми оплати, які проводяться не пізніше 15 числа останнього місяця кварталу.
На виконання вказаних пунктів договорів Відповідач, як Виконавець надання послуг, щоквартально направляв Позивачу акти здачі - приймання робіт (наданих послуг). Факт направлення вказаних актів підтверджується листами Відповідача про їх направлення Позивачу (арк.с. 84-93, 98-100 том 1 справи), рекомендованими повідомленнями відділення зв'язку про їх вручення Позивачу (арк.с.93-98 том 1 справи) та копіями самих актів (арк.с.75-83 том 1 справи). Позивач не підписував акти, однак із його сторони акти не були оспорені. Лише за 2 - 4 квартали 2015 року Позивачем були підписані акти здачі приймання-робіт по договору № 14/1290/04 та 3-4 квартали по договору № 141. В матеріалах справи відсутні докази відмови Позивача від підписання актів та мотивація причин непідписання. Відтак, відповідно до пункту 2.4. Договорів ці акти вважаються погодженими Позивачем в редакції ПАТ "Рівнегаз".
ПАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" надіслало на адресу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № RV -СЛ-261-0117 від 25.01.2017 р.
Направляючи заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.01.2017 року, ПАТ "Рівнегаз" було проведено часткове зарахування боргу перед Позивачем по договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1291/04, що не спростовує і сам Позивач, та борг ПАТ "НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Рівнегаз" по Договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004 р. в редакції Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 06.06.2014 р. та Договору оренди газопроводів та споруд на них № 141 від 24.03.2005 р. в редакції Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 06.06.2014 р..
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому. Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. Добровільне виконання зобов'язання на стадії виконавчого провадження допускається і шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу України щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГКУ) та Цивільного кодексу України (ст.601 ЦКУ).
Не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 602 ЦК України).
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви, як одностороннього правочину, законодавством України не передбачено. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, з одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Зарахування може здійснюватись без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони, тобто, для вчинення даного одностороннього правочину достатньо волевиявлення лише однієї сторони. Моментом припинення зобов'язань сторін у такому випадку є момент вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та її направлення кредитору. Вимоги, що є предметом зарахування, мають бути однорідними, тобто, їх предметом мають бути речі одного виду, роду, гроші тощо. Зарахування можливе щодо тих вимог, строк виконання яких настав, не встановлений або означений моментом пред'явлення вимоги. Можливе також і часткове зарахування, коли одна вимога покриває частину іншої.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги, що є предметом зарахування, є зустрічними, оскільки обумовлені наявністю зобов'язань між сторонами у справі, а саме за договорами від 01.10.2004 року №14/1290/04 та від 24.03.2005 року №141 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є боржником, а Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" кредитором, а за договором від 01.10.2004 року №14/1291/04 навпаки - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є кредитором, а Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" боржником.
Відповідачем було заявлено до зарахування однорідні вимоги, а саме грошова заборгованість проти грошової заборгованості. Щодо настання строків виконання зобов'язань за договором від 01.10.2004 року №14/1291/04, суд дійшов висновку, що вони настали, оскільки зворотного матеріали справи не містять. Щодо настання строків виконання зобов'язань за договорами від 01.10.2004 року №14/1290/04 та від 24.03.2005 року № 141 судом встановлено, що проводиться зарахування заборгованості з оплати вартості послуг, які надані до 01.01.2017 року.
Оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, що вчинений останнім у відповідності до ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Заявляючи позов про визнання недійсним правочину - заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.01.2017 р. № RV-СЛ-261-0117 позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує можливість (необхідність) визнання правочину недійсним і настанням відповідних наслідків.
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
Частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Господарським судом за результатами нового розгляду цієї справи не встановлено наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, на момент вчинення (укладення) Заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № RV -СЛ-261-0117 від 25.01.2017 року.
Відносно тверджень позивача про розгляд Господарським судом Рівненської області справи №918/453/18, наявність якої на переконання позивача свідчить про спір з приводу заборгованостей за договорами (періодів їх виникнення тощо), про зарахування яких йшла мова у Заяві про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № RV -СЛ-261-0117 від 25.01.2017 року, - суд звертає увагу на наступне.
У даному випадку у справі №918/556/18 розглядається спір з приводу наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним правочину, та суд повинен виходити із суті заявлених позовних вимог.
При цьому, розглядаючи такий спір суд не надає оцінку обставинам стягнення з ПАТ "Рівнегаз" на користь позивача заборгованості за договором від 01.10.2004 №14/1291/04, періоду її виникнення тощо, оскільки вони є предметом розгляду в справі №918/453/18 (з приводу чого буде винесене відповідне судове рішення), та не є предметом розгляду в справі №918/556/18. Слід зауважити, що сама по собі наявність в провадженні господарського суду справи №918/453/18 про стягнення з ПАТ "Рівнегаз" на користь позивача заборгованості за договором від 01.10.2004 №14/1291/04, та наявність інших аналогічних позовів у інших судах, згідно вимог нині діючого законодавства не є прямою підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину.
Судом встановлено, що з огляду на усе викладене у сукупності правові підстави для визнання недійсними правочину - заяви № RV -СЛ-261-0117 від 25.01.2017 року - відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відтак, доводи позивача 0не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи, а тому відхиляються судом.
Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи встановлені господарським судом обставини, суд дійшов висновку що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано "26" грудня 2019 року.
Суддя Бережнюк В.В.