про відмову в задоволенні заяви
про вжиття заходів забезпечення позову
26 грудня 2019 року Справа № 915/2309/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.,
без виклику сторін
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮРЄЛЬ"
про вжиття заходів забезпечення
позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮРЄЛЬ",
вул. Велика Арнаутська, 2-а, оф. 5, м. Одеса, 65012;
вул. Базарна, 5/5, оф. 206, м. Одеса, 65000;
до фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни,
АДРЕСА_1 ;
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 3746825 грн. 67 коп.
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ЛЮРЄЛЬ" пред'явлено позов про стягнення з фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни грошових коштів у загальній сумі 3746825 грн. 67 коп., із яких: 3061635 грн. 56 коп. - основного боргу; 535398 грн. - пені; 82553 грн. 18 коп. - інфляційні втрати; 67238 грн. 93 коп. - 3 % річних, з посиланням на неналежне виконання підприємцем Василенко грошових зобов'язань за укладеним між ними договором постачання від 01.11.2018, а саме, зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню на підставі п. 7.3.1 договору, та здійснені нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.
За такими вимогами ухвалою від 09.12.2019 відкрито провадження в даній справі.
Від ТОВ "ЛЮРЄЛЬ" надійшла заява від 19.12.2019, зареєстрована в Господарському суді Миколаївської області 23.12.2019 за вх. № 19447/19, про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на рахунок відповідача в межах суми позову.
Заяву мотивовано тим, що, оскільки ціна позову в даній справі є досить значною, а відповідач ігнорує свій обов?язок щодо погашення заборгованості перед позивачем, тобто, діє недобросовісно, є підстави вважати, що при невжитті заходів забезпечення позову виконання рішення суду в даній справі буде утрудненим. Позивач також зазначає про наявність у підприємця Василенко податкового боргу та те, що остання є відповідачем і в інших судових справах №№ 915/1115/19, 915/1820/18, предметом спорів у котрих також є стягнення грошових коштів.
Дослідивши матеріали заяви ТОВ "ЛЮРЄЛЬ", суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред?явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст. 136 ГПК України).
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст.137 ГПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім?я (прізвище, ім?я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв?язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Із змісту наведених приписів законодавства вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду; безпосередньою метою вжиття заходів забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання судового рішення.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення господарського суду в разі невжиття запропонованих заявником заходів; запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред?явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення.
Особа, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою; обов?язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов?язання після пред?явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов?язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Ураховуючи викладене, та що у заяві позивача не містяться посилання на докази, підтверджуючі вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження належного йому майна, зняття коштів зі свого розрахункового рахунку, тощо; що до заяви відповідні докази не додані, ? суд визнає, що ТОВ "ЛЮРЄЛЬ" не обґрунтовано наявність підстав та доцільність забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Отже, в задоволенні заяви позивача належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 136-140, 234 ГПК України, суд
Відмовити в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮРЄЛЬ" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 915/2309/19 шляхом накладення арешту на кошти фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни в межах суми позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М.Давченко